Сутність і призначення бюджету держави

Організація бюджетного процесу.

Бюджетний процес та його учасники.

Основи бюджетного устрою. Бюджетна система України.

Бюджет – основний фінансовий план.

Сутність і призначення бюджету держави.

РОЗДІЛ ІІІ. БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Економічні відносини між державою, юридичними особами і громадянами формуються за допомогою бюджетного механізму ресурсів і перерозподілу доходів. Бюджет, як метод інституційного механізму забезпечує ефективну за обсягами та структурою ресурсів і надає грошові кошти для фінансування затрат на виконання державою своїх функцій на безповоротній основі. Завдяки бюджетному методу акумулюється і витрачається значна частина бюджету. Інша частина бюджету формується і використовується на кредитній основі: надходження у формі внутрішніх позик, іноземних кредитів і витрати у вигляді бюджетних позик, кредитів іншим державам.

Економічний зміст бюджетних відносин визначається об'єктами грошових відносин які є джерелами формування дохідної бази бюджету є валовий внутрішній продукт, частина якого у вигляді прибутку і заробітної плати виступають як джерела безповоротного формування бюджетних доходів; національне багатство, частина якого, через механізм приватизації об'єктів державної власності і муніципальної, продажу золотовалютних резервів, слугують джерелом безповоротного формування бюджетних коштів; тимчасово вільні грошові кошти підприємств, збереження громадян, залучені державою на поворотній основі і у вигляді позик (через продаж на фінансовому ринку облігацій та інших цінних паперів, отримання кредиту під заставу, державного пакету акцій підприємств) для поповнення бюджетних доходів; на кінець, іноземний фінансовий капітал, що залучається державою у вигляді державних позик від окремих держав або міжнародних фінансово-кредитних установ, для поповнення бюджетних доходів.

Видатки бюджету виражають фінансові відносини пов’язані виконанням державою конституційних функцій - економічної, соціально-оборонної, стабілізаційної та інших. Отже економічними відносинами, які виникають у зв'язку з розподілом грошових коштів держави і їх використання мають назву бюджетних.

Цікавим, є те, що формування бюджетних відносин у прикладному аспекті базуються на історичному процесі еволюції суспільства - від трансформації натурального господарства у грошову становлення держави з її економічною та фінансовою системами.

Термін "бюджет" поширився у офіційних документах лише на початку XIX ст. Французький економіст Штурм Р. у своїй роботі "Бюджет" систематизував погляди вчених щодо сутності бюджету як законодавчого акту, офіційного звіту, відомості рівноваги державних доходів і видатків. Полярність визначення бюджету як економічної категорії відображають її складну природу.

На початку XX ст. було сформульовано визначення поняття бюджету, яке стало класичним «Державний бюджет є акт, що містить попереднє схвалення доходів і видатків»[1]

Подальший розвиток суспільних наук, у тому числі права, фінансів вплинуло на формування поглядів, суспільності і ролі бюджету. За теорією права "закон" - це акт, що схвалюється вищим представницьким органом державної влади. А періодичність прийняття законів про державні бюджети не надає самим бюджетам ознак закону.[2] Бюджет не встановлює загальнообов'язкові норми, а регулює відносини бюджетний кодекс. В тім, бюджету надається особливий статус, який передбачає ухвалення закону, що регламентує бюджетні відносини, на поточний рік. Це відноситься до державного бюджету. Щодо місцевих бюджетів держава не видає щорічних законів.

Однак за Тлумачним словником В. Даля бюджет визначається як "кошторис,облік, розрахунок, розпис, рахунок доходів і видатків... державний кошторис". За словником Брокгауза (1861 р.) під бюджетом, з державницької точки зору, слід розуміти як загальний орієнтовний закон на основі якого складається розпис.

Професор (російський) І. Н. Озеров в "Основи фінансової науки" (1910 р.) досліджував розбіжності між поняттям "бюджет" і "розпис" за його визначенням бюджет є планом ведення державного господарства на певний проміжок часу. Цифровим вираженням цього плану, що затверджується законодавчою владою є розпис.

За визначенням вченого розпис є лише додатком до бюджетного закону

певного конкретного випадку. Бюджет визначає загальні норми складання затвердження фінансового плану, а розпис представляє сам фінансовий

план на певний період часу. Розпис є цифровою частиною плану ведення

державного господарства.

З'ясування змісту поняття державного бюджету вплинуло на еволюцію щодо його визначення та визначення бюджетного розпису.

Фінансова думка за радянських часів дає різноманітні прикладе визначення державного бюджету, який розглядається як:

Ø економічна категорія;

Ø фінансовий план держави;

Ø централізований фонд грошових коштів;

Ø централізована ланка фінансової системи.

За визначенням В. М. Радіонової (російської вченої) державний бюджет як економічна категорія виражає фінансові відносини, що виникають між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі планомірного розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту утворення централізованого фонду грошових коштів держави.

Законодавчими актами за радянських часів бюджет характеризувався виключно як фінансовий план держави. Радянська фінансова наука зосереджувала свою увагу на дослідженні державного бюджету, а не бюджету загалом. За умов соціалізму державний бюджет обіймав усі інші види бюджетів, які не були самостійними.

Підхід щодо з'ясування суті бюджету, як фінансового плану зберігся у законодавчих документах із фінансових питань і нині.

Бюджет за визначенням Бюджетного кодексу України є "план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань, функцій, які здійснюються органами державної влади, Автономної РК та органами місцевого самоврядування".

Запровадження засад самостійності кожного бюджету стало можливим вести мову про бюджет як про державний,

Нині, державний бюджет як сутність бюджетів країни замінено поняттям "зведений бюджет". Бюджет, який складається на рівні країни для задоволення загальнодержавних потреб називається загальнодержавним бюджетом.

Українські вчені зробили вагомий внесок у вивчені бюджетних питань та розбудови бюджетної системи України. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX - на початку XX ст. були М. І. Туган-Барановський, Мирнікова М.Х.

Дослідження бюджетних відносин проводиться і сучасними вченими оскільки особливості формування дохідної бази та напрямки використання бюджетних коштів вирізняються в різних економічних системах.

Для порівняння: економічна система радянських часів була сформована на засадах розподільних і перерозподільних відносинах та відпрацьованих правилах господарювання. За теорією інституціоналізму ринкова економіка є системою глобального обміну ефективність якого забезпечують економічні обмеження. Напрацьовані правила господарювання, відшліфована правова система, загальновизнаний етичний кодекс взаємодії, сформовані ринкові інститути, традиції державного регулювання. У сукупності усі умови формують інституційне середовище, яке визначає абсолютно специфічні риси та особливість конкретного господарського механізму, той мікросвіт економіки, що найбільш чітко характеризує неповторність зовні подібних систем в різних державах. За визначенням німецького вченого В. Ойкена [3] економічний процес завжди і всюди протікає в рамках певних форм, тобто історично заданого господарського порядку. Узагальнюючи існуючі в економічній практиці підходи до визначення та трактування поняття "бюджет" представимо у вигляді схеми (рис. 5)[4].

Законодавство встановлювалося десятиліттями, а окремі базові принципи та положення не змінювалися уже кілька століть. Внесення ж поправки є тривалим і непростим, вимагає складних процедур. Так, в США обсяги фінансування бюджетних агенцій та видаткові програми змінюються з року в рік лише на незначний відсоток.

Інкременталістський шлях трансформації бюджетної системи стосується не тільки загальних обсягів доходів і видатків але структурних параметрів бюджету.

В нашій державі об'єктивні потреби швидкої трансформації практично всіх його підсистем привели до обрання шляху радикального реформування. Це пояснюється виникненням законодавчих помилок у законодавчому процесі. В результаті бюджетна система України носить надмірний перерозподільний характер. З іншого боку в Україні первинний розподіл доходів серед громадян є досить нерівномірним тому існує необхідність вирівнювання добробуту, обсяги державного сектору. Існують суттєві розбіжності між суспільними запитами і практикою.

У державах з більш однорідним за доходами населенням, які не потребують масштабного бюджетного перерозподілу спостерігаються "великі" бюджети. Отже, чим більша "обмінна" суть бюджету, тим значніші його розміри відносно ВВП. Для цього потрібно змінювати самі політичні обмеження, інституційне середовище, в якому твориться бюджетна політика.

Рис.5. Види бюджету.

Втім, незважаючи на наявність відмінностей у функціонуванні бюджету в різних економічних системах, спільним є те, що бюджет є надійним і ефективним інструментом регулювання економічних і соціальних процесів через законодавчі акти, які жорстко регулюють використання бюджетних коштів(рис. 6).

Рис.6. Бюджетне законодавство України.

Конституція України визначає загальні положення формування бюджету. На виконання засад та положень Конституції України був розроблений і прийнятий Бюджетний кодекс України. Він є основою прийняття закону про Державний бюджет України, який визначає розмір видатків держави на загальносуспільні потреби, та інших законів, що регулюють окремі питання бюджетних відносин.

Основна частина бюджетних відносин формується у процесі розподілу і перерозподілу вартості національного доходу. При первинному розподілі НД у державному бюджеті зосереджуються грошові кошти у вигляді:

Ø частини податку на добавлену власність;

Ø відрахувань на соціальне страхування.

На етапі вторинного розподілу НД у державному бюджеті накопичуються кошти через проведення:

Ø різних видів платежів;

Ø внески;

Ø податки.

Бюджет є основним інструментом здійснення фінансової політики держави. В доходах бюджету відображається податкова політика, у видатках - пріоритетні напрямки вкладень коштів.

Держава впливає на розвиток економіки шляхом мобілізації та використання бюджетних коштів, формування фондів споживання і нагромадження - створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку економіки, забезпечення макроекономічної рівноваги.

Бюджет як інструмент регулювання розвитку економіки України, має свої особливості. Суть цих особливостей полягає в тому, що бюджету належить провідне місце в системі регулювання економіки держави з перехідним характером. Адже, формування економіки України вимагає не тільки реформування відносин власності, а й визнання за територіями власника на засоби виробництва, землю, надра землі, водні ресурси, що створює необхідні передумови для формування нового економічного механізму.

Зрушенню структури економіки передує розрахунок виробничої раціональної структури господарства яка забезпечує високий рівень ефективності виробництва. Така комплексна програма має представляти систему заходів законодавчого, організаційного, економічного характеру з чіткою постановкою цілей, розрахунком необхідних ресурсів. В цих умовах має діяти складна, розгорнута система розподілу і перерозподілу доходів на таких засадах:

Ø встановлення залежності між зусиллями влади та формування доходів відповідних бюджетів;

Ø встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів адміністративного вилучання доходів для бюджетів вищого рівня.

Проте, сьогоднішня практика зведеного бюджетного планування у своїй основі зберігає риси старого механізму перерозподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи. В 2013 р. частка державного бюджету у зведеному становила 77,6%. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації у розподілі і перерозподілі фінансових ресурсів. Відповідно, держава має надавати фінансову допомогу на проведення структурної перебудови економіки, на впровадження нових технологій, підтримки комплексної програми енергозбереження. Ці витрати не дуже привабливі для банківського кредитування і залучення як іноземних так і вітчизняних інвестицій. Бюджетної підтримки у розвитку сучасного високотехнологічного виробництва потребує машинобудування, вугільна та легка промисловість.

Державної підтримки потребує агропромислове виробництво: охорона земель, охорона і захист лісів, водних ресурсів, здійснення національних досліджень. Організація соціального захисту села. Важливим напрямком впливу бюджету на економіку села є перегляд митних тарифів на імпорт окремих видів сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів; проведення цінової політики, спрямованої на досягнення паритетності товарообміну між сільськогосподарським виробництвом та іншими видами виробництва національної економіки.

На кінець, державні видатки не тільки позитивно впливають на темпи зростання економіки, але важливо яка їхня функціональна структура бюджетних ресурсів та який очікуваний рівень їхньої віддачі.

В останні роки на поточні видатки направляється 81,0 відсоток видатків державного бюджету України, а на капітальні - 19,0 відсотків, із них 49,7 - трансферти установам, організаціям.

Перебудова структури видатків є однією зі складових впроваджувальних заходів, спрямованих на структурну перебудову економіки та її стабілізацію. З падінням рівня інфляції скорочуються видатки і, якщо скороченню підлягає споживання, а не капіталовкладення, то вищі внутрішні заощадження повинні привести до збільшення капіталовкладень (не у вигляді придбання обладнання для установ) і забезпечити зростання. Але залежно від того, який тип споживчих видатків, якими є реакція приватного господарства та заходи в інших видах виробництв, приріст виробництва може скоротитися принаймні за невеликий проміжок часу.

З іншого боку, на рівень і склад видатків значною мірою впливають заходи структурної перебудови і стабілізації економіки: зміни процентних ставок вливають на обслуговування внутрішнього боргу. Зовнішній борг і витрати на імпорт залежать від обмінного курсу, індексовані заробітна плата, пенсії залежать від рівня інфляції; а попит на певні програми (охорони здоров'я) пов'язаний з рівнем доходів.

Водночас зміна відсоткових ставок та обмінного курсу, інфляція та зростання доходів впливають на доходи держави.

Оцінка економічного і соціального розвитку України вказує на те, що державні капітальні вкладення були основою важеля державної економічної політики, спрямованої на забезпечення структурної перебудови економіки. В

Україні не було практики проведення оцінки державних інвестицій, конкретних державних програм. Таку оцінку мають провести незалежні установи шляхом збору й аналізу даних і завершувати поданням звіту відповідним органам. Якісну оцінку державних інвестицій слід провести передусім в областях де простежується марнотратство державних коштів. Оцінку інвестиційних проектів, встановлення їх корисності можна проводити за допомогою відомих наукових методів: відношення очікуваного доходу до витрат, період окупності державних програм. У такий спосіб можна домогтися оздоровлення фінансів регіону; розподіл і перерозподіл доходів поставити бюджети у залежність від ресурсів створюваних на території. Самі розміри відрахувань у бюджети мають відповідати рівню економічного і соціального розвитку регіону.

В кінцевому підсумку стає зрозумілим, що в умовах ринкових відносин діє складна розгорнута система розподілу і перерозподілу доходів, зокрема надходжень у бюджет. Це вимагає нової системи побудови нормативів розподілу доходів, диференціацій та їх кількісних характеристик.

Економічна суть бюджету держави, як економічної категорії, виражається у його функціях – розподільній, контролюючій і функції з забезпечення існування держави.

Розподільча функція обумовлена тим, що у відносини з бюджетом вступають усі учасники суспільного виробництва незалежно від форми власності та галузі діяльності. Об’єктом бюджетного розподілу і перерозподілу є чистий дохід суспільства. Однак, це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини вартості необхідного продукту (податок на доходи фізичних осіб), а іноді і національного багатства.

Завдяки розподільній функції бюджету відбувається накопичення грошових коштів в руках держави та їх подальше використання задля задоволення суспільних потреб. В результаті розподілу і перерозподілу відбувається формування грошових коштів - державного і місцевих бюджетів, фондів соціального страхування, фондів пенсійного забезпечення та інших цільових фондів.

Держава через розподільну функцію, втручається у процес суспільного виробництва-регулювання господарської діяльності підприємств, підсилення виробничої активності підприємств.

Через бюджет держава впливає на процес формування НД, накопичення грошових коштів, галузь споживання, процеси демонополізації економіки і усуспільнення виробництва.

На кінець, ні одна ланка фінансової системи не здійснює такого багаторівневого (республіканського, обласного, міського бюджетів) перерозподілу грошових коштів як бюджет.

Контролююча функція полягає в тому, що бюджет об’єктивно, через формування та використання коштів держави, віддзеркалює економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки. Під час формування доходів бюджету контроль здійснюється за достовірністю і правильністю стягувань різноманітних платежів, податків, дотримання встановлених пропорцій між ними, визначення податкової бази, дотримання міри пільгового оподаткування, термінів поступлення доходів. При розподілі бюджетних коштів контролюється ефективність їх використання, їх цільовому призначенню.

Бюджетний контроль здійснюється за створенням, розподілом і перерозподілом сукупного продукту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, чистого доходу, за пропорціями шо складаються в процесі перерозподілу національного доходу. В перехідних умовах бюджет є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежить від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню залежить від стану надходжень до бюджету. Формування доходів та видатків бюджету пов'язано з основними макроекономічними показниками розвитку держави на відповідний рік. (табл. 2).

У 2010 році частка доходів зведеного бюджету України становила 28,7 відсотка. У 2011 р. він підвищується до 30,3 відсотка,а у 2012-2013 рр. знову зростає відповідно до 31,6 та 31,2 відсотка.

Видатки зведеного бюджету у 2010 році становила 34,5 відсотка до ВВП,у 2011-замітно знизилися -31,7 відсотків, у 2012-2013 рр. ця частка стрімко зростає,відповідно до 35 і 34,3 відсотка.

Таблиця 3

Співвідношення показників бюджету України з валовим внутрішнім продуктом (в %)

Показники	Роки
			(9 міс.)
ВВП, млрд грн	1095,0	1314,0	1408,9	1046,1
Питома вага доходів бюджету у ВВП	28,7	30,3	31,6	31,2
Питома вага видатків бюджету у ВВП	34,5	31,7		34,3
Питома вага дефіциту бюджету у ВВП	5,9	1,7	3,8	3,4

Світовий довід переконує,що роль держави у розподільних процесах має зростати, і бюджет у цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою зазначеної функції. У більшості країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 відсотків до 50 ВВП. Проблема полягає в тому,як віднайти виважені форми й методи цього перерозподілу,що в умовах України є найважливішим.

Функція забезпечення дієвості держави - передусім створення матеріально-фінансової бази функціонування держави утримання апарату держави, президентської влади, законодавчої і виконавчої влади, правоохоронних і митних органів, податкової служби. В структурі витрат державного бюджету на ці цілі у 2010 р. припадало 3,2 відсотка ВВП або 12,4 відсотка від всіх видатків бюджету,а в 2012-2013 рр. ці витрати складали відповідно 3,8 відсотка і 14,0 відсотка.

Суттєві витрати несе Україна на утримання дипломатичних представництв, внески у міжнародні організації, представником яких є Україна. На ці цілі держава тратить від 2,5 до 5 відсотків державного бюджету.

Посилення функцій, які виконує бюджет значною мірою залежить від чинників економічного рівня, соціального та політичного характеру.

Виходячи з того, що бюджет з одного боку є передумовою і результатом розвитку суспільства можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету і його використання. Поміж них можна виділити такі групи:

а) економічні;

б) соціальні;

в) політичні.

Економічні чинники в значній мірі, зв’язані з макроекономічними процесами, що відбуваються у сфері суспільного виробництва.

Сюди відносяться:

Ø сукупний продукт;

Ø валовий внутрішній продукт (ВВП);

Ø національний доход;

Ø економічний ріст (спад) виробництва;

Ø продуктивність праці;

Ø співвідношення між розвитком групи А і Б;

Ø податкова політика (ставки податків, податкові пільги, види і структура податків).

До численних економічних чинників бюджетного планування слід віднести і інвестиційні затрати у розвиток господарства, співвідношення коштів, що ідуть на споживання і накопичення.

Соціальні фактори формування і використання бюджету в значній мірі обумовлені особливостями відтворення робочої сили і населення в цілому. Сюди слід віднести фінансові кошти, що направляються на освіту, охорону здоров’я, соціально-культурні заходи, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання, обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих, розмір споживчої корзини та інше.

Політичні фактори безпосередньо зв’язані із забезпеченням обороноздатності країни і підтримкою правопорядку, посилення законодавчої і виконавчої влади. Іншими словами здійснення регулюючих функцій демократичної держави.

Отже, призначення держави – це створення матеріальної основи для реалізації демократичною державою своїх регулюючих функцій.

Вище розглянуті функції бюджету об’єктивні рівно ж як об’єктивно і сама категорія «бюджету». Однак, використання бюджету в якості інструменту розподілу, контролю та забезпечення виконання державою своїх функцій можливо тільки при створеному державою належного механізму який є втіленням бюджетної політики і відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин в галузях економічного, соціального розвитку, здійснення екологічних, природо запасних заходів.

Роль державного бюджету у регулюванні економічними, соціальними процесами проявляє себе через бюджетний механізм, який є ланкою структури фінансового механізму, що адекватно відображає фінансові відносини між суб’єктами бюджетних відносин.

Виходячи із визначення, що фінансовий механізм включає в себе види, форми і методи організації фінансових відносин, засоби кількісного визначення і якісного співвідношення, бюджетний механізм характеризується системою багатьох видів податків, доходів, різноманітних направлень використання бюджетних коштів, методів бюджетного фінансування. Регулювання економічними процесами через бюджетний механізм здійснюється шляхом маневрування грошовими коштами, які поступають у розпорядження держави. Інструментом мобілізації грошових коштів у руках держави є бюджет. Саме через маневрування бюджетними (державного бюджету, місцевих бюджетів) можна впливати на темпи і пропорції розвитку суспільного виробництва в цілому.

Через такі фінансові інструменти як податки, обсяг фінансування, державні інвестиції, бюджетні програми можна впливати на різноманітні сторони господарювання, що сприятиме прискоренню, оновленню основних виробничих фондів, інновацій і т. ін.

Функціонування бюджетного механізму відбувається за допомогою особливих економічних форм – доходів і видатків які виражають послідовні етапи перерозподілу вартості суспільного продукту, який концентрується у руках держави. Кожна із них має специфічне суспільне призначення доходи слугують фінансовою базою діяльності держави, видатки - задоволення суспільних потреб.

Дата добавления: 2014-11-25