Державні видатки, їх економічна суть та призначення

Державні видатки і методи їх фінансування.

РОЗДІЛ ІІ. ДЕРЖАВНІ ДОХОДИ І ВИДАТКИ

2.1. Методологія формування і мобілізації державних доходів.

1) Економічна суть державних доходів, їх призначення.

2) Класифікація державних доходів.

3) Джерела формування державних доходів.

2) Класифікація державних видатків, форми їх фінансування.

2.1. Методологія формування і мобілізації державних доходів.

Економічну категорію «державні доходи» необхідно розглядати через процес створення суспільного продукту, його розподілу і перерозподілу.

Неперервність цього процесу забезпечується опосередкованим рухом вартості у грошовій формі. На основі грошового обороту (готівкового і безготівкового) виникають фінансові відносини (фінанси) (рис.3).

Фінанси, як вартісна категорія виражають економічні відносини в процесі утворення, розподілу і використання грошових доходів та накопичення господарськими суб'єктами, державою і працюючими громадянами.

Фінансові відносини виникають і функціонують в межах другої стадії відтворення, де відбувається розподіл вартості суспільного продукту у грошовій формі за цільовим призначенням і суб'єктами економічних відносин, утворюючи різноманітні форми грошових доходів і накопичень.

Доходи суб’єктів економічних відносин у процесі первинного розподілу вартості суспільного продукту набувають форми первинних доходів. Джерелом формування цих доходів є валовий внутрішній продукт, який утворюється внаслідок відшкодування матеріальних затрат.

Рис.3. Схема утворення доходів суб’єктів економічних відносин в процесі розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту.

При розподілі ВВП утворюються первинні доходи і нагромадження у:

Ø найманих робітників у формі заробітної плати,що забезпечує відшкодування індивідуальних затрат на відтворення робочої сили;

Ø господарських суб'єктів у формі прибутку і накопичення у формі амортизаційних відрахувань;

Ø держави у формі податків, соціальних відрахувань.

Після утворення первинних доходів господарських суб'єктів, працюючих громадян відбувається процес розподілу цих доходів через податковий механізм і соціальні відрахування. Ці кошти акумулюються в централізованих фондах держави. В результаті такого розподілу утворюються власні фінансові ресурси (рис. 4):

Ø господарських суб'єктів - амортизаційні відрахування і прибуток, що залишається у його розпорядженні;

Ø працюючих громадян - заробітна плата, що залишається після сплати податків, обов'язкових платежів і добровільних внесків;

Ø держави, як регулятора умов господарювання і природокористування.

Ø Різноманітні індивідуальні, колективні, громадські потреби та характер їх забезпечення формують відповідну систему фінансових ресурсів. В цій фінансовій системі функціонують три взаємопов'язані підсистеми:

Ø підсистема доходів, що утворюються у господарських суб'єктів;

Ø підсистема доходів, що утворюються у працюючих громадян;

Ø підсистема доходів, що акумулюються у руках держави.

Така класифікація доходів зумовлена участю суб'єктів економічних відносин в створенні і розподілі вартості суспільного продукту. У кожного з цих суб'єктів формуються грошові фонди, які використовуються на споживання і накопичення. При недостачі власних фінансових ресурсів через кредитну систему залучаються позичені кошти. На кінець, фінансові ресурси власні і позичені, імпорт-експорт товарів і послуг, вивезення-ввезення підприємницького капіталу формують обсяг і структуру фінансування виробництва, індивідуального і суспільного споживання. Всі три суб'єкти формують і реалізовують платоспроможний попит на товари і послуги споживчого та інвестиційного призначення, приймають участь у накопиченні національного багатства. Отже, фінансові ресурси держави включають в себе фінансові ресурси всіх секторів економіки.

Етапи процесу відтворення

Характеристика процесу відтворення

І – процес виробництва, створення вартості і споживчої вартості

Взаємодія складових виробничого процесу: капіталу і робочої сили

  ІІ – розподіл і перерозподіл створеної вартості у грошовій формі   ІІІ – обмін, зміна форми вартості (з товарної на грошову і навпаки) в результаті купівлі і продажу

      Розподіл і перерозподіл доходів

Перерозподіл доходів держави і тимчасово вільних грошових коштів господарських суб’єктів і громадян

Імпорт – експорт товарів і послуг, ввезення – вивезення капіталу

Рух товару і послуг, опосередкований рух грошових коштів

IV – кінцеве споживання, продаж споживчої вартості продукту

Задоволення потреб: особистих, виробничих і суспільних

Рис.4. Схема фінансових відносин у відтворювальному виробничому процесі.

Проте не всіма фінансовими ресурсами розпоряджається держава. У розпорядженні держави знаходяться ресурси бюджетної системи, різноманітних цільових фондів (централізованих і децентралізованих), державних фінансових інституцій (Національного банку України, державних страхових компаній, державних кредитних установ). Іншими словами, державні доходи представлені тією частиною фінансових відносин, яка з формуванням фінансових ресурсів залишаються у розпорядженні держави і державних підприємств.

Втім, акумульовані державою фінансові ресурси є централізованими, а ті, що залишаються у розпорядженні підприємств - децентралізованими. З іншого боку, всі фінансові ресурси умовно можна поділити на три частини:

Ø перша частина фінансових ресурсів формується за рахунок податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів громадян, грошових доходів підприємств;

Ø друга частина фінансових ресурсів є частиною фонду споживання, що перерозподіляється через прямі і непрямі податки. До них належать: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, місцеві податки і збори;

Ø третю частину фінансових ресурсів становлять різноманітні відрахування, що долучені до собівартості продукції. До них належать амортизаційні відрахування, відрахування на геологорозвідку, плата за воду, плата за землю тощо.

Розглядаючи структуру джерел формування фінансових ресурсів необхідно спів ставляти зі структурою ВВП, що має теоретичне і практичне значення.

Передусім, коли є тенденція зниження частки фінансових ресурсів у валовому внутрішньому продукті призводить до механічного руйнування фінансових пропорцій, що сформувалися між господарськими суб'єктами в попередній період і є фактором фінансової кризи.

З іншого боку, коли високий відсоток фінансових ресурсів по відношенню до ВВП засвідчує те, що фінансова система виконує надмірну перерозподільну функцію. Це знижує ефективність самої фінансової системи і негативно позначається на економіці держави.

Джерелами формування державних доходів є:

Ø внутрішні джерела - національний дохід та національне багатство (золотий запас, державне майно), що створюється в середині держави;

Ø зовнішні джерела - національне багатство іншої країни, якщо воно отримується у формі державних позик, або надходять у вигляді репараційних платежів.

Найважливішими методами мобілізації державних доходів є податки, позики, емісія.

Співвідношення між цими методами змінюється в залежності від історичних періодів, дії багатьох чинників фінансової політики, господарської кон'юнктури, рівня загострення соціальних протиріч.

Податки і державні позики взаємопов'язані. Наприклад, видатки держави зростають внаслідок погашення позики та виплати відсотків за них. Як наслідок цього збільшуються податки і навпаки, зниження податків, переважно, викликає потребу в нових позиках.

Держава проводить емісію за умов, коли перші два методи не дають достатньої кількості надходжень.

В умовах сьогодення важливим джерелом державних доходів є надходження від продажу майна, а також передачі його в оренду.

Дата добавления: 2014-11-25