Зміни у суспільному розвитку західних областей України у повоєнні роки

План

У березні 1946 року Верховна Рада затвердила п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 роки. Основні завдання четвертої п’ятирічки полягали у відбудові зруйнованих районів держави, відновленні довоєнного рівня промисловості й сільського господарства, і навіть його перевищенні.

1. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України. 1945-1950 рр.

2. Особливості повоєнних суспільних перетворень у західних областях України.

3. Ідеологічний наступ режиму. Утвердження догматизму і диктату у суспільних науках.

Основні поняття: тоталітаризм, репресії, реабілітація, форсована індустріалізація, колектиізація, “космополітизм”, догматизм.

Характерною рисою радянського керівництва в процесі відбудови українські вчені В. Литвин, С.Кульчицький, О.Бойко та ін. вважають повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства. В основі цієї моделі було проведення індустріалізації, що спиралася на пріоритетний розвиток базових галузей важкої промисловості (паливно-енергетичній, металургійній та машино-будівній) і здійснювалася за рахунок нещадної експлуатації сільського господарства. За 1946-1950 рр. промислове виробництво вже на 15 відсотків перевищувало довоєнний рівень. Цьому сприяв і командний метод керування єдиним загальносоюзним господарським комплексом, що за тих часів виправдав себе і приніс швидкі результати.

Слід відмітити, що українська індустрія, як і вся радянська промисловість, дедалі більше відчувала брак новітніх технологій і за технічною оснащеністю відставала від країн з ринковою економікою.

Високий технічний рівень зберігали тільки галузі військово-промислового комплексу, на які виділялися значні кошти. Високі кількісні показники в народному господарстві досягалися за рахунок низької заробітної плати робітників, службовців та майже дармової праці селян, підсобні господарства яких обкладалися високими податками та натульними поставками.

Труднощі відбудови народного господарства України 1. Значні руйнації економіки а також загальне скорочення трудових ресурсів за роки війни. Протягом 1941-1945 рр. по території України двічі прокотилася смертоносна хвиля війни. Гітлерівці винищили майже 3,9 млн. мирних жителів, понад 2,5 млн. чоловік силоміць вивезли до Німеччини. в роки війни загинув кожний шостий мешканець України. Притулок утратили иайже 10 млн. чоловік. На руїни були перетворені 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл України, 15 тис. промислових підприємств. Припинили існування майже 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. Після визволення у республіці залишилось лише 19 відсотків довоєнної кількості промислових підприємств. 2. Загальна сума втрат, яких зазнали населення і народне господарство України, становила майже 1,2 трлн. крб. На відновлювальні роботи держава виділила 18 млрд крб., тобто 7 відсотків коштів від суми прямих збитків, завданих Україні війною та окупацією. 3. Масова реевакуація майна підприємств, вивезених у тил в 1941-1942 рр., була визвана недоцільною. Отже відбудовуючі роботи доводилося вести, в основному, за рахунок власних ресурсів.

відбудова народного господарства в Україні - матеріальні збитки, нанесені Україні війною, були значно більшими, ніж на Заході. Так, в Україні промислове виробництво у 1945 році становило 26 відсотків довоєнного рівня. - здійснення відбудови народного господарства власними силами. - голод 1946-1947 р.р. ускладнював процес відбудови у повоєнні роки (скорочення трудових ресурсів, додаткові капіталовкладення у сільське господарство, голод негативно вплинув на моральний стан суспільства). - відмінні моделі відбудовчого процесу (відродження важкої промисловості, накопичення фінансів та матеріальних ресурсів за рахунок сільського господарства легкої промисловості та соціальної сфери). - процес відбудови здійснювався централізовано в умовах командної системи управління.

відбудовчі процеси у країнах Західної Європи - масштаби збитків були значно меншими. У 1945 році промислове виробництво в Італії становило 26 відсотків довоєнного рівня; у Франції – 38 відсотків; Англії у 1946 року – 80 відсотків показників 1937 році. - зовнішня допомога у здійсненні відбудовчих процесів. Американська програма фінансової допомоги – “план Маршалла” - відбудовчий процес (стабілізація національної валюти, відбудова інфраструктури, розвиток сільського господарства, легкої промисловості, реконструкція важкої промисловості) - зростання ролі в економіці монополістичних об’єднань.

1. Значно вищі, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку. Цьому сприяла чимала допомога з боку держави матеріальними та людськими ресурсами регіону; 2. Суттєві якісні зміни у традиційних галузях господарства, поява нових галузей промисловості; 3. Відкриття у західноукраїнських землях значних родовищ корисних копалин; 4. Форсована колективізація сільського господарства; 5. Формальне представництво у місцевих органах влади місцевого населення; 6. Репресії проти населення Західної України та УПА, депортація. 7. Ліквідація Української греко-католицької церкви після смерті у листопаді 1944 року митрополита А.Шептицького. 8. Швидкий розвиток системи освіти в регіоні.

За 1946-1950 р.р. ціною величезного напруження сил народу було в основному відбудовано народне господарство України. Обсяг валової продукції промисловості республіки протягом 1946-1950 р.р. збільшився у 4,4 рази і перевищив рівень 1940 року на 15 відсотків. До кінця першої повоєнної п’ятирічки було відбудовано Дніпрогес, заводи “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, шахти Донбасу, машинобудівельні заводи Києва, Харкова, Одеси, інших міст. За окремими показниками Україна випереджала розвинуті європейські країни. Але далеко не всі проблеми відбудовчого періоду були розв’язані. Значно відставали сільське господарство, легка, харчова промисловість, що спричинило низький рівень життя населення, який поглибився результатами грошової реформи 1947 р. і девальвацією. Низьким був рівень впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво. Наша країна опинилась перед необхідністю глибоких соціально-економічних змін.

Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи

радянської системи (1954-1985 рр.)

(2 год.)

Назву історичному періоду, що розпочався зі смертю Сталіна, дала повість І.Еренбурга “Відлига”, яка була опублікована у 1954 році. Це влучна назва цілком точно характеризувала зміст перемін-потепління серед зими. Адже відразу після смерті Сталіна 5 березня 1953 року країна відчула полегшення. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання в державі складних, суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур, припинення репресій, послаблення ідеологічного контролю, критика культу особи стали першими ознаками процесу лібералізації.

Політична відлига спричинила нову хвилю “українізації”. Багато надій породив ХХ з’їзд, на якому крім багатьох інших питань, були висвітлені проблеми національної політики держави. У цей період відроджувався інтерес до національної культури, власної історії. Природно виникло таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво – рух творчої молоді, що стала ядром духовної опозиції режиму в Україні.

В Україні, як і у всьому Радянському Союзі, почалися економічні реформи, хоча вони носили незавершений характер. З середини 60-х років економіка України, незважаючи на значний потенціал, втрачає динаміку свого розитку. Вона продовжувала розвиватися суто екстенсивними методами. Виник і почав розвиватися дисидентський рух. Критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень, метою яких проголошувалася перебудова. Аварія на ЧАЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства.

Дата добавления: 2014-11-25