Список використаних джерел. Для отримання позитивної оцінки проведених досліджень праця повинна відповідати певним вимогам

Для отримання позитивної оцінки проведених досліджень праця повинна відповідати певним вимогам. Вони залежать, в першу чергу, від її рівня. Однозначних, точних та універсальних критеріїв оцінки наукової праці до цього часу не відпрацьовано.

У цілому реферат підлягає оцінюванню з двох позицій: оцінка елементів та оцінка реферату в комплексі.

Оцінюють реферат, використовуючи такі критерії:

- відповідність теми змісту і форми реферату,

- глибина, повнота, розкриття теми,

- логіка викладення матеріалу,

- термінологічна чіткість,

- рівень навичок самостійної роботи з науковою літературою та вміння критично оцінити її,

- власне бачення проблеми дослідником, творчий характер роботи,

- якщо реферат є основою усного повідомлення, враховують і вміння відібрати найсуттєвіший матеріал для короткого виступу.

Теми науково-дослідних робіт (рефератів)

1. Економічна сутність необоротних активів підприємства, їх склад та оцінка

2. Основи побудови обліку капітальних інвестицій

3. Порівняльна характеристика методів амортизації необоротних активів.

4. Поняття, класифікація нематеріальних активів та способи захисту інтелектуальної власності підприємства

5. Основні засоби: визнання, класифікація, оцінка.

6. Основи побудови обліку життєвого циклу основних засобів.

7. Сутність, знаки та основні елементи операційної оренди

8. Визначення фінансової оренди

9. Сутність, склад, оцінка необоротних матеріальних активів підприємства.

10. Економічна сутність матеріальних оборотних активів.

11. Склад та характеристика поточних активів.

12. Запаси як об’єкти обліку на підприємстві.

13. Економічна сутність, класифікація та оцінка виробничих запасів.

14. Основи обліку життєвого циклу виробничих запасів.

15. Основи побудови процесу реалізації продукції.

16. Визнання, класифікація та оцінка готової продукції.

17. Документальне оформлення реалізації готової продукції та послуг.

18. Товари як об’єкт бухгалтерського обліку.

19. Основи побудови обліку грошових коштів.

20. Сутність, класифікація та методи оцінки фінансових інвестицій

21. Форми платіжних інструментів.

22. Економічна сутність експортних операцій.

23. Імпортні операції як об’єкт бухгалтерського обліку.

24. Основи побудови зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

25. Вексель як об’єкт бухгалтерського обліку.

26. Економічна сутність обліку розрахунків з покупцями та замовниками.

27. Дебіторська заборгованість як об’єкт бухгалтерського обліку.

28. Склад та характеристика розрахунків за нетоварними операціями.

29. Сутність, склад, класифікація цінних паперів.

30. Облігація як об’єкт бухгалтерського обліку.

31. Основи побудови обліку операцій з давальницькою сировиною у замовника.

32. Основи побудови обліку операцій з давальницькою сировиною у виконавця.

33. Акція як об’єкт бухгалтерського обліку.

34. Економічна сутність власного капіталу підприємства.

35. Порядок формування власного капіталу в умовах різних організаційно-правових форм бізнесу.

36. Довгострокові зобов’язання як об’єкти бухгалтерського обліку.

37. Сутність, принципи, порядок та види кредитування.

38. Короткострокові позики як об’єкт бухгалтерського обліку.

39. Економічна сутність розрахунків з постачальниками.

40. Основи побудови обліку кредиторської заборгованості за товарними операціями.

41. Загальна характеристика податкової системи України.

42. Економічна сутність та склад прямих податків.

43. Непрямі податки як об’єкти бухгалтерського обліку.

44. Система страхування на Україні.

45. Основи побудови обліку розрахунків за податками і позабюджетними платежами.

46. Оплата праці як об’єкт бухгалтерського обліку.

47. Форми і системи оплати праці.

48. Визнання, класифікація та оцінка доходів підприємства.

49. Доходи від реалізації як об’єкт бухгалтерського обліку.

50. Визнання та класифікація витрат підприємства.

51. Характеристика витрат підприємства за елементами.

52. Порядок формування і склад виробничої собівартості продукції.

53. Порядок обліку та склад загальновиробничих витрат.

54. Основи побудови обліку витрат на збут.

55. Характеристика і облік адміністративних витрат.

56. Характеристика нормативного обліку витрат.

57. Сутність та облік витрат в умовах попередільного методу.

58. Порядок обліку витрат в умовах позамовного методу.

59. Характеристика обліку витрат за центрами відповідальності.

60. Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції.

61. Характеристика системи обліку неповних(змінних) витрат.

62. Основи побудови обліку операційних витрат.

63. Склад, характеристика та облік витрат звичайної діяльності підприємства.

64. Основи побудови обліку витрат на оплату праці.

65. Економічна сутність обліку витрат на виробництво продукції.

66. Характеристика прямих витрат на виробництво.

67. Порядок формування та економічна сутність фінансових результатів підприємства.

68. Облік фінансових результатів від операційної діяльності.

69. Прибуток як економічна категорія.

70. Формування фінансових результатів за видами діяльності підприємства.

71. Система директ-костінг як основа беззбитковості підприємства.

72. Податок на прибуток як об’єкт бухгалтерського обліку.

73. Порядок оподаткування підприємств податком на додану вартість.

74. Характеристика первинного обліку на підприємстві.

75. Інформаційні системи бухгалтерського обліку.

76. Особливості функціонування підприємств з іноземними інвестиціями.

77. Акціонерні товариства як організаційно-правова форма бізнесу.

78. Особливості діяльності суб’єктів малого бізнесу.

79. Товариства з обмеженою відповідальністю як організаційно-правова форма бізнесу.

80. Особливості оподаткування суб’єктів малого бізнесу.

81. Особливості операцій з ліквідації підприємств-банкрута.

82. Економічна сутність лізингових операцій.

83. Інвестиційна діяльність підприємства як об’єкт обліку.

84. Інвентаризація активів та зобов’язань підприємства.

85. Порядок складання та подання фінансової звітності.

86. Особливості складання фінансової звітності суб’єктів малого бізнесу.

87. Методика складання балансу підприємства.

88. Загальна характеристика звіту про фінансові результати.

89. Методика складання звіту про рух грошових коштів.

90. Методика складання консолідованої фінансової звітності.

91. Надзвичайна діяльність підприємства як об’єкт бухгалтерського обліку.

92. Методика складання звіту про власний капітал.

93. Загальна характеристика податкової звітності підприємства.

94. Облік орендних операцій на підприємстві.

95. Особливості діяльності приватних підприємств.

96. Характеристика методів обліку доходів від реалізації.

97. Фінансові інструменти як об’єкти бухгалтерського обліку.

98. Поява та розвиток стратегічного обліку.

99. Облік на підприємствах в умовах використання комп’ютерних систем.

Термінологічний словник

Абсолютна величина одного відсотка приросту — результат співвідношення абсолютного приросту і темпу приросту, розрахунок якого має сенслише для ланцюгових приростів та темпів приросту.

Абсолютний приріст — різниця між двома по­казниками (рівнями) одного ряду динаміки, яка оцінюється в одиницях виміру цього ряду. Абсолют­ний приріст можна розраховувати між початковим та кінцевим рівнями, за певний проміжок часу, між будь-якими рівнями ряду.

Абсолютні показники — результати первинного спостереження, які є базою для розрахунку віднос­них величин, що кількісно відображають розміри певного предмета чи явища безвідносно до його структури та інших об’єктів.

Абстрагування — метод наукового пізнання, який поля­гає в уявному відволіканні від несуттєвих властиво­стей і зв’язків, предметів та одночасному виділенні (фіксуванні) однієї чи кількох сторін, що становлять об’єкт дослідження.

Автокореляція — вираження взаємного зв’язку між сусідніми членами стаціонарного ряду.

Автореферат дисертації — наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного їм дослідження, що представляється на здобуття наукового ступеня.

Агрегатний індекс — основна форма економіч­ного індексу, для розрахунку якого та подолання несумарності окремих індексів застосовують додат­ковий незмінний показник, що економічно (теоре­тично) тісно пов’язаний з показником, що індек­сується.

Аксіома — твердження певної теорії, яке при її деструктивній побудові приймається без до­ведення як вірне вихідне положення та кладеться в основу доведення інших тверджень.

Актуальність — важливість, необхідність ви­рішення у цей час.

Актуальність теми наукового дослідження - ступінь її важливості в цей момент і в даній ситуації для рішення даної проблеми (завдання, питання).

Алгоритмічні моделі — комплексні моделі, що поєднують елементи аналітичних та евристичних (логічних систем), структура яких не піддається прямому аналізу.

Аналіз — метод наукового дослідження шляхом розкладання пред­мета чи явища на складові з метою встановлення їхніх взаємозв’язків та визначення таким чином їх внутрішньої сутності.

Аналітичні моделі — алгебраїчні вирази або рів­няння з системою обмежень, постійними та змінни­ми членами, які внаслідок переваг формалізації є зручними для використання та інтерпретації резуль­татів.

Аналогія — метод наукового дослідження, за допомогою якого від подібності об’єктів певного класу за одними ознаками роблять висновок про інші об’єкти.

Анкетне обстеження — збір інформації згідно зі спеціально підготовленими формами-запитами (ан­кетами) від певного кола осіб, що можуть оцінити певний предмет або явище відповідно до свого фаху або за іншими критеріями.

Анкетування — метод збору інформації за допомо­гою завчасно підготовлених опитувальних листів - анкет.

Анотація — стисла характеристика книги, статті, рукопису

Аргументація — суто логічний процес, який полягає в обґрунтуванні істинності судження (тези доказу) за допомогою інших суджень (аргументів або доводів).

Аспект — кут зору, під яким розглядається об’єкт (предмет) дослідження.

Багатомірні групування — розподіл сукупності на групи з одночасним (паралельним) використан­ням будь-якої кількості суттєвих ознак у комплексі, за допомогою кластерної теорії.

Бюджетний аналіз — метод визначення кіль­кісних та якісних показників структури, наповнен­ня та використання бюджетів будь-яких рівнів (транс­національної корпорації, країни, регіонального або міждержавного союзу, окремої компанії).

Відносний приріст (темп приросту) — показник, що розраховується за допомогою абсолютних при­ростів або рівнів одного ряду динаміки та свідчить, наскільки змінились розміри предмета чи явища за період часу, який досліджується.

Відхилення — різниця між варіантою та се­реднім показником вибраної сукупності, в якій обо­в’язково має дотримуватись послідовність підстановки значень, що дасть змогу однозначно характе­ризувати напрямок відхилень за допомогою ознак перевищення або недосягнення.

Вірогідність — кількісна характеристика мож­ливості настання будь-якої випадкової події за тих чи інших умов, які можуть повторюватись необме­жену кількість разів.

Вибіркове спостереження — спеціальний випад­ковий відбір певного кола одиниць загальної сукуп­ності, характеристика яких дає змогу судити про всю сукупність.

Визначення (дефініція) — один із самих надійних способів, що охороняють від непорозумінь у спілкуванні, суперечці й дослідженні. Ціль визначення - уточнення змісту використовуваних понять.

Вимірювання — найбільш точний пізнавальний засіб, що є процедурою визначення числового зна­чення певної величини за допомогою одиниці вимі­ру (еталона).

Вторинні групування — це групування, які ство­рюють нові сукупності елементів, використовуючи для цього раніше здійснені групування.

Вчений — фізична особа, яка провадить фунда­ментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові чи науково-технічні результати.

Гіпотеза — форма наукового знання, основою якого є припущення про природу речей і явищ або про при­чини і закономірності, що їх зумовлюють.

Гносеологія — теорія пізнання, що досліджує вихідні умови та загальні основи будь-якого дослідження; узагальнення результатів багатовікової історії, у процесі якої предметно-практична і духовна діяль­ність людини розширювала горизонт пізнання явищ у природі, суспільстві, мисленні.

Графік — наочне подання інформації у формі кількісних показників за допомогою геометричних ліній та фігур.

Графічний метод — систематизація та наочне подання (у вигляді графіків, діаграм, картограм, картодіаграм, логічних схем) інформації, отриманої внаслідок збору даних, групування, проведення ана­лізу, синтезу нових показників, прогнозування роз­витку подій та моделювання ситуації.

Графічний образ — геометричні знаки (сукуп­ність ліній, фігур і точок), за допомогою яких на гра­фіку відображаються накопичені дані.

Групування — розподіл генеральної або вибірко­вої сукупності за певними сутнісними варіюючими ознаками, що мають назву ознак групування або критеріїв.

Дедукція — умо­вивід, у якому висновок про деякий елемент мно­жини робиться на підставі знання загальних влас­тивостей усієї множини.

Детермінований факторний аналіз — метод, який застосовується для вивчення впливу факторів, зв’я­зок яких з результативним показником носить фун­кціональний характер (сума, різниця, добуток або ділення).

Динамічні моделі — моделі, які відображають зміну об’єкта дослідження з плином часу та засто­совуються для перевірки гіпотез та визначення май­бутніх параметрів системи (процесу або явища).

Дисертація — науковий добуток, виконаний у формі рукопису, наукової доповіді, опублікованої монографії або підручника. Служить як кваліфікаційна робота, покликаної показати науково-дослідний рівень дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня.

Діалектика — наука про загальні закони існу­вання всесвіту, його пізнання та зміни.

Діалектичне протиріччя — внутрішнє самозапе­речення, яке передбачає одночасну єдність та анта­гонізм елементів і характеристик предметів або явищ.

Доказ — обґрунтування тези за допомогою рані­ше встановлених положень.

Дослід — наукове вивчення явищ за допомогою доцільно обраних або штучно створених умов, що забезпечують "чисте" протікання тих процесів, до­слідження яких необхідне для встановлення зако­номірних зв’язків між явищами та їх суті.

Евристичні методи у вузькому розумінні являють собою способи навчан­ня, а у широкому — неформальні методи, які дають змогу досліджувати творчу діяльність, відкривати нове у судженнях, ідеях, способах дії.

Економіко-екологічний аналіз — метод, який досліджує взаємодію економічних суб'єктів з навко­лишнім природним середовищем.

Економічний аналіз — науковий спосіб пізнан­ня сутності економічних явищ через визначення їх структури, змісту та взаємозв’язків.

Експеримент — метод наукового дослідження, який при­пускає втручання у природні умови існування пред­метів і явищ, відтворює визначені сторони предметів і явищ у спеціально створених умовах з метою ви­вчення їх без супутніх обставин.

Експлікація — перелік вербальних, геометричних сим­волів та пояснень, які дають змогу читати графік, роз­пізнавати змістовне навантаження графічних образів.

Закон — логічне, формалізоване та чітко сфор­мульоване співвідношення між явищами об’єктив­ної дійсності, що характеризується як необхідне, істотне, стійке, повторюване та загальне.

Ідеалізація — ме­тод наукового дослідження, за допомогою якого аб­страктно конструюються поняття про неіснуючі об’єкти, які мають прообрази у реальному світі.

Ідея — визначальне положення в системі поглядів, теорій і т.п.

Інвестиційний аналіз — метод визначення кіль­кісних та якісних показників структури вкладених фінансових, матеріальних та інших ресурсів у еко­номічні суб’єкти з позицій доцільності, перспектив­ності, ефективності, ризиків тощо.

Індекси — узагальнюючі відносні показники, які дають змогу оцінити розвиток або співвідношення явищ, про­цесів чи сукупностей, що не підлягають підсумову­ванню.

Індукція — умо­вивід від часткового до загального, у процесі якого на підставі знання про частину предметів одного класу робиться висновок про клас взагалі; метод пізнання, сукупність пізнавальних операцій, у ре­зультаті яких здійснюється рух думки від менш за­гальних положень до більш загальних.

Інновації — новостворені, застосовані або удос­коналені конкурентоспроможні технології, продук­ція, послуги, організаційно-технічні рішення будь-якого характеру (виробничого, адміністративного, комерційного), що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямова­на на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, що зумовлює ви­пуск на ринок нових конкурентоспроможних то­варів і послуг.

Інноваційна інфраструктура — сукупність під­приємств, організацій, установ, їх об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають фінан­сові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні та інші послуги із забезпечення інноваційної діяльності.

Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) — підприємство, що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти, обсяг яких у гро­шовому вимірі перевищує 70 % його загального об­сягу продукції / послуг.

Інноваційний проект — комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створен­ня і реалізації інноваційного продукту та інновацій­ної продукції.

Інтерв’ювання — процес виявлення позицій (ставлення) опитуваних стосовно кількісних чи якісних характеристик явищ або процесів, яке проводить безпосередньо дослід­ник.

Інформація — зміст повідомлення про сукуп­ність явищ і подій, що представляють інтерес для вивчення, підлягають реєстрації та обробці.

· оглядова - вторинна інформація, що втримується в оглядах наукових документів;

· релевантна - інформація, укладена в описі прототипу наукового завдання;

· реферативна - вторинна інформація, що втримується в первинних наукових документах;

· сигнальна - вторинна інформація різного ступеня згортання, що виконує функцію попереднього оповіщення;

· довідкова - вторинна інформація, що представляє собою систематизовані короткі відомості в якій-небудь області знань.

Історіографія — наукова дисципліна, що вивчає історію історичної науки.

Історичний метод дослідження — метод вивчення явищ та процесів у динамічному розвитку, становленні та зв’язку з конкретними етапами історії суспільства.

Категорія — форма мислення, яка відображає універсальні влас­тивості та співвідношення об'єктивної дійсності; спосіб засвоєння конкретного та пізнання ще не ви­явлених і не усвідомлених елементів дійсності.

Кластер — група або сукупність елементів, що характеризуються спіль­ними ознаками.

Ключове слово — слово або словосполучення, найбільше повно й специфічно, що характеризує зміст, наукового документа або його частини.
Коефіцієнт варіації — відсоткове відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної.

Концепція — система поглядів на що-небудь, основна думка, коли визначаються мети й завдання дослідження й вказуються шляхи його ведення.

Кон’юнктура — положення, що створилося, у якій-небудь області громадського життя.

Кореляційний зв’язок — категорія, що відобра­жає неповний зв’язок між ознаками і результуючим показником, що має загальний або усереднений ха­рактер і потребує для свого виявлення масових спос­тережень, підпадаючи під дію закону великих чисел.

Коротке повідомлення — науковий документ, що містить стислий виклад результатів (іноді попередніх), отриманих у підсумку науково-дослідної або дослідно-конструкторської роботи. Призначення такого документа - оперативно повідомити про результати виконаної роботи на будь-якому її етапі.

Логістичний аналіз — різновид аналізу, орієн­тований на вивчення товарних потоків та їх раціо­нальну організацію.

Макет таблиці — структурована система рядків і стовпців (граф), призначена для інформаційного наповнення.

Маркетинговий аналіз — вид аналізу, спрямо­ваний на вивчення ринкових позицій та зовнішньо­го економічного (товарного) середовища.

Масштаб — умовна міра переведення числової величини у графічну, яка застосовується для пропор­ційного та адекватного відображення кількісних ве­личин у зменшеному (або збільшеному) вигляді.

Математичні моделі — моделі, в основі яких ле­жить формалізований, математичний опис об’єкта, що враховує різну кількість факторів та зв'язків між ними.

Медіана — зна­чення досліджуваної ознаки певної сукупності, яке знаходиться всередині варіаційного ряду — зростаю­чого або такого, що зменшується.

Мета дослідження — це кінцевий результат, на досягнення якого воно спрямоване.

Метод — спосіб досягнення конкретного завдання; спосіб, шлях пізнання і практичного пе­ретворення реальної дійсності, система прийомів і принципів, що регулює практичну і пізнавальну діяльність людини.

Метод експертних оцінок — спеціальним чином організований збір суджень, оцінок та пропозицій спеціалістів з певної галузі знань, їх аналіз, зведен­ня та формування виваженого результату.

Методика — сукупність методів, пов’язаних спільністю вирішення окремих проблем.

Методи науки — способи дослідження явищ, які визначають як підходи до вивчення, планомірний шлях пізнання та встановлення істини, так і сферу їх застосування.

Методологія — наука про структуру, логічну організацію, методи та засо­би діяльності; спосіб усвідомлення будови науки і методів її роботи; сукупність принципів, методів, прийомів та процедур дослідження, що застосову­ються в тій чи іншій спеціальній галузі знань.

Методологія наукового пізнання — вчення про принципи, форми й способи науково-дослідної діяльності.

Метод порівняння паралельних рядів — один із методів дослідження кореляційної залежності, який дає змогу наочно оцінити зв’язки між показника­ми, що кількісно змінюються. Включає: попередній теоретичний аналіз з метою встановлення можли­востей існування та суті зв’язків, їх характеру, фак­торів, що характеризують результуючу ознаку; їх систематизацію (розташування у порядку зростан­ня або зменшення); виявлення наявності зв’язку, його спрямованості, характеру, повноти.

Мода — значення ознаки варіаційного ряду, що найбільш часто трапляється; варіант ряду, який має найбільшу вагу або частоту.

Модель — еталон, стандарт, умовний образ будь-якого об’єкта, що застосовується як його замінник для до­слідження властивостей, зв’язків предметів і явищ реальної дійсності.

Моделювання (або процес постановки модельно­го експерименту) — дослідження за допомогою умов­них зображень об’єктів або їх аналогів (умоглядних чи фізичних), що мають аналогічні істотно важливі характеристики.

Монографічний опис — спостереження, яке за­стосовується для детального вивчення одиничних, але типових об’єктів (господарств, організаційних схем і тощо).

Монографія — наукова праця у вигляді книги, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам.

Наука — динамічна система знань, яка розкри­ває нові явища у суспільстві та природі з метою їх застосування у практичній діяльності людей.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використан­ня нових знань у сфері фундаментальних та при­кладних досліджень.

Наукова доповідь — науковий документ, що містить виклад науково-дослідної або дослідно-конструкторської роботи, опублікований у пресі або прочитаний в аудиторії.

Наукова ідея — нове, нетрадиційне пояснення явищ.

Наукова проблема — форма наукового знання, зміст якої становить сферу непізнаного людиною, того, що потребує вивчення.

Наукове дослідження — процес вироблення нових наукових знань, один з видів пізнавальної діяльності. Характеризується об’єктивністю, відтворюваністю, доказовістю й точністю.

Наукове пізнання — процес відображення та відтворення дійсності у мисленні; цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають у вигляді системи понять, законів і теорій.

Науковий звіт — науковий документ, що містить докладний опис методики, ходу дослідження (розробки), результати, а також висновки, отримані в підсумку науково-дослідної або дослідно-конструкторської роботи. Призначення цього документа - вичерпно освітити виконану роботу з її завершенні або за певний проміжок часу.

Науковий працівник — вчений, який за основ­ним місцем роботи та відповідно до трудового договору професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяль­ністю та має відповідну кваліфікацію, підтвердже­ну результатами атестації.

Науковий результат — нове знання, одержане у процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інфор­мації у формі звіту, наукової праці, наукової допо­віді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового від­криття тощо.

Наукова стаття — вид публікації, що містить викладання проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання за темою дослідження, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців

Наукова тема — завдання наукового характеру, що вимагає проведення наукового дослідження. Є основним планово-звітним показником науково-дослідної роботи.

Наукова теорія — система абстрактних понять і тверджень, що являє собою не безпосереднє, а ідеалізоване відображення дійсності.

Наукові факти — відображені свідомістю події, явища, що відбувалися або відбуваються у дійсності, які єперевіреними, обдуманими і зафіксованими мовою науки у формі емпіричних суджень.

Науково-дослідна або науково-технічна устано­ва — юридична особа незалежно від форми влас­ності, створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна ді­яльність є основною і становить понад 70 % загаль­ного річного обсягу виконаних робіт.

Науково-дослідна робота — дослідження з метою одержання наукового результату, головний шлях набуття, примноження та оновлення знань, який передбачає уміння ставити наукові завдання, пла­нувати їх виконання, організовувати збір і обробку інформації, а також створювати умови для генеру­вання нових ідей та їх практичної реалізації.

Науково-прикладний результат — нове конст­руктивне чи технологічне рішення, експерименталь­ний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспіль­ну практику. Може мати форму звіту, ескізного про­екту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і ви­користання нових знань у всіх галузях техніки і тех­нологій, основними формами якої є науково-дослід­ні, дослідно-конструкторські, проектно-конструк­торські, технологічні, пошукові, проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, інші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання.

Науково-технічний потенціал — сукупність кад­рових, матеріально-технічних, фінансових, інформа­ційних ресурсів науки, об’єднаних певними органі­заційними принципами і структурою управління.

Несуцільне спостереження — вивчення частини одиниць сукупності, яка характеризується масовістю та несе на собі всі характерні риси повної сукупності.

Об’єкт економічного аналізу — економічні ре­зультати господарювання.

Об’єкт наукових досліджень — процес або яви­ще, що породжує проблемну ситуацію чи вимагає отримання більш детального знання.

Об’єкт спостереження — сукупність одиниць предмета або явища, що вивчається, стосовно якого необхідно зібрати первинну інформацію.

Одиниця спостереження — первинний елемент, стосовно якого передбачається отримати певні відо­мості.

Одиниця сукупності — первинний елемент об’єк­та спостереження, що несе в собі ознаки, які підля­гають реєстрації.

Огляд — науковий документ, що містить систематизовані наукові дані по якій-небудь темі, отримані в підсумку аналізу першоджерел. Знайомить із сучасним станом наукової проблеми й перспективами її розвитку.

Орієнтири масштабу — позначки на полі графі­ка, які дають можливість кількісно співвіднести графічні образи, визначити масштаб.

Перепис — спеціально організоване спостере­ження, завданням якого є повний облік чисельності та складу будь-якого явища шляхом запису необхід­ного набору даних за кожною одиницею, що стано­вить досліджуване явище.

План-проспект — реферативне викладення отри­маних результатів у послідовності їх розміщення в рукописі.

Поле графіка — простір, де розміщені графічні образи, що характеризується розмірами (вибирають­ся дослідником довільно, залежно від інформаційної насиченості та вирішуваних завдань) і пропорціями (зазвичай — прямокутник зі співвідношенням сто­рін 1:1,33 або 1:1,5).

Поняття — думка, що в узагальненій формі від­ображає предмети і явища дійсності та зв’язки між ними за допомогою фіксації загальних і специфіч­них ознак, явищ та співвідношень між ними.

Порівняння — один із найбільш поширених ме­тодів пізнання, який полягає у зіставленні однорід­них об’єктів з метою встановлення подібності та від­мінності предметів і явищ дійсності.

Постановка питання при логічному методі дослідження містить у собі, по-перше, визначення фактів, що викликають необхідність аналізу й узагальнень, по-друге, виявлення проблем, які не дозволені наукою. Усяке дослідження пов’язане з визначенням фактів, які не пояснені наукою, не систематизовані, випадають із її поля зору. Узагальнення їх становить зміст постановки питання. Від факту до проблеми - така логіка постановки питання.

Практичне значення — важливий елемент об­ґрунтування, який підтверджує значущість теоре­тичних та методичних розробок автора для викори­стання у процесі життєдіяльності людини у певній визначеній чи різноманітних галузях.

Предмет економічного аналізу — причинно-на-слідкові зв’язки економічних процесів і явищ.

Предмет науки — пов’язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідо­мості.

Предмет у наукових дослідженнях — явище або процес, що знаходиться в межах об'єкта та розгля­дається як елемент, частина об’єкта дослідження.

Прикладні наукові дослідження — наукова чи науково-технічна діяльність, спрямована на одер­жання і використання знань для практичних цілей.

Принцип — по­чаток, база, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорій, наук. Зазвичай розрізняють принцип буття — те, що лежить в основі дійсності, і прин­цип пізнання — те, що покладено в основу розумін­ня, вивчення цієї дійсності.

Проблема — велика узагальнена безліч сформульованих наукових питань, які охоплюють область майбутніх досліджень. Розрізняють наступні види проблем:

· дослідницька - комплекс родинних тим дослідження в границях однієї наукової дисципліни й в одній області застосування;

· комплексна наукова - взаємозв’язок науково-дослідних тим з різних галузей науки, спрямованих на рішення найважливіших народногосподарських завдань;

· наукова - сукупність тим, що охоплюють всю науково-дослідну роботу або її частину; припускає рішення конкретного теоретичного або досвідченого завдання, спрямованої на забезпечення подальшого наукового або технічного прогресу в даній галузі.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкта в майбутньому, альтернативні шляхи та тер­міни їх настання.

Прогнозування — дослідження, що базується на всебічному аналізі ретроспективного розвитку, гли­бокому знанні об’єктивних законів та має на меті наукове обґрунтування можливого стану об’єктів у майбутньому і визначення альтернативних шляхів строків та умов досягнення такого стану.

Програмно-цільовий метод — один зі способів розробки програм, які мають вирішувати певні завдан­ня або сприяти досягненню попередньо визначених параметрів розвитку економічних та інших систем.

Просторові орієнтири — система координат або інша система символів, що вказує на місця розмі­щення та співвідношення графічних образів на полі графіка.

Резюме — короткий підсумок прочитаного твору, в якому містяться висновки та головні підсумки

Реферат — скорочений виклад змісту науково-літературного твору з основними даними та висновками.

Розмах варіації, або амплітуда відхилень край­ніх показників — різниця між найбільшим та най­меншим показниками варіюючої ознаки.

Ряд динаміки — систематизована певним чином (переважно у хронологічній послідовності) сукуп­ність показників, які характеризують певне явище або предмет; сукупність показників часу (t) та рівнів ряду (у), які також можуть доповнюватись у разі потреби аналітичними показниками.

Сезонні коливання — стійкі зміни розвитку, ви­кликані настанням певного періоду часу, які при­водять до збурення кривої - стійких коливань, що повторюються.

Середня величина — найбільш широко вживаний наочний показник, який зазвичай використовують для характеристики певної сукупності предметів або явищ. Становить собою типовий розмір кількісно варіюю­чих ознак якісно однорідних явищ, процесів, рівно­діючу впливу всіх факторів на величину ознаки.

Середня гармонійна — величина, зворотна се­редній арифметичній, складена зі зворотних значень досліджуваної ознаки.

Синтез — метод наукового дослідження шляхом по­єднання у єдине ціле отриманих при попередньому аналізі елементів (складових частин.)

Система — сукупність, комбінація або набір взаємопов’я­заних елементів, що утворюють єдине ціле.

Системний метод — сукупність загальнонаукових методологічних принципів і способів досліджен­ня, в основі яких лежить орієнтація на розкриття цілісності об’єкта як системи.

Соціально-економічний аналіз — дослідження суті та взаємозв’язку явищ і процесів у соціально-економічній сфері.

Спостереження — активний пізнавальний про­цес, що спирається насамперед на роботу органів чуттів людини та його предметну матеріальну ді­яльність.

Статичні моделі — різновид моделей, призначе­ний для опису певних (бажано постійних, незмін­них) співвідношень між параметрами системи, яка підлягає вивченню.

Стохастичний аналіз — метод дослідження зв’яз­ків між факторами та результативним показником, що носять неповний, вірогідний (кореляційний) ха­рактер.

Стратегічний аналіз — метод визначення клю­чових характеристик очікуваної (майбутньої) еко­номічної системи.

Структура — сукупність стійких зв’язків об’єк­та та його елементів, що забезпечують цілісність сис­теми - збереження основних якостей при різних внутрішніх та зовнішніх змінах.

Судження — думка, за допомогою якої що-небудь затверджується або заперечується. Така думка, укладена в пропозицію, містить три елементи: суб’єкт, предикат і зв’язування - "є" або "не є" (слова, що виражають зв’язування, у російській мові звичайно не вживаються).

Суцільне спостереження — процес фіксації та збору інформації, орієнтований на повне врахуван­ня усіх одиниць сукупності, що складають дослі­джуване явище.

Таблиця — форма раціонального викладення інформації.

Табличний метод — систематизація та наочне подання у вигляді таблиць текстової та цифрової інформації, отриманої внаслідок збору даних, гру­пування, проведення аналізу, синтезу нових показників, прогнозування розвитку подій та моделюван­ня ситуації.

Тези — короткий виклад основних положень лекції, доповіді, твору.

Темпи зростання — співвідношення всередині одного ряду показників (елементів), що належать до різних періодів або моментів.

Теорема — положення або твердження, істинність якого встановлюють шляхом доказу, заснованого на аксіомах або доведених раніше положеннях.

Теорія — комплекс абстрактних пізнавальних об­разів, поглядів, уявлень, ідей, понять, концепцій тощо, спрямованих на тлумачення і пояснення пев­них явищ.

Узагальнення — логічний процес переходу на більш високий ступінь абстракції шляхом виявлен­ня спільних ознак предметів або явищ.

Умовивід — розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, певним чином пов’язане з вихідними.

Умовивід за аналогією — процес уподібнення нового одиничного явища іншому, відомому і подіб­ному до нього одиничному явищу та поширення на нього раніше отриманої інформації; метод, що вико­ристовується для одиничних і неповторних за свої­ми індивідуальними характеристиками подій, пред­метів, явищ.

Управлінський аналіз — дослідження теоретич­них основ та практичних результатів функціонуван­ня економічних систем з метою побудови ефективної системи управління, прийняття оптимальних управ­лінських рішень та досягнення очікуваних резуль­татів в економіці на макро-, мезо- та мікрорівнях.

Уявлення — розумове перетворення вражень та формування на їх основі образів думки, реа­лізація яких приводить до утворення нових матері­альних і духовних цінностей.

Фактографічний документ — науковий документ, що містить текстову, цифрову, ілюстративну й іншу інформацію, що відбиває стан предмета дослідження або зібрану в результаті науково-дослідної роботи.

Факторний аналіз — метод дослідження, який дає змогу вивчити та виміряти взаємозв’язок фак­торів та їх вплив на результативний показник.

Фінансовий аналіз — процес вивчення суті фі­нансових механізмів та процесів, які відбуваються в економіці.

Формула винаходу — опис винаходу, складений за затвердженою формою й утримуючий короткий виклад його сутності.

Формула відкриття — опис відкриття, складене за затвердженою формою й утримуючий вичерпний виклад його сутності.

Фундаментальні наукові дослідження — науко­ва теоретична або експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про законо­мірності розвитку природи, суспільства, людини та їх взаємозв’язок.

Функціональний зв’язок — це такий тип взаємо­залежності результуючого показника й ознаки, що відображає однозначний вплив усіх факторів на ре­зультат та з однаковою силою проявляється стосов­но всіх одиниць досліджуваної сукупності.

Функціонально-вартісний аналіз — метод сис­темного аналізу об’єкта, орієнтований на оптимізацію співвідношення споживчих властивостей това­ру та витрат на його розробку, виробництво і вико­ристання.

Цільова комплексна програма — директивний адресний документ — узгоджений за ресурсами, виконавцями і термінами комплекс заходів, спря­мованих на вирішення найбільш ефективними шля­хами певних завдань або подолання проблем.

Дата добавления: 2014-11-09