Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Поняття про статистичні графіки і правила їх побудови




 

В результаті опрацювання даних різного ряду спостережень отримують значну кількість цифрового матеріалу, який розміщують у таблицях. Застосування табличного методу значно полегшує орієнтацію в зібраному і згрупованому матеріалі. Проте в багатьох випадках статистичних досліджень не можна обмежуватись одними таблицями.

Таблична форма викладу цифрового матеріалу не завжди дозволяє достатньо наглядно і чітко відобразити загальну картину стану або розвитку будь-якого явища, розкрити закономірності зв’язку статистичних показників між собою, або їх розподілу. А тому для розв’язання цих та інших завдань поряд зі статистичними таблицями широко застосовується графічний метод зображення статистичних величин.

Статистичний графік – це особливий спосіб наочного зображення й узагальнення статистичних даних про соціально-економічні явища і процеси за допомогою графічних образів, рисунків або схематичних географічних карт і пояснень до них.

Графіки застосовуються, головним чином, для характеристики (порів­няння) розвитку показників у часі і просторі, вивчення структури і структурних зрушень, контролю за виконанням планових завдань, характеристики просторового розміщення і просторового розповсюдження явищ. Графіки застосовуються також для аналізу зв’язків і залежностей між різними показниками або між значеннями варіаційної ознаки і частотами або частками.

Графіки, які застосовуються для зображення статистичних даних, надзвичайно різноманітні. Не дивлячись на різноманіття видів графічних зображень, при їх побудові виконуються загальні правила.

При побудові статистичного графіка потрібно знати, з якою метою складається графік, вивчити вихідний матеріал і володіти методикою графічних зображень.

До побудови статистичних графіків пред'являється низка обов'язкових вимог:

– графік повинен бути точним, зрозумілим і наочне його сприйняття досить легким;

– графік повинен мати всі необхідні складові, які його формують;

– цифрові дані, що зображуються графічно, повинні правильно й об'єктивно відображати суспільні явища і процеси.

Основними елементами графіка є: поле графіка, графічні образи, масштабні орієнтири й експлікація графіка. Кожний елемент має своє призначення і виконує відповідну роль у побудові й інтерпретації графіка.

Поле графіка – це простір, на якому розміщуються геометричні та інші знаки, які створюють графік. Цей простір обмежується або аркушем чистого паперу, або географічною чи контурною картою.

Розмір поля залежить від призначення графіка. В статистичних дослідженнях найбільш часто зустрічаються графіки у вигляді прямокутників з нерівними сторонами по вертикалі і горизонталі, хоча також застосовуються графіки у вигляді квадратів. У практиці співвідношення нерівних сторін полів графіка береться від 1:1,33 до 1:1,50, якщо вертикальну сторону прийняти за 1.

Просторові орієнтири задаються у виді прямокутної системи координат, тобто координатної сітки. В картограмах засобами просторової орієнтації виступають географічні карти.

Графічний образ – це сукупність різноманітних геометричних та графіч­них знаків, за допомогою яких відображаються статистичні величини. В статистичних графіках використовуються такі геометричні знаки, як точки, відрізки прямих ліній, квадрати, прямокутники, кола, півкола, сектори, а також графічні знаки – символи у вигляді силуетів або рисунків. Це і є основою графіка, його мовою.

Велика різноманітність графічних знаків, що утворюють графічний образ, вимагає ретельного їх вибору. Вибір графічних символів визначається тим, яка сторона явища, що вивчається, повинна отримати відповідне зображення. Якщо, наприклад, потрібно показати безперервне із року в рік збільшення виробництва продукції (послуг), графічне зображення може бути представлене ламаною неперервною лінією. Якщо існує завдання щодо зображення обсягів наданих послуг за окремі роки, то можна використати стовпчикову діаграму.

Масштабні орієнтири статистичних графіків – це масштаб, масштабні шкали і масштабні знаки, які використовуються для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків.

Масштаб – це умовна міра переведення числової величини статистичного явища в графічну і, навпаки. Тобто, – це довжина відрізка шкали, прийнята за числову одиницю. Наприклад, 1 см на графіку відповідає 1000 одиницям виробленої продукції, або 1 см2 дорівнює 100 км2 на досліджуваній території.

При побудові графіка масштаб повинен бути таким, щоб зрозуміло і чітко виявлялися відмінності зображення статистичних величин і разом з цим їх легко можна було б порівнювати між собою. Найбільш розповсюдженою при побудові статистичних графіків є система прямокутних координат. При цьому найкраще співвідношення масштабу на осі абсцис і ординат 1,41:1, яке відоме під назвою «золотого перетину». На осі ординат графіка повинна бути нульова точка. У випадках, коли мінімальне значення ознаки значно вище нуля, доцільно робити розрив вертикальної шкали.

Масштабна шкала – це лінія, поділена на відрізки точками відповідно до прийнятого масштабу. Носієм шкали можуть виступати пряма або крива лінії. Залежно від цього масштабні шкали поділяють на прямолінійні і кругові.

Масштабна шкала складається з трьох елементів: носія або опори, шкали (осі координат); рисок або точок, що обмежують відрізки; цифрових значень рисок або точок. Побудова масштабних шкал зводиться до поділу носія масштабної шкали точками або рисками на відрізки і нанесенню навпроти рисок відповідних цифрових даних.

Довжину відрізків між сусідніми поділками шкали називають графічним інтервалом, а різницю між числовими значеннями цих поділок – числовим інтервалом. Обидва інтервали можуть бути рівними і нерівними.

Шкали можуть бути прямолінійні і криволінійні, рівномірні і нерівномірні.

Носіями прямолінійних масштабних шкал є осі координат, які діляться на відрізки відповідно до вибраного масштабу. Прикладом прямолінійноїшкали може слугувати лінійка, поділена на сантиметри і міліметри. Криволінійні шкали можуть бути круговими і дуговими. У формі кругової шкали побудований циферблат годинника, у формі дугової шкали – транспортир.

Рівномірною називається шкала, у якої по всій її довжині рівним графічним інтервалам відповідають рівні числові інтервали (шкала лінійки). Відрізки в ній пропорційні числам. Зі збільшенням числа у два рази подвоюється також відрізок шкали. Рівняння рівномірної шкали виражається формулою y = mz,де т – масштаб в мм (см); z – номер відмітки; у – довжина шкали від її початку до z- ївідмітки.

Статистичні графіки, побудовані за допомогою рівномірних шкал, дають можливість визначити, на скільки один рівень вищий або нижчий за інший. Можна також визначити, у скільки разів один рівень вищий (нижче) за інший. Таким чином, розміри суспільних явищ можна порівнювати, як арифметично, так і геометрично.

Способи побудови масштабної рівномірної шкали різні. Якщо відомий масштаб і одна точка (початок) на шкалі, то, відклавши від цієї точки відрізок, що дорівнює масштабу, отримують перший графічний інтервал. Потім від кінця першого графічного інтервалу відкладається наступний і т. д.

Якщо дана довжина шкали і числові значення її меж (крайніх точок), то необхідно спочатку визначити масштаб. Припустимо, довжина шкали дорівнює 100 мм (у = 100мм), нижня межа шкали 0, верхня 100. Масштаб визначається за формулою:

.

Це означає, що 1 мм береться за одиницю, а 1 см – відповідно за 10 одиниць. Знаючи масштаб і довжину шкали, можна знайти кількість рівних відступів, на які ділиться шкала. Якщо масштаб виражений в сантиметрах, то число відступів отримаємо діленням числа, прийнятого за верхню межу шкали, на кількість одиниць, прийнятих для масштабу. Наприклад, 100: 10.

Якщо дана довжина шкали і відома кількість відступів, на які потрібно її поділити, то потрібно розрахувати масштаб і послідовно відкладати його на шка­лі. Припустимо, довжина шкали дорівнює 80 мм. Її потрібно поділити на 16 відступів. Масштаб буде дорівнювати 5 мм (80: 16). Послідовно, відкладаючи від початку шкали відрізки, що дорівнюють масштабу, отримаємо графічні інтервали. Позначивши їх цифровими показниками, матимемо масштабну шкалу.

Крім рівномірних, широко застосовуються нерівномірні – логарифмічні і напівлогарифмічні – шкали. Рівномірні шкали, що дозволяють порівнювати і вимірювати абсолютні зміни показників, не зовсім придатні для вимірювання і порівняння відносних змін. Зображення відносних змін на діаграмі з рівномірною шкалою призводить іноді до спотворення суті змін, подій і явищ за певний період.

Відносні зміни, або темпи динаміки, значень наочно відбиваються кутом нахилу до осі абсцис відступів кривої, що поєднують точки, відповідні на діаграмі цим значенням показника. Відстань між точками втрачає своє значення, тобто геометричним знаком динаміки показника виступає не довжина відступу між сусідніми точками, а кут нахилу відступів кривої до осі абсцис.

Масштабні знаки – це еталони, які зображують на графіку статистичні величини у вигляді квадратів, кругів, силуетів тощо. Ними користуються для визначення розмірів і співвідношень статистичних величин, зображених на графіку, тобто для порівняння графічних знаків зі знаком-еталоном.

Експлікація графіка (від лат. explicatio — розгортання, докладний виклад, пояснення) – це словесні пояснення, які розкривають його зміст і основні елементи: заголовок графіка, одиниці виміру, умовні позначення.

Загальний заголовок повинен зрозуміло, чітко і коротко розкрити основний його зміст і відповісти на три питання – що, де, коли?

На кожній масштабній шкалі графіка зазначаються розміщені на них статистичні величини й одиниці їх вимірювання.

Пояснювальні надписи до окремих елементів графічного образу можуть зна­ходитись на полі графіка або у формі умовних позначень виноситись за його межі.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-08; Просмотров: 434; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.