Тема № 5. Злочини проти громадського порядку та моральності

План:

1. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку і моральності.

2. Злочини проти громадського порядку.

3. Злочини проти моральності.

Література. Основна література 1-31; додаткова література 29, 48, 90, 106, 118, 119, 131-133, 143, 153, 239, 274, 280, 318, 336, 337, 340, 375-379, 386, 399, 400, 410, 446, 450, 451, 460, 465, 480, 486, 491, 494, 495, 498, 500-503; нормативно-правові акти 33, 34, 141, 173, 248, 260.

Загальні рекомендації з вивчення теми:

Починаючи вивчення даної теми, слід зазначити, що родовим об’єктом злочинів, які об’єднані в розділі XII Особливої частини КК є сукупність таких проявів правопорядку як громадський порядок та моральність.

Громадський порядок – це сукупність суспільних відносин, що забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, відпочинку, побуту і нормальної діяльності підприємств, організацій, установ у цій сфері (це стан суспільних відносин, який характеризується відповідністю поведінки їх суб’єктів вимогам права щодо громадського життя).

Суспільна моральність – це погляди, уявлення і правила, що визначають поведінку, духовні та моральні якості, необхідні людині в суспільстві, та відповідні правила, що визначають умови нормального громадського життя людей (тобто домінуюча сукупність поглядів щодо припустимості поведінки).

Особливістю названих суспільних явищ, є те, що вони взаємопов’язані, оскільки стан суспільної моральності обумовлює наявність чи відсутність громадського порядку. Наявність стану суспільного спокою, яким повинен характеризуватися громадський порядок, в свою чергу обумовлює відновлення суспільної моральності як позитивної якості суспільства.

Зі статей, що входять до складу розділу XII Особливої частини КК, ст. ст. 293-295 КК в якості основного безпосереднього об’єкту мають громадський порядок, ст. ст. 297-304 КК – моральність, а ст. 296 КК – і громадський порядок, і суспільну моральність.

Під час вивчення окремих складів злочинів проти громадського порядку і моральності слід дати їх кримінально-правову характеристику, з’ясувати кваліфікуючі ознаки, особливості кваліфікації, провести відмежування від суміжних злочинів. При цьому слід використовувати відповідні постанови Пленуму Верховного Суду України: „Про судову практику у справах про хуліганство” від 22 грудня 2006 року № 10, „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 року № 2.

Опрацьовуючи друге питання, рекомендується в якості прикладів злочинів проти громадського порядку проаналізувати склади злочинів, передбачених ст. ст. 296, 293, 294 КК.

Аналізуючи склад злочину, передбаченого ст. 296 КК „Хуліганство”, слід вказати, що об’єктом злочину є громадський порядок.

Звернути увагу, що об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні діяння, що грубо порушує громадський порядок і супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. При цьому грубим визнають таке порушення громадського порядку, що заподіює останньому істотну шкоду, значно порушує обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи організацій (грубість порушення громадського порядку наявна при такій невідповідності поведінки вимогам права та моральності, яка очевидна і винній особі і оточуючим).

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час вперто не припиняла. А хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані тощо.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 14 років.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Крім того, хуліганство припускає наявність особливого мотиву, який називають хуліганським: це може бути бешкетництво, прагнення протиставити себе суспільству, виявити п’яну зухвалість, продемонструвати свою грубу силу, зневагу до оточуючих тощо. Хуліганські мотиви наявні, коли злочин вчинено на ґрунті явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням малозначного приводу.

Ч. 2 ст. 296 КК передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб (якщо у вчиненні зазначених діянь брали участь декілька (два або більше) виконавців як при наявності, так і при відсутності попередньої змови).

Ч. 3 ст. 296 КК передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство; хуліганство, пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Як опір представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, слід розуміти активну протидію особи, яка вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов’язок з охорони громадського порядку. Такий опір охоплюється ч. 3 ст. 296 КК як кваліфікуюча ознака передбаченого нею злочину, а тому не потребує додаткової кваліфікації за частинами 2 і 3 ст. 342 КК. Якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій (як протидію затриманню), він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 296 і 342 КК.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК), слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання цих предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян. Необхідно зауважити, що спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими – предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети. Використання при вчиненні хуліганства ножів, які не належать до холодної зброї, інших предметів господарсько-побутового призначення, спеціальних засобів (гумового кийка, газових пістолета, балончика, гранати, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії), пневматичної зброї, сигнальних, стартових, будівельних пістолетів, ракетниць, вибухових пакетів, імітаційно-піротехнічних та освітлюваних засобів, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей, а також інших спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень знарядь злочину є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Застосування або спроба застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч. 4 ст. 296 КК.

Необхідно відрізняти хуліганство від інших злочинів в залежності від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин вчинення ним кримінально-караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

При вирішенні питання про відмежування кримінально-караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганство – це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Якщо таке порушення не супроводжувалось особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, його необхідно кваліфікувати як дрібне хуліганство за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час аналізу злочину, передбаченого ст. 293 КК „Групове порушення громадського порядку”, слід вказати, що об’єктом цього злочину є громадський порядок.

Необхідно з’ясувати, які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину: організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації, а також активна участь у таких діях та визначити їх зміст. При цьому слід зазначити, що грубим визнають таке порушення громадського порядку, що заподіює останньому істотну шкоду, значно порушує обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи організацій (грубість порушення громадського порядку наявна при такий невідповідності поведінки вимогам права та моральності, яка очевидна і винній особі і оточуючим).

Групове порушення громадського порядку для кваліфікації за ст. 293 КК не повинно мати характер масового заворушення.

Особливості суб’єкта злочину полягають в тому, що ним можуть бути тільки організатори і активні учасники групових порушень громадського порядку, які досягли 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При цьому мотив вказаних діянь може бути будь-яким.

Розглядаючи злочин, передбачений ст. 294 КК „Масові заворушення”, слід вказати, що його основним безпосереднім об’єктом є громадський порядок, а додатковим може бути здоров’я особи, власність, конституційні права людини, авторитет органів державної влади чи місцевого самоврядування, громадська безпека.

Необхідно з’ясувати, в яких формах виявляється об’єктивна сторона: в організації масових заворушень та активній участі в масових заворушеннях. При цьому масовим заворушенням визнається групове порушення громадського порядку, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя.

Особливість суб’єкта злочину полягає в тому, що ним є тільки організатори масових заворушень та активні їх учасники.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

У ч. 2 ст. 294 КК передбачено відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей (хоч би однієї людини) або до інших тяжких наслідків (тяжких тілесних ушкоджень двом і більше особам, створення-загрози екологічної, техногенної катастрофи, порушення функціонування установ, що перешкоджають настанню таких наслідків, завдання майнової шкоди у великих та особливо великих розмірах).

Масові безпорядки передбачають наявність натовпу, який керується різними мотивами, його учасники безпосередньо вчиняють погроми, руйнування, підпали та інші подібні дії або вчиняють збройний опір владі і цим можуть дезорганізувати і навіть паралізувати на якийсь час діяльність органів влади і управління, створюючи загрозу для громадської безпеки, що відрізняє цей злочину від суміжних (хуліганство, групове порушення громадського порядку).

Під час опрацювання третього питання, в якості прикладів злочинів проти моральності рекомендується проаналізувати склади злочинів, передбачених ст. ст. 297, 299, 303, 304 КК.

Аналізуючи злочин, передбачений ст. 297 КК „Наруга над могилою”, слід вказати, що його об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті моральні принципи прояву поваги до пам’яті і праху покійних.

Необхідно з’ясувати, що об’єктивна сторона цього злочину виражається у нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також у викраденні предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі. При цьому наруга може вчинятися шляхом осквернення могили, її розкопування, пошкодження ніші в стіні, урни з прахом, осквернення труни, знущання з трупа, пошкодження пам’ятника, нагробної плити, пам’ятних написів на ній, огорожі тощо. Викрадення припускає таємне або відкрите вилучення предметів, що знаходяться в могилі (одягу, прикрас з трупа, пам’ятників, нагробних плит, огорожі).

Слід зрозуміти, що викрадення або пошкодження таких предметів додаткової кваліфікації за злочини проти власності не вимагає, оскільки ці предмети не мають власника.

Розглядаючи злочин, передбачений ст. 299 КК „Жорстоке поводження з тваринами”, слід вказати, що його об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують загальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Предметом злочину є будь-які хребетні тварини, незалежно від їхньої приналежності і того, де вони мешкають і для яких цілей використовуються.

Потрібно з’ясувати, що об’єктивну сторону злочину утворює знущання над твариною, вчинене із застосуванням жорстоких методів, або нацьковування цих тварин одна на одну. При цьому знущання має місце при катуванні із застосуванням жорстоких, тобто особливо витончених методів, наприклад, заподіяння травм, переломів кінцівок, термічний або хімічний вплив тощо. Жорстоке поводження може бути вчинене і шляхом позбавлення води, корму, повітря тощо. Ознаки цього злочину відсутні у разі знищення хворих, бездомних тварин, при мисливському відстрілі або іншому видобутку диких тварин і птахів, також при забої домашніх тварин, якщо його здійснено з дотриманням відповідних правил. Нацьковування тварин одна на одну має, наприклад, місце, коли собака використовується для нападу на інших диких або домашніх тварин заради втіхи, або проводяться собачі чи півнячі бої.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом Мотиви вчинення злочину – хуліганські або корисливі. Суб’єкт – загальний.

Ч. 2 ст. 299 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього.

Здійснюючи кримінально-правовий аналіз злочину, передбаченого ст. 303 КК „Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією”, в першу чергу слід зазначити, що таке діяння як проституція було декриміналізовано (ст. 303 КК в редакції Закону № 3316-ІV від 12 січня 2006 року).

Слід зазначити, що основним безпосереднім об’єктом злочину є моральні засади суспільства в частині підстав задоволення статевих потреб, а додатковим обов’язковим за ч. 2 ст. 303 КК – статева свобода, а також здоров’я особи і власність.

Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких дій: втягнення особи в заняття проституцією; примушування до заняття проституцією; сутенерство.

Необхідно засвоїти в яких формах проявляється об’єктивна сторона злочину та встановити, що втягнення – це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до заняття проституцією, при цьому, на відміну від примушування, особа згодом вчиняє бажані для винного дії за власною волею, (здійснюється шляхом умовлянь, підкупу, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо); примушування – полягає у діях, внаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна почати займатися проституцією, способами примушування є: обман; шантаж; використання уразливого стану потерпілого; насильство чи погроза його застосування. Якщо із застосуванням вказаних способів вчиняються злочини, які є більш небезпечними, ніж злочин, передбачений ч. 1 ст. 303 КК, то вчинене слід кваліфікувати за сукупністю цього злочину з відповідними іншими злочинами, передбаченими, зокрема, розділами II, III, IV, VI Особливої частини КК. Сутенерство – полягає у діях особи із забезпечення заняття проституцією іншою особою (надання приміщень, охорона, транспортування проституток до замовників, звідництво, рекламування, встановлення корупційних зв’язків для забезпечення невтручання державних органів тощо).

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: щодо кількох осіб; повторно; за попередньою змовою групою осіб; службовою особою з використанням службового становища; особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності (ч. 2 ст. 303 КК), а особливо кваліфікуючими – вчинення цього злочину: щодо неповнолітнього; організованою групою (ч. 3 ст. 303 КК); щодо малолітнього або спричинення ним тяжких наслідків (ч. 4 ст. 303 КК).

Під час розгляду злочину, передбаченого ст. 304 КК „Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність”, слід вказати, що його об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку і виховання неповнолітніх. Потерпілим є особа, яка не досягла повноліття.

Необхідно з’ясувати, що об’єктивну сторону злочину утворює втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Втягненням неповнолітнього в цю діяльність є психічний чи фізичний вплив на нього з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому чи в інших антигромадських діях. Це будь-які види фізичного насильства чи психічного впливу: погрози, шантаж, обман, переконання, поради, різні обіцянки тощо. У тих випадках, коли суб’єкт злочину залучає до його вчинення підлітка, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, він виступає як виконавець цього злочину (незалежно від характеру його дій) і вчинене кваліфікується за ст. 304 і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підлітком діяння.

Об’єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітнього у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми. Втягнення у пияцтво – це створення в неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої. Втягнення у жебрацтво – це схиляння неповнолітнього до систематичного жебракування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей, а в азартні ігри – схиляння до систематичної гри на гроші або інші матеріальні цінності. Втягнення у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми визнається закінченим при наявності систематичності. Наслідки і результативність таких дій на кваліфікацію не впливають.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, поєднаним з метою втягнути неповнолітнього в злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Суб’єктом цього злочину є лише особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 18-річного віку.

Контрольні питання:

1. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку та моральності.

2. Поняття та ознаки діяння при груповому порушенні громадського порядку.

3. Кримінально-правовий аналіз масових заворушень.

4. Зміст понять „особлива зухвалість” та „винятковий цинізм” у складі злочину „Хуліганство”.

5. Особливості кваліфікації хуліганства, пов’язаного з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.

6. Знаряддя хуліганства та їх вплив на кваліфікацію.

7. Хуліганський мотив як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони злочину.

8. Відмежування хуліганства від суміжних злочинів.

9. Наруга над могилою.

10. Кримінально-правова характеристика жорстокого поводження з тваринами.

11. Поняття „сутенерство”.

12. Види дій та способи вчинення злочину, передбаченого ст. 303 КК.

13. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

14. Особливості кваліфікації злочину, передбаченого ст. 304 КК за сукупністю з іншими злочинами.

Дата добавления: 2014-10-31