Основні елементи зовнішнього середовища організації

Зовнішнє середовище - це сукупність взаємозалежних факторів, що перебувають за межами організації й надають вплив на її діяльність у поточному періоді та на перспективу.

Організація повністю залежна від середовища, оскільки одержує від неї ресурси і видаляє туди відходи. У силу цього середовище визнається більшістю сучасних теорій керування головною характеристикою організації.

Виділяють:

1) мікрооточення (діловеоточення), з елементами якої організація безпосередньо взаємодіє й може надавати на них вплив (наприклад, постачальники, споживачі, посередники, конкуренти);

2) макрооточення (фонове оточення), на елементи якої організація впливати не в змозі (політика держави, стан ринку й т.п.), а може тільки пристосовуватися (рис. 11.4).

Рис. 11.4. Основні фактори зовнішнього середовища організації

Соціальне середовище. Зростання населення, розвиток культури, ос­віти визначають характер зростаючого потенційного ринку; вимірюван­ня потреби в кількості і якості благ, які споживаються (продуктів, житла, комфорту), зміна стилю життя призводить до трансформації понять зай­нятості та відпочинку, здорового способу життя, комфорту житла, а все разом – мотивація для зміни виробництва благ і послуг.

Правове середовище. Всі бізнес-організації працюють в юридичних рамках, норми права регулюють поведінку бізнес-організацій і вирішу­ють спори, конфлікти між ними і суспільством у цілому. Тому розвива­ються закони, контрактне право, захист споживачів тощо.

Державне середовище. Держава в економіці може відігравати три різні ролі: невтручання держави в процеси економіки (вільний ринок); ради­кальне втручання в економіку (соціалізм і комунізм); прагматичне втру­чання, тобто узгодження політичних поглядів, індивідуальної ініціативи, прибуткової мотивації, ринкових сил (ринок, що регулюється).

Політичне середовище. Внутрішній ринок знаходиться під впливом політичних подій і рішень, аналогічно цьому політичні фактори можуть впливати на операції в сфері міжнародного бізнесу.

Технологічне середовище. Динаміка попиту і пропозиції на ринку праці, ресурсів і фінансів впливає на темпи інноваційних процесів у технології. Сили конкуренції стимулюють процес розвитку технологій.

Економічне середовище. Процеси виробництва продукції та послуг зав­жди знаходяться в конкретному зв'язку з економічним середовищем: рівнем зайнятості, платіжним балансом, темпами економічного росту.

Ресурсне середовище. Економісти вважають, що ресурси, які спожива­ються людством, завжди обмежені. Цей принцип можна вважати правиль­ним, якщо мова йде про ресурси, які не вимагають глибокої переробки. У випадку, якщо використовуються високі технології і ресурсами є квазічас­тинки та компоненти енергії, то можна стверджувати, що ресурси на землі необмежені. Проблемою виробництва є інший аспект: навчитися отри­мувати необмежену кількість ресурсів, не порушуючи при цьому стійкості та рівноваги параметрів навколишнього середовища, які визначають три­валість перебування людства на землі.

Сьогодні число факторів, що впливають на організацію, макрооточення постійно збільшується. Нестабільність зовнішнього середовища і непередбачуваність поведінки персоналу надають діяльності організації, особливо в перспективі, елемент невизначеності. Тому керівництво повинне швидко уловлювати всі зміни, чітко усвідомлювати їхнє значення як у сьогоденні, так і в майбутньому, вибирати найкращий варіант реакції в межах наявних матеріальних і людських ресурсів.

Оскільки ці ресурси завжди обмежені, особливо в короткостроковому періоді, насправді організація може реагувати лише на незначні зміни середовища, а інші ігнорувати.

У XX—XXI ст. простежуеться тенденція до нарощення динамічності факторів середовища функціонування організацій. У зв'язку з цим формуються нові вимоги щодо забезпечення гнучкості організацій на засадах застосування широкого спектра адаптаційних механізмів.

3. Етапи життєвого циклу організації

Структура організації, характер її діяльності зазнають певних циклічних змін.

Розрізняють такі етапи життєвого циклу організації (рис. 11.5.):

Рис. 11.5. Життєвий цикл організації

Етап 1 - Створення організації («зародження»): реєстрація, початкове інвестування діяльності.

Етап 2 – Зростання («молодість»)

- «дитинство» - зростання чисельності персоналу, спеціалізація на виробництві певного товару або послуги; закріплення на окремих сегментах ринку, забезпечення беззбиткової діяльності. Управління організацією має централізований характер;

- «юність» - подальше зростання чисельності персоналу, управлінські рішення приймаються кількома керівниками, збільшення кількості конторських службовців та обслуговуючого персоналу, вузьке коло спеціалістів - професіоналів; жорсткий бюджет та інформаційна система; організація діяльності проводиться за допомогою обмеженої кількості нормативів та інструкцій, спостерігається розширення цільових сегментів ринку, забезпечення високих темпів зростання прибутку, інвестування розвитку на засадах самофінансування.

Етап 3 – «Зрілість» - організація збільшується за розмірами, відбувається розширення сегментів збуту, орієнтація на регіональну диверсифікацію, ріст прибутків на оптимальному рівні; в організації розвивається бюрократія, розподіл праці носить екстенсивний характер, формалізується політика та розподіл повноважень. В управлінні персоналом широко використовуються правила та посадові інструкції. На виробництві і в маркетингу зайняті спеціалісти професіонали. Децентралізація до рівня керівників підрозділів, що може привести до зменшення гнучкості та інноваційної активності.

Етап 4 – Організаційний спад («старіння») падіння прибутковості та фінансової стійкості компанії. Збереження позицій або часткове зменшення обсягів виробництва. Згортання діяльності.

Інколи прослідковується Етап 5 — Відродження: проведення реінжинірингу з радикальною перебудовою бізнес-процесів в організації. Залучення значних обсягів інвестицій для впровадження інноваційних проектів. Оновлення форм, видів та напрямів діяльності.

Організаційний спад, який визначається як умова, при якій відбувається суттєве і абсолютне зниження ресурсної бази на протязі конкретного часу. Наслідком цього можуть стати екстремальні та непослідовні стратегії, які приводять до розвитку подальших проблем. Криза організації має широкі наслідки не тільки для співробітників організації, а й чинить вплив на інші організації - партнери.

Висновки

На сучасному етапі всі організації розглядають як відкриті системи, тобто системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем

Організація — група людей, діяльність якої свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Є досить багато класифікаційних критеріїв, за якими існують багато видів організацій.

Внутрішнє середовище організації визначають внутрішні фактори — ситуаційні рушійні сили всередині організації. Основними факторами в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія, працівники та організаційна культура.

Зовнішнє середовище – це елементи, які мають опосередкований вплив на діяльність організації. Вони містять у собі соціальні, демографічні та економічні фактори, які однаково впливають на всі організації (збільшення темпів інфляції, зростання числа сімей, в яких працюють чоловік і дружина). Зовнішні фактори – це в основному неконтрольовані сили, які мають вплив на рішення менеджерів та їх дії і, в кінцевому підсумку, на внутрішню структуру і процеси в організації.

Розвиток кожної організації має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії життєвого циклу, що визначають особливості виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності тощо. Взагалі виділяють наступні етапи життєвого циклу організації:

1) «зародження» (створення);

2) ріст;

3) зрілість;

4) спад («старіння»);

5) відродження.

Дата добавления: 2014-11-25