Методологічні основи забезпечення безпеки життєдіяльності

Самоопрацювання №1

Забезпечення БЖД – це процес здійснення системи правових, політичних, соціально-економічних та профілактичних заходів, спрямованих на запобігання проявленню небезпек, захист життя і здоров’я людей у будь-яких умовах їх існування.

Проблему забезпечення БЖД доцільно розв’язувати у двох напрямах:

Ø у повсякденних умовах життя і діяльності людей, тобто на виробництві й у побуті (на вулиці, вдома, у місцях відпочинку тощо);

Ø в умовах надзвичайних ситуацій, що характеризуються різкими і масштабними змінами обставин.

Методологія забезпечення БЖД передбачає вирішення таких завдань:

1. Ідентифікації (розпізнавання, виявлення) небезпек: джерела і вид небезпеки, просторові і часові координати, причини проявлення небезпек, можлива шкода та ін.

2. Профілактики небезпек: локалізація (усунення) причин проявлення небезпек, зниження ймовірності їх проявлення з урахуванням економічної вигоди в межах допустимого ризику.

3. Упровадження заходів захисту людей, зниження негативних наслідків небезпек.

Важливим питанням у методології забезпечення БЖД є виявлення джерел небезпек, що розв’язується на підставі вивчення технології виробництва на об’єкті або окремих його ділянках (цехах), з’ясування наявності легкозаймистих речовин і матеріалів, які, потрапляючи в повітря, утворюють газоповітряні, пилові суміші і пару.

Після виявлення джерел небезпек для прогнозування наслідків їх проявлення найбільшу увагу приділяють потенційно небезпечним об’єктам ПНО і територіям.

Примітка. Наприкінці 2002 р. в Україні закінчено створення Державного реєстру ПНО і територій, страхового фонду документації на вироби та об’єкти, що забезпечують загальне функціонування національної економіки.

За даними Міністерства з надзвичайних ситуацій, до кінця 2002 р. до категорії ПНО віднесено близько 8 000 підприємств і територій: з них 4 665 промислових об’єктів, 198 вугільних шахт, 256 гідротехнічних споруд, 318 залізничних станцій.

На 2007 р. в Україні зареєстровано 18,5 тис. ПНО, із яких 5,5 тис. відносяться до об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) (визначені відповідно до наказу МНС від 23.02.06 р. № 98). За видами небезпеки це пожежонебезпечні (41 %), вибухонебезпечні (37 %), хімічно небезпечні (7,9 %), радіаційно небезпечні (2,1 %), гідродинамічно небезпечні (1,85 %), біологічно небезпечні (1,8 %) об’єкти.

Із зазначеної кількості ПНО 448 об’єктів мають стратегічне значення для країни. До них, у першу чергу, відносяться такі об’єкти, як ВАТ «АЗОТ», ВАТ «Стирол», ВАТ «Сумихімпром», об’єкти військово-промислового комплексу та ін. Вони є в кожному регіоні (на складах Збройних сил зберігається 2,5 млн тонн боєприпасів, які підлягають утилізації). До зони ураження від можливих НС на військових об’єктах потрапляє 360 населених пунктів, більше 200 ПНО, в тому числі Хмельницька АЕС. Аварії на ПНО можуть створити небезпеки для значної кількості людей на великих територіях, так, у зонах можливого хімічного зараження мешкає близько 16 млн людей (33,4 % від населення країни).

Крім об’єктів, потенційно небезпечними можуть бути окремі території. Так, на 17 % території України відбуваються процеси підтоплення ґрунтовими водами, зсувні процеси внаслідок активізації небезпечних геологічних процесів. Насамперед це стосується територій в АР Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях.

Зсувні процеси спостерігались у Полтавській області (у м. Лубни площа зсуву досягла 54 га, де знаходяться 254 будинки), а також у Чернігівській, Запорізькій областях та м. Севастополі.

Потенційно небезпечні об’єкти – це об’єкти народногосподарського та військового призначення, системи життєзабезпечення, транспортні та інші системи, що в результаті аварії можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій.

Потенційно небезпечні території (ПНТ) – це території, у межах яких розміщено небезпечні об’єкти, речовини, побутові й промислові відходи, що в разі аварії можуть створити зону надзвичайної ситуації.

Потенційно небезпечні процеси (ПНП) – це технологічні, біохімічні, біоекологічні, гідротехнічні та інші процеси, що загрожують людині та середовищу.

До головних ознак, за якими об’єкт зараховують до категорії потенційно небезпечних, належать:

ü наявність на території об’єкта небезпечних для людини та середовища речовин, матеріалів, енергій;

ü використання у виробництві небезпечних технологій;

ü зношені засоби чи елементи виробничого середовища;

ü зберігання, викиди небезпечних виробничих відходів тощо.

Інше важливе питання у методології забезпечення БЖД – визначення можливих причин проявлення небезпек на конкретному об’єкті. Це питання розв’язується побудовою логічного дерева подій: між проявленням небезпек і причинами існує причинно-наслідковий зв’язок, тобто проявлення небезпеки має певну причину (чи декілька), яка, у свою чергу, є наслідком іншої причини і т. ін. Причини і проявлення небезпеки утворюють ієрархічну структуру, графічне відображення якої нагадує дерево, і тому назване «логічним деревом небезпеки».

Наприклад, на рис. 1 зображено «логічне дерево небезпеки» – токсичної речовини (ТР) на борту космічного літального апарата (КЛА).

Така методологія дозволяє заздалегідь передбачити небезпеку і розробити систему профілактичних заходів локалізації її проявлення, що підвищить рівень БЖД екіпажу.

Заходів уживають на етапі проектування, виготовлення (будівництва), експлуатації і виводу об’єкта з експлуатації.

Токсичні речовини – категорія особливої небезпеки для членів КЛА. Людський організм у замкненому просторі сам може бути джерелом токсичної небезпеки через метаболізм (обмін речовин). Зважаючи на джерело небезпеки, фахівці на етапі проектування, виробництва та експлуатації мають передбачити систему штучної нейтралізації небезпечних виділень і переглянути всі альтернативні варіанти можливого прояву дії токсичних речовин.

На прикладі позиції 1.1 (рис. 1) покажемо, як можна локалізувати небезпеку ТР. Токсичні речовини з’являються при пожежі в кабіні КЛА. Це відбувається, коли є чому горіти і коли є тепловий імпульс.

Як спосіб локалізації небезпеки ТР на етапі проектування слід дотримуватися вимог використання матеріалів (елементи електросистеми, матеріали кабіни, герметики, лакові покриття, клей та ін.), а в елементах електросистеми має бути надійна ізоляція фаз, щоб уникнути короткого замикання в аварійних ситуаціях.

Рис. 1. Логічне дерево небезпеки ТР на борту КЛА:

1.1– пожежа на борту КЛА; 2.1 – неправильний вибір матеріалів кабіни КЛА; 3.1 – порушення герметичності систем з токсичними речовинами; 4.1 – відмова системи забезпечення

газового складу; 1.1.1 – коротке замикання в електромережі КЛА;

1.1.2 – наявність на борту КЛА концентратів теплового випромінювання

Якщо ці вимоги з якихось причин не будуть виконані, то на борту КЛА виникне потенційна небезпека ТР з великою ймовірністю її прояву.

До загальних заходів запобігання виникненню НС і зниженню рівня їх наслідків відносять такі:

Ø систематичний нагляд (моніторинг) за технологічним станом ПНО, своєчасне виявлення джерел, що можуть призвести до НС;

Ø контроль за параметрами природного середовища промислової зони;

Ø дотримання відповідних норм і правил розміщення, будівництва та експлуатації ПНО;

Ø створення ешелонованих матеріальних резервів, сил і засобів на випадок НС;

Ø застосування санкцій до порушників БЖД;

Ø правове регулювання всіх аспектів безпеки (декларування об’єктів, державна експертиза ПНО, паспортизація, впровадження сучасних методів діагностики тощо);

Ø підвищення рівня професійної підготовки виробничого персоналу, проведення масово-роз’яснювальних і профілактичних заходів на ПНО.

Реалізація цих заходів допоможе істотно зменшити ймовірність виникнення НС, мінімалізувати негативні наслідки, сприятиме підвищенню безпеки життєдіяльності в регіоні і в країні в цілому.

Дата добавления: 2014-11-06