Економічні реформи в кінці 50-х в першій половині 60-х років

План

1.Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги”. Економічні реформи 50-х-першій половині-60-х років.

2.Україна в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.)

3.Дисидентський рух: концепція, напрями, представники.

Основні поняття: “відлига”, шістдесятники, дисиденти, “холодна війна”, реабілітація, тоталітаризм, застій, інтенсивний розвиток.

Суть кардинальних змін, що почались після смерті Сталіна, полягала у лібералізації радянського суспільства. Лібералізація знаходила свій вияв у припиненні компанії проти націоналізму, повному уповільненні процесу русифікації; реабілітації жертв сталінських репресій; зростання українського фактора в державному житті; розширенні прав республіки в економічній сфері. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.)

Розширення повноважень України у складі СРСР (50-60-ті рр.)

- Відхід радянського керівництва від терористичних методів державного управління відобразився на відносинах центру з союзними республіками. Адже критика Сталіна включала в себе також критику його національної політики, що визначало деякі зміни в цій політиці, положення республік поступово змінювалося. Частина повноважень центру перейшла до союзних республік. В Україні перерозподіл повноважень проявився у зміцненні позицій української еліти, а не в розширенні національних прав українського народу;

- Децентралізація економіки. У 1957 році ліквідовані галузеві міністерства (як республіканські, так і союзні) і замість них створені територіальні органи управління – ради народного господарства (раднаргоспи). Відповідне рішення по Україні прийняла сесія Верховної Ради УРСР у червні 1957 року. Було створено 11 економічних адміністративних районів.

- Функції планування та контролю над економікою республіки рішенням ЦК КПУ були передані Держплану УРСР.

- Всі підприємства в регіонах керувалися раднаргоспами, які знаходилися у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР.

- Розширені права республіки у формуванні свого бюджету, у питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції.

Слід відмітити, що всі ці зміни мало вплинули на положення населення України а також не змінили унітарного характеру СРСР.

У 50-60 рр. господарська система СРСР, до складу якої входила економіка України, розвивалася у складних умовах. На темпи і результати її розвитку суттєво впливали такі основні фактори, як ідеологічна і воєнна конфронтація з країнами Західної Європи і США, що обернулась гонкою озброєнь та багатомільярдними витратами бюджету. В цьому ж напрямку діяли широка матеріальна і фінансова допомога країнам соціалістичної співдружності та утримання радянських армій на територіях країн Варшавського договору. Значні фінансові та матеріальні ресурси відволікала також економічна допомога режимам дружніх несоціалістичних країн.

Крім того, для республіканської армії постачалось озброєння. Негативні зовнішні фактори не тільки утруднювали розвиток господарської системи, а й консервували цілий ряд застарілих та негативних тенденцій внутрішньоекономічного характеру. Питома вага предметів широкого народного вжитку в структурі промислового виробництва, яка ще в 1928 р. складала 60 відсотків, знизилась до 21 відсотка. Дефіцит товарів став постійним явищем. Перевага надавалась галузям важкої індустрії. Розвиток економіки, як і в попередні періоди, здійснювався шляхом кількісного росту. При цьому рівень господарського використання новобудов залишився низьким. Відставало сільське господарство. В 1950 році довоєнний рівень виробництва зерна, поголів’я худоби і свиней не був досягнутий. Оплата праці була мізерною. Основою виживання виробника стали присадибні ділянки. Майже 40 відсотків робіт у сільському господарстві та промисловості виконувались вручну, жінки складали 52 відсотки всього зайнятого в господарстві населення країни.

Своєрідна криза мала місце і в системі духовних виробничих сил. Певні успіхи були досягнуті в області освіти населення і особливо значні в галузі розвитку науки. Це був період творців ядерної зброї і космічної техніки академіків І.Курчатова і С.Корольова, винахідників лазера А.Прохорова і Н.Басова, конструкторів нових типів авіалайнерів та авіаційних двигунів О.Туполєва, О.Антонова, А.Люльки. Почала розвиватися кібернетика, піонером якої в Україні був В.Глушко.

1.Впровадження досягнень НТР у виробництво, інтенсифікація виробничих процесів, механізація і автоматизація трудомістких робіт. Розв’язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу Хрущов прийняв ряд принципових рішень, що визначили характер розвитку економіки на весь подальший період існування радянської влади.

- було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами соціальну політику;

- значне скорочення чисельного складу армії, що дозволило спрямувати більше ресурсів на ракетноядерну зброю і пов’язану з нею космічну програму;

- було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном при створенні нових галузей промисловості.

2. Реформи у галузі промисловості:

- децентралізація управління промисловістю;

- організація раднаргоспів

- прискорення процесу технічної реконструкції підприємств, особливо паливно-енергетичної бази промисловості, яка включала 600 підприємств.

3. Реформи у сільському господарстві:

- підвищення у 2-5 років закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

- зменшення обсягів обов’язкових поставок державі продукції сільського господарства;

- зниження податків;

- прийняття програми освоєння цілинних та перелогових земель (з України у Казахстан та Західну Сибір виїхало майже 100 тис. молодих людей, чимало з яких там і залишилися).

- збільшення посівів технічних культур з метою зміцнення кормової бази тваринництва (кукурудзи, горох та ін.), кукурудзу почали сіяти на пшеничних полях, внаслідок цього у крамницях пшеничний хліб був замінений на кукурудзяний. У 1962 році СРСР вперше змушений був закупити зерно за кордоном.

- скорочення вдвічі, починаючи з 1955 р. присадибних ділянок колгоспників.

Соціальна політика.

У 50-ті-середина 60-х років відбулися суттєві зміни у рівні життя населення, що стало результатом проведення активної соціальної політики в державі. У березні 1956 р. радянський уряд скоротив на дві години тривалість робочого дня у передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено тривалість відпусток, пов’язаних з вагітністю і пологами (з 77 до 112 календарних днів). Було скасовано закон 1940 р., що прив’язував робітників до підприємства, на яких вони працювали. Тепер працюючі мали право змінювати місце роботи, за 2 тижні попередивши адміністрацію про свій намір. Для селян, однак, зберігалося попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити свій колгосп або радгосп. У травні було встановлено 6-годинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років. Скасовувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах.

У липні 1956 р. було прийнято закон про державні пенсії, за яким значно збільшено розміри пенсій. Пенсійний вік знижувався до 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.

Державна система соціального забезпечення колгоспників почала діяти тільки з липня 1964 р. і була менш радикальною. Право на пенсію при стажі не менше 25 років одержали колгоспники: чоловіки – від 65 років, жінки – від 60 років.

З вересня 1959 р. підприємства, установи і організації УРСР почали перехід на 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями при восьмигодинному робочому дні. З 1965 р. розпочався поступовий перехід з восьмигодинного на семигодинний робочий день.

У березні 1956 р. була прийнята партійно-урядова постанова про щомісячне авансування колгоспників і додаткову оплату праці в колгоспах.

У липні 1957 р. ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР прийняла постанову “Про розвиток житлового будівництва в СРСР”, де ставилося завдання забезпечити кожній сім’ї окрему квартиру.

Слід відмітити, що незважаючи на економічні та соціальні реформи того часу кардинальних зрушень не було. І причиною цього був неринковий господарський механізм. Як і раніше підприємства не могли працювати самостійно, тому що ринку засобів виробництва не існувало.

Відмінності командної економіки від ринкової

Командна економіка	Ринкова економіка
Базовими принципами командної економіки є: - централізм, що реалізується через процес планування; - пріоритет “політичного”; - командна система управління; - зрівнялівка.	Базовими принципами ринкової економіки є: - інтенсивний економічний розвиток; - економічні свободи, що базуються на приватній власності, і вільній підприємницькій діяльності; - конкуренція; - вільне ціноутворення.

Дата добавления: 2014-11-25