Тема 13. Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою

Номінальний ВВП обчислюється у поточних цінах. Таке розрахування не дає правдивого уявлення про зміни фізичного обсягу товарів і послуг та про його зростання в умовах інфляції. Для виявлення динаміки ВВП його обсяг обчислюють у незмінних цінах базового року. Для цього обсягу товарів і послуг, вироблених у поточному році, множать на ціни базового року. Отриманний результат утворює реальний ВВП.

Відношення між номінальним та реальним ВВП називається дефлятором. Він усуває інфляційні викривлення величини ВВП і розраховується за формулою:

Дефлятор ВВП= (Номінальний ВВП / Реальний ВВП) * 100 (12.13)

Ще одним показником вимірювання річного обсягу суспільного виробництва є в аловий національний продукт(ВНП).

На відміну від ВВП він виражає суму вартостей кінцевих товарів і послуг, які створені не тільки на території країни, але й за її межами. Якщо до ВВП додати доходи резидентів певної країни за кордоном і вирахувати доходи іноземців,які працюють у цієї країни, то це і буде показник валового національного продукту. ВНП - це вартість продукції, яка є власністю громадян певної країни, де вони не перебували.

Для більшості країн різниця між ВВП і ВНП незначна. Однак, в економічно-розвинених країнах ВНП більше ВВП, тому що ці країни мають за кордоном багато філій великих компаній, підприємств, та ін.

На основі ВНП обчислюється показник чистого національного продукту (ЧНП), а також дефлятор ВНП за тою ж схемою, що і розраховані ЧВП і дефлятор ВВП.

В системі національних рахунків обчислюється показник, який в найбільшій мірі відображає добробут суспільства - національний дохід(НД).

Національний дохід є сукупним доходом власників усіх факторів виробництва: заробітної плати,прибутку, ренти, процента. НД свідчить про ступінь участі кожної категорії власників у суспільному відтворенні, їх вклад у нього. НД -є також важливим показником результативності суспільного відтворення. Він є заробленим доходом, оскільки не містить в собі ні непрямих податків, ні субсідій, і є показником чистого приросту продуктів, послуг за рік. Тому виробництво національного доходу на душу населення найбільш реально визначає рівень його добробуту.

Дані про національний доход в деяких країнах світу наведені в табл. 12.2.

За даними табл. 12.2 найбільші обсяги ВНД в 2010 р. були в США – 47140 млрд. дол.; в Японії – 5369,1 млрд. дол.; Німеччині – 3537,2 млрд. дол. ВНД на душу населення складав: в Норвегії - 85380 дол.; Швейцарії – 70350 дол.; Швеції – 49930 дол.; США – 47140 дол. Відповідно в Росії – 9910 дол., в Україні - 3010 дол. Останнє наводить на сумні роздуми.

Таблиця 12.2

Динаміка валового національного доходу деяких країн світу

за період 2007-2010 рр.^*

№ п/п	Країни	ВНД за поточним курсом валют
2007р., млрд. доларів США	2008р., млрд. доларів США	2009р., млрд. доларів США	2010р., млрд. доларів США	2010р., доларів США на душу населення
	США	13886,5	14466,1	14502,6	14600,8
	Китай	3120,9	3899,3	4778,3	5700,0
	Німеччина	3197,0	3485,7	3484,7	3537,2
	Японія	4813,3	4879,2	4830,3	5369,1
	Швейцарія	452,1	498,5	431,1	548,0
	Швеція	421,3	469,7	455,2	469,0
	Норвегія	360,0	415,3	417,3	416,9
	Росія	1071,0	1364,5	1329,7	1404,2
	Україна	118,4	148,6	128,8	137,9

* складено за джерелом: Вісник НБУ, березень 2012 р.

В теперішній час загально визначена, що національний дохід створюють працівники, як в галузях матеріального виробництва, так і в сфери послуг. Зараз в економічно-розвинених країнах понад половини працівників зайняті у сфері послуг, і велика частина доходів отримується саме від їх надання.

В процесі суспільного відтворення НД проходить стадії виробництва, розподілу, перерозподілу і кінцевого споживання. В процесі виробництва розміри національного доходу можуть зростати за рахунок збільшення кількості зайнятих на підвищення продуктивності їх праці.

Сутність розподілу національного доходу полягає у визначенні певної частки всіх учасників його виробництва. Це знаходить прояв у процесі отримання заробітньої плати, прибутку, процента, ренти, дивідентів та ін. Перерозподіл НД здійснюється через механізм ціноутворення, бюджетну систему, податкову систему, внески до різноманітнх фондів та ін. Внаслідок розділу та перерозподілу національного доходу формуються основні і похідні доходи, а також-первинні та вторинні.

Доходи робітників, підприємців, землевласників - це основні доходи.

Первинні доходи -це такі доходи, які створюються в результаті первинного розподілу національного доходу і складають елементи ціни товару. Що до вторинних доходів, то такі, які отримують громадяни країни внаслідок перерозподілу первинних доходів. Як і похідні доходи, вони являють собою вирахування з основних доходів.

Основними формами вторинних доходів є виплата пенсій, стипендій, соціальних допомог, тощо. Перерозподіл національного доходу відбувається через офіційні та неофіційні канали. Офіційний перерозподіл НД фіксує національні статистичні органи. Що до неофіційного перерозподілу НД, то він залежить від масштабів тіньової економіки. В умовах сучасної України її присутність досить значна, а наслідки дуже негативні.

На кінцевій стадії руху національного доходу, суть якої складає його використання, НД розподається на фонд нагромадження і фонд споживання. Фонд нагромадження призначен до забезпечення розширення техналогічного оновлення масштабів суспільного відтворення, а фонд споживання-до особистого споживання працівників виробничої і невиробничої сфери. Оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням відіграє значну роль у збільшенні обсягів національного доходу та розширенні масштабів суспільного відтворення. Воно формується залежно від конкретних умов соціально-економічного розвитку країни на певному історичному періоді.

На основі НД враховуються інші доходи: особистий доход (ОД); дохід в особистому розпорядженні домогосподарств.

Особистий дохід визначається шляхом віднімання від суми НД обсягів податків(податок на прибуток, внесок на соціальне страхування та ін.) але і додання соціальних трансфертів(різноманітні соціальні витрати). Внаслідок цього отримуємо суму особистого доходу, коли ж від ОД віднімаються всі індивідуальні податки, то одержують так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств. Цей показник є кінцевим в системі національного рахівництва.

Показники СНР можуть бути обчислені не лише в сукупності(як це вже розглянуто), але й в розрахунку на душу населення. І це дає змогу точніше оцінити добробут населення, а також більш реальніше визначити рівень соціально-економічного розвитку країни.

Сфера застосування макроекономічних показників дуже широка. Найчастіше вони використовуються для розв'язання таких проблем:

1. Для управління національною економікою. Управління економікою ґрунтується на аналізі фактичного стану економіки. На його основі визначаються шляхи подальшого розвитку, розробляються цільові програми, здійснюється контроль за виконанням програм.

2. Інформація про стан національної економіки необхідна іноземним інвесторам. Так, вирішуючи питання про капіталовкладення, іноземні інвестори насамперед вивчають макроекономічні показники, які характеризують стан економіки.

3. Макроекономічні показники використовуються міжнародними економічними організаціями для оцінки економічного потенціалу країни. Це питання постає у випадку вступу країни до міжнародних організацій, у випадку отримання кредиту та іншого.

4. Макроекономічні показники використовуються для міжнародного порівнювання економічних потенціалів різних країн, для визначення місця в рангах економічного розвитку.

Розглянута система національних рахунків призначена для забезпечення системного аналізу створення, розподілу і використання національного продукту і національного доходу. Її макроекономічні показники відображають складну систему господарських зв`язків і процесів.

Інформаційно-аналітичне забезпечення функціювання економічного розвитку суспільства, підтримка загальній макроекономічній рівноваги робить систему національних рахунків важливішим інструментом державного регулювання економіки.

Дата добавления: 2014-11-16