Сучасна національна політика української держави та її вплив на державотворчі процеси України

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. на території України проживають громадяни більше ніж 100 національностей, які разом з українцями складають народ України. Загальна чисельність населення України складає

48,4 млн. чол.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ більш як 100 національностей Загальна чисельність населення – 48,4 млн. чол. - українці – 37,5 млн. чол. – 77,8% формування – ХІІ-ХVІІІ ст. - росіяни – 8,3 млн. чол. - євреї – 100 тис. чол. - білоруси – 280 тис. чол. - молдавани – 260 тис. чол. - болгари – 200 тис. чол. - поляки – 140 тис.чол. - угорці – 160 тис. чол. - греки – 99 тис. чол. - грузини, вірмени, румуни та інші народи - решта

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Одеській області нараховується 2 млн. 469 тис. чоловік. Із них українців на території Одещини 1млн. 400 тис. чол., що складає 62 відсотки від загального населення області. Росіян на території Одещини проживає 508 тис. чол. (20 відсотків населення), крім того, в області мешкає 150 тис. болгар, 123 тис. молдаван, 13,5 тис. євреїв, 14 тис. гагаузів, понад 7 тис. вірмен. 46 відсотків населення вважають рідною мовою українську, 41 відсоток – російську. В самій Одесі кількість населення складає 1,029 млн. чол.

Національна політика в Україні включає в себе політику української держави щодо:

а) українців (української етнічної спільноти), які формують основу українського етнополітичного організму;

б) етнічних меншин, які є складовою українського етнополітичного організму, але в суто етнічному плані являють собою його окремі структурні елементи;

в) представників українського етносу, що мешкають за кордоном, за межами українського етнополітичного простору і не є його складовою частиною, хоча різною мірою зв’язані з ядром українського етносу;

г) міграцій, обсяги і форми яких постійно змінюються.

Дані Всеукраїнського перепису населення 2001 рр.

Етнос	2001 р.
	Млн. осіб	%
Українці	37,54	77,8
Росіяни	8,33	17,3
Євреї	0,10	0,2
Білоруси	0,28	0,6
Молдавани	0,26	0,5
Болгари	0,20	0,4
Поляки	0,14	0,3
Угорці	0,16	0,3
Румуни	0,15	0,3
Греки	0,09	0,2
Кримські татари	0,25	0,5
Інші	0,96	1,6
Усього	48,46	100,0

З моменту здобуття Україною незалежності у площині практичного розв’язання відбулися зрушення в бік цивілізованого регулювання та саморегулювання міжнаціональних відносин. Це стосується перш за все ефективного забезпечення основних прав та свобод людини, у тому числі прав осіб, що належать до національних меншин. Держава спрямовує свою національну політику на вирішення таких проблем, як:

- досягнення міжнаціональної злагоди, гармонізація міжетнічних відносин, утворення в міжетнічних стосунках толерантності, дружби, довіри, поваги до національних традицій, мови, культури;

- правове забезпечення рівних можливостей для участі громадян, незалежно від їх національності, в усіх сферах суспільно-політичного життя;

- відродження українського етносу, забезпечення етнокультурної самобутності української нації, її динамічного відтворення;

- національно-культурне відродження, захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин;

- відновлення прав депортованих у радянські часи народів, здійснення заходів щодо їх реабілітації.

Політика української держави щодо етнічних меншин враховує ряд важливих особливостей:

1. Представники інших, крім українського, етносів складають майже 14 млн. чол. Отже, це значний соціальний, економічний і політичний потенціал держави.

2. У сучасних умовах для них, як і для українців, властивий етнічний ренесанс (відродження).

3. Більшість етнічних меншин України є частиною етносів, ядро яких знаходиться за межами України.

Національна державна політика будується з урахуванням тенденції розподілу населення за національним складом, етапів етногенезу в різних регіонах, традицій і психології етносів, що їх населяють. Слід відзначити, що в ході державного будівництва України вдалося запобігти міжетнічних зіткнень, що свідчить про досить зважену національну політику. Одним з найважливіших документів, який заклав основу національної політики, стала прийнята Верховною Радою України 1 листопада 1991 р. Декларація прав національностей України, що гарантувала рівні права всім етносам і етнічним групам, які проживають у республіці. Ці положення розкриває і доповнює Закон України від 25 червня 1992 р. “Про національні меншини в Україні”. Він гарантує громадянам України, незалежно від їх національного походження, права і свободи, а також право користуватися захистом держави на рівних підставах. У Конституції України відзначено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традиції, культури, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин. Конституція України забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови, гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.

Слід відмітити, що головна ідея українських правових актів з національного питання – це ідея рівності всіх етнічних спільностей, з чого випливає рівноправний підхід до них. Для реалізації політико-правових документів в Україні в 1991 році був створений Державний комітет у справах національностей та міграцій.

Таким чином, національна політика української держави направлена на збереження миру та злагоди в умовах існування єдиного українського громадянства, цілісності державної території, рівноправності громадян усіх націй і народностей.

Дата добавления: 2014-11-25