Сутність та класифікація резервів розвитку підприємства

ТЕМА 15: МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВІВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПОТЕНЦІАЛУ

Питання для поглибленого вивчення теми

1. Сутність моделі лінійних стадій росту

2. Характеристика існуючих теорій структурних перетворень

3. Основні положення теорії зовнішньої залежності

4. Сутність неокласичної теорії

5. Концепція ендогенного росту (теорія економічного росту)

Ø Питання для дискусій

1. Напрями розвитку підприємств в сучасних умовах господарювання

2. Формування розвитку потенціалу сучасних підприємств

3. Вплив кількісних та якісних факторів на розвиток потенціалу суб’єктів господарювання

4. Вплив екстенсивних та інтенсивних чинників на розвиток організації

Література [3, 6, 7, 10, 18, 34, 39, 41, 42, 45, 51, 60, 69].

Мета – набуття студентами теоретичних знань щодо класифікації резервів розвитку потенціалу підприємства, принципів та методичних підходів до визначення потенціалу розвитку

План

15.1. Сутність та класифікація резервів розвитку потенціалу підприємства

15.2. Принципи визначення потенціалу розвитку

15.3. Методичні підходи до визначення резервів розвитку потенціалу підприємства

Методика оцінки резервів підприємства має велике значення для суб’єкта господарювання, оскільки дозволяє найбільш оптимально організувати господарську діяльність підприємства за рахунок найбільш повного використання його потенціалу.

Можливість – засіб, умова, обставина, необхідна для здійснення чого-небудь.

Можливості суб’єкта господарювання можна розділити на 2 групи:

1) Умови зовнішнього середовища;

2) Внутрішні можливості:

- здатність до швидкого переналагодження виробництва за рахунок використання сучасних технологій;

- здатність оперативно корегувати цілі виробництва з урахуванням змін на ринку;

- здатність раціонально використовувати інвестиційні можливості;

- здатність забезпечувати високий рівень конкурентоздатності товарів і послуг.

Резерви розвитку потенціалу підприємства являють собою можливості підприємства щодо прискорення досягнення цілей при дотриманні оптимального економічного балансу функціонування всіх видів діяльності. Класифікація резервів розвитку підприємства наведена в табл. 15.1.

Також можна виділити дві групи резервів:

1) Резервні фонди підприємства: запаси (паливо, матеріали, запчастини, невстановлене обладнання); потужності; фінанси; кадри.

Резервні фонди – цілеспрямовано створювані резерви, є мобільними та можуть передаватися з одного виробничого підрозділу до іншого. Можуть формуватися як деякий тимчасовий надлишок ресурсів під впливом випадкових факторів. Піддаються вимірюванню та обліку. Забезпечують гнучкість і безперервність виробництва і повинні мати оптимальні розміри.

Таблиця 15.1. Класифікація резервів розвитку підприємства

Класифікаційна ознака	Види резервів
За способом виявлення	- Явні - Приховані
За терміном використання	- Поточні - Перспективні
За результатами впливу	- Зростання обсягу продукції - Розширення асортименту продукції - Поліпшення якості продукції - Зниження собівартості продукції - Підвищення прибутковості продукції
Залежно від джерела утворення	- Зовнішні - Внутрішньовиробничі
За факторами виробництва	- Трудові - Матеріальні - Використання основних фондів
За характером	- Організаційно-технічні - Соціально-економічні
За стадіями процесу відтворення	- Резерви постачання - Резерви виробництва - Резерви збуту
За економічною природою	- Екстенсивні - Інтенсивні

Створюються в підвищеному обсязі для майбутнього розширення виробництва, відновлення асортименту або переходу на нову технологію.

2) Внутрішньовиробничі резерви:

- явні – бездіяльні ресурси, за якими можна враховувати час введення та вибуття їх з виробничого процесу, визначати їх величину візуально або за допомогою статистичних даних;

- приховані – ресурси, що важко встановити, яка їх частина та який період не використовується, але викликає підвищення собівартості продукції (перевитрата сировини, енергії, підвищена амортизація, підвищені трудові ресурси).

Внутрішньовиробничі резерви є в складі ресурсів, які взаємодіють у виробничому процесі, виникають мимоволі в результаті якісної та кількісної невідповідності останніх один одному, а також виду та обсягу продукції.

Оцінка господарської діяльності може бути не тільки оцінкою її результатів (характеризує досягнутий рівень розвитку виробничого потенціалу), а й містити оцінку резервів (показує можливості підвищення досягнутого рівня потенціалу, які не були використані в минулому, але можуть бути використані в майбутньому). Оцінка результатів є попереднім етапом аналізу резервів розвитку підприємства.

Перелік цілей підприємства базується на його ресурсах. Терміни виконання цілей залежать від можливостей прискорення їхнього досягнення, тобто від пошуку та реалізації внутрішніх резервів. Якщо необхідно досягти цілі у визначений термін (без прискорення), то пошук резервів не є необхідним, а наявні ресурси дозволяють виконати завдання у визначений термін. При необхідності прискореного досягнення цілей виникає необхідність пошуку резервів за відповідними ресурсами.

У літературі зустрічаються різні підходи до класифікації внутрішніх резервів. Одні з них занадто узагальнені і не можуть бути використані для пошуку конкретних резервів. Інші занадто деталізовані і насичені взаємними зв’язками резервів, які переплітаються, що ускладнює практичний вимір їхньої величини.

Групування резервів підприємства пов’язане з групуванням його ресурсів, тож можна навести групи резервів залежно від їхнього матеріального втілення: технічні, технологічні, кадрові, просторові, інформаційні.

Дата добавления: 2014-10-31