Тема 12. Планування в організації

План

1. Сутність планування як функції управління.

2. Бізнес-планування. Складові бізнес-плану.

Мета теми: вивчення економічної сутності планування в організації як функції менеджменту; ознайомлення з основними складовими елементами бізнес-плану.

Ключові слова: планування, план, стратегічне планування, оперативне планування, тактичне планування, поточне планування, бізнес-план.

1. Сутність планування як функції управління

Планування - процес, який визначає постановку цілей і способи їх реалізації (табл. 12.1).

Таблиця 12.1

Основні характеристики планування в організації

№ з/п	Класифікаційні ознаки	Характеристика
	Предмет планування	- планування цілей; - планування засобів; - планування процесів.
	Строки планування	- довгострокове планування (більше ніж 5 років); - середньострокове планування (1-5 років); - короткострокове планування (до 1 року).
	Масштаби планування	- загальне планування підприємства, організації; - планування по галузях діяльності; - планування проектів.
	Принципи планування	- економічна доцільність; - координація; - безперервність; - науковість; - директивність; - контроль; - рекомендаційність: - гнучкість; - практичність; - інтеграція.

Продовження таблиці 12.1

	Цілі планування	- свідома організація господарської діяльності; - погодження щоденних дій з перспективного розвитку організації; - контроль фактичних параметрів роботи організації.

Об’єкти планування:

- розроблення цілей та стратегії фірми;

- розподіл ресурсів та резервів;

- розроблення стандартів та нормативів;

- виробнича, фінансова, інноваційна та інші діяльності.

Суб’єкти планування:

а) менеджери;

б) планові відділи та організації.

Першим і найбільш важливим етапом процесу планування можна вважати визначення цілей функціонування організації, а також їх розподіл за рівнями управління у вигляді побудови дерева цілей.

Другим етапом планування в системі менеджменту є постановка завдань. Процесом постановки завдань є формулювання в письмовій, усній або іншій формі очікуваних результатів діяльності конкретних структурних підрозділів або окремих працівників організації.

Для кожного завдання складають список дій, необхідних для його вирішення, тому третім етапом планування є складання плану здійснення вказаних дій, який встановлює граничні терміни їх виконання. У більшості випадків подібні плани-графіки складають для того, щоб робота була виконана чітко в намічені терміни. Проте вони виконують ще одну важливу функцію, а саме спонукають працівника відповідальніше відноситися до поставленого завдання. Адже в разі відсутності графіка, що розбиває роботу на конкретні етапи, виконавці просто не знатимуть, що від них чекає керівництво. У подібній ситуації різко зростає вірогідність того, що деякі завдання взагалі не будуть виконані.

Розрізняють: стратегічне планування; тактичне, поточне та оперативне планування.

Під стратегічним плануванням розуміють набір дій і рішень, що приводять до розробки конкретних цілей та стратегій, відповідної системи планових документів (стратегічних планів, проектів та програм), призначених для того, щоб допомогти підприємству існувати у довгостроковій перспективі. Інструментами стратегічного планування є довгострокові прогнози різного типу (у т.ч. сценарії), стратегічні плани, проекти та програми розвитку об’єкту управління.

Стратегічне планування мас відповідні етапи. За схемою процесу, запропонованою М. Месконом, М. Альбертом та Ф. Хедоурі, стратегічне планування має відбуватися послідовно за такими етапами (рис. 12.1.):

1) установлення місії;

2) визначення мети організації;

3) оцінювання і аналіз зовнішнього середовища організації;

4) дослідження сильних та слабких сторін;

5) аналіз стратегічних альтернатив;

6) вибір стратегії;

7) реалізація стратегії;

8) оцінювання стратегії.

Рис. 12.1. Схематична модель стратегічного планування

Стратегічні плани розробляє рада директорів та топ-менеджери. Ці плани мають довготривалі перспективи і вирішують питання розміщення трудових та фінансових ресурсів, конкурентних переваг та синергії різних бізнес-компаній.

Основними ознаками стратегічного планування є:

- мета планування - довгострокове забезпечення існування і виконання основної мети фірми;

- носій ідеї планування - вищий менеджмент;

- проблеми планування - відсутність надійності і структуризації;

- горизонт планування – довгострокове;

- охоплення - глобальний, широкий спектр альтернатив;

- принципи - зміна навколишнього оточення ( контрольовані чинники ).

Виділяють відповідно стратегію росту, стратегію помірного росту, стратегію скорочення і комбіновану.

Стратегія росту притаманна молодим фірмам будь-якої сфери діяльності, що тільки починають свою діяльність. Їм властиві постійні темпи збільшення масштабів виробництва, обсягу продукції, що випускається, чи послуг, що вимірюються за всіма напрямками діяльності десятками відсотків у рік.

Стратегія помірного росту характерна для великих фірм, що мають стабільні тверді позиції на ринку і діють у традиційних сферах, наприклад, в автомобілебудуванні. Тут також має місце просування вперед за більшістю напрямками, але більш уповільненими темпами, у декілька відсотків на рік. Швидкий ріст тут вже не потрібний, та й небезпечний, оскільки через велику інерційність у випадку виникнення складних ситуацій можуть виникнути складнощі в переорієнтації і звідси може створитися загроза благополуччю фірми.

Необхідність слідувати стратегії скорочення масштабів діяльності виникає в періоди перебудови фірми, коли потрібно провести її санацію. Ця стратегія може мати глобальний характер, щодо фірми в цілому, чи локальний, що стосується лише ряду підрозділів, в той час як інші продовжують функціонувати в попередньому режимі.

На практиці найчастіше має місце комбінована стратегія, що містить у собі в тому чи іншому співвідношенні елементи попередніх, коли одні підрозділи ростуть швидко, інші помірно, треті стабілізуються, четверті скорочують масштаби своєї діяльності. Загалом, в залежності від конкретної ситуації може мати місце загальний ріст, загальна стабілізація чи загальне скорочення виробничого потенціалу фірми.

Тактичне планування являє собою організовану послідовність дій, розроблених з метою виконання стратегічного плану. Тактичне планування здійснюється на основі стратегічного і є ядром виконання стратегічних планів (горизонт 1-5 років), стосується в першу чергу фінансування, інвестицій, середніх термінів збуту, персоналу.

Поточне планування здійснюється на період одного року (з розбивкою на квартали та місяці), є уточненням завдань стратегічних планів на цей період, враховуючи хід їх виконання за попередні роки, зміни, що здійснилися у зовнішньому та внутрішньому середовищі, рішення, що приймаються керівництвом підприємства. Інструментами поточного планування є плани різного типу (наприклад, виробнича програма), бюджети (коштів та часу), організаційні плани тощо. Зміст поточних планів визначається керівництвом підприємства на основі стратегічних планів та можливостей їх реалізації, обмежень на поточний рік.

Оперативно-календарне планування – це планування роботи підприємства на місяць, декаду, добу, зміну. Інструменти цього типу планування – оперативні плани та графіки різного типу (в т.ч. сіткові).

Оперативні плани є складовими тактичних планів, спрямовані на досягнення оперативних цілей, розробляються менеджерами середнього та нижчого рівня. Вони охоплюють невелику сферу діяльності та характеризуються коротко-терміновістю. Ці плани поділяють на постійні та одноразового використання.

Постійний оперативний план використовують для діяльності, яка періодично повторюється протягом певного часу. Наприклад, стандартна операційна процедура, правила та інструкції.

Плани одноразового використання розробляються з метою виконання дій, які відбуваються одноразово і не повторюються.

Реалізація оперативних планів здійснюється через систему бюджетів або фінансових планів, що складаються на рік або короткий строк по кож­ному підрозділу окремо. Бюджет формується на основі прогнозу збуту, що необхідно для досягнення визначених планом фінансових показників. При його складанні насамперед враховуються показники, розроблені в перспективних або оперативних планах. Через бюджет здійснюється взаємозв'язок між перспективним, поточним та іншими видами плану­вання.

Одним з основних документів, які визначають стратегію розвитку фірми, є бізнес-план. Бізнес-план ґрунтується на загальній концепції розвитку фірми, більш детально розробляє економічний та фінансовий аспекти стратегії організації, надає техніко-економічне обґрунтування конкретним заходам.

2. Бізнес-планування. Складові бізнес-плану

Важливим напрямом планування в організації є формування бізнес-плану.

Бізнес-план — документ, що містить систему заходів чи програму дій, пов'язаних часом і місцем реалізації, узгоджених з метою і ресурсами та спрямованих на отримання прибутку на засадах реалізації підприємницького проекту.

Він є необхідним для багатьох суб'єктів економічної діяльності:

- підприємця (власника) — як орієнтир в його діяльності;

- майбутніх компаньйонів і співробітників, яких передбачається залучати до справи;

- банкірів та інвесторів, чиї послуги передбачені в процесі реалізації проекту;

- найманих менеджерів при здійсненні ними керівних функцій.

До функцій бізнес-плану належать:

а) всебічне інформування про підприємство, передусім про мету його діяльності, стабільність і ефективність;

б) характеристика особливостей виробничого процесу на підприємстві;

в) всебічна характеристика товарів або послуг;

г) обґрунтування прогнозу розвитку виробництва і підприємства, його конкурентних позицій;

д) комплексне дослідження ринку відповідних товарів, послуг;

ж) обґрунтування економічної ефективності підприємства;

з) аналіз професійного рівня, ділової компетенції управлінського персоналу.

Ціль розробки бізнес-плану – спланувати господарську діяльність фірми на найближчий і віддалений періоди відповідно до потреб ринку і можливостей одержання необхідних ресурсів.

Планування діяльності фірми за допомогою бізнес-плану обіцяє чимало вигод, зокрема:

1) змушує керівників фундаментально вивчити перспективи фірми;

2) дозволяє здійснити більш чітку координацію зусиль з досягнення поставлених цілей;

3) визначає показники діяльності фірми, які необхідні для подальшо­го контролю;

4) спонукає керівників конкретніше визначити свої цілі і шляхи їх досягнення;

5) робить фірму більш підготовленою до раптових змін ринкових ситу­ацій;

6) чітко формалізує обов'язки і відповідальність усіх керівників фірми.

Головне достоїнство бізнес-планування полягає в тому, що правильно складений план дає перспективу розвитку фірми, тобто, у кінцевому підсумку, відповідає на найважливіше для бізнесмена питання: чи варто вкладати гроші в цю справу, чи принесе вона доходи, чи окупляться усі витрати сил і засобів.

Як правило, потреба в бізнес-плані виникає при вирішенні таких актуальних завдань, як:

- підготовка заявок існуючих і знову створюваних фірм на одержання кредитів;

- обґрунтування пропозицій з приватизації державних підприємств;

- відкриття нової справи, визначення профілю майбутньої фірми й основних напрямів її комерційної діяльності;

- перепрофілювання існуючої фірми, вибірнових видів, напрямів і способів здійснення комерційних операцій;

- складання проспектів емісії цінних паперів (акцій і облігацій) приватизованих і приватних фірм;

- вихід на зовнішній ринок і залучення іноземних інвестицій.

У залежності від спрямованості й масштабів задуманої справи обсяг робіт зі складання бізнес-плану може змінюватися в досить великому діапазоні, тобто ступінь деталізації його може бути різним. В одному випад­ку бізнес-план вимагає менш об'ємного пророблення, частина розділів може взагалі бути відсутня. В іншому – бізнес-план слід розробити в повному обсязі, проводячи для цього трудомісткі і складні марке­тингові дослідження.

Основні рекомендації в підготовці бізнес-плану:

- це стислість, тобто виклад тільки найголовнішого з кожного розділу плану;

- доступність про­читання і розуміння, тобто бізнес-план повинен бути зрозумілий широ­кому колу людей, а не тільки фахівцям.

Бізнес-план має бути пере­конливим, лаконічним, викликати інтерес у рецензента. Тільки заціка­вивши потенційного інвестора, підприємець може сподіватися на успіх своєї справи.

Дата добавления: 2014-11-25