Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

XIІІ. Інституціональні форми інтеграції національної економіки в світовий економічний простір




Світове господарство − сукупність національних економік, взаємозв'я­заних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

У кожній із країн, що входять у світове господарство, сформувався певний тип технологічного способу виробництва, відносин економічної власності та господарський механізм, науковий, промисловий, фінансо­вий, ресурсний, трудовий потенціал та інше.

Характерними рисами світового господарства є:

• активний процес переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу підприємницького капіталу, робочої сили, при­родних ресурсів, технологій;

• розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які роз­міщені у декількох країнах, зокрема в рамках транснаціональних кор­порацій;

• перехід до економіки відкритого типу у різних державах і створення міждержавних об'єднань;

• формування міжнародної валютної та кредитно-банківської системи;

• розвиток всесвітньої інфраструктури;

• створення міжнародних та національних інститутів, які координують міжнародні економічні відносини.

Кожна держава самостійно з'ясовує для себе шляхи спеціалізації та інтеграції до світового господарства.

Перший шлях ‒ еволюційний з поступовим виді­ленням специфічних природних та штучних економічних ресурсів, яких у даний час потребує суспільство. Другий шлях ‒ при­скорена інтеграція, основним методом реалізації якої є загарбницькі ві­йни або їх загроза з обов'язковою вимогою формування міжнародних та міжтериторіальних об'єднань з примусовим перерозподілом ресурсів.

Сучасне світове господарство сповідує принципи відкритої економі­ки, яка поєднує вплив на державу зовнішніх геополітичних, економічних та внутрішніх соціокультурних факторів.

Важливою ланкою у реалізації принципів відкритої економіки є вільні економічні зони. Найбільш поширеними у світовій практиці є ВЕЗ сталого виробничо­го спрямування.

Визначення ВЕЗ як механізму залучення держави до світового гос­подарства шляхом стимулювання інноваційно-інвестиційних процесів у всіх напрямах розвитку території дає додаткові можливості у визначенні сфери спеціалізації держави.

Аналіз світового досвіду показав, що основними концептуальними підходами до створення ВЕЗ є територіальний і функціональний.

Територіальний підхід є традиційним, загально усвідомленим, змен­шує ризики держави, на території якої створена спеціальна зона. Результатом функціонального підходу є «точкові» зони, представле­ні окремими підприємствами (офшорні фірми, магазини «дьюті фрі»).

Сучасні тенденції у розвитку світового господарства, які ха­рактеризуються глобалізацією економіки, її транснаціоналізацією, інноваційно-технологічною орієнтацією, загостренням екологічних проблем, посиленням торговельно-фінансової та кредитної екс­пансій, зумовлюють гостру необхідність міждержавного регулю­вання економічних процесів на основі економічної інтеграції.

Інтеграція − процес або дії, спрямовані на створення системи з окремих взаємопов'язаних складових, які не є самодостат­німи і функціонують лише як елементи підсистеми чи блоки єдиної системи.

Розвиток інтеграційних процесів завжди випливає на підтрим­ку інвестиційної діяльності, що забезпечує:

· зростання експорту товарів і послуг в інші країни;

· стабільний імпорт дефіцитних товарів і послуг пе­реважно тих видів, що їх не виробляють на вітчизняних підприєм­ствах;

· підвищення конкурентоспроможності виробничо­го, технологічного і наукового потенціалу, у тому числі за раху­нок кооперації із зарубіжними партнерами, створення спільних під­приємств і транснаціональних компаній.

До національних інститутів міжнародної економічної інтеграції відносять органи влади всіх рівнів. Особливу роль у вирішенні питань міжна­родної економічної інтеграції відіграють центральні органи вла­ди, позаяк їх формують політичні сили різної ідеологічної орієн­тації.

До міжнародних інститутів міжнародної економічної інтеграції належать:

1) Міжнародна організація праці (МОП).

2) Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ).

3) Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

4) Світовий банк.

5) Міжнародний валютний фонд (МВФ).

6) Всесвітня торгова організація (ВТО).

Передумовами і шляхами міжнародної економічної інтеграції є: політико-правові, економічні, соціально-культурні, інфраструктурні.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-25; Просмотров: 498; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.