Класичний психоаналіз

В розумінні Фрейда - це, по-перше, назва процедури дослідження процесів, які майже не зрозумілі ніяким іншим способом, по-друге, метод лікування, заснований на такому дослідженні невротичних порушень, по-третіх, сума психо­логічної інформації, отримана таким шляхом, яка поступово збирається в наукову дисципліну.

Техніка психоаналізу - сплав теорії і досвіду, і у кож­ного лікаря суто індивідуальна. Психоаналіз - професія "оди­наків" (Р.Гринсон). Техніку психоаналізу неможливо освоїти без знання загальних понять, термінології, основних теоре­тичних концепцій. Слід віддати належне тому фактові, що ос­нови психоаналітичної техніки, які заклав Фрейд в своїх ро­ботах більш, ніж 80 років тому назад, до цих пір є основою психоаналітичної практики. Нічого принципово нового в техніку психоаналізу за цей період часу, не дивлячись на ве­лику кількість робіт, внесено не було.

Відомо, що Фрейд почав свою практику з гіпнозу, потім використовував гіпноз в метою катарсису, техніка якого слідуюча: загіпнотизувавши пацієнта, Фрейд навіював йому в стані гіпнозу, щоб той розказував про походженні кожного з своїх симптомів. Пацієнт відповідав серією спогадів, що зви­чайно супроводжувалось бурхливим афектом. В кінці сеансу Фрейд навіював пацієнту, щоб він забув все свої спогади.

В 1896 г. Фрейд повністю відмовився від гіпнозу, оскіль­ки досвід показав, що пацієнта можна примусити згадати бага­то подій з його життя без занурення в сомнабулічну стадію гіпнозу, шляхом простого навіювання. Фрейд наказував пацієнту лягти на кушетку, закрити очі і сконцентруватися. Далі він, натискаючи на лоб пацієнта рукою, наполегливо навіював, що спогади повинні з'явитися. В подальшому Фрейд відмовився і від навіювання, перейшовши до інтерпретації спонтанної вербальної продукції пацієнта. Зародилась проце­дура вільних асоціацій, яка зараз є основним методом отри­мання інформації від пацієнта в ході психоаналітичного ліку­вання. Так само, як інтерпретація цієї інформації, це є найбільш важливим інструментом психоаналітика.

Початком психоаналізу може вважатися робота Фрейда "Про істерію" (Freud, 1895), в якій він стверджував, що процеси відреагування і розрядки є основними в терапевтичній прак­тиці.

Першим "перепоною" на шляху до відреагування, на думку Фрейда, є деяка сила, що чинить опір лікуванню, зберігаючи потаємні думки (захист). Задача психотерапевта як раз і по­лягає в тому, щоб перебороти спротив (який було віднесено до сил, що викликають регресію). Це наріжний камінь психоа­налітичної теорії.

Другою по значимості "перепоною" на шляху до несвідомого є ефект переносу, якому "належало бути самою великою перепо­ною психоаналізу, стає його найбільш могутнім спільником, якщо кожен раз його присутність може бути визначеною і пояс­неною пацієнту" (Freud). Перенесення - це звільнення від ми­нулого, точніше, помилкове розуміння теперішнього шляхом ми­нулого. Хворий на невроз несвідомо шукає об'єкти, на які він міг б перенести свої лібідозні і агресивні потяги.

Щоб зрозуміти техніку психоаналізу, необхідно орієнтува­тися в психоаналітичній теорії неврозів, згідно з якою при­чиною неврозу є невротичний конфлікт між ІД і ЕГО, тобто несвідомий конфлікт між спонукою - ІД, прагнучою розрядки, і захистом - ЕГО, який є перепоною розрядці або не пропускає її до свідомості. Конфлікт веде до посилення інстинктивних спонук, в результаті чого ЕГО може виявитися придушеним, що веде до мимовільних "розрядок", що і проявляється симптомами неврозу.

Зовнішні психотравмуючі фактоpи також грають значну роль в формуванні неврозів, але вони, по думку психоаналітиків, на певному етапі зводяться до внутрішнього невротичного конфлікту між ІД і ЕГО.

СУПЕР-ЕГО в невротичному конфлікті може виступити на боці ЕГО чи на боці ІД. Саме СУПЕР-ЕГО змушує ЕГО почувати себе винним навіть за символічну і викривлену інстинктивну активність.

Патогенний вплив невротичного конфлікту полягає в основ­ному в необхідності ЕГО постійно витрачати енергію на те, щоб не пропустити неприйнятні інстинктивні спонуки до свідо­мості та моторики, що призводить, в кінцевому підсумку до виснаження ЕГО і "прориву" інстинктивних спонук в свідомість і до поведінки в формі невротичних симптомів.

ЕГО в боротьбі з забороненими і небезпечними спонуками ІД постійно удається до різних захисних механизмів, які ста­ють ефективними лише у випадку періодичної розрядки інстинк­тивних напружень.

Основною метою психоаналітичної терапії є вирішення невротичного конфлікту, тобто поєднання несвідомого із свідомою частиною ЕГО. Психоаналітик пізнає елементи несвідомого через його деривати, або замінники, які проявля­ються у вільних асоціаціях, обмовках, помилкових діях.

Дата добавления: 2014-11-25