Дослідження самооцінки по методиці Дембо-Рубінштейн

Ряд вольових порушень, наприклад сексуальнi перверзiї, цiлком зрозумiти, виявити та вивчити непросто, що затруднює i вiдповiдну експертно-дiагностичну оцiнку.

Враховується здатнiсть до зосередження у процесi досягнення мети, вегетативнi реакцiї на емоцiйно значимi подразники, зауваження, реакцiя на незгоду по суб’єктивно важливим питанням.

З тестових методик використовують тест самооцiнки Дембо- Рубiнштейна. Проби дозволяють судити не тільки про ціліснисть практичних навичок, але й про інтелектуальний стан хворого. Може спостерігатися дискоординація рухів при судинних ураженнях, парапраксії і розпад навичок при атрофічних захворюваннях мозку, і т. д. Враховують бажання хворого спiвпрацювати з медперсоналом для прискорення свого одужання, чи охоче виконує iнструкцiї та призначення лiкаря, активнiсть хворого у вiддiленнi, ступiнь залучення до трудових процесiв, адекватнiсть зворотнiх реакцiй пiд час бесiди, поведiнка, соцiокультурнi iнтереси, захоплення, прагнення, плани, методи досягнення мети. Визначається характер потреб, цiлей, мотивацiй дiяльностi дослiджуваного.

Е) завдання написати фразу чи переписати текст, тощо. Оцінюється швидкість і правильність виконання завдання. Звертають увагу i на залежнiсть успiшного виконання дiї вiд складностi запропонованого завдання.

В клiнiцi при дослiдженнi рухового компоненту ефекторно-вольової сфери звертають увагу на вираз обличчя, позу, положення в лiжку, характер рухiв (скупi, повiльнi, розмашистi, швидкi), iнтонацiю голосу, швидкiсть зворотнiх реакцiй на питання, що задаються.

Дослідження рухо-вольової сфери.

Звертають увагу на здатнiсть виконувати певнi дiї з предметами (запалити сiрник, показати як користуватися ключем, розкрити i закрити портфель, забити цвях). Визначаючи психопатологiчний дiагноз, лiкар прагне вияснити: чи може хворий виконувати безоб'єктивнi дiї (стрибати, свистiти) i аутокiнетичнi рухи (сжати кулак, висунути язик) чи може вiн повторити запропонованi йому рухи. Використовують завдання iз альбому патопсихологiчних дослiджень, що стосуються вивчення комбiнаторики, навикiв, конструктивних дiй. Сюди входять:

а) складання iз букв осмислених слiв;

б) заповнення пропущених лiтер у словах;

в) складування картинок iз вiдрiзкiв;

г) складування iз картинок-квадратiв орнаментiв за зразком;

д) методика прогресивних матриць Равена,

Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні (шкалюванні) досліджуваним ряду особистісних якостей, таких як здоров'я, здатності, характер і т.д. Обстежуваним пропонується на вертикальних лініях відзначити певними знаками рівень розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих же якостей, який би задовольняв їх. Кожному досліджуваному пропонується бланк методики, що містить інструкцію і завдання.

Проведення дослідження. Інструкція. “Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер і ін. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особи можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої символізуватиме найнижчий розвиток, а верхня — щонайвище. Вам пропонуються сім таких ліній. Вони позначають:

здоров'я; розум, здібності;характер;авторитет у однолітків;уміння багато що робити своїми руками, умілі руки;зовнішність;упевненість в собі.

На кожній лінії межею (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе цієї якості, сторони вашої особистості в даний момент часу. Після цього хрестиком (х) відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви б були задоволені собою або відчули гордість за себе”.

Досліджуваному видається бланк, на якому зображено сім ліній, висота кожної — 100 мм, з вказівкою верхньої, нижньої крапок і середини шкали. При цьому верхня і нижня крапки наголошуються помітними рисами, середина — ледве помітною крапкою.

Методика може проводитися як фронтально — з цілим класом (або групою), так і індивідуально. При фронтальній роботі необхідно перевірити, як кожний учень заповнив першу шкалу. Треба переконатися, чи правильно застосовуються запропоновані значки, відповісти на питання. Після цього випробовуваний працює самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом з читанням інструкції, 10—12 мін.

Обробка і інтерпретація результатів

Обробка проводиться по шести шкалах (перша, тренувальна — «здоров'я» — не враховується). Кожна відповідь виражається в балах. Як вже наголошувалося раніше, довжина кожної шкали 100мм, відповідно до цього відповіді школярів одержують кількісну характеристику (наприклад, 54мм = 54 балам).

По кожній з шести шкал визначити: рівень домагань — відстань в мм від нижньої точки шкали («0») до знака «х»; висоту самооцінки — від «о» до знака «—»;

значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою — відстань від знака «х» до знака «-», якщо рівень домагань нижче за самооцінку, він виражається негативним числом.

Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки по всіх шести шкалах. Рівень домагань

Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів. Оптимальний — порівняно високий рівень — від 75 до 89 балів, підтверджуючий оптимальне уявлення про свої можливості, що є важливим чинником особового розвитку. Результат від 90 до 100 балів звичайно засвідчує нереалістичне, некритичне відношення дітей до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він — індикатор несприятливого розвитку особи.

Висота самооцінки: Кількість балів від 45 до 74 («середня і «висока» самооцінка») засвідчують реалістичну (адекватну) самооцінку.

Кількість балів від 75 до 100 і вище свідчить про завишену самооцінку і указує на певні відхилення у формуванні особи. Завишена самооцінка може підтверджувати особову незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може указувати на істотні спотворення у формуванні особи — «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдач, зауважень і оцінок оточуючих. Кількість балів нижче 45 указує на занижену самооцінку (недооцінку себе) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особи. Ці учні складають «групу ризику», їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два абсолютно різних психологічних явища: справжня невпевненість в собі і «захисна», коли декларування (самому собі) власного невміння, відсутність здатності і тому подібного дозволяє не докладати ніяких зусиль.

Дата добавления: 2014-11-25