Україна в роки Першої російської революції 1905 - 1907 рр

Тема 6. Події російської революції 1905—1907 рр. в Україні

ТЕМА 6. ПОДІЇ РОСІЙСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1905—1907 РР. В УКРАЇНІ

• Революційні події в Україні навесні-влітку 1905 р.
• Піднесення революції
• Українська громада у Державній думі
• Завершення революції 1905 – 1907 рр. та її результати

• Основні терміни та поняття теми

Буржуазно-демократична революція, ради робітничих депутатів, маніфест, Державна дума Росії,

• Основні дати теми

Весна-літо 1905 р., 14-25 червня 1905 р., жовтень 1905 р., листопад 1905 р., грудень 1905 р., травень 1906 р., 3 червня 1907 р.

• Які суперечності суспільного розвитку існували у Російській імперії на початку ХХ ст.? У чому вони проявлялись?
• У чому полягала сутність аграрного та національного питань?
• Хто були учасники протестного руху на початку ХХ ст.? Чому вони брали участь у таких подіях?

1. Революційні події в Україні навесні-влітку 1905 р.

• Чому українські землі були залучені до революції в Росії?
• Якими подіями розпочалася революція в українських землях?

Нагромадження політичних, економічних та соціальних протиріч на початку ХХ ст. завершилося соціальним вибухом революції 1905-1907 рр. Революційні події охопили і Наддніпрянську Україну, зачепивши інтереси всіх верств і груп населення. Разом із загальноросійськими цілями революції: ліквідація поміщицького землеволодіння, викупних платежів, повалення самодержавства, встановлення демократичних свобод, восьмигодинного робочого дня на підприємствах, у Наддніпрянській Україні висувались і свої особливі вимоги, зокрема досягнення політичної та культурно-національної автономії українських земель, а згодом і державної незалежності.
Безпосереднім поштовхом до буржуазно-демократичної революції* став розстріл великої мирної демонстрації робітників у Петербурзі у неділю 9 січня 1905 р., що згодом названа «Кривавою неділею». Відповіддю на нього стали численні стихійні виступи. Одним з них став страйк 600 робітників Південноросійського машинобудівного заводу та заводу Гретера і Криванека у Києві 12 січня 1905 р. Протягом січня страйкували робітники Харкова, Катеринослава, Одеси, Горлівки, Юзівки, Маріуполя, Житомира та інших міст. Протягом лютого-березня страйковий рух зростав, адже за неповними даними в українських губерніях страйкували майже 170 тис. осіб.

Мітинг під час Всеросійського жовтневого страйку в м.Харков. 1905 р.

У лютому-березні 1905 р. розгортаються виступи селян на Лівобережжі та інших районах. Селяни здебільшого громили маєтки поміщиків та багатих підприємців. Наприклад, у березні 3 тис. селян Глухівського повіту Чернігівської губернії розгромили цукровий завод у Хуторі-Михайлівському, якій належав українським підприємцям Терещенкам. До середини 1905 р. відбулося біля 1300 таких виступів.
Активну участь у революційних подіях брали українські студенти, які створили у Петербурзі Головну студентську раду.

Звернімося до джерел З відозви Головної студентської ради «До українського громадянства, студентства, робітництва і українських офіцерів у Петербурзі». 2 березня 1905 р. Гасло демократичної республіки, виставлене російською демократією, забезпечує громадянські права кожної окремої людини. В боротьбі за ці права ми зичимо російській демократії всякого успіху. Але українська демократія, українські маси потребують забезпечення не лише своїх загальногромадських прав, але й своїх окремих прав національних, тих прав, які російський народ має вже віддавна. З цим гаслом національного визволення і повинні виступити українські маси в Петербурзі. Найповнішим висловом ідеї національного визволення є національно-державна самостійність, і лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнай­ширший культурний розвиток українського народу. Про що йдеться в документі? Як ставилася Головна студентська рада до загальноросійських цілей революції? Яку кінцеву мету революції щодо України бачили автори документу?

Українські та загальноросійські політичні партії намагались впливати на масовий рух населення і очолювати стихійні виступи:
- партія більшовиків чисельністю близько 4,5 тис. членів мала вплив серед некваліфікованих русифікованих робітників Одеси, Миколаєва, Катеринослава;
- меншовики і організація українських кваліфікованих робітників «Спiлка», загальною чисельністю близько 6 тис. членів підтримувалась кваліфікованими робітниками Донбасу і Харкова;
- РУП-УСДРП (з грудня 1905 р.), що нараховувала 3 тисячі членів, пов'язувала вирішення соціальних і політичних проблем з розвязанням проблем національних. Вона мала вплив серед робітників-українців Києва та Кривого Рогу.
Влітку 1905 р. революційне піднесення мас населення зростало. Посилювався робітничий рух. У квітні-серпні в українських землях, що входили до складу Росії відбулося 300 страйків, у яких взяли участь понад 100 тис. робітників. 13 червня відбувся загальноміський страйк робітників Одеси. Червневі виступи українських селян 1905 р. охопили 64 із 94 повітів. За масштабами селянського руху Україна посідала одне з перших місць у Російській імперії.
До липня 1905 р. 46% усіх повітів Наддніпрянської України були охоплені селянськими виступами. Великим авторитетом серед селян користувалася Всеросійська селянська спілка (ВСС). У підросійській Україні діяло 7 губернських, велика кількість повітових і волосних філій цієї організації. Деякі місцеві комітети ВСС очолювали збройні повстання, діяли як органи селянської влади.

О.Матюшенко на броненосці «Потьомкін». 1905 р.

Революційні настрої проникли й на флот. Серед моряків Чорноморського флоту більшовиками була створена організація «Севастопольський морський центр». Члени цієї організації матроси Г.Вакуленчук і О.Матюшенко очолили повстання на броненосці «Потьомкін», що відбулося 14-25 червня 1905 р. Більшість матросів корабля (чисельність команди 730 осіб) складали українці. На початку повстання Г.Вакуленчука було вбито. Керівництво повстанням перейшло до О.Матюшенка та члена харківської організації РУПу інженера-механіка О.Коваленка – одного з небагатьох офіцерів, який перейшов на бік матросів і фактично став командиром корабля.

Звернімося до джерел З донесення пристава портової поліцейської дільниці м.Одеси начальнику одеського жандармського управління (1905) У ніч з 14 на 15 червня ц.р. прибув в Одеський порт … військовий броненосець «Князь Потьомкін», матроси якого о 5 годині ранку звезли з броненосця на берег… труп матроса Григорія Вакуленчука, на грудях якого булавками прикололи прокламацію, такого змісту: «Міста Одеси жителі, перед вами лежить тіло забитого матроса Григорія Вакуленчука, убив його старший офіцер ескадреного броненосця «Великий князь Потьомкін Таврійський» за те, що він сказав, що борщ не годиться. Поклянемося, друзі робітники, і скажемо: «Пухом земля тобі! Помстимося кровопивцям, смерть гнобителям, хай живе свобода, один за всіх, а всі – за одного! Екіпаж «Потьомкіна..» Про що йде мова в документі? Які події розгорнулись на кораблі? До чого закликають матроси у наведеному в документі тексті прокламації?

На бунтівний корабель прибули представники місцевих меншовицьких та більшовицьких організацій із закликом до матросів висадитися в порту, підняти повстання в місті і за допомогою робітників захопити Одесу. Проте матроси відмовилися, сподіваючись на підтримку всієї ескадри Чорноморського флоту. Водночас царські війська оточили порт, перешкоджаючи виходу панцерника у море. У ніч з 15 на 16 червня в Одеському порту під час стрілянини загинуло біля 100 людей, більше 300 було поранено. 17 червня «Потьомкін» вийшов у море на зустріч ескадрі з 13 бойових кораблів, посланої урядом на придушення повстання. Однак під час зустрічі з революційним кораблем матроси ескадри відмовилися стріляти по своїх товаришах. Побоюючись поширення повстання на кораблі ескадри, командування відвело її до Севастополя. Повстанці здійснили рейд з Одеси до Феодосії, а потім у румунський порт Констанцу де команда панцерника здалася місцевим властям. Більшість членів екіпажу «Потьомкіна» залишилися в Румунії, а 54 особи нелегально повернулися в Росію, серед них був і О.Матюшенко. У 1907 році його заарештували і за вироком військово-морського суду стратили.

2.Піднесення революції

• В чому проявлялося піднесення революції восени 1905 р.?
• В чому сутність царського маніфесту 17 жовтня?
• Які наслідки мала його поява?

Свого апогею революційне піднесення досягло у жовтні – грудні 1905 р. У жовтні робітники організували загальноросійський страйк. У Наддніпрянщині в ньому взяло участь понад 120 тис. осіб. Лозунгами страйкарів були: «Геть царський уряд!», «Хай живе всенародне повстання!». Протестні акції робітників переросли у збройні сутички і барикадні бої з царськими військами (Катеринослав, Харків, Одеса).
У процесі страйкової боротьби в жовтні-листопаді у Києві, Катеринославі, Луганську, Кам’янську, Горлівці, Єнакієвому (більш ніж у 50 містах і робітничих селищах) виникли ради робітничих депутатів*. Вони запроваджували 8-годинний день на підприємствах, встановлювали ціни на продукти в фабрично-заводських магазинах, контролювали випуск урядових та регіональних газет, організовували охорону населення від погромників та грабіжників тощо. Водночас формувались професійні спілки для захисту інтересів робітників. Наприкінці революції у підросійській Україні вже діяло 284 профспілки.
Восени 1905 р. посилився і селянський рух. У Наддніпрянській Україні було зареєстровано близько 300 випадків розгрому поміщицьких маєтків. Особливого розголосу набули події в селі Вихвостові на Чернігівщині, відображені у творі М.Коцюбинського «Fata morgana», коли у жовтні 1905 р. селяни розгромили поміщицький маєток і гуральню. У відповідь заможні селяни -«куркулі» забили 15 бідняків-односельчан.
Всеросійський політичний страйк паралізував країну і змусив царя видати 17 жовтня 1905 р. маніфест* про «громадянські права і політичні свободи», який «дарував» підданим особисту недоторканість, свободу слова, совісті, зібрань і спілок. Проголошувалося скликання законодавчої Державної думи із залученням до виборів усіх верств населення. З проголошенням маніфесту політичні сили, що підтримали його, створили власні політичні партії для участі у діяльності думи: великі промисловці, торговці і поміщики - «Союз 17 Октября» (октябристи), середня буржуазія й інтелігенція - Конституційно-демократичну партію (кадети).

Дата добавления: 2014-11-26