Причини і суть аграрної реформи

ТЕМА 7. УКРАЇНА В РОКИ СТОЛИПІНСЬКОЇ РЕФОРМИ І ПРОМИСЛОВОГО ПІДНЕСЕННЯ

ТЕМА 7. УКРАЇНА В РОКИ СТОЛИПІНСЬКОЇ РЕФОРМИ І ПРОМИСЛОВОГО ПІДНЕСЕННЯ

• Причини і суть аграрної реформи
• Особливості проведення аграрної реформи в українських землях та її результати
• Піднесення промислового виробництва 1910-1914 рр.

• Основні терміни та поняття теми

репресії, відруб, хутір

• Основні дати теми

1906 р., 1910 р.,1911 р.,1910 - 1914 рр.

• Яка аграрна реформа у Російській імперії вам відома? У чому полягала її сутність та основні заходи?
• Чому вона не розв’язала аграрного питання?
• Які кроки у розв’язанні цього питання були зроблені під час революції 1905-1907 рр.?
• Які проблеми в аграрних відносинах залишались нерозв’язаними?
• Як можна характеризувати стан промисловості у 1900-1903 рр.? Чому?

• Працюючи з текстом, складіть таблицю «Знаємо - Хочемо дізнатись – Дізнались»

Таблиця «Знаємо – Хочемо дізнатись – Дізнались» – один із способів організації навчального матеріалу. Вона з трьох частин

Знаємо

Хочемо дізнатись

Дізнались

Заповнюйте її, послідовно виконавши такі кроки:

• до початку читання заповніть 1-шу колонку: коротко запишіть, що знаєте з теми
• заповніть 2-гу колонку: задайте запитання щодо того, чого б хотіли дізнатись з тексту
• читаючи текст, заповнюйте колонку «Дізнались»
• підведіть підсумки роботи, співставляючи зміст колонок

Під враженням революційних подій 1905-1907 рр. правляча верхівка Російської імперії усвідомила необхідність проведення економічних та соціальних змін. Великі сподівання покладались на аграрну реформу, що пов’язувалась з ім’ям голови Ради міністрів П.Столипіним. Її планувалось здійснити за 15-20 років.
Головною причиною аграрної реформи було існування феодальних пережитків на селі, які гальмували розвиток сільського господарства. Основні серед них - поміщицьке землеволодіння та сільська община. Сільські общини були юридичними власниками землі, без їх дозволу селяни не мали права вільно розпоряджатися своїми наділами. Всередині общини між її членами періодично відбувався перерозподіл земельних ділянок. До того ж, селянський наділ складався з декількох смуг (відрізків), розташованих у різних місцях общинної землі. Отже, селянин не був зацікавлений у застосуванні сільськогосподарських машин чи аграрних нововведеннях, бо після чергового перерозподілу він міг отримати землю набагато гіршої якості. Багато селян, не маючи робочої худоби і знарядь праці, здавали свої наділи в оренду, але продовжували вважатися платниками податків. Кругова порука прикріплювала селян до общині. Наслідками такого порядку було зубожіння селянства та посилення його протестних настроїв.
Окрім того, більшість селянських господарств мали натуральний характер, а не орієнтувались на ринок. Майже усе, що вирощувалось селянами йшло на власні потреби. З іншого боку, попит на сільськогосподарську продукцію зростав у зв’язку із швидким розвитком промисловості та урбанізацією. Нерозв’язаність проблем села, де проживало близько 80% населення Наддніпрянщини, породжувало соціальну напругу, наслідком якої стали революційні події 1905-1907 рр.

Аграрна реформа мала на меті комплексно розв’язати низку проблем:

• створити орієнтоване на ринок міцне товарне селянське господарство;
• зміцнити соціальну опору самодержавства на селі, ліквідувавши общини і передавши селянським господарствам землі, якими вони користувались, у приватну власність;
• сприяти посиленню у селян почуття власника і зняти їхнє незадоволення політикою влади;
• зберегти поміщицьке землеволодіння при частковому продажі ними своїх земель заможним селянським господарям;
• пом’якшити аграрне перенаселення шляхом організації державою переселенського руху селян з України до слабо заселених і неосвоєних азіатських районів Російської імперії.

Чи могла реалізація таких завдань дійсно розв’язати аграрне питання? Чому ліквідація общини, на думку П.Столипіна могла зміцнити соціальну опору самодержавства на селі?

Реформа розпочалася у листопаді 1906 року указом прем'єр-міністра П.Столипіна «Про виділення селян з общини». Остаточно вона була юридично оформлена двома законами 1910 і 1911 років.

Яким чином у заходах, що передбачала реформа, реалізувались її завдання?

За умовами реформи кожен домогосподар одержував право закріпити за собою у приватну власність частину общинних земель, які попередньо були в його постійному користуванні. Селянин міг викупити у общини і «надлишки» землі. Окрім того, закріпивши за собою землю, він мав право вимагати від общини зведення його землі в один наділ в межах хутору або відрубу. Селяни, які вийшли з общини, могли переселитися із села на виділену ділянку землі - хутір, де будували собі житло та обзаводились господарством. Або вони могли зберегти садибу в селі, розгорнувши своє господарство на відведеному індивідуальному наділі - відрубі.

Відруб – об’єднання розпорошених смуг (відрізків) общинної земля в один наділ, що передавався у приватну власність окремого селянина.
Хутір – самостійне селянське господарство, яке утворювалося за рахунок виділення державної землі за межами села.

У тих регіонах, де протягом останніх 24 років не було перерозподілів общинної землі, селяни ставали власниками своїх наділів автоматично. Тільки угіддя - ліс, сіножаті - залишалися у спільному володінні. Поміщицькі землі, як і раніше, залишалися за їх власниками. Для успішного забезпечення аграрної реформи уряд створив спеціальний фонд з державних та викуплених Селянським банком у поміщиків земель, які мали продаватися селянам на виплату протягом 55,5 років. На цих землях створювались хутірські і відрубні господарства.

Дата добавления: 2014-11-26