Театральна музика

Театр — особливий вид мистецтва, завдяки якому можна здійснити захоплюючу подорож у будь-який куточок планети, зазирнути у різні епохи, навіть у майбутнє. Розрізняють драматичний, ляльковий і музичний театри.

У драматичному театрі щовечора на сцену виходять актори, щоб розповісти про життя героїв, яких вони зображують. Діючими особами лялькового театру є ляльки, якими керують актори-ляльководи.

У музичному театрі сюжет розкривається мовою інструментальної музики, співу і танцю.

Оперна вистава супроводжується грою оркестру. Він відкриває оперу увертюрою, створює яскраві інструментальні картини, допомагає розкривати почуття героїв.

Опера - один з видів театрального мистецтва. В опері умовність театру особливо очевидна, адже у повсякденному житті люди не співають для того, щоб розповісти про свої почуття. Головне в опері - музика. Однак партитура (нотний запис музики) повинна бути представлена, розіграна на сцені: задум опери розкриється повністю тільки в сценічному просторі. Такий спектакль вимагає особливої майстерності від виконавців: вони повинні не тільки вміти співати, але й мати акторські здібності. За допомогою звуків актор-співак здатен виразити складні почуття. Вплив музичного спектаклю за наявності сильного складу співаків, гарного оркестру, професійної режисури може бути величезним, адже він підкоряє глядача, веде його у світ божественних звуків.

В XVI ст. на основі придворних і народних танців почав формуватися балетний театр. Саме слово «балет» ( з латинської) означає «танцювати». У балеті про події і взаємини персонажів розповідають танцювальні рухи, які артисти виконують під музику, написану на основі лібрето..

Оперний театр не просто місце, де ставляться оперні й балетні спектаклі, а й визначний центр культурного і громадського життя. Тут створюються культурні цінності, які становлять гордість і славу всього народу; тут засобами мистецтва розкривається багатий, різноманітний духовний світ людини, проявляються її найкращі, гідні наслідування якості, пропагуються передові ідеї часу, високі уявлення про мораль, обов'язок, красу людських вчинків і почуттів.

Уже понад три століття балетом називають виставу, де поєдналися музика і танець, драматичне і образотворче мистецтво. Балет виник в Італії, де популярними були веселі танцювальні сценки під час карнавалів. У Франції розквітнув придворний балет -- пишне й урочисте видовище, у якому брали участь навіть король і королева. Саме у цій країні було засновано королівську Академію танцю, де балетмейстери (майстри балету) створили спеціальну хореографічну мову, якою й досі користуються в усьому світі. Мова музики і мова танцю мають багато спільного, тому не дивно, що вони об'єдналися в балеті. Балет створюють композитор і балетмейстер. Сюжет будують за мотивами літературного твору або пишуть спеціально. Балет складається із класичного танцю, характерного танцю і пантоміми. Класичний танець — граціозний, витончений; характерний — відтворює елементи народних танців; пантоміма увиразнює зміст.

Сучасний балет широко використовує гімнастичні й акробатичні рухи. Вони надзвичайно збагачують і осучаснюють старовинне мистецтво балету. Якщо всі елементи балету будуть підпорядковані єдиній меті, глядачі відчують справжню насолоду.

У балеті, як в опері та оркестрі, важливу роль виконує диригент, який керує виставою. Він повинен не тільки добре знати музику, а й володіти всіма тонкощами хореографії.

Найпопулярніший балет - «Лебедине озеро» П. Чайковського. Стислий зміст. Уночі, напередодні балу, на якому молодий принц Зигфрід має оголосити ім'я своєї нареченої, він потрапляє до чарівного озера поблизу зруйнованого замку. Там юнак знайомиться з дівчиною Одеттою, яку зачарував у лебедя злий чаклун. Тільки вночі, саме біля цього озера, вона здатна перетворюватися на людину. Зняти закляття чаклуна може лише кохання. Зигфрід освідчується у вічному коханні Одетті. Проте злий чаклун, підслухавши розмову закоханих, відправляє на бал свою доньку, перетворивши її в Одетту. Принц, введений в оману, клянеться у коханні іншій. Попередню клятву зруйновано, тому Одетта повинна загинути. Але Зигфрід, зрозумівши, що його обдурено, мчить до озера освідчитися в коханні дівчині-лебедю. Його вірність знищує силу злого чаклуна. Чари знято. Кохання перемогло!

Оперетою до середини XIX ст. називали невелику оперу. Як розважальний жанр оперети сформувався в 50-ті роки XIX ст. До складу оперети входять куплетні пісні, танці, розмовні діалоги. Звичні для опери форми — арії, вокальні ансамблі, хори, балетні сцени — в опереті мають полегшений характер, але саме музика є основою розвитку дії.

Жанр бере початок від французької комічної опери, італійської опери-буф, від німецького і австрійського зінгшпіля. У творчості Моцарта, Бетховена і Вебера зінгшпілі — глибокі психологічні і філософські твори. З часом складні ідеї зникли із творів цього жанру, поступившись простим сюжетам і розважальній музиці.

Угорський композитор і диригент Франц Легар (1870—1948) написав понад тридцять оперет. Всесвітньо відомі: «Весела вдова», «Граф Люксембург», «Циганська любов».

В оперетах за допомогою співу й усних діалогів розігрують часто комічні і фантастичні історії з використанням складних декорацій і екзотичних костюмів. Класичні мюзикли з'явилися в США наприкінці 20—30-х років XX ст. Тоді в зеніті слави був прекрасний танцівник Фред Астер. У мюзиклах найчастіше йшлося про життя простих людей, танці відігравали в них більш важливу роль, ніж в оперетах.

Мюзикли пішли від оперет (маленьких опер) XIX ст. Мюзикл – це сценічний твір (як комічний, так і драматичний за сюжетом), в якому використовуються форми естрадного мистецтва, драматичного театру, балету, опери та побутового танцю. Якщо в опереті музичні фрагменти можуть бути вставними, у мюзиклі вони ніби «розчинені» у дії. Мюзикл — мистецтво для всіх. Сюжети їх, як правило, прості, а мелодії часто стають шлягерами. Історія мюзиклу почалася в 1866 р. - тоді в Нью-Йорку було представлено музично-драматичне дійство «Чорний шахрай» (в іншому перекладі «Лиходій-шахрай»). Успіх був приголомшливим і несподіваним. Однак повноправне місце серед інших видів театрального мистецтва мюзикл зайняв лише в 20-х рр. XX сторіччя. Подібні спектаклі стали з'являтися спочатку в США, а після Другої світової війни - на сценах Англії, Австрії, Франції. Найбільш успішні мюзикли були екранізовані («Кабаре», «Шербурзькі парасольки», «Звуки музики»).

Першим фільмом-мюзиклом став «Джазовий співак» (1927). Творці фільму зрозуміли, що в кіно більше можливостей, ніж у сценічного мистецтва, і незабаром музичними фільмами стали феєрії зі співом, танцями і майже повною відсутністю сюжетної лінії.

На початку 40-х років смаки знову змінилися. Виник новий різновид мюзиклів, що досі є популярним. У цих мюзиклах сюжет був побудований за всіма правилами, а події змінювалися піснями і танцями. Ці мюзикли спочатку ставили в театрах, потім більшість із них, у тому числі «Вестсайдська історія» (1957), «Звуки музики» (1959) і «Бріолін» (1972), лягли в основу популярних фільмів. Сучасні мюзикли «Джозеф», «Кішки», «Привид опери», «Нотр-Дам», «Знедолені» популярні в усіх країнах світу. А фільм, що був поставлений за мюзиклом «Чикаго» в 2003 р., завоював відому кінопремію «Оскар» у декількох номінаціях. Пісня «Белль» з мюзиклу «Нотр-Дам»стала хітом одразу після його виходу. «Зоряний експрес» — один із лондонських мюзиклів, який досить довго утримувався на сцені. Актори в цьому мюзиклі виходять на сцену на роликових ковзанах і іноді катаються по всьому залу спеціально прокладеними доріжками.

Словник ключових понять

Лібрето -книжечка зі змістом опери, балету.

Арія — сольний номер героя в опері.

Увертюра -інструментальний вступ до спектаклю.

Хореографія -мистецтво танцю.

Балет — музична драма, виражена засобами хореографії.

Адажіо — лірична центральна частина балету, яку виконують головні персонажі.

Варіації— сольні танці героїв балету.

Па-де-де — дует головних героїв балету.

Кордебалет — велика група танцівників.

Дата добавления: 2014-11-16