Практична робота. Дослід 1. Визначення активності холінестерази в сироватці крові титраметричним методом Мішеля

Дослід 1. Визначення активності холінестерази в сироватці крові титраметричним методом Мішеля.

Принцип методу. Метод оснований на ферментативному гідролізі ацетилхоліну з утворенням ацетатної кислоти, яку визначають титруванням за допомогою натрію гідроксиду.

Матеріальне забезпечення: 1,5% ацетилхолін, 1% фенолфталеїн, 0,01М натрію гідроксид, термостат, пробірки.

Хід роботи. В дві пробірки вносять по 1мл ацетилхоліну 1,5%, далі в одну з них (дослідну) додають 1мл досліджуваної сироватки, а в другу пробірку (контрольну) додають 1 мл попередньо інактивованої (при 56°С протягом 30 хв) сироватки. У кожну із пробірок вносять 2 – 3 краплі фенолфталеїну, після чого проводять титрування за допомогою 0,01 М натрію гідроксиду.

Розрахунок. Вираховують різницю V=V_д - V_к,

де V_д - кількість мл 0,01М NaOH, яка пішла на титрування дослідної проби; V_к - кількість мл 0,01М NaOH, яка пішла на титрування контрольної проби.

Нормальні величини: 2 – 4 мл 0,01М натрію гідроксиду, який пішов на титрування 1 мл сироватки.

Нормальні значення активності: 45 – 95 мкмоль/(с-л).

Зробити висновок.

Клініко-діагностичне значення. Активність холінестерази (ХЕ) у здорових людей може значно коливатися, проте у однієї і тієї самої особи вона досить стабільна. ХЕ (бутирилхолінестераза) належить до секреторних ензимів клітин печінки. На відміну від більшості інших ензимів її активність у крові при захворюваннях цього органу знижується, оскільки порушуються механізми синтезу ензиму в гепатоцитах. Значне зниження активності ХЕ спостерігається при гострих і хронічних гепатитах, цирозах печінки, злоякісних пухлинах печінки.

Визначення активності ХЕ у сироватці крові використовують найчастіше як прогностичний критерій при гострих і особливо хронічних ураженнях паренхіми печінки фосфороорганічними отрутами. Ступінь зниження активності ензиму відображає важкість і поширення ураження печінкових клітин.

Активність ХЕ у сироватці незначно підвищується при деяких психічних захворюваннях, особливо при маніакально-депресивному психозі, стані тривоги та депресивних неврозах, при шизофренії, розсіяному склерозі, особливо у пацієнтів з прогресуючою формою патологічного процесу, який супроводжується чіткою демієлінізацією.

Значне підвищення активності АХЕ а навколоплідних водах може свідчити про серйозні ураження нервової системи плода.

Контроль виконання лабораторної роботи

1. У чому полягає принцип методу Мішеля визначення активності холінестерази у сироватці крові? Клініко-діагностичне значення визначення холінесттерази крові.

2. Вказати нормальні значення активності холінестерази в сироватці крові:

A. 10 – 15 мкмоль/(с-л)

B. 12 – 30 мкмоль/(с-л)

C. 45 – 95 мкмоль/(с-л)

D. 98 – 115 мкмоль/(с-л)

E. 105 – 145 мкмоль/(с-л)

3. Для хворих з недостатністю тіаміну характерний ряд неврологічних симптомів: втрата рефлексів, збудливість, спутаність свідомості. Поясніть, чому нестача тіаміну відбивається на функції мозку?

4. Відомо, що глікоген, який складає енергетичний запас організму, відкладається про запас у печінці та м‘язах, але не створює резерву у такій важливій тканині як мозок, яка у великій кількості використовує глюкозу. Поясніть, чому глікоген не запасається у мозку?

Приклади тестів „Крок-1”

1. Токсин правцю викликає тонічне напруження скелетних м’язів і судин тому, пригнічує секрецію із нервового закінчення нейромедіатора:

А. ГАМК

В. Норадреналіну

С. Ацетилхоліну

Д. Гліцину

Е. Глутамату

2. При хворобі Паркінсона порушується дофамінергічна передача і тому ДЛЯ лікування застосовують попередник дофаміну – L-ДОФА. Для зменшення побічного впливу і дози L-ДОФА вживають у комбінації з:

А. Інгібітором декарбоксилази ароматичних амінокислот

В. Активатором декарбоксилази ароматичних амінокислот

С. Інгібітором моноамінооксидази

Д. Активатором моноамінооксидази

Е. Блокаторами дофамінових рецепторів

3. У мозку хворих на шизофренію підвищується кількість рецепторів:

А. Дофамінових

В. Серотонінових

С. Адренорецепторів

Д. Холінорецепторів

Е. ГАМК-рецепторів

4. Порушення процесу мієлінізації нервових волокон призводить до важких неврологічних розладів і розумової відсталості. Така клінічна картина характерна для спадкових порушень обміну:

А. Нейтральних жирів

В. Холестерину

С. Сфінголіпідів

Д. Гліцерофосфоліпідів

Е. Ліпопротеїнів

Література

Основна:

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. С. 625 – 644.

3. Гонський Я.І.,Максимчук Т.П. Біохімія людини.-Тернопіль:Укрмедкнига, 2002. – 744с.

4. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

5. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. -432 с.

6. Клінічна біохімія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних медичних закладів / За редакцією проф. Склярова О.Я., Львів, 2004.

7. Практикум з біологічної хімії / За ред. проф. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 298 с.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – 542 с.

2. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 620 – 639.

3. Біохімічний склад рідин організму та їх клініко-діагностичне значення /За ред. проф. Склярова О.Я., Київ: Здоров’я, 2004. – 191с.

4. Біохімія ензимів. Ензимодіагностика. Ензимопатологія. Ензимотерапія / Скляров О., Сольскі Я., Великий М., Фартушок Н., Бондарчук Т., Дума Д. – Львів: Кварт.- 2008. – 218 с.

5. Бородкина Л.Е., Тюренков И.Н., Ковтун В.В. Хроническая алкоголизация и ГАМК-ергическая система. (Обзор литературы) // Экспер. и клин. фармакология. – 2002. – Т.65, № 3. – С.75 – 79.

6. Вільм Ф. Ганонг. Фізіологія людини.- Львів: БаК, 2002. – 767с.

7. Скочій П.Г. Нервові хвороби. - Львів: ЛДМУ ім. Д. Галицького, ч.1,2. – 1050 с.

Змістовий модуль № 16. Біохімія м’язової тканини і механізм її скорочення.

Тема № 8. Дослідження процесів м’язового скорочення.

Мета заняття: Знати склад і біохімічні особливості метаболізму м’язової тканини, її функціонування в нормі і при деяких патологіях. Вміти кількісно визначати креатинін і креатин у сечі для діагностики захворювань.

Актуальність теми: У м’язовій тканині є специфічні риси метаболізму в залежності від віку людини, патологічних станів в них, викликаних як ендогенними, так і екзогенними факторами.Тому в клініці особливе місце займають біохімічні методи діагностики її функціонування.

Конкретні завдання:

Ø Аналізувати біохімічний склад м’язів і роль білків в побудові їх структури.

Ø Пояснити біохімічні механізми скорочення і розслаблення м’язового волокна.

Ø Аналізувати шляхи енергетичного забезпечення м’язового скорочення і розслаблення. Роль АТФ і креатинфосфату в даних процесах.

Теоретичні питання

1. Ультраструктура та біохімічний склад міоцитів; структурна організація саркомерів. Білки міофібрил: міозин, актин, тропоміозин, тропонін. Молекулярна організація товстих та тонких філаментів.

2. Екстрактивні речовини м’язів, азотисті і безазотисті, їх хімічна природа і роль. Роль іонів Са²⁺ в регуляції скорочення та розслаблення скелетних і гладеньких м'язів.

3. Молекулярні механізми м'язового скорочення: сучасні уявлення про взаємодію м'язових філаментів. Особливості скорочення скелетних м’язів. Особливості скорочення гладеньких м’язів.

4. Сучасні уявлення про енергетичне забезпечення скорочення і розслаблення м’язового волокна. Макроергічні сполуки м’язів. Структура, утворення і роль АТФ, креатинфосфату, креатинфосфокіназ, джерела АТФ у м'язах.

5. Клітинна організація та особливості обміну м’язової тканини серця. Особливості біоенергетичних процесів у міокарді та регуляції скорочення кардіоміоцитів.

6. Серце як ендокринний орган. Кардіопептиди, їх роль.

7. Біохімічні зміни при інфаркті міокарда. Зміна активності ензимів плазми крові та інших маркерів при гострому інфаркті міокарду в динаміці.

8. Метаболічні зміни при хронічних серцевих захворюваннях.

9. Біохімічні зміни та діагностика при м’язових дистрофіях.

10. Патобіохімія м'язів – міопатії. Метаболічні міопатії. Порушення обміну речовин у скелетних м'язах при старінні.

11. Патобіохімія гіпертонічної хвороби. Зміни біохімічних показників на різних стадіях гіпертонічної хвороби та їх оцінка. Симптоматичні артеріальні гіпертензії.

Дата добавления: 2014-11-25