Визначення. Загальні питання 5 страница

Отже, інтереси підвищення національної конкурентоспроможності в умовах входження економіки України у світове господарство вимагають:

— внесення корективів у зовнішньоекономічну політику, не вдаючись до уніфікації тарифних ставок;

— збільшення частки інвестицій в основний капітал і частки витрат на інновації в загальному обсязі промислової продукції;

— збереження науково-технічного потенціалу, у тому числі за рахунок розширення державного фінансування фундаментальної науки, досліджень та розробок, а також освіти.

Не варто забувати, що нині більше 50% економічно активних громадян розвинутих країн зайнято не фізичною, а розумовою працею, а в США їх більше 2/3. Сьогодні стає все більш очевидним, що майбутнє не тільки окремої людини, а й тієї чи іншої країни буде залежати від загальноосвітнього рівня населення. За оцінкою економістів, у розвинутих країнах 60% приросту національного доходу пов’язані зі зростанням знань і освіченості суспільства.

Вантажами на транспорті називають всі предмети з моменту прийому їх до перевезення до моменту здачі вантажоодержувачеві.

Підготовка вантажів до перевезення полягає в упакуванні, сортуванні по напрямку та маркуванню, зважуванні, пакетуванні, дозборі укрупнених партій, завантаженні контейнерів і складанні перевізних документів. Навантаження вантажів на автомобілі й причепи, а також їх вивантаження роблять різними, в основному механізованими, способами залежно від фізичних властивостей вантажів і виду їхнього упакування. Способи навантаження й вивантаження визначають час простою автомобілів і вартість вантажно-розвантажувальних робіт, а отже, продуктивність і собівартість роботи транспортних засобів і швидкість доставки вантажів за призначенням.

Перевезення вантажів повинно забезпечувати їх доставку в місце призначення в повній цілості й у строк, що є однією з найважливіших умов перевезення. Для різних вантажів необхідно застосовувати автомобілі й кузови різних типів і вибирати різні швидкості руху.

Зберігання вантажів здійснюється на складах. Тип і розміри складів, способи укладання вантажів на складі й режим зберігання залежать від фізико-хімічних властивостей вантажів, їхнього упакування, строків зберігання, кількості вантажів і кліматичних умов.

Класифікація вантажів

Автомобільний транспорт перевозить вантажі, різні по фізичним властивостям, роду упакування й т.п. Вид вантажу є одним з важливих факторів, що визначають вибір типу рухомого складу, умови його експлуатації, спосіб виконання вантажно-розвантажувальних робіт і т.д.

Класифікація вантажів відбиває ті їхні властивості, які визначають різні сторони процесу їхнього перевезення й зберігання.

Вантажі класифікуються за видом тари, масою, розмірами, способом навантаження й вивантаження, величиною відправлень, ознаками специфічних властивостей, ступенем небезпеки, умовами використання вантажопідйомності автомобілів і за номенклатурою.

Основні класифікаційні ознаки

Вантажі можуть бути згруповані по ряду ознак.

По способу навантаження-вивантаження вантажі підрозділяють на штучні, навалювальні й наливні.

Штучні вантажі характеризуються габаритними розмірами, масою, формою, приймаються до перевезення й здаються одержувачеві по підрахунку й масі.

Навалювальні допускають навантаження й вивантаження навалом, тобто витримують падіння з висоти, враховуються за обсягом й масою, наприклад, ґрунт, пісок, глина й т.п.

Наливні - рідкі, напіврідкі вантажі. Їх перевозять у цистернах.

Штучні вантажі бувають тарні, які перевозять тільки в упакованому вигляді, і безтарні. При перевезеннях вантажу в тарі використовують два визначення маси: нетто - маса самого вантажу, брутто - маса разом з тарою.

Залежно від умов перевезення й зберігання вантажі ділять на звичайні й специфічні.

До звичайних відносять вантажі для перевезення, навантаження, вивантаження й складування яких не потрібно особливих умов і які можна перевозити на бортових автомобілях.

Специфічні вантажі вимагають особливих заходів щодо збереження й безпеки під час перевезення, навантаження-вивантаження й зберігання. Вони діляться на негабаритні, довгомірні, великої маси, небезпечні, швидкопсувні, ті, що потребують дотримання певних санітарних умов і антисанітарні.

До негабаритних відносяться вантажі (крім будівельних вантажів), що мають розмір одного місця понад 4 м по висоті або 2,65 м по ширині.

Довгомірні вантажі - різновид негабаритних. Це такі вантажі, звис яких над заднім бортом перевищує 2 м. При їхньому перевезенні необхідно застосовувати одноосьові причепи, а при значній довжині вантажу - причепи-розпуски.

Вантажі великої маси - це ті, маса окремих місць яких перевищує 250 кг (або 400 кг для катних вантажів).

До небезпечних відносять вантажі, які можуть при відсутності відповідних заходів під час перевезення або зберігання послужити причиною каліцтва або загибелі людей, руйнування об'єктів і т.п.

Швидкопсувні - вантажі, під час перевезення яких необхідний спеціалізований рухомий склад, що забезпечує підтримку певного температурного режиму.

До вантажів, що вимагають дотримання певних умов, відносяться продовольчі товари.

До антисанітарних відносяться асенізаційні вантажі й вантажі, що порошать.

Залежно від об'ємної маси, тобто від максимально можливого використання вантажопідйомності рухомого складу, обумовленого коефіцієнтом використання вантажопідйомності, всі вантажі підрозділяються на класи, наведені в довіднику

«Єдиних тарифів на перевезення вантажів автомобільним транспортом».

До першого класу відносяться вантажі, що забезпечують коефіцієнт використання вантажопідйомності рухомого складу 1,0; до другого - від 0,71 до 0,99; до третього - від 0,51 до 0,70; до четвертого - від 0,41 до 0,50.

Переважна більшість вантажів приймається АТП до перевезення без супроводу представником відправника вантажу (вантажоодержувача). Виключення складають вантажі, що вимагають:

особливих умов перевезень (це вибухові, самозаймисті, отруйні, сильнодіючі отрутні, їдкі речовини; кіноплівка й кінострічка, легкозаймисті рідини, крім рідких палив);

особливої охорони (дорогоцінні камені й метали, ювелірні, художні й антикварні вироби, предмети мистецтва - картини, скульптури й т.п.);

догляду за собою в шляху (тварини, птах, бджоли).

Для річного й квартального планування перевезень автомобільним транспортом, вантажі класифікуються по наступній номенклатурі:

1. Нафта й нафтопродукти, у тому числі наливом.

2. Кам'яне вугілля.

3. Кокс.

4. Руда залізна й марганцева.

5. Руда кольорова й сірчана сировина.

6. Чорні метали.

7. Лісові вантажі.

8. Хімічні й мінеральні добрива.

9. Хлібні вантажі, у тому числі зерно, борошно, хліб і хлібобулочні вироби.

10. Цемент.

11. Будівельні вантажі, у тому числі цегла.

12. Промислові вантажі й формувальні матеріали.

13. Гранульовані шлаки.

14. Розкрив порід (включаючи ґрунт).

15. Бавовна.

16. Молоко й масло тварин.

17. Лікеро-горілчані вироби.

18. Інші продовольчі товари.

19. Промислові товари народного споживання.

20. Вантажі в контейнерах.

21. Інші вантажі.

Фізичні, хімічні властивості вантажів і методи їхнього визначення

До фізичних властивостей вантажів відносяться: щільність, вологість, в'язкість, кут природного укосу, температуру спалаху, запалення й ін.

До хімічних властивостей відноситься хімічний склад вантажу.

Відомі три основних методи, за допомогою яких досліджуються властивості вантажів і визначається їхня якість: органолептичний, лабораторний і натурний. При використанні органолептичного методу властивості і якість вантажів установлюються із застосуванням органів почуттів людини - зору, нюху, дотику, смаку й слуху. У такий спосіб оцінюються й визначаються зовнішній вигляд вантажу й тари, гранулометричний склад, колір, запах, зараженість шкідниками, забруднення й ін. Переваги цього методу: доступність застосування, простота й більша швидкість виконання, відсутність витрати продукції при дослідженні. Недоліки: суб'єктивність оцінок, неможливість визначити кількісні характеристики вантажів.

Відомі кілька видів лабораторних досліджень вантажів:

Фізичний - для визначення щільності, вологості, в'язкості, кута природного укосу, температур спалаху, запалення й ін.

Механічний - для визначення характеристик міцності, пружності, опору зрушенню, скручуванню, розриву й ін.

Хімічний - для встановлення хімічного складу речовини.

Біологічний - для виявлення у вантажі живих організмів, що викликають його псування.

Оптичний - для дослідження внутрішньої будови речовини.

Результати лабораторних досліджень вказуються в паспортах, посвідченнях якості, ветеринарних свідченнях, сертифікатах і інших документах.

Натурний метод застосовується з метою перевірки зовнішнього стану вантажу, його тари й упакування, визначення об'ємно-масових характеристик, температури, вологості, кута природного укосу й ін. безпосередньо у виробничих умовах до навантаження вантажів. При цьому використовуються ваги, термометри, рулетки, барометри й інші прилади.

На практиці для визначення якості й властивостей вантажів застосовується комплексний метод, що включає елементи всіх трьох видів досліджень.

Різні фізико-хімічні властивості вантажів обумовлюють спосіб їхнього перевезення, перевантаження, зберігання, а також вибір тари й упакування.

Розмір шматків (часток) навалювальних і насипних вантажів визначає їх

гранулометричний склад. Залежно від розміру типових шматків вантажі діляться на групи.

Гранулометричний склад впливає на ряд властивостей вантажів - сипкість, гігроскопічність, здатність до злежування, змерзання, ущільнення. Сипкість характеризує здатність часток вантажу переміщатися під дією сили ваги або зовнішніх впливів. Сипкість вантажів визначає величину кута природного укосу.

Під кутом природного укосу мається на увазі двогранний кут між площиною вантажу й горизонтальною площиною основи штабеля. Розрізняють кут природного укосу в спокої й у русі. При цьому величина кута природного укосу в спокої більше, ніж у русі. Скважистість характеризує наявність і обсяг порожнеч між окремими частками вантажу. Пористість визначає наявність і обсяг внутрішніх пор і капілярів у масі вантажу.

Гранулометричний склад, пористість і скважистість значною мірою визначають здатність вантажу до ущільнення, що впливає на величину статичного навантаження вагона.

Деякі вантажі характеризуються підвищеною розпиленістю - це вугілля, цемент, борошно й ін. Виробництво вантажних операцій із цими вантажами вимагає дотримання правил техніки безпеки й виробничої санітарії. Розпилення приводить до значних втрат вантажів і забруднення навколишнього середовища. Для зменшення розпилення вантажів застосовуються різні міри: використовуються спеціалізований рухомий склад, вентиляційні пристрої з фільтрами, поверхня вантажу покривається плівками й ін.

Виробництво вантажних операцій ускладнюється для вантажів, які мають здатність злежуватися, прилипати до стінок рухомого складу й спеціальних складських пристроїв. Злежуваності піддані багато насипних і навалочних вантажів

- цемент, гіпс, мінерально-будівельні вантажі, руди й ін. Міцність злежування залежить від вологості вантажу, часу транспортування й зберігання, способу складування, кліматичних умов.

Ряд вантажів володіє й іншими властивостями - в'язкістю, абразивністю. У деяких вантажах під дією внутрішніх хімічних і біохімічних процесів відбувається підвищення їхньої температури, що може привести до самозаймання. До таких

вантажів відносяться зерно, кам'яні й бурі вугілля, торф, сланці, руди.

Під час перевезення й зберіганні цих вантажів варто забезпечити відповідні сприятливі умови, зокрема активну вентиляцію. Реакція окислювання, характерна для вантажів, що самонагріваються, може викликати їхнє самозаймання, якщо не забезпечувати відвід тепла з маси вантажу.

Цей фактор варто враховувати при розташуванні й спеціалізації складів і вантажних фронтів, виробництві вантажних операцій і в процесі перевезення цих вантажів.

Залежно від фізико-хімічних властивостей вантажів вибирають спеціалізований рухомий склад, намагаються перевозити їх у певний період року, розробляють особливі механізми для полегшення навантаження й вивантаження. Наприклад, великою проблемою є вивантаження вантажів, що змерзлися у зимовий час.

Лекція № 3 Тема: Об'ємно-вагові характеристики вантажів (2 години)

Розглянуті питання:

Розміри, маса, щільність, обсяг вантажів.

Коефіцієнти, що характеризують властивості вантажів.

3.1 Розміри, маса, щільність, обсяг вантажів

На упакованому й штучно неупакованому вантажах, крім тих, які перевозяться навалом, Замовник повинен указати масу брутто й нетто. На вантажах стандартної маси відзначати це не обов'язково.

Визначення маси вантажу ведеться технічними засобами Замовника.

Під час перевезення вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих Замовником, визначення маси вантажу виконується Замовником.

При навантаженні вантажу здійснюється його зважування або підрахунок місць (або штук). Вантаж приймається без перевірки ваги, якщо він представлений для перевезення в спеціальних кузовах або контейнерах при наявності на них пломб Замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, що сповістив Замовник.

Визначати масу або кількість вантажу у відправника вантажу й вантажоодержувача потрібно однаковим способом. При прийманні вантажу для перевезення за масою необхідно зважити весь вантаж. Визначення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється.

Масу насипних і навалочних вантажів, а також харчових наливних вантажів, які перевозять в автомобілях-цистернах, визначають, головним чином, автомобільними вагами.

Перед навантаженням хлібних вантажів, харчових наливних вантажів, картоплі й овочів перевіряється маса тари автомобіля.

Перед зважуванням автомобілів автомобільними вагами необхідно перевірити зазори між обв'язувальною рамою й платформою ваг; перевірити показання ваг без навантаження й по потребі відрегулювати їх. Потрібно оглянути автомобілі, які підлягають зважуванню, і простежити за тим, щоб всі люди вийшли з кабіни й кузова.

Автомобілі подаються на ваги зі швидкістю не більшою ніж 5 км/год, якщо інше не передбачене паспортними даними ваг. Зважування автомобільними вагами без зупинки автомобілів (на ходу) забороняється, крім випадків використання

спеціально призначених для цього ваг. При встановленні автомобілів на ваги необхідно стежити за тим, щоб задня вісь автомобіля перебувала не ближче 300 мм від краю платформи. Автомобілі вирішуються лише при зупиненому двигуні.

При зважуванні автопоїздів необхідно весь автопоїзд представляти на ваги. Якщо розміри платформи не дозволяють установити весь автопоїзд, то автомобіль і причеп зважують окремо, при цьому необхідно простежити за тим, щоб дишло автопричепа не торкалося землі.

При зважуванні громіздких і довгих вантажів потрібно доглядати за тим, щоб спадаючі кінці вантажів не зачіпали нерухомі частини ваг (станини, колонки й т.п.) чи обв'язувальної рами.

3.2 Коефіцієнти, що характеризують властивості вантажів

Рухомий склад автомобільного транспорту характеризується не тільки вантажопідйомністю, але й вантажомісткістю. Вантажопідйомність q є постійною величиною для даного типу й моделі й вимірюється в тоннах. Вантажомісткість рухомого складу визначається розмірами вантажонесучої частини (кузова, фургона, цистерни) і може бути при одній і тій же вантажопідйомності рухомого складу різною.

Показник питомої вантажомісткості w характеризується величиною площі кузова F, що доводиться на 1 т вантажопідйомності рухомого складу:

w = F

q

.(3.1)

При організації перевезень прагнуть до більш повного використання вантажопідйомності рухомого складу, тому що підвищення використання номінальної вантажопідйомності сприяє збільшенню маси перевезеного вантажу й зниженню витрат на перевезення.

Вантажі, перевезені автомобільним транспортом, мають різну щільність: від 0,1 до 4 т/м3і більше, — тому максимальна кількість вантажу, що може бути занурена в кузов рухомого складу з дотриманням припустимих габаритів, залежить у першу чергу від щільності вантажу, його форми й розміщення в кузові. Під час

перевезення вантажів з різною щільністю по-різному буде використовуватися номінальна вантажопідйомність рухомого складу. Вантажі, що мають більшу щільність (при раціональному розміщенні в кузові), забезпечують повне використання вантажопідйомності, а вантажі з малою щільністю - тільки часткове. Залежно від ступеня використання вантажопідйомності рухомого складу й у зв'язку з різною щільністю вантажу вся номенклатуpa вантажів, перевезених автомобільним транспортом, розподілена на чотири класи.

Використання номінальної вантажопідйомності одиниці рухомого складу характеризується коефіцієнтом використання вантажопідйомності γ, що під час перевезення різних вантажів може бути визначений по формулі:

F × h × d

навалочні вантажі

gн =

q

bш × N

; (3.2)

штучні вантажі

gш =

q, (3.3)

де F - площа платформи кузова автомобіля, м2, h - припустима навантажувальна висота вантажу в кузові, м; d - щільність вантажу, т/м3; q - номінальна вантажопідйомність одиниці рухомого складу, т; bш - маса одиниці вантажу, т; N — кількість одиниць вантажу в кузові рухомого складу.

Використання вантажопідйомності рухомого складу під час перевезення вантажів оцінюють коефіцієнтами статичного й динамічного використання вантажопідйомності.

Коефіцієнт статичного використання вантажопідйомності γс визначають відношенням фактичної кількості перевезеного вантажу в тоннах Qфдо можливої кількості вантажу при повному використанні номінальної вантажопідйомності q рухомого складу без обліку відстані перевезення:

за одну їздку одиниці рухомого складу:

Qф

gс =

q

; (3.4)

за z їздок одиниці рухомого складу:

gс =

å Qф

q × z

; (3.5)

У загальному виді за z їздок Аэодиниць рухомого складу:

g =å Аэ × Qф

э

с å А × q × z. (3.6)

При визначенні коефіцієнта статичного використання вантажопідйомності не враховується відстань перевезення вантажу, хоча цей фактор істотно впливає на результати роботи рухомого складу. Тому на автомобільному транспорті розраховують ще й коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності γД, що визначають відношенням кількості фактично виконаних тонно-кілометрів Рф до кількості можливих тонно-кілометрів РНза умови повного використання вантажопідйомності рухомого складу:

за одну їздку одиниці рухомого складу

РФ QФ × lе. г QФ

gД =

= =, (3.7)

РН q × lе. г q

де lе.г— пробіг з вантажем за їздку, км; за z їздок Аэкількості рухомого складу

Д

g =å АЭ × QФ × lе. г

. (3.8)

å АЭ × q × lе. г × z

При роботі автомобіля із причепом коефіцієнт використання вантажопідйомності визначають залежно від кількості й роду перевезеного вантажу роздільно для автомобіля й причепа (у випадку перевезення вантажів різної щільності), а потім визначають середнє значення коефіцієнта як середньозважену величину по сумарній вантажопідйомності автопоїзда qau:

(q

g = a × ga + qп × gп)

å q

ап, (3.9)

ап

де γа й γп - відповідно коефіцієнти використання вантажопідйомності автомобіля й причепа.

Коефіцієнт динамічного використання вантажопідйомності може бути рівним або відрізнятися від статичного. Різниця обумовлюється різною відстанню перевезення вантажу й ступенем використання вантажопідйомності автомобілів різних моделей.

Величина коефіцієнта використання вантажопідйомності може й не залежати від щільності перевезених вантажів. У практиці нерідко зустрічаються випадки, коли через малі партії вантажів або погану організації перевезень не повністю використовується номінальна вантажопідйомність рухомого складу. У цих випадках ступінь використання вантажопідйомності рухомого складу буде залежати тільки від фактичної кількості вантажу в кузові рухомого складу, а не від показника його щільності.

При організації й плануванні перевезень необхідно враховувати причини зниження рівня використання вантажопідйомності рухомого складу й проводити заходи, що сприяють їхньому усуненню.

Таким чином, на рівень коефіцієнта використання вантажопідйомності впливають:

- род перевезеного вантажу;

- розмір окремих його партій;

- вид тари й спосіб укладання вантажу в кузові;

- тип рухомого складу, що застосовується й відстань перевезення.

Вплив роду вантажу на рівень коефіцієнта використання вантажопідйомності позначається через його щільність, розміри й фізичні властивості вантажу. Так, під час перевезення навалювальних сипучих вантажів (пісок, глина, щебені, гравій і т.п.) із щільністю більше 1,0 т/м3 може бути повністю використана вантажопідйомність рухомого складу всіх типів і моделей. Під час перевезення

штучних великогабаритних вантажів у тарі й без неї (верстати, сільськогосподарські машини, механічне устаткування), що мають більшу густину речовини, неможливо повністю використовувати номінальну вантажопідйомність рухомого складу, тому що при цьому не використовується частина площі кузова, тобто вантажомісткість.

Під час перевезення вантажів малими партіями (розрахункова маса яких менше номінальної вантажопідйомності рухомого складу) значно знижуються використання вантажопідйомності й виробка рухомого складу в тоннах.

Підвищення коефіцієнта використання вантажопідйомності є важливим завданням організації перевезень, тому що зменшує необхідну кількість рухомого складу, необхідного для виконання заданого обсягу перевезень, і збільшує його продуктивність.

Змістовн ий мод уль «Тар а й упа к ува ння» (5 годин).

Лекція № 4 Тема: Тара і її призначення (2 години)

Розглянуті питання:

Поняття тари.

Класифікація тари.

Дата добавления: 2014-11-09