Переваги та вади ринку

П Пр

Р

Цо 4

2

0

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Ко

Рис.5.13. Ринкова рівновага продукту Х

Отже, формування ринкової рівноважної ціни реалізує бажання виробників і бажання покупців купувати по цій ціні товари в однаковій кількості. Таким чином, рівноважна ринкова ціна забезпечує функціонування ринку даного товару без його надлишку і дефіциту. Вона одночасно обумовлює ефективне використання обмежених ресурсів, оскільки стимулює виробників випускати товар з витратами не вище ринкової ціни.

Рівноважна ціна і рівноважна кількість продукту можуть змінюватись в результаті дії нецінових факторів попиту і пропозиції.

Зміна попиту. З рис.5.14а. видно, що при незмінності пропозиції продукту Х під впливом дії нецінових факторів збільшення попиту, його рівноважна ціна – Цо зростає до Цо₁ і рівноважна кількість також збільшується з Ко до Ко₁. При незмінності пропозиції продукту Х і дії нецінових факторів зменшення попиту (рис.5.14б.) знижуються як його рівноважна ціна (з Цо до Цо₁), так і рівноважна кількість (з Ко до Ко₁).

Ціна Пр Ціна Пр

П₁ П

Цо₁ Цо

Цо П Цо₁ П₁

Ко Ко₁ Ко₁ Ко

Кількість Кількість

а) збiльшення попиту б) зменшення попиту

Пр Пр₁ Пр₁ Пр

Ціна Ціна

Цо Цо₁

Цо₁ П Цо П

Ко Ко₁ Ко₁ Ко

Кількість Кількість

в) збiльшення пропозицiї г) зменшення пропозицiї

Рис.5.14. Зміни попиту та пропозиції та їх вплив на рівноважну

ціну і рівноважну кількість продукту Х

Отже, існує прямий зв’язок між змінами попиту, з однієї сторони, та змінами в рівноважній ціні і рівноважній кількості продукту, з другої сторони, які виникають як наслідок дії нецінових факторів попиту.

Зміна пропозиції. При незмінності попиту на продукт Х і дії нецінових факторів збільшення його пропозиції (рис.5.14в) спостерігається збільшення рівноважної кількості продукту Х (з Ко до Ко₁) і зниження його рівноважної ціни (з Цо до Цо₁). При незмінності попиту і дії нецінових факторів зменшення пропозиції продукту Х (рис.5.14г) його рівноважна ціна збільшується, а рівноважна кількість зменшується.

Отже, існує обернений зв’язок між змінами пропозиції і змінами рівноважної ціни і прямий зв’язок між змінами пропозиції і рівноважної кількості продукту, які відбуваються внаслідок дії нецінових факторів пропозиції.

Одночасні зміни попиту і пропозиції. Очевидно, що можуть виникати і більш складні випадки при одночасній дії нецінових факторів попиту і пропозиції, які, в свою чергу, можуть змінюватись в одному та в різних напрямках, однаковій і в різній мірі. Наслідки таких змін не важко передбачити, використавши графічну побудову.

Таким чином, рівноважна ціна і рівноважна кількість продукту не є стабільними. Вони змінюються в результаті дії нецінових факторів попиту та пропозиції.

В більшості розвинених країн ринки регулюються державою. Однією із форм державного регулювання є контроль над цінами. Для покупця ціна товару оцінюється ним як його витрати. Тому покупці вважають підвищення цін несправедливим. Для виробників, власників економічних ресурсів, ціна обумовлює величину їх доходу. Зниження ціни вони оцінюють як загрозу своєму добробуту. Тому і перші, і другі часто прагнуть заставити уряд не допускати таких змін. Крім того, ринкова економіка не здатна забезпечити виробництво громадських благ в необхідній кількості, “продукує” негативні зовнішні ефекти (забруднення навколишнього середовища тощо), розвивається циклічно з притаманними економічному циклу інфляцією чи дефляцією. В таких випадках з метою поглиблення негативних наслідків функціонування ринку держава вдається до регулювання механізму ринкового ціноутворення шляхом встановлення максимальної і нижньої межі ціни.

Максимальні ціни. Максимальна межа ціни – це законодавчо встановлена максимальна ціна, по якій продавець може продати свій товар. Причинами встановлення максимальної ціни є бажання уряду забезпечити необхідний рівень споживання товарів першої необхідності для більшості населення, яке не змогло би придбати ці товари і послуги по ринковій ціні, а також необхідність зниження інфляції, якщо остання має місце. Максимальна ціна, таким чином, є нижчою за ринкову ціну. На перший погляд, здається, що слід очікувати і позитивних наслідків від встановлення такої максимальної ціни. Проте реальними наслідками максимальної межі ціни є виникнення дефіциту такого товару чи послуги (рис.5.15.).

Ціна Ціна

одиниці одиниці

П Пр Цмін надлишок

Цо

Цо

Цмак

Цмак дефіцит

К₂ Ко К₁ К₂ Ко К₁

Кількість Кількість

Рис.5.15. Максимальна ціна Рис.5.16. Мінімальна ціна

При рівноважній ціні Цо величина попиту і пропозиції товару є однаковими (Ко). При встановленні урядом максимальної ціни на товар (Ц_мак) величина його попиту (К₁) є більшою за величину пропозиції (К₂). В результаті цього виникає стійкий дефіцит в розмірі К₁ – К₂.

Проявами наслідків встановлення максимальної ціни є пусті полиці в магазинах, черги, “чорний” ринок.

Як бачимо, державна політика встановлення максимальної ціни має негативний результат: виникає стійкий дефіцит продукту. Разом з тим існують і випадки, коли державне втручання в механізм ринкового ціноутворення може збільшити добробут споживачів і виробників. Перш за все, це відноситься до стану економіки, якій притаманна інфляція.

У зв’язку з виникненням стійкого дефіциту товару в умовах встановлення максимальної ціни перед урядом виникають проблеми з його розподілом. Як розподілити цей товар: в порядку “живої”черги? Хто більше захопить? Кому пощастить? По знайомству, за суспільним станом? Для розв’язання проблеми справедливого розподілу дефіцитного товару уряди багатьох країн вдаються до його нормування, а також стимулюють збільшення виробництва, здійснюють пряме фінансування його випуску.

Мінімальні ціни. Нижній рівень цін – це мінімальна ціна, встановлена державою, яка перевищує ринкову ціну. До таких цін уряд вдається тоді, коли ринкова ціна не дозволяє забезпечити необхідний рівень доходів виробникам і постачальникам економічних ресурсів. Прикладом такої ціни може бути законодавчо встановлена мінімальна зарплата, ціни на сільгосппродукцію тощо.

Наслідком встановлення мінімальної ціни є надвиробництво продукції, недовикористання економічних ресурсів (зокрема, виникнення безробіття).

На рис.5.18. показане виникнення надлишку продукту. При ринковій ціні Цо величина попиту і величина пропозиції є однаковими (Ко). При встановленні урядом мінімальної ціни величина пропозиції товару (К₁) є більшою за величину попиту (К₂) і виникає надвиробництво товару в розмірі К₁ – К₂.

За таких обставин завданням уряду є зменшення цього надлишку. З цією метою уряди багатьох країн проводять програми обмеження виробництва продукту, стимулюють збільшення попиту на надлишкову продукцію, закуповують ці надлишки, що вимагає збільшення бюджетних витрат. В деяких країнах мали місце і випадки знищення надлишкової продукції.

Таким чином, встановлення урядом максимальної і мінімальної межі ціни позбавляє ринкову економіку механізму саморегуляції попиту і пропозиції, узгодження інтересів покупців і виробників. Держава повинна взяти на себе розв’язання проблеми надвиробництва чи нормування. Державне регулювання має суперечливі наслідки. Тому очікувані вигоди від введення максимальних і мінімальних цін слід завжди порівнювати з втратами, які у зв’язку з цим виникають.

Зрозуміло, що стан рівноваги на ринку є теоретичною абстракцією. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і дуже швидко під дією різних чинників порушується. Але розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги має надзвичайно важливе значення для розуміння закономірностей функціонування економічної системи, впливу на неї економічної політики та наслідків останньої.

Ринкова економіка має істотні переваги над іншими способами організації національної економіки.

Можливо, найсуттєвішою рисою ринкової економіки є те, що вона повертає всю господарку обличчям до споживача. Споживач, власник грошей, в підсумку визначає, що виробляють, як і для кого. У ринковій економіці неможливе «виробництво на склад».

Через ринок відбувається перерозподіл обмежених ресурсів між різними галузями економіки, пристосування обсягів і структури виробництва до обсягу і структури суспільних потреб. Ринкова економіка ефективно розв’язує проблему насичення ринку потрібними споживачам товарами і послугами.

Важливою перевагою ринку є те, що він забезпечує ефективне використання ресурсів. Кожний товаровиробник з досвіду знає, що він може поліпшити своє економічне становище (збільшити прибуток) головно за рахунок зниження витрат на виробництво товарів, підвищення продуктивності праці. Отже, ринкова система має внутрішньо вмонтовані стимули до підвищення ефективності виробництва та науково-технічного прогресу.

Перевагою ринкового механізму є й те, що він постійно відтворює і підтримує стимули до праці. Це досягається тим, що тут налагоджена реальна залежність між вкладом людини у створення продукту та її грошовою винагородою.

Важливо й те, що ринкова економіка – це чинна система. Вона не є плодом якихось теоретичних конструкцій та ідеологічних уподобань. Ринковий механізм виник стихійно, пройшов тривалий і складний шлях розвитку та вдосконалення і довів свою життєздатність. Ринкова економіка узгоджується з природою людини і її можна вважати здобутком людської цивілізації.

Ринкова економіка в країнах, які давно застосовують її принципи у своїй господарці, забезпечила їм процвітання і повагу у світі, а народові – добробут.

Після названих позитивів ринкової економіки можна навести парафраз вислову одного політика, а саме, що ринкова економіка – це ідеальна система. Але нічого ліпшого людство поки ще не створило.

Справді, було б неправильно й необ’єктивно упускати й ті обмеження й вади, які властиві ринковій системі.

Про вади ринку йдеться тоді, коли становище. Яке витворює ринковий механізм, відходить від певного ідеального зразка.

З аналізу механізму ринку (попиту і пропозиції) знаємо, що ринкова економіка має тенденцію до усталення рівноваги (через рівноважну ціну). Однак ця рівновага постійно порушується, що робить усю систему недостатньо стабільною Стабільність тут –це тільки певний момент стану динамічної системи. Макроекономічна нестабільність виявляється: у нестійких темпах зростання, спадах виробництва, не завантаженості потужностей, неповній зайнятості, соціальних негативних наслідках тощо. Ці явища не привнесені ззовні, а впливають головно з недосконалості самого ринкового механізму.

Ринковий механізм найкраще працює за структури ринку, яку називають досконалою конкуренцією. Досконало конкурентний ринок – це ринок з найвищим рівнем конкуренції. За такого ринку існує величезна кількість незалежних виробників, жоден з яких не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції.

Проте парадокс ринкового механізму полягає в тому, що його функціонування стимулює виникнення недосконалих ринкових структур, які дозволяють економічним суб’єктам впливати на ринкові ціни.

По-перше, у своїй гонитві за прибутками фірми намагаються звільнитися від обмежень, що накладає на них конкуренція. Нерідко вони укладають таємні угоди, дрібніші фірми можуть злитися в одну велику фірму.

По-друге, технічний прогрес стимулює концентрацію виробництва. Ефективні нові технології нерідко дають змогу кільком великими фірмам задовольняти потреби країни в певному продукті.

Ці та деякі інші обставини зумовлюють виникнення недосконалих ринкових структур та монополізацію економіки.

За недосконалої конкуренції ефективність ринкової системи, як механізму раціонального розподілу ресурсів. Зменшується. На монополізованих ринках суверенітет виробників і постачальників ресурсів витісняє суверенітет споживачів. «Невидима рука» на цих ринках втрачає або істотно ослаблює свою силу, а відтак і здатність розподіляти ресурси відповідно до потреб суспільства. Недосконалість ринкових структур – одна із головних слабин ринкового механізму.

Суттєва вада ринку й у тому, що він не розв’язує проблеми зовнішніх (побічних) ефектів (наслідків) виробництва або споживання блага, не відтворює цін на деякі дуже важливі блага.

Зовнішні ефекти – це позитивні або негативні побічні наслідки діяльності (екстерналії), коли виробництво або споживання блага впливає на добробут людей, які безпосередньо не беруть участі в ринковому обміні.

Зовнішні ефекти – це витрати або вигоди, які одержують треті особи, що не є покупцями чи продавцями цих благ.

Із позитивними зовнішніми ефектами маємо справу тоді, коли побічним наслідком виробництва або споживання блага є вигоди. За які третім особам не потрібно платити. Це вигоди третьої сторони, так звані вигоди переливу. Скажімо, завдяки вакцинації від інфекційних хвороб за кошти уряду чи доброчинних організацій вигоду мають і окремі громадяни, так і суспільство загалом. Зокрема невакциновані особи матимуть очевидні вигоди, оскільки поширення хвороби сповільниться або й припиниться. Однак ці вигоди від вакцинації не впливатимуть на її ціну – люди одержали їх безкоштовно.

Класичним прикладом негативних зовнішніх ефектів є ситуація із забруднення довкілля. Головним благом тут є природне довкілля, а зовнішні ефекти постають у формі його забруднення, що відбувається у процесі господарської діяльності. Для людей – це негативні наслідки виробництва, які називають втратами третьої сторони (витратами переливу). Ринок не виділяє ресурсів на захист довкілля і людей. Ринок перекладає ці витрати не третю сторону, яка не є учасником обміну – на суспільство загалом. Таким чином ціновий механізм неспроможний відобразити зовнішні витрати чи вигоди.

Справді, ринок не може визначити ціни так званих вільних благ – дарів природи (наприклад, повітря), бо вони не мають свого індивідуального власника, який присвоював би платню за їх використання.

Нарешті, частина економістів і політиків вважає, що ринковий механізм не здатний забезпечити повної зайнятості та стабільного рівня цін, а ринковий розподіл доходів є несправедливий.

Варто зазначити, що доцільно розрізняти два моменти: дійсні слабини (вади) ринку і обмеження сфери чинності ринку.

Характеризуючи ринок, варто наголосити на його здатності відшкодовувати витрати на виробництво товару через ціну.

Дата добавления: 2014-11-09