Програмування

Програмування - це процес формального перекладу алгоритму, записаного у звичному для людини вигляді, у форму, яка буде зрозуміла ЕОМ. Така форма алгоритму, в якій кожна дія повинна бути виконана обчислювальною машиною точно і однозначно, називається програмою. Маючи детальну блок-схему і користуючись описом системи команд (машинною мовою) конкретної ЕОМ, дослідник може скласти програму рішення задачі у вигляді послідовності машинних команд. Процес цей, званий іноді кодуванням програми, вельми трудомісткий, такий, що вимагає професійної підготовки або великого досвіду, а також хорошого знання особливостей конкретної ЕОМ. Програми на мові машини сьогодні складаються вкрай рідко; необхідність в цьому виникає, якщо, наприклад, хочуть одержати найбільш швидкодіючі програми багатоваріантних складних завдань на машинах зі скромною швидкодією або невеликою оперативною пам'яттю. Програмувати на машинній мові широкому колу користувачів (непрофесіоналів) не рекомендується.

Певні зручності користувачам надають системи програмування, що включають засоби автоматизації процесу складання програм. Системи програмування входять до складу математичного забезпечення (або програмного оснащення); вони, як правило, включають декілька трансляторів (інтерпретаторів і компіляторів) для мов програмування, відлагоджувальники, редактори текстів і т.д.

При розробці програми для свого завдання фахівець
повинен ознайомитися з складом математичного забезпечення
на тій ЕОМ, до якої він дістає доступ. Треба вибрати одну
з алгоритмічних мов високого рівня, ознайомитися з складом машинних бібліотек типових (стандартних) програм на цих мовах, можливо і з особливостями трансляторів, операційної системи і пакетів прикладних програм.

На етапі програмування (і раніше, при розробці алгоритму) повинні бути ретельно продумані і вирішені наступні питання: 1) організація структур даних і програми (наприклад, необхідність розчленовування програми на самостійні частини - сегменти або модулі); 2) формати інформації, що вводиться і виводиться з ЕОМ; 3) обмін даними між модулями, між оперативною і зовнішньою пам'яттю; 4) організація введення і виведення даних; 5) встановлення критеріїв роботи частин програми і програми в цілому. Організація програми і структура даних залежать від вибраної мови програмування і від режиму, в якому здійснюватиметься рішення задачі на ЕОМ: у однопрограмному (наприклад, на персональній ЕОМ), в пакетному або в режимі розділення часу. Невдала організація програми може істотно відсунути терміни отримання бажаних результатів, а іноді зробити програму практично нездійсненною на ЕОМ.

Складання програми вимагає хорошого знання мови і акуратності в записі тексту алгоритму, оскільки будь-яка описка або незначна помилка приводять до неправильної роботи програми. Програма для пакетного режиму обробки зазвичай записується на спеціальних бланках програмування, розроблених для кожної мови. Потім текст програми і початкові дані переносяться на машинні носії інформації. Програми для ЕОМ є конкретними формулюваннями абстрактних алгоритмів. Програмування як самостійна дисципліна − це одночасно техніка, мистецтво і наука конструювання алгоритмів і програм. Програмування як процес − це творча діяльність, що суміщає в собі роботу письменника, конструктора і детектива. Існують методи розробки «хороших» програм, які включають такі компоненти, як стиль програмування, відповідні до конкретного завдання структури даних і мова програмування, способи структуризації і перевірки правильності (верифікації) програм.

Будь-яка програма, час життя якої більший за час одноразового її виконання, повинна бути ретельно спланована і сконструйована (такі програми характерні для завдань обчислювального експерименту і імітаційного моделювання, розробки автоматизованих інформаційних систем і банків даних). Особливо це важливо, якщо програмі потрібно надати форму промислового продукту.

Дата добавления: 2014-11-25