Адміністративно-правові засоби державного регулювання у сфері економічної конкуренції 2 страница

Відповідно до ст.6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

- встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

- обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

- розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

- спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

- усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

- застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

- укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

- dw(' 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб\'єктів
господарювання на ринку без об\'єктивно виправданих на те причин.
'); суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

За укладення неправомірних угод, спрямованих на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), розподіл ринків, усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців на керівників (розпорядників кредитів) підприємств, об’єднань, господарських товариств відповідно до ст.166-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладається штраф у розмірі до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку та антиконкурентні узгоджені дії відповідно до ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” на суб’єкта господарювання може бути накладений штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку.

Поряд із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку та антиконкурентними узгодженими діями Законом України “Про захист економічної конкуренції” заборонена обмежувальна та дискримінаційна конкурентна поведінка суб’єктів господарювання та їх об'єднань. Так, ст.18 зазначеного закону забороняє обмежувальну діяльність суб'єктів господарювання у формі схиляння, сприяння або примушування інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того, згідно ст.21 цього закону заборонена обмежувальна діяльність об'єднань у формі відмови суб'єктові господарювання у прийнятті його до такого об'єднання, що ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необгрунтованою і невиправданою за умови, що об'єднання може об'єднати всіх учасників певного ринку чи території, діє для досягнення цілей, що не передбачають отримання прибутку, а його діяльність не призводить до економічної концентрації та антиконкурентних узгоджених дій.

Ще одним забороненим різновидом обмежувальної діяльності є неправомірне використання суб’єктом господарювання ринкового становища.

Так, зокрема, суб'єктам господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб'єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати без об'єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб'єктів господарювання. Суб'єктам господарювання, які отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Законодавством також заборонена дискримінація конкурентів суб’єктами господарювання. Так, відповідно до ст.20 Закону України “Про захист економічної конкуренції” cуб'єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям.

За примушування інших суб’єктів господарювання до антиконкурентних узгоджених дій та до участі в концентрації, неправомірне використання ринкового становища та дискримінацію малих і середніх підприємців ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачений штраф у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як зазначалося в попередньому підрозділі, здійснення економічної концентрації суб’єктів господарювання в передбачених законом випадках потребує попереднього дозволу Антимонопольного комітету України. Економічна концентрація суб’єктів господарювання без дозволу Антимонопольного комітету України в разі його обов'язковості є протизаконною і тягне за собою юридичну відповідальність. Крім того, відповідальність настає за порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції, а також за невиконання учасниками концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення антимонопольних органів про надання дозволу на концентрацію. Зазначені протиправні діяння загалом можна охарактеризувати як порушення законодавчо встановленого порядку здійснення економічної концентрації.

За вказані правопорушення згідно ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” до суб’єктів господарювання застосовується штраф у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року в якому накладається штраф.

До антиконкурентних дій можуть вдаватися не лише суб’єкти господарювання, а й органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю. Антиконкурентними діями зазначених органів відповідно до ст. 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність цих органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Такими діями, зокрема, можуть бути:

- заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

- пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, реґіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

- пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

- будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів,
а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

- встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

- надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

- дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, винні у вчиненні зазначених правопорушень, несуть адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до п’ятнадцяти мінімумів доходів громадян згідно ст.166-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поряд із забороною вчиняти антиконкурентні дії органам державної влади, органам місцевого самоврядування ст.16 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заборонено делегувати окремі владні повноваження об’єднанням, підприємствам та іншим суб’єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Крім того, ст.17 цього закону зазначеним органам, а також органам адміністративно-господарського управління та контролю забороняється схиляти суб'єктів господарювання та вказані органи влади і управління до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створювати умови для таких порушень чи їх легітимації.

До правопорушень, пов’язаних з протидією органам Антимонопольного комітету України, можна віднести ряд протиправних діянь визначених ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а саме:

- неподання чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки, подання недостовірної інформації зазначеним органам;

- створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

- невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі.

За скоєння зазначених правопорушень, пов'язаних із протидією органам Антимонопольного комітету України, згідно ст.166-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу притягуються посадові особи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також керівники підприємств, об'єднань, господарських товариств та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю.

Крім того, за вказані правопорушення відповідно до ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” до суб’єктів господарювання можуть застосовуватися адміністративно-господарькі штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як випливає із положень ст.55 вказаного закону, особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. При цьому шкода, заподіяна в результаті антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, концентрації без дозволу органів Антимонопольного комітету України, невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов’язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрації відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Резюме за змістом теми

З вищенаведеного випливає, що під економічною конкуренцією слід розуміти змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Провідну роль щодо практичної реалізації антимонопольно-конкурентної політики держави відіграє система органів Антимонопольного комітету України, до якої належать сам Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення. Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Серед основних адміністративно-правових засобів державного регулювання у сфері економічної конкуренції, які застосовуються органами Антимонопольного комітету України, можна назвати такі як надання дозволів на узгоджені дії та надання дозволів на економічну концентрацію. Крім того, зазначені органи застосовують заходи адміністративної відповідальності за такі категорії правопорушень як недобросовісна конкуренція, антиконкурентні узгоджені дії, зловживання монопольним становищем на ринку, дискримінаційні дії тощо.

Терміни та поняття до теми:

Антимонопольно-конкурентна політика - політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки.

Економічна конкуренція -змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку – це дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Монополізація – досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Недобросовісна конкуренція – це будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Узгоджені дії – це укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає відмінність між добросовісною та недобросовісною конкуренцією?

2. Якими актами законодавства врегульовані питання економічної конкуренції?

3. Які державно-управлінські повноваження має Антимонопольний комітет України?

4. Які адміністративно-правові заходи застосовуються в ході державного регулювання економічної конкуренції?

5. За які правопорушення у сфері економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету застосовуються заходи адміністративної відповідальності?

Література:

1. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. – К.: Правова Єдність Всеукраїнська асоціація видавців. – 2008. – 766 с.

2. Основи економічної теорії: політ-економічний аспект: Підручник/ Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко.; За заг. ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища школа. – Знання, 1997. – 743с. - С.190,195

3. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

4. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст.144.

5. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” вiд 26.11.1993 № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50, ст.472.

6. Закон України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” вiд 17.07.1997 р. № 468/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 44. – Ст.281.

7. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст.164

8. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11.01.2001 р. № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст.64.

9. Закон України “Про природні монополії” від 20.04.2000 р. № 1682-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст.238.

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. –додаток до № 51. – Ст.1122.

Дата добавления: 2014-11-09