Павлов В.Г. Субъект преступления. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001

221. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідношення і взаємозв’язок // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С. 37-45.

222. Панов М., Тихий В.. Поняття злочину (коментар до ККУ) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 88-95.

223. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – X.: Вища школа, 1982. – 161 с.

224. Панченко П. Преступное попустительство: Учебное пособие. – Иркутск, 1976. – 98 с.

225. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж, 1975. – 147 с.

226. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость. – М., 1962.

227. Первомайський В.Б. Критерії неосудності і межі компетенції психіатра-експерта // Держава і право. – 1991. – № 5.

228. Петелин Б.Я. Психологическая структура мотивов преступления //Правоведение. –1978. – № 1. – С. 94-100.

229. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 666 с.

230. Півненко В.П. Звільнення від кримінальної відповідальності: проблеми теорії і практики // Юридичний журнал. – 2004. – № 5.

231. Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні // Право України. – 1999. – № 8. – С. 65-67.

232. Поволоцька С. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. – 2001. – № 11. – С. 120.

233. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.

234. Пономаренко Ю. Вплив Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків на національний кримінальний закон України // Право, підприємництво і господарство. – 2003. – № 7. – С. 89-92.

235. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – К.: Наукова думка, 1992. – С. 9-106.

236. Приходько Т. Фізіологічний афект – одна з підстав визнання особи обмежено осудною // Право України. – 2001. – № 1. – С. 53-55.

237. Проблемы борьбы с организованной преступностью. Материалы научно-практической конференции (28-29 ноября 1995 г.) – Москва: Московский институт МВД России, Тверской филиал, 1996.

238. Протченко Б.А. Невменяемость в советском уголовном праве // Правоведение. – 1987. – № 4.

239. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1984. – 136 с.

240. Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 186 с.

241. Рарог А.И. Субъективная сторона преступления и квалификация пре ступлений. – М., 2001 – 134 с.

242. Рогачевский Л.А. Особенности субъективной стороны преступлений, совершенных в состоянии аффекта // Правоведение. – 1983. – № 6.

243. Романов С. Обман як спосіб злочинної діяльності // Право України. – 1997. – № 12. – С. 87-88.

244. Ромовська З. Проект Кримінального кодексу України очима цивіліста // Юридический вестник. – 1999. – № 3. – С. 80-86.

245. Савченко А. Практичне значення мотиву злочину: результати наукового дослідження // Право України. – 1999. – № 1. – С. 99-102.

246. Савченко А. Психолого-юридичний аналіз проблеми мотиву злочину // Право України. – 1998. – № 3. – С. 82-86.

247. Савченко А.В. Мотив i мотивація злочину. Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.

248. Савченко С. Виняткова міра покарання як головне обмеження права на життя (теоретико-правовий аспект) // Право України. – 2005. – №8. – С. 126-129.

249. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд. ЛГУ, 1982. – 97с.

250. Семенов С.А. Поняття спеціального суб’єкта злочину // Журнал російського права. – 1998. – № 7.

251. Сидоров Б.В. Аффект, его уголовно-правовое и криминологическое значение. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1978. – 160 с.

252. Ситковская О.Д. Аффект: криминально-психологическое исследование. – М.: ООО Издательство „Юрлитинформ”, 2001. – 240 с.

253. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. – М.: НОРМА, 1998. – 285 с.

254. Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблемні питання // Право України. – 1998. – № 6. – С. 106-107.

255. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К.: Наукова думка, 1987. – 183 с.

256. Скибицкий В.В. Умовне засудження за законодавством УРСР. – К.: Наукова думка, 1971. – 132 с.

257. Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. – 1999. – № 2. – С. 84-85, 91.

258. Сливка С. Вогнепальна культура працівника міліції: правореалізуючий аспект // Право України. – 1999. – № 1. – С. 76-79.

259. Слуцкий И.И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность. – Л., 1956.

260. Смирнов В.Г. Понятие прикосновенности по советскому уголовному праву. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1957. – 129 с.

261. Соловій Я. Щодо визначення меж кримінальної відповідальності // Право України. – 1995. – № 12. – С. 52-54.

262. Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. – М.: Госиздат, 1958. – 204 с.

263. Соцький Ю. Позбавлення волі в системі кримінальних покарань України (історичний, правовий та соціальний аспекти) // Право України. – 2003. – № 9. – С. 118-120.

264. Становский М.Н. Назначение наказания. – СПб.: Изд-во „Юрид. центр Пресс”, 1999. – 480 с.

265. Стрижевська А. Визначення змісту поняття „повторність злочинів” за чинним Кримінальним кодексом України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 57-64.

266. Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1977. – С. 21-95.

267. Сундуров Ф.Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности. – Казань: Изд-во Казан. ун-та. 1980. – 216 с.

268. Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є це законним? // Юридичний журнал. – 2006. – № 1.

269. Сущенко Ю.К. О совершенствовании понятий „вменяемость” и „невменяемость” // Становление и развитие советского уголовного законодательства. – Волгоград, 1973. – С. 72-73.

270. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. – М.: Юрид. лит., 1974. – 221 с.

271. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. – К.: Вища школа, 1977. – 151 с.

272. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х., 1988. – 182 с.

273. Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навч. посібник. – Харків: Выща шк. Изд-во при ХТУ, 1994. – 75 с.

274. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.

275. Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М., 1979. – 151 с.

276. Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения преступления. – М.: Юрид. лит., 1982. – 96 с.

277. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов-на-Дону, 1977.

278. Тимчук О. Концепції причинного зв’язку в західній кримінально-правовій науці // Право, підприємництво і господарство. – 2002. – № 10. – С. 122-124.

279. Тихий В.П. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 261-263.

280. Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекції. – Харків: Національна юрид. акад. України, 1996. – 30 с.

281. Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву (Понятие и наказуемость). – М.: Госюриздат, 1958. – 260 с.

282. Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны. – М., Юр. лит., 1969. – 189 с.

283. Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. – М.: Юр. лит., 1978. – 128 с.

284. Ткачевский Ю.М. Освобождение от отбывания наказания. – М.: Юр. лит., 1970. – 238 с.

285. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1983. – 176 с.

286. Токарська А. Культура ділового мовлення юристів: стан і проблеми // Право України. – 1999. – № 11. – С. 58-60.

287. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. – 363 с.

288. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк): Учеб. пособие. – Харьков: УЮА, 1992. – 83 с.

289. Тузов А., Тузов Д. Неусвідомлене в механізмі антигромадської поведінки // Право України. – 1999. – № 8. – С. 86-90.

290. Тютюгин В.II. Лишение права занимать определенные должности как вид наказания по советскому уголовному праву. – Харьков: Вища школа, 1982. – 145 с.

291. Тютюгин В.И. Назначение наказания при совершении нескольких преступлений и по нескольким приговорам. Конспект лекций. – Харьков, 1992.

292. Уголовная ответственность и её реализация в деятельности органов внутренних дел. Под ред. Загородникова Н.И.. – М., 1987.

293. Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования. – М.: Наука, 1987. – С. 139-143.

294. Угрехелидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси: Мицниереба, 1976. – 131 с.

295. Устименко В.В. Квалификация преступлений со специальным субъектом: Учеб. пособие. – К.: УМК БО, 1988. – 44 с.

296. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Харьков: Выща школа. Изд-во при ХГУ, 1989. – 104 с.

297. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. – М.: Гос. изд. Юрид. лит. тип. им. Евг. Соколовой в Лгр., 1950. – 320 с.

298. Фесенко Є. Об’єкт злочину з погляду реалій // Юридичний вісник України. – 1997. – 14 серпня. – С. 3.

299. Фесенко Є. Синергетика та суперечність ціннісної теорії об’єкта злочину // Юридичний вісник України. – 2004. – № 6. – С. 30-32.

300. Фесенко Є.В. Місце, час, обстановка та їх значення для кваліфікації злочину // Вісник Київського університету. Серія права. – К., 1975. – Вип. 16. – С. 22-26.

301. Фесенко Є.В. Об’єкт злочину під кутом зору теорії цінностей і опонентів цієї концепції // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 9-12.

302. Фесенко С. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75-78.

303. Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния и основания уголовной ответственности. Основные методологические проблемы. – М., 1972.

304. Филоновский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. – Л., 1970.

305. Фролова Е.Г. Понятие наказания, его цели и система в советском уголовном праве: Лекция. – Донецк, 1991. – 127 с.

306. Фролова О.Г. Злочинність і системи кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник. – К.: АртЕк, 1997.

307. Хавронюк М. Деякі проблеми встановлення вини // Право, підприємництво і господарство. – 2003. – № 2. – С. 79-86.

308. Цвіліховський Л. Кваліфікація дій, пов’язаних з відмовою від повторення замаху на злочин: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 5-6.

309. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963. – 382 с.

310. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. – К.: Вища школа, 1992. – 171 с.

311. Чугунніков І.І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 45-48.

312. Шавгулидзе Г.Г. Аффект и уголовная ответственность. – Тбилиси: Мецниереба, 1973. – 214 с.

313. Шапченко С.Д. Скасування смертної кари: проблем побільшало // Юридичний вісник України. – 2000. – 17-23 серпня. – С. 25-29.

314. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л., 1973.

315. Шахов В.Д. Ответственность за покушение на преступление. – Караганда, 1974.

316. Шишков С.Н. Про обмежену (зменшену) осудність // Російська юстиція. – 1995. – № 2.

317. Шляпочников А.С. Толкование уголовного закона. – М.: Госюриздат, 1960. – 240 с.

318. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1958. – 98 с.

319. Шостакович Б.В. Принудительное лечение и реабилитация больных, совершивших общественно опасные действия // Новое в теории и практике реабилитации психических больных. – Л., 1985. – С. 140-143.

320. Шуберт Л. Об общественной опасности преступного деяния. – М.: Госюриздат, 1960. – 239 с.

321. Щелкунов О. Порядок визнання рішень іноземних судів на території України // Право України. – 2004. – № 6. – С. 70-74.

322. Щерба С.П., Савкин А.В. Деятельное раскаяние в совершении преступления. – М.: Спарк, 1997. – 110 с.

323. Юриста О. Динаміка правоохоронних відносин // Право України. – 2001. – № 2. – С. 31-34.

324. Якименко Н.М. Малозначительность деяния в истории советского уголовного права // Правоведение. – 1983. – № 1. – С. 34-44.

325. Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 119 с.

326. Якубов А.Е. Обратная сила уголовного закона: некоторые проблемы совершенствования Уголовного кодекса Российской Федерации. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2003. – 206 с.

327. Якубов А.Е. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх // Вісник Московського університету. – 1988. – № 6.

328. Якубович М.И. Вопросы теории и практики необходимой обороны. – М., 1961. – 227 с.

329. Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1988. – 128 с.

330. Якушин В.А. Субьективное вменение и его значение в уголовном праве. – Тольятти: ТолПИ, 1998. – 296 с.

331. Яремко О. Мета покарання в контексті антропологічного підходу до права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 129.

332. Яценко С.С. Ніякого покарання без закону (ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод): аспекти реалізації // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 79-88.

Дата добавления: 2014-10-31