Звуки» (вправи, що підвищують усвідомлення дітьми тих звуків, які їх оточують, зняття страхів, що виникли на певні звуки)

Штовхалки».

Я по місту крокую» (направлено на зняття тривожності, відновлення навичок спілкування).

Відгадай слово».

Картки зі словами (або малюнками) роздати по 1 на кожну дитину.

Скласти розповідь, використовуючи це слово, як «відправну точку».

Інші повинні вгадати, що це за слово.

Примітка: Слова: страх, горе, самотність і інші.

Діти хаотично рухаються по кімнаті, по команді починають робити крок або назустріч людині, яка стоїть поруч з ним, або йдуть на крок убік і відвертаються, або роблять крок до людини, але тупають при цьому ногою. Обговорення: яких дій було більше; що при цьому відчували, що було важко, а що легко зробити.

За допомогою цієї гри діти можуть навчитися управляти своєю агресією через гру і позитивний рух. Вони можуть навчитися порівнювати свої сили і використати для гри все своє тіло. Вони можуть навчитися додержуватися правил і контролювати енергійність своїх рухів.

Якщо ви граєте в «Штовхалки» у приміщенні, то необхідно забезпечити більше вільного простору. Відповідно на галявині, на свіжому повітрі ця гра доставить дітям ще більше задоволення.

Інструкція: «Розбийтеся на пари. Встаньте на відстань витягнутої руки один від одного. Підніміть руки на висоту плечей і обіпріться долонями о долоні свого напарника. За моїм сигналом почніть штовхати свого партнера долонями, намагаючись зрушити його з місця. Якщо ж ваш партнер зрушить вас назад, намагайтесь повернутися на своє місце; поставивши одну ногу назад, ви отримаєте чудову опору.

Будьте уважні, ніхто нікому не повинен заподіяти болю. Не штовхати свого партнера до стіни або на будь-які меблі. Якщо вам набридне або ви втомитеся, крикніть: «Стоп!». Коли «Стоп!» крикну я, всі повинні зупинитися.

Ну що, готові? Увага! Приготувалися! Почали!»

Спочатку нехай діти пару раз потренуються. Коли вони трохи опанують гру, і в групі запанує більш відкрита атмосфера, Ви можете попросити дітей вибрати собі партнера, на якого вони колись сердилися.

Час від часу можна вводити нові варіанти гри. Наприклад, діти можуть штовхатися, схрестивши руки навхрест: лівою рукою штовхати ліву руку партнера, а правою - праву. Діти можуть штовхатися спиною до спини, тримаючись при цьому за руки для кращої рівноваги. Також діти можуть, нахилившись в різні боки, штовхатися сідницями.

«Сядьте спокійно з закритими очима і дозвольте звукам, які ви чуєте, дійти до вашої свідомості. Відмічайте, які почуття викликає кожен звук, що проникає у вас. Потім ми зможемо поділитися нашими враженнями.

Поговоріть про звуки. Розкажіть, які звуки ви відчуваєте, які з них різкі, м'які, гладкі, скрипучі, приємні, гучні, ніжні. Порівнюйте звуки».

Можна покласти в маленькі горщики і пляшечки з-під ліків різноманітні предмети: рис, квасолю, канцелярські кнопки, ґудзики, монети та т. ін., що може в них поміститися, складаючи пари таких горщиків. Щоб вмісту не було видно, потрібно обгорнути горщики чим-небудь, закріплюючи обгортку клейкою стрічкою. Запропонуйте дитині потрясти кожен з горшків і визначити по звуку,чим він наповнений.

Використовуючи іграшковий ксилофон, ударяйте по різних клавішах, щоб у дитини вироблявся досвід розпізнавання звуків: однаково, вище, нижче, голосніше, тихіше. Потім дитина може протестувати вас. Ці вправи можна проробляти за допомогою будь-якого музичного інструмента.

Грати в розпізнавання звуків корисно і весело. Нехай у дитини за спиною виникає, наприклад, то шум води, що ллється, то постукування олівцем, шурхіт паперу, тощо. Дитина повинна відгадати, що це за звук.

Можна мінятися ролями, щоб і дитина могла поставити таку загадку самому психологу.

Звуки і почуття взаємопов'язані. Поговоріть про сумні звуки, веселі звуки, страшні звуки і звуки, що будять інші почуття. Звуки гармошки чи іншого музичного інструмента можуть служити матеріалом такого заняття. Тон голосу також відображає почуття мовця. Діти вловлюють гнів у голосі дорослих навіть у тих випадках, коли він намагається приховати це почуття. Обговорюйте це відверто. Демонструйте тоном різні емоції. Попросіть дітей зробити це.

Незрозуміла мова також цікава. Спробуйте спілкуватися різними звуками, невиразно бурмочучи і не використовуючи слів. «Подивіться, чи зможете ви здогадатися, що хочуть висловити за допомогою цих звуків інші люди?».

Послухайте музику і поговоріть про почуті звуки. Запропонуйте дітям під час або після прослуховування музики намалювати їх враження, спогади або образи, які у них виникли.

«Ласкаві долоньки» (виробляє навички розслаблення і зняття напруги)

Учасники стають у коло один за одним, і кожний наступний, що стоїть попереду, гладить по голові, спині, зовнішній частині рук (злегка торкаючись) іншого.

Тривалість вправи 10-15 хвилин.

Обговорення.

«Розвантаження» (для підлітків)

Ця медитація спрямована на зняття напруги та дозволяє подолати розумові та фізичні бар'єри. Втомлені діти навчаються відчувати своє тіло, умінню внутрішньо збиратися і знаходити нові сили.

Інструкція: «Зняття напруги - розумовий процес. Але спочатку ви будете робити деякі речі фізично. Лягайте на підлогу і закрийте очі... Влаштуйтеся якомога зручніше... Зніміть з себе ремінь або пояс, щоб полегшити дихання... Тепер посовайте туди-сюди плечима... Це викличе у вас приємне відчуття розслаблення... Спробуйте лягти так, щоб голова, потилиця і хребет утворювали одну лінію. А тепер наберіть в груди якомога більше повітря... Дихайте глибше... Глибоко вдихайте, а потім так само глибоко видихайте... Ще раз... А тепер під час вдиху спробуйте послати теплу енергію дихання у всі частини свого тіла, які ще напружені, затиснуті, під час видиху відпустіть цю напругу...

Тепер, коли ви глибоко вдихаєте і видихаєте, то почуєте, як ваш подих проникає в усі напружені і втомлені частини тіла, як вони стають м'якшими, теплішими і розслабленішими... Дихання забирає напругу, ви видихаєте його з тіла, стаєте спокійнішими і відчуваєте себе все комфортніше, розслабленіше, просто спостерігаючи, як дихання оживляє і звільняє ваше тіло...

Якщо через ваш мозок проходять сторонні думки, спробуйте проводжати їх своїм диханням назовні, так, щоб ваш мозок на миті видиху ставав порожнім... На частки секунд ваш мозок стане вільним і ясним, і ви зможете по-справжньому насолодитися спокоєм... Якщо ваше серце турбують ще якісь почуття, слідкуйте за ними і спробуйте виплеснути їх з видихом назовні, так, щоб ваше серце стало рівним і спокійним, як гладь озера...

А тепер уявіть собі, що ви входите в кімнату, несучи безліч упаковок... На кожному плечі у вас висить по сумці, у кожній руці по чемодану, навіть ваш одяг тисне на плечі, ваші м'язи болять... Ви скидаєте всі ці тяжкості і лягаєте плазом на тверду підлогу...

З полегшенням ви дивитеся вгору і бачите, як відкривається стеля, і ви можете поглянути на світле, блакитне небо над собою... Несподівано ви чуєте, що лунає звідусіль шум хвиль... Ви навіть відчуваєте, що в повітрі пахне морем... Сонце стоїть уже низько над горизонтом, і його фарби повільно змінюються... Воно стає спочатку помаранчевим, потім рожевим, потім пурпуровим... А тепер ви бачите тільки темну-темну блакить...

Поки ви лежите на підлозі, у вас виникає бажання рухати ногами. Ви робите кругові рухи і відчуваєте, як розтягуються при цьому ваші м'язи... Ви прагнете кисню, і він з кожним рухом проникає в кожну клітинку ваших ніг...

Розтягніть тепер руки і спину, як еластичну пов'язку, все більше і більше подовжуючи тіло... М'язи спини і рук також прагнуть кисню, розтягуючись, ви задовольняєте цю спрагу... Зараз дихають руки і спина... Кожен м'яз вашого тіла скоро отримає кисень з морського повітря, який ви вдихаєте все глибше... Ваше тіло насолоджується цим моментом і дякує вам за приємне... (20 сек.).

Тепер ви завжди зможете повернути це відчуття свіжості та спокою. Ви можете частіше думати про те, як легко виявилося скинути тяжкий вантаж за короткий час, коли ви просто і природно дихаєте і керуєте своєю фантазією, дозволяючи собі зробити невелику паузу...

А зараз час поволі повертатися. Потягніться ще трошки... розтягніть руки, долоні і пальці, розтягніть все тіло, один раз глибоко видихніть... А тепер відкрийте очі і поверніться в даний момент... Відчуйте, як м'яке розслаблення протікає через вас, освіжаючи і підбадьорюючи».

Підведення підсумків: Які неприємності і тяжкості були у вашому «багажі»? Що вам дала ця коротка вправа на розслаблення?

«Блакитна енергія» (для підлітків)

Світиться блакитний колір, сприяє вільному диханню, звільненню від напруги і занепокоєння. Після цієї медитації настане стан приємного розслаблення і з'явиться відчуття душевної ясності.

Інструкція: «У кожного з нас є внутрішній потенціал, що дозволяє працювати і вирішувати проблеми творчо і з високим ступенем концентрації, беручи до уваги інших людей. Але ми повинні піклуватися про те, щоб наше джерело енергії мало змогу постійно наповнюватися. Я покажу вам цікавий метод, за допомогою якого ви зможете це робити.

Сядьте зручніше і закрийте очі, зробіть три глибоких вдихи і видихи... Уявіть собі, що ви раптом зустріли самого себе і можете розглянути своє тіло з боку. Розгляньте кожну його частину від голови до ніг... Розгляньте свої ноги і руки, ступні і коліна, стегна, хребет, плечі й голову... Якщо ви уявили ясну картину свого тіла, дозвольте цій картині розтанути і зникнути...

А тепер знову викличте цю картину і цього разу уявіть, що ваше тіло виточене з блискучого кристалу. Уявіть, що вам на голову впали дві краплі блакитної енергії. Ви бачите найпрекрасніше, що струмує блакитний колір, який ви коли-небудь могли бачити. Нехай ця субстанція проникає крізь ваше тіло крапля за краплею, утворюючи тонкий канал, по якому світло тече через голову до живота, а від живота до ступнів, наповнюючи цією енергією кожну частину вашого тіла: до кісточок, до колін, до стегон, до живота, до серця, до горла, - поки не наповняться руки і кисті і, нарешті, вся голова. Уявіть, що навіть кожна ваша вія стала кришталево прозорою трубкою, яка наповнена блакитною енергією...

Спостерігайте за тим, як ви до кінця заповнюєтесь цією блакитною енергією, що світиться. А тепер уявіть собі, що всі смутні думки, всі погані переживання чи важкі стосунки розчинилися в блакитній плинності, як хмари чорного чорнила...

Дивіться, як блакить на мить втрачає свій світ і стає темною, а потім уявіть, що сильна блакить поглинає чорні хмари, поки вони не зникають повністю...

Зауважте, блакить стала більш насиченою і яскравішою, ніж раніше. Якщо ви відчуваєте, що повністю наситилися цією блакитною енергією, можете повертатися. Потягніться, зробіть глибокий видих і відкрийте очі, відчуйте себе відпочившими і свіжими...»

Додаток 9.2. МАТЕРІАЛ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ

1. Курча ( Цю казку добре використовувати для визначення провідної сенсорної системи у дитини, якою мовою краще з нею розмовляти).

На звичайному дубі виріс жолудь незвичайної величини.

Скоро всі зрозуміли, що це не жолудь, а - яйце.

У яйці виросло маленьке жовте курча.

Одного разу воно сказало дубу: «Нудно мені з тобою. Мовчиш ти та мовчиш. Я полечу шукати собі тата і маму кращих за тебе».

«Ха-ха-ха…, - засміялись сороки, - ти спочатку вилупися з яйця та вирости!»

Тоді курча, яке було у яйці, так і злетіло з гілки, розігнавшись стукнуло одну сороку в чоло, та промовило: «Не здавайся!».

І полетіло, ще не проклюнувшись, курча шукати собі тата і маму. Потім воно поміркувало й вирішило, що й братика!

Тож летіло воно довго-довго й долетіло до моря, лягло собі на хвилі, щоб погойдатися. Глянуло вниз - а там на дні восьминоги. Ні очей, ні вух, одні руки-щупальця. І так восьминіг ними здорово керує: і по дну лазить, і рибку ловить, і відмахується від водяних мух. І курча стало йому вниз булькати:

«Восьминіг, давай з тобою разом жити».

Восьминіг булькає: «Давай».

Курча йому перебулькує: «Залазь до мене в яйце. Всередині тепло, а в морі холодно і мокро!»

Восьминіг заліз до нього в яйце, тоді курча піднялося в повітря і знову полетіло над морем широким. А летіло так високо, що аж дух захоплювало.

Довго-довго вони летіли й прилетіли до острова зеленого. А це був зовсім не острів, а величезний морський дракон. Але цей дракон так довго лежав без руху, що на ньому виросла трава і дерева, і навіть цілий морський порт і місто, де жили дружини матросів. А дракон нічого цього не відчував. Цілими днями він дивився на горизонт. Він щось хотів там побачити, але нічого не бачив, хоча зір у нього був пречудовий. Очі його світилися, а іноді з них навіть вискакували іскри.

«Гей, дракон, - крикнуло йому курча, - іди зі мною жити. Разом веселіше!»

«Гм, - сказав дракон, - ти виглядаєш гарним другом. Давай!».

«Залазь до мене в яйце, - говорить курча. – В середині красиво і яскраво, а зовні брудно і нудно».

І дракон спочатку ворухнувся, щоб всі люди, які жили на його спині, встигли сісти на кораблі, а потім заліз в яйце до курчати.

І вони полетіли далі, пролетіли синє море, полетіли над темним лісом.

Довго-довго летіли і бачать: хатинка, а біля неї сидить старий. Сам він маленький, і тільки одне вухо в нього величезне. Тож, за вухом майже і дідуся не видно.

«Здрастуй, дідусь Вухо», - каже йому курча.

«Не шуми так, - сказав дідусь. - Я й так чув вас, ще коли ви над морем летіли».

«Дідусю, - говорить курча, - йди до нас жити. У нас тихо, і хлопці ми слухняні!»

Дідусь Вухо встав, покректав, раз - і в яйці опинився.

І ось маленьке яскраво-жовте курча, яке ще навіть не вилупилося з яйця, полетіло далі, горде своїми подвигами. І ось прилетіло воно в таке місце, про яке знало тільки воно, а там воно проклюнуло шкаралупу і вийшло на світло.

А потім воно швидко закрило шкаралупу зі своїми друзями так, що знову вийшло яйце. І це яйце курча проковтнуло. А потім воно перетворилося на маленьку дитину, яка тільки що почула цю казку. І йому завжди з тих пір допомагали його друзі: восьминіг - відчувати, дракон - бачити, а дідусь Вухо...

«От уже дідусь Вухо! - сказав дід. - Як казки, так вічно - дідусь Вухо, дідусь Вухо! Втомився я. Спати пора».

Ну от, шкода, дідусь втомився, а то б я ще розповів…

Дата добавления: 2014-11-25