Види міжнародної кредитної співпраці

Створення всіх різновидів компаній на офшорних територіях

Наприклад: Антигуа і Барбуда (острови Карибського регіону) одна­ково активно реєструють як банки, так і компанії, також спеціалізу­ються на інтернет-іграх. На кінець 2001 р. тут було зареєстровано 8 ти­сяч компаній, 22 офшорні банки і 77 компаній, що спеціалізуються на іграх в Інтернеті. При цьому тільки дохід від ліцензування та реєстра­ційні внески приносять уряду близько 3,5 % усіх доходів. В офшорно­му бізнесі задіяно 15 % робочої сили країни, на нього припадає 7 % доходів бюджету і лише 1 % ВВП.

Переваги офшорних фінансових центрів від своєї діяльності:

- навчання місцевого населення новим професіям та підвищення рівня їх кваліфікації;

- створення робочих місць для місцевого населення;

- розвиток сектору послуг та інфраструктури в країні;

- модернізація та розширення готельних і ресторанних комплексів;

- вдосконалення телекомунікаційної і транспортної системи;

- формування сприятливих умов для залучення нових інвестицій в економіку.

Недоліки офшорних фінансових центрів:

- маленькі та відкриті економіки стають схильними до кризових явищ у фінансовому секторі під впливом глобальних змін;

- проблема використання офшорів у відмиванні грошей.

На сучасному етапі відбувається зміна конкурентних чинників для по­дальшого функціонування офшорів:

- основний конкурентний чинник, повна конфіденційність, є не­доступним, оскільки навіть в офшорах посилюються регулятив­ні вимоги та прозорість банківських операцій. Це зумовлено на­самперед боротьбою із фінансовими злочинами, тероризмом та відмиванням нелегальних доходів;

- комісійні за послуги, пропоновані різними ОФЦ, є практично однаковими;

- зростає роль і значення такого конкурентного у міжнародному середовищі фактора, як репутація офшорного центру.

Міжнародна кредитна співпраця суб'єктів економіки (держави, фі­нансових установ, нефінансових корпорацій, органів місцевої влади) може здійснюватися через:

- отримування (надавання) банківських позик на міжнародному кредитному ринку;

- випуск боргових цінних паперів (єврооблігацій) або купівлю єврооблігацій у суб'єктів економіки інших країн;

- отримування позик від міжнародних фінансових організацій.

Випуск єврооблігацій корисний, коли йдеться про залучення велико­го обсягу кредитних ресурсів (від 100 млн дол.). Випуски єврообліга­цій, як правило, здійснюються на «довгі» терміни (до 10 років). Найде­шевші запозичення ─ публічні, коли розміщення здійснюється серед невизначеного кола інвесторів, по-перше, тому що йдеться про залу­чення великого обсягу ресурсів, а по-друге, у випадку публічних роз­міщень наявна більша кількість покупців, що гарантує розміщення за найкращою ринковою ціною. У випадку приватних розміщень інвес­тори самі диктують свої ціни та умови.

В Україні єврооблігаційні позики здійснюють держава, фінансові установи, нефінансові корпорації та органи місцевої влади. Серед фі­нансових установ ─ такі українські банки, як: Приватбанк, Укрсоцбанк, Укрсиббанк, Укрексімбанк. Серед нефінансових корпорацій ─ це компанії Київстар, Нафтогаз України, Стірол, Південмаш.

Банківські позики суб'єктів економіки на зовнішніх ринках здійсню­ються строком до 3 років. Суми, що залучаються в такий спосіб, коли­ваються в межах від 10 до 50 млн доларів.

Однією з форм запозичення на міжнародних ринках є синдиковане кредитування ─ середньострокова позика, що надається міжнародним синдикатом (консорціумом) банків на однакових умовах.

Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями (МФО)

Країни ─ акціонери МФО умовно можна поділити на 2 групи: країни, які є донорами МФО (розвинені країни ─ США, Японія, Ка­нада, Австралія тощо), та країни, які є реципієнтами (одержувачами) коштів, ─ країни з перехідною економікою. Тому в кожної групи є свої завдання: для країн-донорів участь у капіталі МФО є елементом здійс­нення своєї зовнішньої економічної політики; друга група країн має на меті отримання дешевих (іноді безкоштовних) ресурсів (зокрема й аналітичної допомоги) МФО для вирішення своїх соціально-еконо­мічних завдань. Крім цього, у міру здійснення реформ і поліпшення свого соціально-економічного становища країни-позичальники праг­нуть підсилити свої позиції в МФО.

На початкових етапах співпраця України з МФО концентрувалася на сприянні процесам структурного реформування в країні та на під­триманні платіжного балансу.

У перспективі для посилення фінансової та економічної незалеж­ності України доцільно зосередити увагу на зміцненні позицій нашої держави як акціонера МФО.

Становлення України як акціонера МФО матиме такі переваги:

- просування українських товарів на міжнародні ринки;

- здійснення політичного та економічного впливу на інші країни через політику МФО в цих країнах;

- підвищення ефективності участі України в МФО, де Україна зможе бути не тільки позичальником, а й кредитором;

- оцінювання ходу реформ в інших країнах через аналіз досвіду МФО, зокрема, реформування державного та приватного секторів (оцінювання невдач і переваг реформ МФО в цих країнах);

- підвищення довіри інвесторів до економічної політики, а також кредитного іміджу України.

Дата добавления: 2014-11-09