Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості

У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів:

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) спільний ринок;

4) економічний союз;

5) повна інтеграція.

Кожний із наступних етапів передбачає ширшу інтеграцію і має свої особливості.

Особливості основних етапів міжнародної економічної інтеграції наведені в табл. 1.

Як правило, утворення інтеграційних об'єднань починається з простіших форм. Все залежить від того, які завдання ставлять перед собою країни — учасниці утворюваних інтеграційних об'єднань: відновлення економічного потенціалу; прискорення НТП; укріп­лення позицій на світовому ринку чи інше.

Таблиця 1. Етапи міжнародної економічної інтеграції

Найпростішими видами міжнародної економічної інтеграції є зона вільної торгівлі та митний союз.

Угода про вільну торгівлю ґрунтується на міждержавній угоді між країнами-учасницями. Кожен член зони вільної торгівлі (ЗВТ) залишає за собою право на ведення самостійної економічної політики. Сфери співробітництва визначаються угодою про ЗВТ. Для координації діяльності і розгляду розбіжностей у ході вирішення питань технічного характеру, як правило, створюється Секретаріат ЗВТ. Можливе також створення окремого органу (Ради) з наданням йому права прийняття обов'язкових рішень, що стосуються питань технічного характеру. Єдиний митний тариф не встановлюється. Кожний член визначає митний збір відповідно до економічних потреб третьої сторони. Необхідною умовою є використання країнами — учасницями ЗВТ єдиної номенклатури опису і коду­вання товарів.

Митний союз (МС) має єдиний митний кордон. Митниці зберігаються, але діють тільки на зовнішніх кордонах союзу. На території МС діють єдині митні закони і правила щодо ввезення усіх видів товарів у будь-яку з країн-учасниць. В рамках Митного союзу про­вадиться єдина торгова політика, яка формується усіма країнами-учасницями. Для розробки законів ведення торгівлі усередині союзу та з третіми країнами створюється наддержавний орган. Між країнами — учасницями МС є вільний доступ до товарів, зроблених у цих країнах, здійснюється вільне просування товарів з однієї країни

в іншу, немає митних зборів з товарів. Товари, імпортовані з третіх країн на територію МС будь-якою з країн-учасниць, проходять митний контроль у першій країні, куди вони потрапляють. Як правило, країнами-учасницями встановлюється єдиний митний тариф.

преференційні торговельні зони – території країн світової співдружності, де застосовують пільгове оподаткування, митне регулювання і кредитування;

- зони вільної торгівлі (ЗВТ) – інтеграційне об’єднання, яке передбачає зняття внутрішніх митних обмежень;

- митний союз – інтеграційне об’єднання, яке включає функції зони вільної торгівлі (ЗВТ) і не передбачає спільних митних тарифів для третіх країн;

- спільний ринок – інтеграційне об’єднання, яке включає функції попередніх і передбачає вільні переливи товарів, капіталів і робочої сили (Європейський Союз(ЄС), НАФТА – США, Канада, Мексика);

- економічний союз – інтеграційне об’єднання, яке включає всі функції попередніх станів і передбачає повну інтеграцію всіх сфер життя(Європейський Союз (ЄС)).

Перший етап формування Європейського Союзу пов’язаний зі створенням, за

Паризьким договором (8 квітня 1951 р.) Європейського об’єднання вугілля

і сталі (ЄОВС). Увійшли в це об’єднання: Франція, ФРН, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди.

Мета створення ЄОВС – сприяти економічному зближенню країн шляхом

створення єдиного ринку вугілля та сталі. В 1953 р. скасовано митні обмеження в торгівлі залізом і брухтом, а пізніше – сталі.

Другий етап пов’язаний з Римським договором (25 березня 1957 р.) про

створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євроатома.

Мета ЄЕС (спільного ринку) – забезпечення постійного збалансованого

розвитку економік країн учасниць та підвищення рівня життя населення

шляхом забезпечення свободи переміщення капіталів, товарів та робочої

сили.

Третій етап пов’язаний з об’єднанням в 1967 році трьох співтовариств

(ЄОВС, ЄВРАТОМ, ЄЕС) до шести країн у 1973 році приєднались –Великобританія, Ірландія, у 1981р. – Греція, в 1986р. Іспанія,

Португалія.

Поступове злиття національних економік досягалось з допомогою:

формування спільного ринку на основі укладеного у 1968р. митного союзу і

запровадження спільної сільськогосподарської політики;

створення європейської валютної системи (ЄВС) у березні 1979 р., яка ґрунтувалась на ЄКЮ.

Четвертий етап пов’язаний з Марксистською конференцією (договором),

підписаним 12 квітня 1992р.

У регіональному інтеграційному управлінні створені: - єдиний внутрішній

ринок ЄС. Європейський валютний союз з єдиною валютою – євро та

створеним єдиного Центрального Банку.

Наступним прикладом міжнародної інтеграції є Північноамериканська

асоціація вільної торгівлі (НАФТА). Був підписаний договір між США,

Канадою, і Мексикою про Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі

який вступив в силу 1 січня 1994 року.

НАФТА відкриває шлях до створення єдиного континентального ринку для

вільного переміщення товарів, капіталу та робочої сили.

В країнах Південної Америки активізувались інтеграційні процеси.

Спільним ринком країн Південного конусу став МЕРКОСУР (Mercado Comun del Sur), створений в 1991 році Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та

Уругваєм. МЕРКОСУР – приклад реальної регіональної інтеграції. Договором

МЕРКОСУР передбачалось скасування всіх видів митних зборів і тарифних

обмежень у взаємній торгівлі між країнами.

Дата добавления: 2014-11-09