Додаток Н

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Абстрагування (від лат. abstrahere – відволікання) – це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника.

Аксіоми – положення, які приймаються без логічного доведення.

Актуальність теми – важливість, суттєве значення, відповідність теми дослідження сучасним потребам певної галузі науки та перспективам її розвитку, практичним завданням відповідної сфери діяльності.

Алгоритм – сукупність операцій, що виконуються в певному, чітко встановленому порядку.

Алфавітний каталог – каталог, який будується у чіткій послідовності букв алфавіту.

Аналіз (грец. аnalysis – розкладення) – метод дослідження, сутність якого полягає у тому, що предмет дослідження розчленовується на складові частини і кожна із цих частин досліджується окремо.

Аналогія (грец. analodgia – відповідність) – це метод наукового пізнання, за допомогою якого досягаються знання про одні предмети чи явища на підставі їх схожості з іншими.

Анкета – перелік питань з певної теми, на які повинні дати відповідь учасники анкетування.

Анотація – стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа.

Аргумент – положення, яке використовується для доведення тези.

Аргументація – це обґрунтоване підтвердження або спростування чого-небудь за допомогою доказів і фактів.

Бази даних – впорядкований набір логічно взаємопов’язаних даних, що зберігаються та використовується спільно, та призначений для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Бібліографічне посилання – сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглядуваний або згадуваний у тексті документа інший документ, необхідних і достатніх для його загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.

Брошури – твори друку обсягом від 5 до 48 сторінок.

Генезис – процес утворення та становлення будь-якого природного або соціального явища.

Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того щоб стати достовірною науковою теорією.

Дедукція (лат. deductio – виведення) – це метод пізнання, за допомогою якого приватні положення виводяться із загальних, тобто це метод переходу від загальних уявлень до приватних.

Документ – матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці.

Експеримент – загальнонауковий метод отримання нових знань про причинно-наслідкових відносинах між явищами та процесами в умовах, що контролюються та керуються дослідників.

Експеримент констатувальний – вид педагогічного експерименту, який проводиться на початковому етапі дослідження і спрямовано на виявлення вихідного стану предмету дослідження, на встановлення реального стану справ.

Експеримент формувальний – вид педагогічного експерименту, який спрямовано на перевірку гіпотези дослідження, передбачає виокремлення контрольних та експериментальних груп.

Емпіричне описання – фіксація засобами природної або штучної мови відомостей про об’єкти, дані спостереження.

Емпіричний рівень пізнання – спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження та експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.

Завдання дослідження – це конкретна ситуація, яка потребує свого перетворення для досягнення певної мети.

Закони – необхідні стійкі відносини між явищами у природі і суспільстві, які повторюються.

Знання – перетворений практикою результат пізнання дійсності.

Індукція (лат. іnductio – наведення) – умовивід від часткового до загального, від окремих фактів до узагальнень, коли на основі знань про частини предметів класу робиться висновок про клас в цілому.

Інтерв’ю – один з основних видів опитування, який використовує безпосередню взаємодію між дослідником і респондентом відповідно поставленої мети.

Інтерпретація – тлумачення, роз’яснення, розкриття змісту явища, яке сприяє його розумінню.

Категорії – найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають суттєві зв’язки дійсності.

Класифікація об’єктів дослідження – поділ різних явищ, предметів за певними ознаками з метою їх вивчення та наукового узагальнення.

Книги – неперіодичні багатосторінкові твори друку обсягом понад 48 сторінок друкарського друку.

Компіляція – написання твору на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел.

Концепція наукова – система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об’єкта дослідження, які об’єднані певною головною ідеєю.

Критерії – це підстава і підґрунтя для оцінки, визначення або класифікації явища.

Логіка дослідження – правила, процедура, структура та етапи дослідження.

Мета дослідження – це обґрунтоване уявлення про кінцеві або проміжні результати пошуку.

Метод (грец. – шлях дослідження чи пізнання) – спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розвитку об’єкта.

Методологія – вчення про методи пізнання, сукупність методів, що використовуються в науці; система принципів та способів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності.

Моделювання (лат. modulus – міра, взірець) – це метод наукового пізнання, який полягає у заміні об’єкта, що вивчається, його моделлю, за якою визначають, або уточнюють характеристики оригіналу.

Монографія – наукова праця у вигляді книги, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам.

Наука – динамічна система знань, яка розкриває нові явища у суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.

Наукове дослідження – цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі для використання їх у практичній діяльності людей.

Об’єкт дослідження – частина дослідження, на яку спрямовано процес наукового пізнання, вивчення або перетворення з використанням наукових методів.

Парадигма педагогічна (греч. Paradeigma – приклад, взірець) – сукупність науково-теоретичних, методологічних настанов, що прийняті науковим педагогічним співтовариством на певному етапі розвитку педагогічної науки і практики.

Плагіат (крадіжка) – видавання чужих творів за свої або незаконне опублікування чужого твору під своїм ім’ям.

План – стисла програма викладу або дослідження.

Показник – ознака, завдяки якій можна судити про досягнення у розвитку процесу чи явища, які вивчаються.

Поняття – думки, в яких узагальнюються й відокремлюються предмети якогось класу (виду) за певними загальними ознаками.

Предмет дослідження – теоретичне відтворення об’єктивної дійсності, тих суттєвих зв’язків і відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в науковому дослідженні, є головними і визначальними для даної наукової роботи.

Прикладні наукові дослідження – наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Принцип – вихідне положення; керівна ідея; провідне правило діяльності

Проблема наукова – сукупність нових діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у цій науці і потребують вирішення за допомогою наукового дослідження

Реферат – це вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді короткого викладу змісту первинного документу (всього твору або його частини), включаючи основні фактичні дані й висновки з метою ознайомлення з сутнісними акцентами первинного документу.

Реферативний огляд – узагальнена характеристика кількох джерел (первинних документів) з однієї теми, проблеми, галузі знань. Він допомагає дослідникові сформувати уявлення про повноту та зміст підходів до досліджуваного ним об’єкта.

Рецензія – критичний огляд і оцінка, відгук на науковий твір.

Рівень – це ступінь розвитку якості, величина розвитку значущості будь-чого.

Синтез (грец. synthesis – з’єднання) – цей метод дослідження є протилежним до аналізу і він дозволяє здійснювати об’єднання елементів (частин) об’єкта, який був розчленований у процесі аналізу, встановлюючи зв’язки між частинами і даючи можливість пізнати об’єкт дослідження як єдине ціле.

Теза – положення, що стисло викладає яку-небудь ідею або провідну думку книги, доповіді, лекції.

Цитата – буквальна, дослівна виписка з якого-небудь тексту з позначенням джерела

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Вчитися ніколи не пізно.

Квінтіліан Марк Фабій

Людина освічена та, яка знає, де знайти те, чого вона не знає.

Георг Зіммель

Освіта – річ чудова, але було б добре іноді пам’ятати, що нічому з того, що варто було б знати, навчити неможна.

Оскар Уайльд

Дата добавления: 2014-11-25