Завдання та методичні поради 2 страница

Мал.160Жито (Secale cereale): ї — прикоренева частина рослини; 2 — складний колос; 3,4 — колосок (до цвітіння і квітуючий), видно короткі колосковидні луски і дві квітки; 5 — нижня квіткова луска; 6 — верхня квіткова луска; 7 — плівки (лодикули); 8 — тичинки; 9 —

Створено близько 40 сортів жита, які висівають переважно в лісовій нечорноземній смузі аж до Заполяр'я і в Сибіру. Житній хліб, як і пшеничний, є важливим продуктом харчування. Висівки і кормове борошно згодовують тваринам. Солому використовують для підстилки худо­бі, для покрівель, виготовлення матів, а в безлісих районах як паливо. Поде­куди жито висівають також на зелений корм для худоби.

Ж. дике (S. sylvestre) зустрічається на пісках в басейнах Дніпра, Дністра. Дону, Волги. Це однорічник з ламким колосом.

Рід Ячмінь (Hordeum). Об'єднує 20 (за іншими даними, до 30) дикорослих видів. Це однорічні або багаторічні рослини; ко­лоски одно- (дво-, три-) квіткові, сидять у виїмці стрижня по три, зернівка звичайно плівчаста, тобто зростається з квітковими лусками, рідше без плівок. Усі культурні форми (сорти) об'єднують найчастіше в один збірний вид — я. звичайний (Н. vulgure) (мал.161), а також я. дворядний (Н. distichon).

Мал.161Ячмінь звичайний {Hordeum vulgare): 1 — суцвіття складний колос; 2— три колоски на виступі осі суцвіття; 3— поперечний розріз складного колоса (схема); 4 — колосок; 5 — квітка без зовнішньої квіткової лусочки; 6 — зов­нішня квіткова лусочка; 7 — плід-зернівка

Серед цих форм розрізняють ячмені шести-, чотири- і дворядні, голозерні і плівчасті, світло- і темноколосі, озимі і ярі тощо. Ячмінь — важлива зернофуражна, харчова (борошно, крупа) і технічна (виготовлення пива) культура. В Україні вирощують переважно ярі сорти, на Кавказі і Середній Азії — озимі. У дикому стані в Україні як однорічний бур'ян на засмічених місцях росте я. мишачий (Н. тиrіпит).

Рід Егілопс (Aegilops). Колос циліндричний, звужений до верхівки, при основі звичайно з однією-трьома дрібненькими рудиментарними колосками. Колоски опуклі, дво-, п'ятиквіткові, з верхніми неплідними квітками. Колоскові луски шкірясті, без кіля, з багатьма жилками, на верхівці з зубцями, часто витягнутими в остюки. Нижня квіткова луска опукла, без кіля, на верхівці з одним-трьома зубцями або остюками. В Україні відомо п'ять видів цього роду, що зустрічааються переважно на півдні Криму і лише є.циліндричний (A. Cylindrica) досить часто заходить на південь Степу і рідко в Лісостеп (Волинський Лісостеп, Південне Поділля).

Триба Стоколосові (Вrотеае)

Рід Стоколос (Bromopsis) — однорічні, рідше багаторічні злаки з суцвіттям волоть, складеним з багатоквіткових, стиснутих з боків колосків. Колоски великі, звичайно довші за 10 мм, часто після цвітіння біля верхівки розширені, 5-15 квіткові. Колоскові луски нерівні, нижня з однією жилкою, верхня з трьома. Нижня квіткова луска на верхівці плівчаста, звичайно двозубчаста, з остюком, що виступає нижче верхівки луски, рідше без остюка, з п'ятьма жилками. Приймочки довгоперисті. Піхви закриті. Відомо близько 100 видів стоколосу, з них у флорі України є сім. Найбільше значення як кормова рослина має с. безостий (В. inermis) — багаторічний верховий злак з прямою волоттю, що росте на природних луках і пасовищах.

Існує група видів, які зовні схожі на с. безостий, але добре відрізняються від нього нижніми квітковими лусками, котрі мають добре виражені остюки. Це перш за все С. Бенекена (S. beneceni) заввишки 70-100 см, який росте в листяних і змішаних лісах переважно в лісовій і лісостеповій зонах, у Карпатах і Гірському Криму.

Рід Бромус (Bromus). Суцвіття -волоть. Колоски звичайно довші за 10 мм, багатоквіткові, після цвітіня звужені на верхівці. Колоскові луски нерівні, нижня з трьома-п'ятьма жилками, верхня з п'ятьма (сімома-дев'ятьма) жилками. Нижня квіткова луса з остюком, рідко без остюка. Приймочки короткоперисті. Піхви закриті. В Україні росте сім видів бромуса — б. житній (В. secalinus), б. м'який (В. mollis), б. польовий (B. arvensis) тощо.

Б. м'який (В. mollis). Сіро-зелений, густо опушений однорічник або дворічник, заввишки 30-80 см. Нижня квіткова луска завжди з добре вираженим остюком. В стиглому стані краї нижньої квіткової луски не загортаються всередину і луски черепитчасто налягають одна на одну. Рослини більш-менш густоволосисті. Нижня квіткова луска м'яко і густо опушена. Гілочки волоті коротші від колосків, рідше в нижньому вузлі дорівнюють колоскам. Нижня квіткова луска 8-10 мм завдовжки, оберненояйцевидна, з широким плівчастим краєм, м'яка, з різко виступаючими жилками, з тонким, прямим, більш коротким від луски остюком. Волоть овально-яйцевидна; її гілочки коротші від колосків, рідше дорівнюють їм. Цвіте в травні-вересні. Росте на полях, луках, галявинах, на схилах, уздовж доріг, по всій Україні, звичайно, крім південно-східної частини Степу. Бур'ян.

З роду Анізанта (Anisantha) в Україні росте чотири види, з них найбільш відома а. покрівельна (A. tectorumi) — однорічник, що має волоть з тонкими поникаючими гілочками. Росте по всій Україні на місцях з більш-менш порушеним рослинним покривом: на пісках, осипах, біля доріг, по краях полів і в посівах, на вибитих пасовищах.

Триба Тонконогові (Роеае)

Рід Тонконіг (Роa). Багаторічні, рідше однорічні трави зі згорнутими вздовж листками.

Мал.162 Тонконіг лучний (Роа ргаtensis): 1 — загальний вигляд; 2 — колосок 3 — нижня квіткова луска. Т. цибулинний (P. bullosa): 4— загальний вигляд різновидності з вивіпарними колосками; 5 — невивіпарний колосок;

Суцвіття — волоть, з дрібних дво- або багатоквіткових яйцевидно-ланцетних колосків. Колоскових лусок дві, вони кілюваті, загострені, з однією-трьома жилками, коротші від квіткових. Нижня квіткова луска з кілем, завжди безоста, в багатьох видів біля основи з пучком шерстистих волокон. Великий рід. В Україні росте 24 види тонконога, зокрема, т. лучний (P. pratensis), т. дібровний (P. nemoralis), т. болотний (P. palustris), т. бульбистий (P. bulbosa) (мал.162) тощо.

На глинистих схилах, кам'янистих відслоненнях, пісках і як бур'ян по всій Україні, часто трапляється т. стиснутий (P. compressa) — багаторічник заввиш­ки 20-70 см, з гладенькими, сплющеними двокільовими стеблами. На вирубках, по берегах водойм, на узбіччях лісових і лучних доріг, на яй­лах, субальпійських луках і в криволіссі Карпат як бур'ян звичайно зустріча­ється т. однорічний (Р. аnnua) — однорічник або дворічник 3(5) -35 см заввишки, з тонкими і слабкими стеблами. Язички верхніх стеблових листків широкі й тупі. Нижня квіткова луска тупа, з випуклими проміжними жилками.

Рід Келерія, Кипець (Коеlerіа). Багаторічники з густою, рідше пухкою, сріб­лястою колосовидною волоттю. Колоски (одно) дво-, п'ятиквіткові, стиснуті з боків. Колоскові луски в кількості дві, кілюваті, з плівчастим краєм. Нижні квіт­кові луски трав'янисті, кілюваті, трохи дов­ші від колоскових. В Україні росте десять видів келерії, зокрема, к. сизий (К. glauca), к. Делявіня (К. delavignei), к. гребінчастий (К. cristata) тощо.

Рід Пахуча трава (Anthoxanthum). Ба­гаторічні або однорічні рослини заввишки 30-60 см з густою майже колосовидною волоттю, 2-7 см завдовжки і до 1 см завширшки. Колоски одноквіткові. Колосових лусок 4: дві нижні - кілюваті, неоднакові, нижня з них — загострена, з однією жилкою, друга — вдвічі більша, з трьома жилками; дві верхні коротші за нижні, волосисті, на верхівці дволопатеві, на спинках з остюками. Квіткові луски плівчасті. Тичинок дві. Утворює дернини.

Мал.163 Пахуча трава звичайна (Anthoxanthum odoratum): 1 — загальний вигляд; 2 — колосок; З — нижня частина

В Україні є лише один вид — п. т. звичайна (A. odoratum) (рис. 163) — багаторічний злак з одноквітковими колосками в щільній коло­соподібній волоті; тичинок дві. Росте на луках, лісових галявинах і узліссях, містить глікозид кумарин, що надає свіжому сіну специфічного приємного запаху.

Рід Грястиця (Dactylis). Лучні багаторічники з однобічною лопатевою волоттю. Колоски три-, п'яти квіткові, скупчені щільними пучками на кінцях гілок і гілочок. Колоскових лусок дві, вони кілюваті, гострі, коротші від квіткових. Нижня квіткова луска з п'ятьма жилками, кілювата, на верхівці загострена в короткий остюк. В Україні росте чотири види грястиці, серед яких найпоширеніший і найвідоміший один — г. збірна (D. glomerata).

Рід Пажитниця (Lolium). Багаторічні або однорічні рослини із суцвіттям справжнім складним колосом з багаточисленних колосків, які сидять ребром до осі колоска. Колоски стиснуті з боків, притиснуті до осі колоса, спинками лусок (ребром колоска). Колоскова луска одна, на зовнішньому боці колоска; лише колосок, який сидить на верхівці колоса має дві колоскові луски. Нижня квіткова луска вгорі плівчаста, без остюка або з остюком. В Україні росте сім видів роду. На вигонах і біля доріг майже в усіх Україні росте п. багаторічна (L. реrenne).

Рід Овес (Avena). Однорічні рослини з розлогою волоттю і дво-, чотириквітковими крупними, звисаючими колосками. Колоскові луски в кількості дві, великі, на спинці закруглені, з 7-11 жилками, по краю плівчасті; нижня квіткова луска на верхівці двозубчаста або з двома остюками, крім того, на спинці вона несе звичайно міцний колінчастий остюк. Тичинок гри. В Україні є сім видів.

Цінною зерно-фуражною культурою є о. посівний (A. sativa). З його зерна виготовляють крупи, вівсяні пластівці ("геркулес''), толокно тощо. Овес часто висівають разом з викою на зелений корм. Посіви вівса і деяких інших ярих культур часом дуже засмічує о. звичайний, або вівсюг (A. fatua) (мал.164), в якого всі квітки в колоску мають зчленування; після достигання він розсипається.

Мал.164 Овес звичайний, або вівсюг (Avena fatua): 1,2 — нижня та верхня частини рослини; З — частина листка з піхвою та язичком; 4 — двоквітковий колосок

Рід Чаполоч (Hierochloe). Багаторічні трави із суцвіттям — во­лоть. Колоски яйцевидні, блискучі, триквіткові, з центральною маточ­ково-тичинковою квіткою (яка має дві тичинки) і двома боковими тритичинковими ''чоловічими" квітками, що сидять у пазухах внутрішньої пари війчастих, по краю шкірястих колоскових лусок, які ма­ють остюки. Колоскові луски плівчасті. Рослини містять кумарин, що надає їм своєрідного запаху. В Україні росте три види чаполочі, з яких найвідоміший ч. пахуча (Н. odorata).

Рід Куничник (Calamagrostis). Бага­торічні, переважно лучні рослини з волотевидним, рідше колосовидним багато­колосковим суцвіттям. Колоски одно-квіткові (рідко із зачатком другої квіт­ки), ланцетні, з довгими волосками на осі під квіткою, часто з волосистим про­довженням oсі у вигляді коротенького стрижня. Колоскових лусок дві, вони довші від квіткових. Нижня квіткова луска плівчаста, з остюком, який від­ходить від її спинки або верхівки. Це численний рід багаторічних злаків з повзучими кореневищами, великими волотями і одноквітковими колосками. Відомо понад 150 його видів, з них у флорі України — сім видів. Кормова цінність куничників загалом дуже низька; рослини швидко грубіють, містять мало білка (менше 5%). Найбільше поширені в Україні к. наземний (С. epigeios) (мал.165) — на порубах, згарищах і борових лісах; к. очеретяний (С. arundinacea) — у мішаних лісах і чагарниках; к.сіруватий (С. canescens) — на низинних болотах і заболочених луках; к. непомітний (С. neglecta) — на торфових і осокових болотах тощо.

Мал.165 Куничник наземний (Calamagrostis epigeios): 1 — загальний вигляд; 2 — суцвіття; 3— колоскові луски; 4 — нижня квіткова луска

Рід Щучник (Deschampsia). Багаторічники з розкидистою або коло­совидною волоттю. Колоски дрібні, дво-, триквіткові. Колосові луски пе­ретинчасті, дорівнюють квітковим або трохи довші за них.

Мал.166Щучник дернистий (Deschampsia caespitosa): 1,2 — нижня та верхня частини рослини; 3 — колосок; 4 — колоскові луски; 5 — верхні квітки колоска

Нижня квіт­кова луска на верхівці притуплена, зубчаста, біля основи з волосками, на спинці з прямим або колінчастим остюком. В Україні є один вид щучника. На вологих луках, лісових галявинах і узліссях місцями досить поши­рений щ. дернистий (D. caespitosa) (мал.166) — багаторічник, який утво­рює щільні дернини і сприяє заболочуванню; в нього волоть розлога, колоски дрібні, дво-, триквіткові, з золотистим відблиском.

Рід Мітлиця, або Польовиця (Agrostis). Багаторічники, рідше однорічники. Волоть пухка, рідше стиснута, багатоколоскова. Колоски дрібні, одноквіткові. Колоскових лусок дві, загострені. Квітки маточково-тичинкові. Нижня квіткова луска коротша від колоскових, плівчаста, іноді з остюком на спинці; верхня вдвічі коротша від нижньої, часто відсутня. З майже 100 відомих видів цього роду, в Україні росте дев'ять видів мітлиці. Частіше зустрічаються м. тонка (A. tenuis), м. собача (А. саnіnа), м. повзуча (A. stolonifera). У вологих листяних лісах Правобережної України і Карпат, а також на луках зустрічається м. велетенська (A. gigantea), до 1, 5 м заввишки, з фіолетовими колосками.

Рід Костриця (Festuca) — багаторічники з волоттю із багатоквіт­кових пухких колосків. Колоскові луски нерівні, нижня з однією, верхня з трьома жилками. Нижня квіткова луска ланцетна, на спинці округла, часто з остюком на верхівці. Тичинок три. Великий рід. Лише в Україні ві­домо 32 види костриці. Це прекрасні пасовищні рослини. Вони витриму­ють помірне випасання і швидко відростають. У степовій і напівпустель­ній зоні дуже поширена к. валіська (F. valesiaca) — дернинний злак, який навесні і восени охоче поїдає худоба. На луках лісової зони поширена к. лучна (F. pratensis) — нещільнокущовий злак сіножатей і пасовищ (мал.167).

Мал.167 1 — Костриця лучна (Festuca pratensis): 1,2 — нижня та верхня частини рослини; 3 — квітка; 4 — колосок; 5 — частина листка з піхвою та язичком

У лісових і лісостепових районах України в широколистяних лісах, по узліссях і краях вирубок росте к. гігантська (F gigantea) заввишки 100-120 см, з великою волоттю 15-40 см завдовжки і листковими пластинками завширшки 5-15 мм.

В борах, на заплавних луках, у березових лісах Полісся, в Західних лісостепових районах і в Карпатах відома к. овеча (F. ovina), заввишки 20-60 см, з волосовидними листками 0,3-0,6 мм в діаметрі. На луках, болотних вирубках, галявинах і в лісах на Поліссі, в Лісостепу і Карпатах росте к. червона (F. rubra), заввишки 30-80 см, з повзучими досить довгими кореневищами, яка не утворює дерновий.

Триба Тимофіївкові (Phleecae)

Рід Бекманія (Вескmannia). Багаторічники. Суцвіття — односто­роння волоть із колосків, у нижній частині нерідко розгалужена, до 30 см завдовжки. Колоски одно-, двоквіткові, округло—яйцевидні, утворюють дворядні колоси. Колоскових лусок дві, човниковидні, здуті. Квітки маточково-тичинкові. Нижня квіткова луска загострена або з гострим кінцем. Тичинок три. В Україні лише один вид — б. звичайна (В. еrисіformis) (мал.168).

Мал.168 Бекманія звичайна (Beckmannia eruciformis): 1 — загальний вигляд; 2 — колосок; З — квіткова луска

Рід Тимофіївка (Phleum) — багаторічні або однорічні нещільнокущові рослини з густою циліндричною колосовидною волот­тю, яка називається султаном. Колоски дріб­ні одноквіткові, сплюснуті з боків. Колоскові луски (їх дві), вільні, рівні, з кілем, що пере­ходить у вістря або остюк, рідше тупі. Квітки маточково-тичинкові. Квіткові луски (їх дві), плівчасті, коротші від колоскових, безості. Відомо близько 15 видів лучних, степових і високогірних видів; в Україні росте дев'ять видів тимофіївки. На заплавних і суходільних луках та в культурі найбільше відома т. лучна (Ph. pratense). На сухих луках і в степах поширена т. степова (Ph. phleoides) —: з шорсткішими колосковими лусками, вужчим суцвіттям і вузьколінійними сизуватими листками. На полонинах Карпат та інших гірсь­ких систем росте т. альпійська (Ph. alpinum) — невисока рослина з коротким товстим суцвіттям і фіолетовими колосками.

Рід Китник, Лисохвіст (Alopecurus). Багаторічні або однорічні, переважно лучні трави з густою колосовидною циліндрич­ною або яйцевидною волоттю, звичайно волохатою від остюків. Колоски одноквітко­ві, стиснуті з боків, при плодоношенні відва­люються цілком. Колоскові луски (їх дві), зрослі біля основи (рідше до середини), майже однакові, з кілем, що переходить у вістря. Квітки маточ­ково-тичинкові. Нижня квіткова луска плівчаста, обгортає зернівку, біля основи із зрослими краями, на спинці з більш або менш довгим остюком; верхня звичайно відсутня. Тичинок три. В Україні росте сім видів китника, зокрема, к. лучний (A. pratensis), к. колінчастий (A. geniculatus).

Триба Перлівкові (Меlісеае)

Рід Лепешняк (Glyceria). Багаторічні гігрофільні злаки із замкну­тими піхвами листків і волотевидними суцвіттями з тригранною віссю і здебільшого шорсткими гілочками. Колоски багатоквіткові, довгасті або циліндричні, з ламкою віссю. Колоскових лусок дві, з однією жил­кою, нерівні, коротші від квіткових. Нижня квіткова луска на спинці ок­ругла, тупа, з плівчастим краєм з п'ятьма-дев'ятьма жилками. В Украї­ні росте шість видів лепешняка. і них найвідоміший і найпоширеніший л. великий (G. maxima), а також л. плаваючий (G, fluitans) (мал.169).

Мал.169Лепешняк плаваючий (Gliceria fluitans): 1 — загальний вигляд; 2 — колосок; 3 — частина листка з язичком

Рід Перлівка (Melica). Багаторічник зі щільноволотевидними або китицевидними суцвіттями, часто стиснутими, циліндричними. Колоски з однією або двома розвішеними двостатевими квітками, над ними — булавовидна або довгаста грудочка з недорозвинених неплідних квіток. Колоскові луски (їх дві) перетинчасті, такої ж довжини, як квітки. Нижня квіткова луска випукла, з багатьма іноді невиразними жилками. В Україні росте дев'ять видів перлівки, із тому числі п. поникла (М. nutans) - злак мішаних лісів.

Триба Ковилові (Stipeae)

Рід Ковила (Stipa). Багаторічники (дуже рідко однорічники), зі щільною дерниною. Суцвіття — стиснута або розлога волоть з одноквітковими колосками (квітки маточково-тичинкові). Колоскові луски (їх дві), довгасто-ланцетні, загострені або лінійно-ланцетні, витягнуті в остюковидні закінчення. Нижня квіткова луска шкіряста, тверда, щільно охоплює верхню, біля основи з опушеним потовщенням (калусом), на верхівці з дуже довгим остюком. Остюк частіше колінчасто- зігнутий, голий або перистий, у нижній частіші закручений. Тичинок три.

Відомо понад 300 видів ковили, з яких в Україні росте 13, усі вони потребують охорони. До розорювання степів різні види ковили були провідними компонентами цілинних степів. Вони ростуть також у гірських сгепах, менше — в пустелях і напівпустелях. Ковилові травостої до виколошування є добрими пасовищами для коней, овець тощо. В Україні на заповідних цілинних степах (Асканії-Новій, Стрільцівському, Хомутовському степах тощо) найбільш поширені такі види ковили як к. Лессінга (S. lessingiana), к. українська (S. иcrainica),к. пірчаста (S. реnnatа) та ін. Значно частіше зустрічається в степовій і лісостеповій зонах к. волосиста (S. capillata) (мал.170), з голими, дуже покрученими остюками.

Мал.170 Злаки з триб ковилові та біловусові. Ковила периста (Stipa pennata): 1 — основа рослини; 2 — загальне суцвіття; 3 — нижня квіткова луска з остюком; 4 — вона жбез остюка; 5 — квітка. Ковила волосиста або тирса (S. capillata): 6-загальне суцвіття; 7-нижня квіткова луска з остюком. Біловус стиснутий (Nardus stricta): 8-загальний вигляд; 9-частина колоска з трьома колосками; 10-квітка.

Триба Біловусові (Nardeae)

Рід Біловус (Nardus). Б. стиснутий, мичка (N. stricta). Трав'янистий багаторічник заввишки 10-30 см з коротким кореневищем і дуже щільними дернинами. Стебла прямі, жорсткі, без вузлів. Листки щетиноподібні, зібрані біля основи стебел; відмерлі листки залишаються на рослині декілька років, утворюючи своєрідну світлу "гриву" навколо живих пагонів. Суцвіття — тонкий односторонній колос завдовжки 4—10 см. Колоски одноквіткові, сидячі, завдовжки 7-12 мм. Колосові луски відсутні. Нижня квіткова луска вузьколінійна, завдовжки 5-7 мм, витягнута в остюк до 4 мм завдовжки. Тичинок три. Стовпчик один, з довгою приймочкою.

Низький дернинний злак з однобічним колосом і щетиноподібними листками. Росте на суходільних луках, в заплавах рік, на болотах, у хвойних, змішаних і дрібнолистих лісах, на галявинах і узліссях, вирубках, згарищах та вздовж доріг. У Поліссі і Карпатах — часто; в Лісостепу — зрідка. Цей злак також спричинює значне погіршення стану лук.

Триба Рисові (Oryzeae)

Рід Рис (Oryza). Налічує близько 20 видів, поширених у дикому стані в тропіках і субтропіках. Усі дикорослі види — гігрофіти, плоди їх (зернів­ки) осипаються ще до достигання. У культурі найбільш відомий і пошире­ний р. посівний (О. sativa) (мал.171) — однорічний зерновий злак із суцвіт­тям повислою волоттю, одноквітковими колосками і маточково-тичин­ковими квітками з шістьма тичинками. Рис — найдавніша культура на­родів Південно-Східної Азії і важливий продукт харчування для більшос­ті населення земної кулі. З давніх-давен його вирощують у Середній Азії. Пізніше його культура поширилася на Північному Кавказі, в Україні, дея­ких районах Росії. Рисові крупи, які одержують після обробки (звільнення від лусок) рису-сирцю, містять до 75% крохмалю; вони високопоживні, легко засвоюються організмом. Для випікання хліба рис непридатний, бо в ньому дуже мало клейковини. Тривале вживання очищеного "полірова­ного" рису призводить до захворювання "бері-бері". Зерно рису широко використовують також для виготовлення спирту, крохмалю тощо; із соломи плетуть капелюхи, циновки, кошики, виготовляють папір тощо. Відомо кілька тисяч сортів рису.

Мал.171Рис посівний (Oryza sativa): 1 — частина суцвіття рису безостого; 2 — колосок; 3 — лодикули, тичинки і маточка; 4 — діаграма квітки; 5 — рис остистий

Рід Цицанія (Zіzania). Великі однодомні багаторічні або однорічні тра­ви. Суцвіття — велика волоть, у верхній частині стиснута, містить колоски з маточковими квітками, в нижній — з розлогими гілками, які несуть колоски з тичинковими квітками. Колоски одноквіткові. Колоскові луски недорозвинуті. Нижні квіткові луски тонкошкірясті, у маточкових квіток лінійні, витягнуті в довгі остюки, у тичинкових — ланцетні, безості або з коротким остюком. Тичинок шість. В Україні досліджуються в культурі як кормові рослини та з метою інтенсифікації очистки стоячих вод два види цицанії: ц. широколиста (Z. latifolia) родом з Східної Азії та ц. подяка (Z. aquatica) (мал.172). яка походить з Північної Америки.

Мал.172. Цицанія широкролиста (Zizania latifolia): 1 — нижня частина пагона; 2 — загальне суцвіття; 3 — колосок з маточковою квіткою; 4 — колосок з тичинковою квіткою

Триба Арундові (Arundinea)

В межах цієї триби є гігантські трав'янисті форми.

Рід Очерет (Phragmites) — великі гідрофільні злаки з довгою пірамідальною волоттю і три-, семиквітковими колосками. Відомо сім видів очерету, переважно з тропіків.

Найбільш поширений у північній півкулі о. звичайнй, або о. південний (Ph. australis), що зростає в заплавах рік, по берегах водойм, в плавнях, на болотах по всій Україні. Очерет звичайний майже космополіт і широко розповсюджений майже на всіх континентах, як в тропіках, так і в помірно теплих країнах.

Ще один гігантський злак — пампаська трава (Cortaderіa sellоапа). її жорсткі і вузькі листкові пластинки по краях і середній жилці несуть великі шипики. Вирощують в садах і парках Південного берега Криму як декоративну рослину, що походить з Південної Америки.

Рід Арундо (Arundo) включає 3 види з високими багатовузловими стеблами і дуже розвинутими кореневищами.

А. тростинний (A. donax) (мал.173) поширений головним чином в Середземномор'ї, Західній, Східній і Південній Азії. Це багаторіч­ник 2-4 (б) м заввишки з товстими довгими кореневищами. Стебла прямі, до 4 см завтовшки, гладенькі. Листки широкі (3-6 см); язичок дуже короткий. Волоть велика, 40-70 см завдовжки. Колоски довжи­ною 8-12 мм, золотисті. Росте в Закавказзі і на півдні Середньої Азії по берегах ариків, річок і озер. Цвіте восени. Використовується як паливо і для будівель В Поліссі, Кар­патах і частково Лі­состепу на болотах і луках росте молінія голуба (Моlіпіа соеrиlеа) — багаторічник висотою 40-90 см з вузькою стиснутою волоттю.

Мал.173 Арундо очеретяний (Arundo donax): 1 — частина кореневища; 2 -— частина пагона з листками; 3 — загальне суцвіття; 4 — колосок; 5 — квітка

Триба Просові (Рапісеае)

Рід Просо (Рапісит) налічує близько 400 видів у тропіках і субтропіках, особливо велике видове розмаїття зустрічається в Африці, Південно-Східній Азії та Америці. Найбільше економічне значення має п. звичайне, або п. посівне (Р. тіliасеит) — однорічна посухостійка культурна рослина із суцвіттям волоть (мал.174) і колосками з двох квіток — тичинкової і маточково-тичинкової. Зернівка тісно оточена квітковими лусками. Пшоно (очищені від лусок плоди-зернівки проса) містить білка більше (близько 12%), ніж зерно рису, ячмінні і гречані крупи. Солому і полову проса добре поїдають вівці, велика рогата худоба. Просо відоме в Україні ще з часів трипільської культури. Нині основні його площі зосереджені в степовій частині.

Мал.174 Просо посівне (Раnicum miliaceum): 1 — нижня та 2 — верхня частини рослини; 3 — колосок

Рід Плоскуха (Echinochloa) — однорічний бур'ян з трохи сплюснутим галузястим стеблом, до 1 м заввишки. Суцвіття з коло­совидних гілок, зібраних в китицевидну волоть. Колоски одноквіт­кові, яйцевидні, маточково-тичинкові на коротких ніжках або май­же сидячі, зібрані групами (по два-чотири колоски) з одного боку гілочок волоті. Колосовидні луски (їх три) тoнкошкірясті; нижня значно коротша за дві інші лусочки, які дорівнюють по довжині колоску; третя колоскова луска часто з остюком. Квіткові луски твердошкірясті, безості. Язичок відсутній. В Україні росте чотири види плоскухи, з яких найвідоміший — п. звичайна, півняче просо (Е. crusgalli), що часом зустрічається у посівах проса, а також як поживний бур'ян на городах і в садах.

Рід Мишій (Setaria), види якого є післяжнивними однорічними бур'янами. Однорічні рослини. Суцвіття — циліндрична або видовжена, густа, колосовидна волоть. Колоски на коротких ніжках, одно-, рідше двоквіткові, оточені зазубреними щетинками, які залишаються на гілочках суцвіття після відпадання колосків. Колоскових лусок три, плівчастих, неоднакових за розміром: нижня маленька, друга і третя дорівнюють колоску або друга коротша за третю. Квіткові луски біля плодів тверді, хрящуваті, гладенькі або зморщенi. Тичинок три. В Україні росте чотири види мишію, переважно пожнивні бур'яни хлібних злаків, а також просапних культур, на городах і в садах. Частіше зустрічається м. зелений (S. viridis).

Відомий також м. сизий (S. glauca). Культивують переважно на півдні м. італійський (S. italica), круп'яні сорти якого відомі під назвою "чумиза".

Рід Пальчатка (Digitaria). Суцвіття з 2-12 колосовидних гілочок, зібраних пальчасто на верхівці стебла. Колоски одно-, двоквіткові, зібрані групами по 2-3 на коротких ніжках різної довжини, розміщені поздовжніми рядами на одному боці плескатих гілочок суцвіття. Колоскових лусок три: нижня дуже маленька (іноді вдсутня), друга значно коротша за третю або дорівнює їй, третя завжди дорівнює колоску. Квіткові луски тверді, шкірясті. На пісках і як післяжнивний бур'ян спорадично майже по всій Україні. крім Карпат і Кримської області, росте п. кровоспиняюча (D. ischaemum) — однорічник заввишки 10-40 см з тупуватими еліптичними колосками до 2 мм завдовжки. Відома також п. кров'яна (D. sanguinalis).

Дата добавления: 2014-11-25