Предмет загальної теорії статистики

Розділ 1

Методи оцінювання

Методи навчання

Тематика комплексного завдання

Тема: «Статистико-дослідні прийоми обробки та аналізу економічної інформації».

Лекції з використанням технічних засобів; практичні заняття з використанням ПЕОМ; підготовка рефератів; програмне забезпечення: операційна система Windows, MS Office.

Поточний контроль знань: іспит після кожного модуля та виконання індивідуального комплексного завдання. Оцінювання проводиться за шкалою ESNS, національною та за шкалою ОНАЗ (100 бал.)

Предмет, метод і завдання статистики

План

1.1. Предмет загальної теорії статистики.

1.2. Стадії і методи статистичного дослідження.

1.3. Завдання загальної теорії статистики.

Статистика – наука суспільна. Суспільство є предметом вивчення багатьох суспільних наук: економічної теорії, права, історії, галузевих економік тощо. Від інших суспільних наук статистику відрізняє те, що вона вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ. Особливість статистики полягає, перш за все, в тому, що статистичні дані виражаються в кількісній формі: статистика говорить мовою цифр, дає кількісну оцінку суспільним явищам, що вивчаються нею.

Спочатку термін «статистика»(походить від лат. status – стан, стан речей) вживався у значенні «політичний стан» (звідси італ. stato – держава і statista – знавець держави).

Першим термін "статистика" застосував німецький учений Г. Ахенваль у 1749 р. для позначення будь-яких відомостей про окремі держави і їх економічний стан у формі словесно-текстових записів. Достовірні числові дані тоді використовувалися ще дуже мало.

У наукову літературу цей термін увійшов до XVIII ст. і спочатку сприймався як «державознавство». Статистична ж наука виникла ще раніше, в середині XVII ст., у відповідь на потребу держави мати зведені, узагальнені по країнах дані про наявність ресурсів для ведення виробництва, торгівлі, організації міждержавних відносин і т. д. В цей період статистика називалася «політична арифметика». Це була наука, в якій поєднувалися початки політичної економії і статистики. Її родоначальником був англійський учений У. Петті. У першій половині XIX ст. А. Кетле і його послідовники в своїх роботах зробили спробу уявити статистику як науку про закономірності суспільних явищ. Проте такі закономірності розглядалися метафізично. Закони суспільства ототожнювалися із законами природи («соціальна фізика» А. Кетле). Потім у статистиці набуло поширення формалістичне трактування предмета статистичної науки, що зводить його до кількісних відносин у відриві від якісного змісту явищ.

Сьогодні статистика має три основні значення:

1) під статистикою розуміють практичну діяльність працівників статистичних органів, які збирають, обробляють і аналізують дані про соціально-економічний розвиток країни в цілому, а також окремих її регіонів, галузей економіки, конкретних підприємств і населення;

2) статистикою вважають статистичні дані подані у звітах підприємств, організацій і установ, а також опубліковані в статистичних збірках, довідниках і періодичній пресі;

3) статистикою називають спеціальну науку, яка займається розробкою теоретичних положень і методів її практичного використання.

Між статистичною наукою і практичною діяльністю існує тісний зв'язок і взаємозалежність. Статистична наука використовує інформацію практичної діяльності господарських організацій, узагальнює її та розробляє методи проведення статистичних досліджень. У свою чергу, підприємства, організації і установи для практичної діяльності використовують теоретичні розробки і положення статистичної науки для вирішення конкретних управлінських завдань.

Предметом статистики як науки є кількісні сторони масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Статистика досліджує кількісний вираз закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах простору і часу. Підкреслимо три основні напрями предмета статистики: по-перше, статистика вивчає суспільні явища; по-друге, вона вивчає кількісну сторону цих явищ; по-третє, вона вивчає масові суспільні явища.

Для того, щоб відкрити закони суспільного розвитку, необхідно зібрати й узагальнити численні факти життя суспільства. Саме у масовому спостереженні й узагальненні фактів і полягає пізнавальна сила соціально-економічної статистики. Вона вивчає вплив природних і технічних факторів на кількісну зміну суспільних явищ, наприклад, вплив природних умов на врожайність сільськогосподарських культур, вплив розвитку техніки на продуктивність праці. З іншого боку, суспільне виробництво впливає на навколишнє середовище, природу. Тому статистикою вивчаються, наприклад, зміни, що вносяться до географічного середовища лісонасадженнями, гідротехнічними спорудами, меліорацією земель та ін. Цей бік суспільних явищ статистика вивчає в конкретних умовах місця і часу. У кожен даний історичний момент суспільні явища мають певну величину, різну швидкість розвитку, той або інший міру розповсюдження.

У статистиці розглядається не кількість взагалі (як в математиці), а кількість завжди певної якості. Досліджуючи кількісну сторону суспільних явищ, статистика тим самим конкретизує вираз закономірностей суспільного розвитку, пізнає прояв цих закономірностей за певних історичних обставин.

Вивчення конкретного прояву суспільних, зокрема економічних, законів відіграє величезну роль в умовах ринкових, конкурентних відносин. Річ у тому, що дія ринкових механізмів регулюється системою об'єктивних економічних законів. Але для того, щоб економічні закони успішно використовувати, необхідно установити механізм їх дії. Це можливо на основі узагальнення масових даних.

Цифрові характеристики виступають у статистиці в більшості випадків як узагальнюючі статистичні показники, які відображають реальні процеси в житті суспільства.

Статистика вивчає сукупності лише за ознаками, що мають різні кількісні значення в окремих, автономних явищах. Вони називаються такими, що варіюють. Статистика при вивченні масових явищ дає узагальнену характеристику совокупностям фактів за ознаками, що варіюють.

Сучасна статистична наука являє собою складну й розгалужену систему наукових дисциплін, які виділилися в процесі її розвитку. Основними розділами статистичної науки є: загальна теорія статистики, в якій розглядаються загальні принципи і методи статистичного дослідження; економічна статистика, що вивчає народногосподарські зв'язки, розрахунок макроекономічних показників; соціально-демографічна статистика, мета якої складається у вивченні населення, соціальних (неекономічних) явищ й процесів життєдіяльності людей; галузеві статистики, що характеризують окремі галузі суспільного виробництва. Наявність галузей в статистиці викликана специфікою різних видів діяльності суспільства, що є предметом статистики.До галузевих статистик відносяться промислова і сільськогосподарська статистики, статистика транспорту, статистика зв'язку, праці, фінансів, охорона здоров'я та ін.

Загальна теорія статистики, економічна статистика, соціально-демографічна статистика й галузеві статистики в сукупності є єдиною статистичною наукою.

Теоретичною основою статистики виступає, перш за все, діалектичний та історичний матеріалізм, що озброює економіста знаннями законів розвитку суспільного життя, дає йому базу для підходу, розуміння і тлумачення суспільних явищ.

Для правильного тлумачення суспільних явищ надзвичайно важливий принцип взаємного зв'язку і взаємної обумовленості явищ. Філософська наука установила, що у взаємному зв'язку один з одним знаходяться не тільки різні явища, але й окремі сторони кожного явища. Це означає, що для глибокого і всебічного вивчення суті явища необхідно установити як його зовнішні зв'язки з навколишніми явищами, так і внутрішні зв'язки, тобто зв'язки між окремими явищами. Принцип взаємозв'язку означає, що жодне явище не можна зрозуміти без аналізу його зв'язків з навколишнім світом.

Розглядаючи всі явища в стані безперестанного розвитку, слід розуміти розвиток не як простий процес зростання, накопичення кількості, а як такий розвиток, який переходить від незначних кількісних прихованих змін до змін відкритих, якісних, корінних.

Суспільні явища і процеси в своїй масі неоднорідні, різноякісні. Маючи справу з кількісними характеристиками, статистика за допомогою своїх специ­фічних прийомів розкриває перехід явищ, що вивчаються, з одного якісного стану в інший і тим самим дозволяє робити науково обґрунтовані висновки.

Разом з філософською наукою як теоретична основа статистики виступають економічна теорія, яка озброює статистику знанням законів суспільного розвитку, законів виробництва і розподілу матеріальних благ, законів ринкових відносин, а також галузеві економіки, що розкривають закономірності розвитку конкретних галузей народного господарства.

Кожна наука володіє своїми суттєвими особливостями, які відрізняють її від інших наук і дають їй право на самостійне існування як окремої галузі знань. Головна особливість всякої науки полягає в предметі пізнання, в принципах і методах його вивчення, які в сукупності утворюють його методологію.

Предметом дослідження статистики є масові соціально-економічні явища й процеси; вона вивчає кількісну сторону цих явищ й процесів в нерозривному зв'язку з їх якісним вмістом в конкретних умовах місця і часу. Соціально-економічне життя суспільства виявляється в різного роду масових явищах, як, наприклад, виробництво різноманітних видів продукції, споживання цієї продукції, експорт та імпорт продукції, перевезення вантажів і пасажирів та інші явища економічного, культурного і політичного життя. Статистика також вивчає природні ресурси і природні умови, оскільки вони впливають на життя суспільства.

Явища і процеси в житті суспільства характеризуються статистикою за допомогою статистичних показників. Статистичний показник – це кількісна оцінка властивостей явища, що вивчається. При цьому слід мати на увазі, що в статистичному показнику виявляється єдність якісної і кількісної сторін. Якщо не визначена якісна сторона явища, то не можна визначити і його кількісну сторону. Так, правильно визначити розмір валового національного продукту країни можна лише за умови, якщо відома його якісна характеристика.

У кожен історичний момент соціально-економічні явища мають конкрет­ні розміри, структуру, інтенсивність розвитку, ту або іншу розповсюдженість і певні співвідношення один з одним. Статистика за допомогою статистичних показників характеризує розміри явищ, що вивчаються, їх особливості, зако­номірності розвитку та їх взаємозв'язки. При цьому статистичні показники підрозділяються на обліково-оціночні й аналітичні. Обліково-оціночні показ­ники відображають обсяг або рівень явища, що вивчається; аналітичні показ­ники використовуються для характеристики особливостей розвитку явища, розповсюдженості в просторі, співвідношення його частин, взаємозв'язку з іншими явищами. Як аналітичні показники використовуються середні величини, показники структури, варіації, динаміки, міри тісноти зв'язку та ін.

Наприклад, статистика показує чисельність окремих груп населення країни та її регіонів на початок звітного року, використовуючи обліково-оціночні показники, а за допомогою аналітичних показників характеризують зміну чисельності населення порівняно з початком попереднього року, відображають статевовіковий склад населення, щільність населення за регіонами і таке ін.

Дата добавления: 2014-11-08