XІV. Економічна безпека національної економіки

Економічна безпека − це спроможність національної економіки забезпечити свій вільний і незалежний розвиток, стабільність громадянського суспільства та його інститутів, достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій, а також здатність держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Економічна безпека держави − це стан рівноваги і соціально-орієнтованого розвитку національної економічної системи, що досягається реалізацією сукупності форм та методів економічної політики.

Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єди­ної державної політики, підкріпленої системою скоординованих заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам

Забезпеченням економічної безпеки національної економіки має перейматися комплексна система, яка має досить велику кількість напрямів. Для національної економіки України, відповідно до методики розрахун­ку рівня економічної безпеки, що затверджений Наказом міністерства економіки України № 60 від 02.03.2007, розрізняють наступні складові: макроекономічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науко­во-технологічна, енергетична, виробнича, демографічна, соціальна, про­довольча безпека.

Концепція національної безпеки України пропонує лише один національний інтерес, що прямо стосується економічної безпеки України, а саме − створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економі­ки.

Гарантом захисту національних економічних інтересів повинна ви­ступати держава.

Серед першочергових проблем забезпечення економічної безпеки є відстеження й оцінка рівня загроз пріоритетним національним інтересам, а отже їх взаємозалежність: розрахунок сумарного потенціалу, розкриття закономірності в системі «пріоритети національних інтересів-загрози».

Загрози економічній безпеці у перспективі породжують стратегічні та національні ризики. Кожній загрозі відповідає певний ступінь ризику.

До стандартних ризиків будь-якої країни відносять такі:

• природні;

• країнові;

• політичні;

• загальноекономічні;

• фінансові.

Економічний механізм зниження стратегічних ризиків включає:

• пряме економічне регулювання;

• побічне економічне регулювання.

Правовою базою, що регламентує забезпечення економічної безпе­ки України, є:

• Конституція України.

• Закони України: «Про національну безпеку України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про запобігання та проти­дію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»; податкове та валютне законодавство; законодавство України про при­ватизацію, банкрутство, зовнішньоекономічну діяльність; Криміналь­ний, Кримінально-процесуальний, Цивільний, Цивільно-процесуальний, Митний, Бюджетний, Господарський кодекси України тощо, які мають безпосереднє відношення до регулювання відносин в економічній сфері.

• Укази та Розпорядження Президента України;

• Постанови та Розпорядження Кабінету Міністрів України;

• Відомчі нормативні акти міністерств та відомств;

• Міжнародні договори України.

Основою для оцінки загрози витрат від їх впливу є критерії економіч­ної безпеки, що можуть бути якісними або кількісними.

Економічна безпе­ка держави має забезпечуватися насамперед: високою продуктив­ністю національної праці і капіталу; високою ефективністю ви­робництва національного продукту; високим рівнем якості про­дукції і послуг та їх конкурентоспроможністю на внутрішньому і світовому ринках.

Реалізація системи економічної безпеки неможлива без чіткої організаційної структури з обґрунтованим розподілом функцій і повноважень різних органів по вертикалі й горизонталі державної влади.

Проблематика економічної безпеки повинна бути в полі зору законодавчої, законоґарантійної, господарської, правоохоронної та судової влад. Повинні діяти структури антимонопольного конт­ролю, антикорупційної діяльності. У цій справі мають чітко функ­ціонувати Генеральна прокуратура України і її підрозділи в регіо­нах, суди та інші правові органи. Крім того, проблеми економіч­ної безпеки повинні вирішувати місцеві органи влади, Кабінет Міністрів України.

Згідно з Конституцією України на чолі всієї системи національ­ної безпеки стоїть Рада національної безпеки й оборони України, яку очолює Президент України, котрий координує діяльність усіх органів та інститутів, що входять до цієї системи.

Економічна безпека України повинна визначатися, з одного боку, вимогами дії об’єк­тивних економічних законів, а з іншого ‒ тим напрямами економіч­них перетворень, які для конкретної економічної системи є визна­чальними. Щодо економічної системи України, то спектр таких перетворень дуже широкий: орієнтація на економічну поведінку споживачів; створення передумов переходу до ринку; створення правових інституцій ринкового механізму розвиток і використан­ня інновацій; ринкова організація виробництва.

Методика визначення рівня економічної безпеки містить такі етапи конструювання інтегральної оцінки економічної безпеки:

• формування множини індикаторів;

• визначення характеристичних (оптимальних, порогових та гранич­них) значень індикаторів;

• нормалізація індикаторів;

• визначення вагових коефіцієнтів;

• розрахунок інтегрального індексу.

На сучасному етапі розробки методології виміру рівня економічної безпеки система індикаторів представлена у наступному вигляді:

1. Індикатори макроекономічної безпеки України:

2. Індикатори фінансової безпеки:

3. Індикатори зовнішньоекономічної безпеки:

4. Індикатори науково-технологічної безпеки:

5. Індикатори енергетичної безпеки:

6. Індикатори соціальної безпеки:

7. Індикатори демографічної безпеки:

8. Індикатори продовольчої безпеки:

9. Індикатори виробничої безпеки:

Показники (індикатори), за якими визначені порогові значення, виступають системою показників економічної безпеки.

Важливо підкреслити, що найвища міра безпеки досягається за умо­ви, коли весь комплекс показників знаходиться у межах допустимих порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не за рахунок інших.

Державна діяльність забезпечення економічної безпеки країни передбачає наступні заходи:

• створення інформаційної бази для об'єктивного і всебічного моні­торингу економіки й суспільства та його проведення з метою виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтер­есам об'єктів економічної безпеки;

• розробка комплексу оперативних і довготривалих заходів щодо попередження і нейтралізації внутрішніх і зовнішніх загроз, оцінка резуль­татів їх здійснення;

• організація роботи із реалізації комплексу державних заходів щодо забезпечення економічної безпеки.

Економічна безпека досягається здійсненням єдиної державної полі­тики, узгодженої, збалансованої, скоординованої системою заходів, адек­ватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без вироблення єдиної дер­жавної політики забезпечення економічної безпеки неможливо домогти­ся виходу з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.

План та завдання семінарських занять з дисципліни «Національна економіка»

Дата добавления: 2014-11-25