Види банківських послуг

Види послуг комерційних банків

Існують такі види банківських послуг:

1) Розрахунково-касові: відкриття та ведення рахунків у національ­ній та іноземній валютах; розрахункове обслуговування клієн­тів; послуги електронних розрахунків; касове виконання де­ржавного бюджету.

2) Кредитні: міжбанківське кредитування; кредитування під заста­ву; іпотечне кредитування; довгострокове кредитування; спо­живче кредитування; факторингові послуги; лізингові послуги.

3) Інвестиційні: прямі інвестиції комерційних банків; портфельні інвестиції; створення промислово-фінансових груп.

4) Операції з цінними паперами: емісія власних цінних паперів; ви­пуск власних платіжних документів (чеки, векселі); операції з короткостроковими цінними паперами (облік векселів); спеку­лятивні операції з цінними паперами; інвестиційні операції з цінними паперами; посередницькі послуги на ринку цінних па­перів (депозитарні, трастові тощо).

5) Посередництво на фінансових ринках: видавання доручень, гаран­тій та інших зобов'язань за третіх осіб; купівля-продаж дорого­цінних металів та виробів із них; довірчі операції.

6) Операції на валютному ринку: купівля-продаж іноземної валюти; операції страхування (хеджування) фінансових ризиків з вико­ристанням валютних інструментів.

7) Обслуговування зовнішньоекономічної діяльності: виконання всіх видів банківських послуг (розрахунково-касових, кредитних, посередницьких) для підприємств, що спеціалізуються на зов­нішньоекономічній діяльності.

Для прикладу, розглянемо і дамо детальну характеристику такій банківській послузі як «Іпотечне житлове кредитування».

Банківська послуга «Іпотечне житлове кредитування»

Економічні та соціальні функції іпотечного ринку:

- мультиплікаційний ефект розвитку іпотечного ринку;

- макроекономічна стабілізація (стимулювання сукупного внут­рішнього попиту);

- розв'язання соціальних проблем;

- розвиток фінансової системи країни (зокрема, фінансових ринків);

- демократизація суспільства (поряд зі свободою слова, свободою зібрань, незалежними засобами масової інформації тощо ─ сво­бода пересування, свобода вибору місця та країни проживання).

Існують такі види іпотечного ринку: первинний і вторинний. Первинний іпотечний ринок ─ країни Західної Європи. Первинний і вторинний іпотечний ринок ─ США та Канада.

Організація первинного іпотечного ринку передбачає:

- внесення клієнтом до кредитної установи початкового внеску (15-30 % вартості кредиту) та отримання довгострокового кре­диту під заставу купленого за кредитні кошти житла;

- систему будівельних заощаджень, яка пов'язана з функціону­ванням різноманітних будівельних та будівельно-ощадних кас і товариств. За цією схемою створюються як відкриті, так і закриті товариства, які функціонують за принципом каси взаємодопо­моги, їхні члени протягом 4-6 років поступово нагромаджують певну суму коштів (30-40 % від вартості кредиту), а потім отри­мують від товариства іпотечний кредит під заставу купленого за кредитні кошти житла.

Особливістю первинного іпотечного ринку є те, що кошти з фінан­сових ринків або не залучають до фінансування іпотечних кредитів, або залучають лише частково.

Організація вторинного іпотечного ринку передбачає сек'юритизацію іпотечних кредитів (перетворення їх у боргові цінні папери-«заставні») і рефінансування завдяки цьому іпотечних кредитів із залу­ченням коштів фінансових установ, які працюють на фінансових рин­ках країни.

Вторинні ринки іпотечного житлового кредитування функціону­ють у США, Канаді, деяких країнах Латинської Америки, Африки та Азії.

Фінансові ресурси житлового іпотечного кредитування

1) Заощадження населення у різноманітних їх формах: заощадження в банках, контрактні будівельні заощадження в небанківських фінансово-кредитних установах (будівельні каси, ощадно-по­зичкові каси, ощадно-позичкові асоціації тощо), заощадження населення, які акумулюються у пенсійних фондах, страхових компаніях, кредитних спілках, фондах спільного інвестування.

2) Кошти суб'єктів підприємницької діяльності, залучені завдяки купівлі суб'єктами підприємницької діяльності іпотечних цін­них паперів у фінансових установ і подальшому спрямуванню отриманих грошей на рефінансування іпотечних кредитів.

3) Ресурси, залучені з фінансових ринків через систему рефінансування іпотечних кредитів, яка передбачає:

а) надання іпотечних житлових кредитів комерційними банками;

б) випуск заставних (заставна ─ різновид боргового зобов'язання. Право претензій на власність, яке виникає внаслідок застави під кредит або виплати боргу і втрачає свою силу після виплати цього кредиту або погашення боргу);

в) скуповування заставних операторами вторинного іпотечного ринку;

г) формування пулів іпотек за стандартними ознаками;

д) випуск іпотечних облігацій операторами вторинного ринку, забезпечених пулами іпотек;

є) продавання іпотечних облігацій пенсійним фондам, інвестицій­ним фондам і компаніям, страховим компаніям;

ж) рефінансування іпотечних кредитів (залучені кошти спрямову­ють на придбання нових іпотечних заставних на первинному ринку).

4) Ресурси державного та місцевих бюджетів:

- державні житлові програми, які кредитуються з бюджету під за­ставу житла;

- надання державної премії учасникам будівельних товариств, ощадно-будівельних кас та асоціацій. Розмір цієї премії, як пра­вило, становить 30 % річного внеску учасника такої каси до її фонду. Це дозволяє зацікавити учасників таких кас і товариств у нагромадженні ресурсів не тільки з метою будівництва власного житла, але й з метою вигідного капіталовкладення. Німецький досвід свідчить, що одна марка, виплачена учаснику будівельної каси у вигляді державної премії забезпечує приріст інвестицій будівельних товариств у житлове будівництво в розмірі понад 20 марок;

- державні субсидії для сплати процентів чи першого внеску за іпотечними кредитами;

- державне страхування іпотечних кредитів та державне страху­вання облігацій, які випускають оператори вторинного іпотеч­ного ринку;

- податкове стимулювання тощо.

Дата добавления: 2014-11-09