Родинний розподіл доходів

Вочевидь найважливішою ознакою, за якою можна класифікувати домогосподарства, є їхній рівень доходів та майновий рівень. У будь-якому суспільстві є дуже багаті і вкрай бідні домогосподарства. Особливості привласнення національного доходу в межах суспільства аналізують за допомогою родинного розподілу доходів.

Родинний розподіл доходів – це розподіл у країні використовуваного доходу між різними домогосподарствами.

Зазвичай родинний розподіл доходів виявляє значну майнову нерівність у суспільстві.

Для вивчення диференціації домогосподарств за рівнем доходів чи рівнем споживання їх поділяють на п’ять груп по 20% (квінтилі) або на десять груп по 10% (децилі) і з’ясовують, яку частку національного доходу привласнює кожна з цих груп. Загалом нерівномірність розподілу доходу в суспільстві характеризують за допомогою декількох інформативних показників.

Крива Лоренца графічно відображає відхилення від рівномірного розподілу доходів у суспільстві. Для її побудови по горизонтальній осі відкладають відсоток домогосподарств, а по вертикальній осі – сумарний відсоток доходу, який привласнюють ці родини. За рівномірного доходу 20, 40, 60, 80 та 100% усіх домогосподарств привласнювали б відповідно 20, 40, 60, 80 і 100% доходу. Графічно цю ситуацію ілюструє лінія 45 градусів (див.рис.7.1). Реально ж, найбідніші 20% домогосподарств привласнюють значно менше, ніж 20% доходу і, крива Лоренца відхиляється від лінії 45 градусів. Що вища нерівномірність розподілу доходу в суспільстві, то далі від цієї лінії лежить крива Лоренца.

Частка доходу100

в сукупному

доході, % 80

0 20 40 60 80 100

Відсоток сімей до загальної кількості, %

Рис. 7.1. Крива Лоренца

Нерівномірність розподілу доходів різна в різних суспільствах. Серед країн з розвиненою економікою найрівномірніший розподіл доходів простежується в Японії, де доходи найбагатших 20% домогосподарств лише в чотири рази перевищують доходи 20% найбідніших сімей. У США та Великобританії це відношення близьке до дев’яти. У країнах, що розвиваються ситуація значно драматичніша. Наприклад, у Бразилії найбагатші 20% родин отримують доходи більш ніж у 30 разів вищі за доходи найбідніших 20% домогосподарств.

Іншим важливим показником нерівності доходів у суспільстві є коефіцієнт Джині. Коефіцієнт Джині обчислюють на підставі кривої Лоренца як відношення площі фігури, обмеженої лінією 45 градусів та кривою Лоренца, до площі трикутника, обмеженого лінією 45 градусів, горизонтальною віссю та правою ординатою (див.рис.7.1.). Легко бачити, що величина коефіцієнта Джині змінюється в межах від нуля до одиниці й зростає зі зростанням нерівномірності розподілу.

Пом’якшення нерівності розподілу доходів у суспільстві є одним з найважливіших завдань держави в ринковій економіці. Щоб розв’язати цю проблему, уряд використовує систему оподаткування та трансфертні платежі. Дії уряду, спрямовані на досягнення більш рівномірного розподілу доходів у суспільстві, мають бути продуманими і виваженими, оскільки активний перерозподіл доходів може знижувати стимули до праці й негативно впливати на перспективи економічного зростання країни. Загалом проблема компромісу між рівністю та ефективністю є одним з ключових виборів, перед якими постає кожне суспільство.

Для пом’якшення гостроти проблеми нерівності доходів цивілізовані країни здійснюють політику соціального захисту населення. Ефективність і масштаби цієї політики визначаються головно рівнем розвитку економіки країни та системою суспільних цінностей. Особливо високого рівня соціальної захищеності досягнуто в скандинавських країнах та деяких інших державах Європи.

У країнах з перехідною економікою основними складниками соціального захисту є пільги окремим категоріям населення, соціальна допомога, тобто надання життєвих благ соціально вразливим групам населення та соціальне страхування.

Дата добавления: 2014-11-09