Причини та види протеїнурій

Тема: Хімічне дослідження сечі

Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького

У здорової людини нирки мають здатність до концентрації і розведення сечі. Методи функціональної діагностики дають змогу дослідити концентраційну здатність нирок. Для цього використовують пробу Зимницького. Проба фізіологічна: пацієнт залишається на звичайному харчовому та водному режимі і протягом доби збирає 8 порцій сечі через кожні 3 години. В кожній порції вимірюють кількість сечі та її відносну густину. Чим ширші межі коливання відносної густини і кількості сечі, тим краща концентраційна (адаптаційна, функціональна) здатність нирок.

При порушені концентраційної здатності нирок може спостерігатись гіпостенурія – виділення сечі протягом тривалого часу з низькою питомою вагою (1,007 – 1,015); гіперстенурія – виділення сечі з високою питомою вагою (1,030 і більше); ізостенурія – виділення сечі з питомою вагою, що дорівнює питомій вазі первинної сечі (1,010 – 1, 011).

Контрольні питання:

1. Що таке сеча? Де вона утворюється?

2. За рахунок яких процесів здійснюється утворення сечі?

3. Правила збирання сечі для досліджень.

4. Що таке діурез? Як змінюється діурез?

5. Які види досліджень включає загальний аналіз сечі?

6. Що входить у поняття "фізичні властивості сечі"?

7. Як змінюються фізичні властивості сечі?

8. Яку функцію нирок можна оцінити за дослідженням відносної густини сечі?

9. Дослідження сечі за пробою Зимницького та її діагностичне значення.

Кількість годин – 4

План:

1. Причини та види протеїнурій.

2. Причини та види глюкозурій.

3. Зв'язок вуглеводного обміну з жировим.

4. Кетонемія і кетонурія.

5. Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну.

6. Кров і кров’яні пігменти у сечі.

7. Діагностичне значення хімічного дослідження сечі.

Сеча – біологічна речовина, складна хімічна сполука, з якою виділяються органічні (до 40г) і неорганічні (до 25г) речовини (пігменти, мінеральні речовини, аміак, сечовина, гормони, ферменти).

Хімічне дослідження сечі є важливою складовою частиною при виконанні клінічного аналізу сечі і включає визначення білка, глюкози, кетонових тіл, жовчних та кров’яних пігментів.

Патологічними складовими частинами сечі є такі продукти обміну, які в нормі в ній не зустрічаються, а з’являються тільки при патологічних станах та захворюваннях нирок, печінки, нервової та ендокринної системи, при голодуванні, при лихоманці та інших станах.

В нормальній сечі міститься незначна кількість білку (до 0,002^г/_л – у вигляді слідів), яка не визначається звичайними якісними пробами на білок. Тому кажуть, що білка в сечі немає. Виділення великої кількості білка, який виявляється лабораторними методами (якісні проби стають позитивними), називається протеїнурія. Вміст білка потрібно визначати не лише у ранішній порції сечі(в ^г∕_л), а й у сечі, зібраній за добу(^г∕_добу). Класифікація протеїнурій:

- слаба – 0,1 – 0,5^г/_л

- помірна – 0,5 – 4 ^г/_л

- значна – 4 – 10 ^г/_л

- масивна – більше 10 ^г/_л.

Протеїнурії діляться на дві групи – ниркові (ренальні, істинні) і позаниркові (екстраренальні). Ренальна протеїнурія зустрічається частіше і ділиться на дві підгрупи – функціональна і органічна.

При функціональній протеїнурії не буває органічного враження ниркової паренхіми. Білок у сечі з’являється внаслідок підвищення проникності ниркового фільтра – як відповідь на сильні зовнішні подразнення. Серед функціональних протеїнурій виділяють фізіологічну короткочасну протеїнурію, яка виявляється після вживання великої кількості нативного (неденатурованого) білку – аліментарна протеїнурія; після м’язових навантажень та фізичної перевтоми – маршова протеїнурія; при переохолодженні - в результаті зниження проникливості ниркового порогу для білка; при стресових станах – емоційна протеїнурія; а також у немовлят у перші дні життя. Протеїнурії функціонального походження можуть бути наслідком перевищення порогу нормальної подразливості ниркового фільтру під впливом дії психічних, механічних, термічних, хімічних та інших чинників.

До функціональної відносять і ортостатичну протеїнурію, що, частіше, розвивається у дітей і пояснюється вазомоторними порушеннями у кровопостачанні нирок. Для цієї форми типова поява білку в сечі при вертикальному положенні тіла і відсутність білка в сечі в положенні лежачи.

Також, виділяють застійну протеїнурію, яка спостерігається у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, при асцитах, пухлинах живота. В результаті уповільнення руху крові в судинних клубочках нефрона розвивається гіпоксія клубочків, що призводить до збільшення проникливості ниркового фільтру. Тривалий застій крові може зумовити органічне враження нирок і призвести до виникнення органічної протеїнурії.

Отже, причиною функціональних ренальних протеїнурій є збільшення проникливості ниркового фільтра (зокрема стінки судин клубочка), ураження ниркового фільтра не відбувається. Тому функціональні протеїнурії, як правило: слабо виражені (до1^г/_л); представлені низькомолекулярними білками (альбумінами); короткочасні (зникають після закінчення дії подразника на нирковий фільтр).

Органічна протеїнурія розвивається в результаті органічного враження нирок і збільшення проникливості клубочкових капілярів внаслідок запальних, дегенеративних та інших патологічних процесів і може бути клубочкового і канальцевого походження. Клубочкова протеїнурія спостерігається при всіх захворюваннях нирок, які пов’язані з враженням клубочків. В залежності від цілісності базальної мембрани і здатності пропускати білок в сечу, виділяють селективну і неселективну протеїнурію. Селективна протеїнурія характеризується здатністю базальної мембрани пропускати в сечу низькомолекулярні білки. При неселективній протеїнурії в сечу переходять не тільки низькомолекулярні білки, але і високомолекулярні білки. Тому в сечі знаходять всі білки плазми.

Такі протеїнурії спостерігаються при гострих і хронічних нефритах, нефрозах, нефросклерозах, інфекційних і токсичних враженнях нирок. Вираженість протеїнурії не завжди свідчить про тяжкість враження паренхіми нирок.

При гострому і хронічному гломерулонефриті протеїнурія виникає в результаті враження ниркового фільтра. Дія антитіл призводить до враження ниркового фільтру, підвищення його фільтраційної здатності, але оскільки канальцева реабсорбція не порушена, більша частина профільтрованого білка реабсорбується в кров під час проходження сечі через систему канальців. Таким чином, при гломерулонефриті протеїнурія явище постійне, рівень її помірний(до 5 ^г/_л).

При нефротичному синдромі протеїнурія виникає внаслідок порушення канальцевої реабсорбції профільтрованого білка, в результаті враження ниркових канальців.

Позаниркова протеїнурія спостерігається при захворюваннях сечовивідних шляхів і статевих органів (цистити, пієліти, простатити, уретрити тощо). При цих хворобах у сечу потрапляє рідина білкового характеру – ексудат. Кількість білку не перевищує, як правило, 1,0 ^г/_л .

Кожний клінічний аналіз сечі включає визначення білка якісними пробами, які основані на коагуляції білка під дією кислоти, при цьому білок випадає в осад і утворюється каламуть, інтенсивність якої прямо пропорційна вмісту білка в сечі. Якщо якісна проба позитивна, то обов’язково в даній пробі визначають кількість білку в сечі.

Дата добавления: 2014-11-16