Бюджет - основний фінансовий план

В практиці розрізняють такі поняття: бюджет як економічна категорія; бюджет як основний фінансовий план.

Бюджет як фінансовий план – це система формування і використання централізованих грошових коштів. З даної точки зору бюджет як фінансовий план являє собою законодавчо встановлений розпис державних доходів і видатків. Як фінансовий план він відображає економічну, соціальну, військову, зовнішню політику держави. Фінансовий план держави формується на основі прогнозних показників соціально-економічного розвитку країни на поточний рік. Узагальнені показники і структура доходів та видатків органічно пов’язані з обсягами ВВП, доходу і визначаються податковою системою та бюджетно-фінансовою політикою держави.

Бюджет держави входить у загальну систему фінансових планів України і займає поміж них домінуючу ланку, є координуючою і провідною ланкою, завдяки чому забезпечується утворення і функціонування єдиної системи планів країни.

До складу єдиної системи фінансових планів України входять:

1. Державний бюджет України.

2. Місцеві бюджети.

3. Бюджети соціального страхування і соціального забезпечення населення.

4. Бюджет Пенсійного фонду України.

5. Баланси доходів і видатків державних, приватних, спільних підприємств і організацій.

6. Фінансові плани громадських організацій.

7. Кошториси організацій невиробничої сфери.

8. Фінансові плани державного і приватного майнового та особистого страхування.

Взаємозв’язок між державним бюджетом і системою фінансових планів України полягає в тому, що фінансові плани підприємств, акціонерних товариств і галузей матеріального виробництва складаються у вигляді спеціального розділу “Взаємовідносини з бюджетом”. В ньому відображаються суми платежів в бюджет і асигнувань з бюджету.

Фінансовий план держави взаємопов’язаний із балансом грошових доходів і видатків громадян. В дохідній частині балансу показані зарплата, пенсії, стипендії інші виплати, а у видатковій частині – обов’язкові платежі в бюджет (податки, платежі) і страхові відрахування у Пенсійний фонд.

Доходи бюджету представляють собою грошові канали акумулювання у бюджетній системі значної частини грошових поступлень, які виражають відносини між державою з одного боку і юридичними особами та громадянами з іншого боку.

Головним джерелом поступлень у бюджет є ВВП. Наступним джерелом є національне багатство – доходи від приватизації державної і муніципальної власності, від продажу земельного запасу поступають у бюджет.

Отже, економічний зміст доходів бюджету визначається об’єктами грошових відносин, які є джерелами формування доходів, частини бюджету. Це, передусім ВВП, частина якого через прибуток, заробітну плату, через податковий механізм, є джерелом безплатного формування бюджетних доходів. Це національне багатство, частина якого слугує джерелом безплатного формування бюджетних доходів через механізм приватизації об’єктів державної і муніципальної власності і реалізації золотовалютних резервів. Це і тимчасово вільні грошові кошти підприємств та жителів України, що залучаються державою на основі повернення через продаж на фінансовому ринку облігацій, отримання кредиту під заставу державного пакету акцій великих підприємств з системою поповнення бюджетних доходів. Це, на кінець, іноземний фінансовий капітал, який залучається у кредитній формі (через отримання позик від інших держав або міжнародних фінансово-кредитних установ) задля поповнення бюджету.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:

Ø надання їм законодавчої сили;

Ø необхідністю здійснення державного контролю за цими коштами.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

1) рівновага доходів і видатків;

2) перевищення доходів над видатками;

3) бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами.

Рівновага доходів і видатків – це збалансованість доходів і видатків, їх рівність. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит.

Дефіцит бюджету – це складне явище, яке не може мати однозначної оцінки. Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15% ВНП при середньосвітовій його величині 4,5 %.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, спричинює негативні соціальні наслідки. Однак, у науковій літературі зустрічається твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. В тих країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов’язково буде впливати на господарське життя в майбутньому.

Визначають різні види бюджетного дефіциту. Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами.

За визначенням бюджету як фінансового плану розрізняють бюджет:

Ø фактичний;

Ø структурний;

Ø циклічний.

Відповідно виділяють фактичний бюджетний дефіцит, структурний бюджетний дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит. Фактичний бюджет відображає реальні видатки, доходи, дефіцит за певний період; структурний бюджет відображає якими мають бути видатки, доходи і дефіцит відповідно до потенційного обсягу виробництва, а циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та визначає зміну видатків, доходів і дефіциту, які формуються внаслідок не потенційного розвитку виробництва, а коли економіка країни перебуває у стані кризи або зростання (визначається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.

1. За формою прояву дефіцит бюджету поділяється на відкритий і прихований:

Ø відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет;

Ø прихований – офіційно не визнається.

Його форми:

Ø завищення планових обсягів доходів;

Ø включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту.

2. За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває:

Ø вимушений, який є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів країни;

Ø свідомий визначається характером фінансової політики держави. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності. За їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

3. За критерієм впливу на економіку бюджетний дефіцит поділяється на:

- активний бюджетний дефіцит, який є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет;

- пасивний дефіцит бюджету,що зумовлений економічною кон’юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і видатків бюджету. Конкретні заходи в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету.

Джерелами покриття дефіциту виступають:

1. державні позики.

2. грошова емісія.

Використання державних позик вимагає:

Ø наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

Ø довіри з боку кредиторів до держави;

Ø заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і процентної політики);

Ø наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути і сплатити проценти.

З цією метою необхідно:

1) посилити і вдосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

2) підвищити рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

3) запровадити контроль економії бюджетних коштів;

4) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб’єктам господарювання;

5) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що є основою формування доходів і видатків бюджету, при плануванні використовувати нормативи бюджетної забезпеченості.

Дефіцит Державного бюджету України
Обсяг дефіциту, млрд. грн.	9,8	12,5	35,5	64,3	23,6	53,5
у % до ВВП	1,4	1,3	3,9	5,5	1,7	3,8

Фінансовий стан країни характеризується рівнем збалансованості бюджету за допомогою кількісних і якісних показників. У зіставлені дохідної і видаткової частини бюджету сальдо може характеризувати збалансованість бюджету, набувати форми надлишку (профіцит) або дефіциту, коли видатки перевищують доходи. Незбалансованість бюджету при його виконанні призводить до накопичення кредиторської заборгованості державного бюджету та створення «прихованого дефіциту бюджету», який створюється в умовах обліку дефіциту на основі касового виконання.

Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність в державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит. Бюджетний дефіцит призводить до росту державного боргу - загальної суми накопичених бюджетних дефіцитів минулих літ.

Причинами дефіциту є:

Ø спад виробництва;

Ø зниження ефективності функціонування структурних змін в

Ø економіці;

Ø великі воєнні витрати;

Ø неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання;

Ø діяльність тіньової економіки;

Ø нецільове використання бюджетних коштів, та інші.

При визначенні дефіциту бюджету позики і кредити у доходи бюджету не враховуються.

За економічним змістом бюджетний дефіцит виражає ту частину видатків які не можуть бути покриті за рахунок запланованих доходів і потребують, з боку Уряду, певних заходів спрямованих на його усунення.

В першу чергу це:

Ø зміни у податковій і кредитній політиці, спрямовані на

Ø пожвавлення зростання виробництва;

Ø скорочення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління.

В іншому разі дефіцит бюджету стає податком громадян країни.

Дефіцит бюджету явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації.

Для України однією із складних проблем є визначення реальної величини бюджетного дефіциту, яка відповідала б світовим стандартам.

За методикою розрахунку безпечних обсягів дефіциту для України Т.Вахненко[5] пропонує 1,2% ВВП. Наявність дефіциту державного бюджету понад 2,3-2,9% ВВП може сприяти погіршенню кон'юктури фондових ринків в Україні, мати дестабілізуючий характер і негативно впливати на кризову ситуацію.

У всесвітньому вимірі існує тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту - 4-5% ВВП.

Бюджетний дефіцит, що перевищує 5% ВВП призводить до різкого зниження інвестиційної активності, що переростає в подальшому у різноманітні форми кризових явищ.

У бюджетному менеджменті використовують різні види бюджетного дефіциту за:

Ø формою прояву - відкритий, прихований;

Ø причинами виникнення - вимушений, свідомий;

Ø напрямом дефіцитного фінансування - активний, пасивний;

Ø часом дії - тимчасовий, стійкий.

Офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік є відкритим бюджетним дефіцитом.

Прихований бюджетний дефіцит утворюється за умов завищення обсягів планових доходів та включення в склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

Наслідком скорочення обсягу виробництва, національного доходу, обмеженості фінансових ресурсів в країні є вимушений бюджетний дефіцит (циклічний бюджетний дефіцит). В цих умовах посилюється жорстка фіскальна політика. Держава намагається знизити рівень оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня громадян. Тому достатньо аби він балансувався в ході економічного циклу. Уразливим в цій концепції є те, що існує відмінність в глибині і протяжності підвищувальних і понижуючих фаз циклу.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов цілеспрямованої зміни в розмірах державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету. Задля стимулювання попиту в період економічного спаду уряд знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період підвищення рівня виробництва ВВП створюється бюджетний надлишок.

Активний бюджетний дефіцит виникає у зв'язку з спрямуванням коштів на інвестування розвитку реальної економіки.

Пасивна форма дефіциту має споживчий характер, оскільки бюджетні кошти спрямовуються на покриття поточних видатків (виплата зарплати у бюджетній сфері, соціальні трансферти).

Перехід від пасивної форми бюджетного дефіциту до активного сприятиме запровадженню практики складання бюджету з позитивним сальдо, поетапного переходу від дефіцитних бюджетів до збалансованих.

Існує твердження, що бюджетний дефіцит може мати позитивні впливи на економіку держави. З цим твердженням можна погодитися за умови:

Ø що не дефіцит може сприяти, а джерела його фінансування;

Ø коли бюджетний дефіцит менший капітальних вкладення.

Втім, при добре розвиненому ринку державних цінних паперів розмір бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливає на господарське життя в майбутньому.

Отже, бюджетний дефіцит свідчить по недостатні фінансові можливості держави забезпечувати виконання своїх функцій за рахунок наявних бюджетних ресурсів, внаслідок чого уряд змушений вишукувати додаткові джерела фінансування державних видатків.

Джерела фінансування дефіциту бюджету охоплюють державні внутрішні та зовнішні запозичення:

Ø позики та кредити держави (сектор державного управління);

Ø органів грошово-кредитного регулювання та банківських установ;

Ø кредити міжнародних організацій, кредити управління іноземних держав;

Ø кредити іноземних комерційних банків.

Бюджетним кодексом встановлена заборона на використання емісійних коштів Національного Банку України на покриття дефіциту державного бюджету.

Джерела фінансування держаного боргу на відповідний бюджетний рік встановлюються законом про Державний бюджет України. Вибір кредитора, виду позики і валюти запозичення здійснює Міністерство фінансів України. З боку держави перевага надається запозиченням з найменшою відсотковою ставкою, з бюджетних коштів.

Задля економічної безпеки держави Бюджетним кодексом (ст.18) встановлено обмеження розміру основної суми державного боргу: обсяг боргу не може перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення граничної величини боргу Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення її у відповідність до Бюджетного кодексу - вводиться механізм секвестра витрат, де пропорційно знижуються державні витрати (на 2,10,15 і більше відсотків) щомісячно по всіх статтях бюджету. Практичний обсяг державного боргу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно до закону про державний бюджет.

Правове регулювання збалансування доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом є визначальним чинником боргової та бюджетної політики держави. У відповідності до Бюджетного кодексу з дефіцитом можуть прийматися державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети. Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Задля мінімізації бюджетного дефіциту та його впливу на рівень економічного розвитку в Україні з боку держави необхідно розробити програму управління бюджетним дефіцитом. В основу цієї програми повинні бути закладені стратегічні основи бюджетної політики спрямованої на забезпечення динамізму стабільності у розвитку економіки без чого неможливо домогтися оздоровлення державного бюджету.

Одним із важливих стратегічних завдань є запровадження практики складання бюджету з позитивним сальдо. Для цього потрібно перейти від пасивної форми бюджетного дефіциту до активної - фінансування здійснювати за інвестиційними проектами котрі сприятимуть економічному зростанню країни.

Адже пасивна форма дефіциту має споживчий характер і значною мірою впливає на кризову ситуацію. В цих умовах економічно доцільно здійснювати формування державного бюджету із двома складовими — поточним бюджетом і бюджетом розвитку.

При складанні поточного бюджету потрібно намагатися досягти його збалансованості (з нульовим сальдо), оскільки поточний бюджет пов'язаний з фінансуванням видатків загальнодержавного рівня. У бюджеті розвитку включати капітальні видатки, які можуть перевищувати доходи. Такий бюджет матиме від'ємне сальдо. У такий спосіб держава узаконює цільовий характер бюджетного дефіциту, контролює рух зазначених ресурсів для фінансування дефіциту, ретельно вивчає об'єкти фінансування з тим розрахунком, щоб дефіцитні ресурси, виділені на інвестиції окупилися. З боку держави слід забезпечити контроль за використанням інвестиційних коштів а також контроль і за доходами, оскільки суб'єкти, які отримують прибуток повинні брати участь у погашенні державного боргу.

Грошова емісія може застосовуватися лише за умов жорсткого контролю за використанням грошей. Емісійні кошти доцільно спрямовувати в інвестиції. Це сприятиме зростанню ВВП і запобігатиме високі темпи інфляції.

Виходячи з умов сьогодення державна політика витрат полягає в тому, що більша частина національного доходу формується у сфері обігу. В цих умовах змінилася і структура розподілу і перерозподілу національного; доходу, його інфляційний приріст непропорційно розподіляється між тими суб'єктами які отримують його для використання. Найбільший тягар інфляції лягає на жителів України та на невиробничу сферу. Тому є необхідність у складанні системи балансів створеного і використаного національного доходу за:

- суб'єктами господарювання;

- невиробничої сфери;

- населення.

На цій основі можливе більш обґрунтоване вирішення питань раціонального розподілу і перерозподілу національного доходу.

Дата добавления: 2014-11-25