Хронологія

Особливості середньовічної філософії.

Філософія Середніх століть має свої характерні риси і особливості. Найголовнішою особливістю не тільки філософії, але і світогляду людей цієї епохи є теоцентризм. Бог не просто є предметом і метою пізнання, але він сам дарує можливість пізнання себе віруючому в нього. Як про цю епоху говорив Ортега-і Гассет: "Не людина прагне оволодіти істиною, але навпаки, істина прагне оволодіти людиною, поглинути її, проникнути в неї." Августин же писав: "Тільки якась божественна сила може показати людині, що є істина". Людина прагнула осягнути вищу реальність не ради себе але ради самої цієї реальності.

Друга особливість середньовічної філософії – креаціонізм. Ідея творіння миру з нічого була абсолютно неприйнятна для античного мислення. Античні філософи пояснювали виникнення матеріального світу по різному: з одного або декількох начал або як еманацію надсвітових структур. Але те, що з нічого може статися щось - це було поза межами їхнього розуміння. Тому при кожному новому вливанні античних ідей в християнство, ідея креаціонізму розхитувалася. Але спираючись на книгу Буття і перший член Символу Віри: "Вірую в єдиного Бога-Отця Вседержителя, Творця неба і землі, видимого всього і невидимого" християнство відстояло ідеї креаціонізму до наших днів.

Третя особливість середньовічної філософії - провіденціалізм. Божественне провидіння діє як в житті окремої людини, так і в житті цілого народу, так само і в історії всього людства. Як співвідноситься божественне провидіння і воля окремої людини? - на це питання немає остаточної відповіді дотепер.

Четверта особливість - богооткровенність. Богооткровенним вважаються не тільки Священне Писання, але і ухвали церковних соборів і творіння Святих Отців. Тому нікому з християнських філософів аж до П’єра Абеляра не приходило в голову сумніватися в цілісності і несуперечності всього цього корпусу писань.

П'ята особливість середньовічної філософії це традиціоналізм. При безперечній еволюції філософії ніхто з мислителів не вважав себе першовідкривачем нових ідей, а всього лише коментатором Священного Писання.

За часовими межами епоха Середньовіччя охоплює період від падіння Римської імперії (іноді — від заснування Константинополя), тобто з IV—V ст., до відкриття Америки (або до падіння Константи­нополя), тобто до XV—XVI ст.

А етапи розвитку середньовічної філософії найчастіше визначають так:

1 етап — апологетика та патристика (II—IX ст.);

2 етап — схоластика та містика (Х—ХУІ ст.);

а) ранні схоластика та містика (Х—ХІ ст.);

б) зрілі схоластика та містика (XII—XIII ст.);

в) пізні схоластика та містика (XIV—XVI ст.).

Звернімо увагу на те, що духовні процеси в процесі формування середньовічного суспільства випереджали соціальні, що засвідчує надзвичайно важливу роль духовного фактора в розвитку історії.

Дата добавления: 2014-11-09