Глобалізація світової економіки. Причини виникнення і сутність глобальних проблем

Шляхи подолання глобальних проблем.

Основні глобальні проблеми сучасності.

Глобалізація світової економіки. Причини виникнення і сутність глобальних проблем.

ТЕМА 17. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

Одним із ключових процесів розвитку світової економіки на рубежі XX-XXI ст. є глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку інтернаціоналізації господарського життя. Глобалізація розглядається, з одного боку, як важливе джерело нових можливостей, а з іншого як фактор багатьох бід і конфліктів всередині окремих держав, а також між державами і регіонами. Хоча поняття глобалізації, останнім часом, дуже часто зустрічається в економічній літературі, єдиного визначення феномену глобалізації не існує.Семантично це поняття пов’язане з англійським словом «globe», що означає «земна куля».

Глобалізація – це інтенсивний процес інтернаціоналізації всіх сфер життя суспільства, який охоплює всі країни і стає домінуючим фактором впливу на економічний і політичний розвиток кожної окремої країни. Визначальною складовою частиною глобалізації є економічна глобалізація. Економічна глобалізація – це взаємопереплетення національних процесів суспільного відтворення і посилення впливу зовнішніх чинників на особливості й наслідки процесів суспільного відтворення в кожній окремій країни.

Глобальні проблеми стосуються не якоїсь однієї країни чи групи країн, а планети в цілому. Глобалістика вивчає найзагальніші планетарні проблеми сучасного й майбутнього розвитку людської цивілізації. Проблема вважається глобальною, якщо вонамає загальносвітовий характер, спричиняє загрозу всьому людству, потребує невідкладних скоординованих дій світового співтовариства.

Глобальні проблеми — це зв’язки і відносини між державами й соціальними системами, суспільством у загально-планетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв’язані лише за їх взаємодії.

Глобалізацію ряд фахівців представляють як досить вузьке поняття: процес зближення споживчих переваг і універсалізація асортименту пропонованої продукції по всьому світу, в ході якого всесвітні продукти витісняють місцеві. Але більшість вчених вважають, що глобалізацію світової економіки можна охарактеризувати як посилення взаємозалежності і взаємовплив різних сфер і процесів світової економіки, що виражається в поступовому перетворенні світового господарства на єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань.Глобалізація світової економіки — це складна, багатоаспектна проблема, за якою приховується безліч явищ та процесів, що відбуваються одночасно, а також проблем, котрі зачіпають усе людство і які прийнято називати глобальними проблемами сучасності.¹

Глобалізація пов'язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку суспільства; означає якісно новий стан взаємозв'язків в економіці, політиці, екології на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі; виражається в зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародного переміщення товарів, послуг, міжнародних потоків капіталу, швидкої дифузії технологій і т.п.; вимагає спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання процесів на міжнародному рівні.

Глобалізація розвивається під впливом значної кількості факторів.

Виробничі, науково-технічні та технологічні фактори:

•зростання масштабів виробництва;

•перехід до нового технологічного способу виробництва - до наукомістких технологій;поширення нових технологій, які ліквідують бар'єри на шляху переміщення товарів, послуг, капіталів;

• якісно нове покоління засобів транспорту і зв'язку та їх уніфікація;

•швидке поширення знань в результаті наукового або інших видів інтелектуального взаємообміну;

• скорочення завдяки передовим технологіям транспортних, телекомунікаційних витрат, значне зниження витрат на обробку, зберігання і використання інформації, що полегшує глобальну інтеграцію національних ринків.

Економічні фактори:

•лібералізація торгівлі товарами і послугами, ринків капіталу, що викликали обмеження політики протекціонізму і зробили світову торгівлю більш вільною;

•концентрація і централізація капіталу, вибухонебезпечне зростання похідних фінансово-економічних інструментів, різке скорочення часу здійснення міжвалютних угод;

•впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікація вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;

•посилення тенденції до уніфікації та стандартизації. Все ширше застосовуються єдині для всіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Стандарти поширюються на освіту і культуру.

Організаційні фактори:

• міжнародні форми здійснення виробничо-господарської діяльності (ТНК): організаційні форми, рамки діяльності яких виходять за національні кордони, набувають міжнародного характеру, сприяючи формуванню єдиного ринкового простору;

• вихід неурядових організацій на багатонаціональний або світовий рівень. Нову глобальну роль стали грати такі міжнародні організації, як ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ і т.п.;

• перетворення багатонаціональних компаній та інших організацій, як приватних, так і державних, в основних діючих осіб глобальної економіки.

Інформаційні фактори:

•радикальна зміна засобів ділового спілкування, обміну виробничої, науково-технічної, економічної, фінансової інформацією; поява і розвиток принципово нових систем отримання, передачі та обробки інформації дозволили створити глобальні мережі, об'єднуючі фінансові та товарні ринки, включаючи ринки ноу-хау і професійних послуг. Інформаційне обслуговування безпосередньо пов'язане з успіхами в електроніці - зі створенням електронної пошти, Інтернету;

•формування систем, що дозволяють з одного центру керувати розташованим в різних країнах виробництвом, що створюють можливості оперативного, своєчасного та ефективного вирішення виробничих, науково-технічних, комерційних завдань не гірше, ніж усередині окремих країн. Обмін інформацією в реальному часі знаменує справжню революцію в менеджменті і маркетингу, в управлінні фінансовими та інвестиційними потоками, виникають нові форми реалізації продукції (наприклад, електронна торгівля). Комп'ютеризація, системи електронних рахунків та пластикових карт, супутниковий і оптико-волоконний зв'язок дозволяють практично миттєво переміщати фінансову інформацію, укладати угоди, переказувати кошти з одних рахунків на інші незалежно від відстані та державних кордонів.

Політичні фактори:

• ослаблення жорсткості державних кордонів, полегшення свободи пересування громадян, товарів і послуг, капіталів;

• закінчення «холодної» війни, подолання політичних розбіжностей між Сходом і Заходом.

Соціальні і культурні:

• ослаблення ролі звичок і традицій, соціальних зв'язків і звичаїв, подолання національної обмеженості, що підвищує мобільність людей в територіальному, духовному і психологічному відносинах, сприяє міжнародній міграції;

• виникнення глобальної однодумності в оцінці ринкової економіки і системи вільної торгівлі. На зміну недавніх протиріч між ринковою економікою Заходу і соціалістичною економікою Сходу прийшла практично повна єдність поглядів на ринкову систему господарства;

• прояв тенденції формування глобалізованих «однорідних» засобів масової інформації, мистецтва, поп-культури. Англійська мова стає міжнародною мовою спілкування, полегшуючи міжкультурне спілкування, навчання та взаєморозуміння;

• долання кордонів в освіті завдяки розвитку дистанційного навчання;

• лібералізація підготовки трудових ресурсів, що веде до ослаблення контролю національних держав за відтворенням «людського капіталу».

Глобальну економіку можна умовно розділити на наступні блоки: глобальне виробництво, глобальна система просування товарів і послуг до споживача, глобальна фінансова система, глобальні ринки робочої сили, капіталів, інформації, глобальна система обміну результатами інтелектуальної діяльності.

Позитивне значення глобалізації важко переоцінити: незмірно множаться можливості людства, більш повно враховуються всі сторони його життєдіяльності, створюються умови для гармонізації. Глобалізація світової економіки створює серйозну основу рішення загальних проблем людства.

В якості позитивних наслідків (переваг) глобалізаційних процесів можна назвати:

1.Глобалізація сприяє поглибленню спеціалізації та міжнародного поділу праці. В її умовах ефективніше розподіляються засоби і ресурси, що в кінцевому рахунку сприяє підвищенню середнього рівня життя і розширенню життєвих перспектив населення (при нижчих для нього витратах).

2. Важливою перевагою глобалізаційних процесів є економія на масштабах виробництва, що потенційно може призвести до зменшення витрат і зниження цін, а, отже, до стійкого економічного зростання.

3. Переваги глобалізації пов'язані також із виграшем від вільної торгівлі на взаємовигідній основі, що задовольняє всі сторони.

4. Глобалізація, посилюючи конкуренцію, стимулює подальший розвиток нових технологій і розповсюдження їх серед країн. В її умовах темпи зростання прямих інвестицій набагато перевершують темпи зростання світової торгівлі, що є найважливішим чинником в трансферті промислових технологій, освіті транснаціональних компаній, що має безпосередній вплив на національні економіки. Переваги глобалізації визначаються тими економічними вигодами, які виходять від використання передового науково-технічного, технологічного і кваліфікаційного рівня провідних у відповідних областях зарубіжних країн в інших країнах, в цих випадках впровадження нових рішень відбувається в короткі терміни і при відносно менших витратах.

5. Глобалізація сприяє загостренню міжнародної конкуренції. Часом стверджується, що глобалізація веде до досконалої конкуренції. На ділі мова скоріше повинна йти про нові конкурентні сфери і про більш жорсткому суперництві на традиційних ринках, яке стає не під силу окремій державі або корпорації. Адже до внутрішніх конкурентів приєднуються необмежені в діях сильні зовнішні конкуренти. Глобалізаційні процеси у світовій економіці вигідні, перш за все, споживачам, так як конкуренція дає їм можливість вибору і знижує ціни.

6. Глобалізація може призвести до підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва на глобальному рівні та поширення передових технологій, а також конкурентного тиску на користь безперервного впровадження інновацій у світовому масштабі.

7.Глобалізація дає країнам можливість мобілізувати більш значний обсяг фінансових ресурсів, оскільки інвестори можуть використовувати більш широкий фінансовий інструментарій на збільшеній кількості ринків.

8. Глобалізація створює серйозну основу для вирішення загальних проблем людства, в першу чергу, екологічних, що обумовлено об'єднанням зусиль світової спільноти, консолідацією ресурсів, координацією дій в різних сферах. Кінцевим результатом глобалізації, як сподіваються багато фахівців, має стати загальне підвищення добробуту в світі.

Необхідно відзначити, що процес глобалізації впливає на розвиток світового господарства суперечливо. З одного боку, глобалізація створює можливості для прискорення процесу уніфікації та розширення застосування передових технологій; забезпечує стійке функціонування інформаційного простору; розвиток творчості і нововведень; прискорює економічне зростання на основі інтенсифікації економічного, наукового, культурного розвитку народів планети; веде до підвищення якості життя, поліпшення добробуту сімей, розширенню можливості вибору і доступу до нових ідей, знань. Позитивним результатом глобалізації є посилення міжнародної координації діяльності держав, зменшення загрози міжнародних конфліктів, локальних війн, загальне розширення ідей гуманізму, демократії, захисту громадянських прав і основних свобод людини.

З іншого боку, процес глобалізації має ряд негативних наслідків. Перш за все, це консервація технологічної і соціальної відсталості ряду країн через їх неконкурентоспроможність та слабкість власної ресурсної бази; посилення нерівномірності економічного і соціального розвитку, посилення прірви між розвиненими і країнами, що розвиваються; деградація неконкурентоспроможних виробництв, зростання безробіття, викликаного структурною перебудовою і новими вимогами до якості робочої сили; загострення конфліктів різного характеру і масштабу створення глобального простору кримінального бізнесу міжнародного тероризму. Процес глобалізації може призвести до руйнування звичного способу життя, ціннісних орієнтирів, стандартизації національних культур; транснаціоналізації екологічних, економічних, технологічних проблем, таких як глобальна ядерна катастрофа, виникнення «парникового ефекту».

Більшість західних ідеологів причиноювиникнення глобальних проблем вважають перенаселення планети, сучасну НТР, зростання промислового виробництва.Такі тлумачення не мають наукового обґрунтування: вони пов’язуютьглобальні проблеми лише з однією зі сторін суспільного виробництва — продуктивними силами і не беруть до уваги іншу сторону - виробничі відносини. Глобальні проблеми породжуються специфічною суспільною формою, тобто особливістю економічних відносин: відносин власності; відносин власне виробництва; відносин розподілу та відносин обміну й споживання.¹Такі причини є загальними, вони існували завжди і породжували ті чи інші глобальні проблеми. Однак важливо виділити специфічні причини загострення цих проблем у сучасних умовах, які роблять цілком реальними соціально-економічні наслідки, загрозливі для існування людства на планеті в результаті їх нерозв’язання.

Найсуттєвішими з цих причин є:швидке зростання на планеті народонаселення, так званий демографічний вибух;низький рівень впровадження ресурсо- та енергозбережних, екологічно чистих технологій;швидка урбанізація населення;варварське ставлення людини до природи;посилення частоти виникнення регіональних воєнних конфліктівяк наслідок реакційної політики окремих держав світу, амбіційності певних угруповань, суперечностей на національному та регіональному рівнях.

Дата добавления: 2014-11-16