Поняття галузі і виду діяльності

Дополнительная

Аналитические характеристики

Линейность определяемых значений содержания фибриногена в плазме крови человека в диапазоне концентраций от 0,6 до 5,0 г/л, отклонение от линейности - не более 5%.

Коэффициент вариации результатов определения - не более 5%.

Чувствительность метода - 0,5 г/л.

Допустимый разброс результатов при использовании разных наборов одной серии -не более 5%.

В норме содержание фибриногена в плазме крови колеблется от 1,8 до 4,0 г/л.

Изменение содержания фибриногена при различных заболеваниях

Заболевание	Содержание фибриногена, г/л
Атеросклероз	3,9±1,1
Претромботическое состояние	4,5±0,2
Сахарный диабет тип I	4,2±0,2
Сахарный диабет тип I!	3,9±0,2
Хроническая почечная недостаточность	3,45±0,7
Синдром хронического легочного сердца	4,5±0,2
2 триместр беременности	4,19±0,6
3 триместр беременности	5,35±1,4
Нормальные роды	4,92±2,0
Преэклампсия	5,1 ±0,8
Рак разной локализации	4,7±0,2

Список литературы по теме занятия:

- Основная

• Долгов, В.В. Лабораторная диагностика нарушений гемостаза / В.В. Долгов, П.В. Свирин. М., 2005.–115 с.

• Баркаган З.С.Диагностика и контролируемая терапия нарушений гемостаза/З.С. Баркаган, А.П. Момот.-Москва: Ньюдиамед.-2001, 285с. с ил.

• Вавилова Т.В. Антитромботическая терапия в клинической практике / Т.В. Вавилова.-СПб.: СПбГМА им. Мечникова, 2006.- 84 с.

• Кишкун А.А. Руководство по лабораторным методам диагностики / А.А. Кишкун.-М.: ГЭОТАР-Медиа.-2007.-800 с.

• Момот А.П. Патология гемостаза / А.П. Момот.-СПб.:ФормаТ.-208с

• Тимошевский В.И. Носовые кровотечения / В.И. Тимошевский, А.Н. Мамаев.-Тверь: ООО «Издательство «Триада»,2007.-120с.

Учебно-методическое пособие:

Каталог наборов реагентов НПО «РЕНАМ» МБООИ «Общество больных гемофилией

Традиційно економічна діяльність класифікувалася по галузях і підгалузях, причому під галуззю розумілася сукупність підприємств, які випускають аналогічну за призначенням і близьку конструкційно продукцію, мають подібну структуру основних засобів і трудових ресурсів, мають схожі технологічні процеси. В складі галузі виділялися підгалузі, а галузі об’єднувалися в народногосподарські комплекси. Галузева класифікація (Загальний класифікатор галузей народного господарства —ЗКГНГ), що використовувалася в Україні до 2001 р., була успадкована від часів Радянського Союзу і відображала головним чином організацію управління економікою тих часів. Кожна галузь і комплекс знаходились під управлінням відповідного міністерства. Крім того, така класифікація дозволяла проводити порівнювальний галузевий аналіз, оскільки виділяла групу підприємств, що знаходилися приблизно в однакових умовах. Таким чином, в ній використовувався такий критерій класифікації, як сукупність інституціональних одиниць, працюючих в одній сфері діяльності.

З 2001 року в статистиці, а потім і в практиці ДПС почала використовуватись класифікація по видах економічної діяльності.

Вид діяльності — це процес об’єднання ресурсів (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та надання послуг. Таким чином, вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції (або наданням послуг).

Окремий вид діяльності може складатись з єдиного простого процесу, а може охоплювати й цілий ряд процесів. кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Якщо виробництво окремих елементів є складовою частиною одного й того самого процесу виробництва, то всі процеси разом розглядаються як єдиний вид діяльності.

Об’єктами класифікації по видах діяльності є усі види економічної діяльності господарських суб’єктів (фізичних та юридичних осіб).

Для опису економіки Класифікацію видів економічної діяльності побудовано так, що виділені об’єкти охоплюють усі або майже усі види діяльності, які здійснюються в будь-якій галузі господарства.

Хоча фактично виділення видів діяльності засноване на тих самих ознаках, що і виділення галузей — технологічному процесі, аналогічному призначенні продукції, аналогічній структурі основних засобів, сировини та матеріалів, між ними існує суттєва відмінність. Об’єктом класифікації за галузевою ознакою є підприємство або суб’єкт підприємницької діяльності, тобто має місце так званий інституціональній підхід. Об’єкт класифікації за видами діяльності — це бізнес-процес або сукупність бізнес-процесів, призначених для випуску певного виду продукції. Останні створюють ринки товарів або послуг. Підприємство може здійснювати один або кілька видів діяльності і відповідно виступати гравцем на одному або кількох ринках товарів чи послуг. Таким чином, класифікація за видом діяльності відображає функціональний статистичний підхід, в основі якого — характер діяльності і кінцевий продукт. Це добре узгоджується з аналізом товарних ринків, конкурентної боротьби. Але потреба класифікації суб’єктів економічної діяльності з метою управління і аналізу не зникла, тому після введення поняття виду діяльності поняття “галузь” також збереглося. Згідно з КВЕД, галузь – це сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах виробничої діяльності. Належність підприємства до тієї чи іншої галузі визначається залежно від того, який вид діяльності становить основну частку у виробленій продукції, чи наданих послугах. Фактично мова йде про побудову дворівневої статистичної класифікації: на першому рівні виділяються види діяльності відповідно до продуктів і особливостей бізнес-процесів, а на другому рівні суб’єкти підприємницької діяльності залежно від основного виду діяльності об’єднуються в підгалузі і галузі. Класифікація по видах діяльності дає можливість оцінювати динаміку виробництва тих чи інших продуктів, перспективи розвитку їх ринків, визначати основних конкурентів і характер конкурентної боротьби. Класифікація по галузях дозволяє виділяти групи підприємств, що знаходяться в подібних умовах господарювання і під впливом однакових макроекономічних і галузевих факторів. В КВЕД галузі виділяються на рівні секцій і підсекцій; всього виділено 17 галузей, з деталізацією добувної і обробної промисловості по 2 і 14 підгалузях відповідно. Треба відзначити, що при побудові класифікації по галузях весь обсяг виробництва і продажу продуктів підприємства включається в підсумок тієї галузі, до якої належить його основний вид діяльності, що певним чином спотворює галузеву структуру економіки.

Саме ця класифікація має першочергове значення для податкових потреб, оскільки об’єктом оподаткування є не вид діяльності чи продукт, а суб’єкт підприємницької діяльності незалежно від того, скільки видів діяльності він здійснює.

Безумовно, впровадження КВЕД в практику діяльності податкових служб є необхідним з багатьох причин. Назвемо лише основні.

- Інформація, отримана при проведенні статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до системи національних рахунків), безпосередньо використовується при плануванні податкових параметрів. Зокрема, основні макроекономічні показники по галузі або виду діяльності використовуються для оцінки темпів зростання і відповідно потенційної податкоспроможності, вкладу в дохідну частину бюджету і т. ін. Крім того, це дозволяє отримати середньо галузеві показники структури активів і пасивів, обсягу продажу, собівартості з тим, щоб потім порівняти їх з даними конкретного підприємства і оцінити типовість чи не типовість співвідношень статей фінансової звітності, ризик виявлення податкових порушень;

- Реєстрація і облік підприємств і організацій ведеться за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі підприємств і організацій. Цей же реєстр використовується і ДПС для встановлення кількості потенційних і реальних платників податків, визначення стану розрахунків з бюджетом по галузях зокрема, показники нарахованих і сплачених податків, податкового боргу, переплат, суми отриманих пільг і т.п.

- Уніфікація національної статистичної класифікації з Класифікацією видів економічної діяльності Статистичної Комісії Європейського Союзу (NACE) дає можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною. Україна зацікавлена в тому, щоб вивчати стан податкової системи інших країн, визначити оптимальний рівень податкового навантаження, співвідношення окремих видів податків між собою.

Процес впровадження КВЕД в практику діяльності ДПС України ще не завершено. Деякі звітні форми і досі надаються в розрізі галузей ЗКГНГ, деякі — в розрізі видів діяльності за КВЕД. Інколи в звітних формах наводяться фактично галузі за новою кодифікацією, але у назві таблиці фігурують види діяльності.

Така ж проблема існує і для фінансової звітності. Якщо проаналізувати реквізити фінансової звітності відкритих акціонерних товариств за 2004 рік, то привертає увагу той факт, що і досі підприємства вказують код галузі згідно ЗКГНГ, але вид діяльності не наводять. В обов’язковій табличці “Основні види діяльності” (розділ звіту “Основні відомості про емітента”) знову ж таки наводяться не види діяльності, а галузі за ЗКГНГ. Це свідчить про недостатню увагу до роз’яснення особливостей КВЕД і сутності нової кодифікації. Фактично і в ДПС, і в комерційному секторі склалося уявлення про те, що КВЕД — це класифікація тільки по видах діяльності, хоча в Наказі Держстандарту №441 від 22.10.1996 р. “Про затвердження Державного класифікатора України” чітко сказано, що код секції і підсекції визначає галузь, і лише коди розділу, групи, класу і т.п. визначають вид діяльності.[4]

Згідно з КВЕД економіка України включає більше 30 галузей (всередині яких налічуються десятки підгалузей), але не всі вони мають однакове значення для економічного розвитку держави, наповнення бюджету і покращення соціальної ситуації. Зокрема, можна виділити кілька галузей, що вносять основний вклад в формування ВВП і бюджету. До них належать виробництво і розподілення електроенергії, газу та води, металургія і оброблення металу, транспортування нафти і газу, харчова промисловість і переробка сільськогосподарської сировини. Такі галузі носять назву бюджетоутворюючих. Так, у січні-квітні 2005 р. частка перших трьох за обсягами реалізації видів діяльності склала більше половини всього обсягу промислової продукції (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Обсяг реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності за січень-квітень 2005 року

	Обсяг реалізованої промислової продукції, робіт, послуг у відпускних цінах підприємств (без ПДВ та акцизу)
млн. грн.	у % до всієї реалізованої продукції
Промисловість України, в т.ч.	124191,2
Харчова промисловість та пере-роблення сільськогосподарських продуктів	17052,0	13,7
Металургія та оброблення металу	33905,0	27,3
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	18278,9	14,7

Наповнення бюджету залежить в першу чергу від податкових надходжень цих провідних галузей, причому абсолютні суми податкових надходжень залежать не тільки від обсягів реалізації, але і від податкового навантаження підприємств цих галузей. В теорії податкове навантаження повинно бути однаковим для всіх підприємств незалежно від галузі, форми власності і інших обставин, але на практиці воно суттєво розрізняється залежно від суми наданих пільг, розташування провідних підприємств у вільних економічних зонах, застосування різноманітних легальних і напівлегальних схем оптимізації податків. Крім того, по галузях розрізняються рентабельність операційної діяльності і питома вага збиткових підприємств. Проілюструємо цю тезу на прикладі даних про податкове навантаження кількох провідних галузей економіки (табл. 1.2.). Як видно з таблиці, металургійна промисловість складає п’яту частину промислового виробництва України і при цьому має стійке від’ємне сальдо по розрахунках з бюджетом. Це зумовлено тим, що підприємства галузі працюють переважно на експорт і отримують відшкодування з бюджету по ПДВ. Зауважимо, що механізм оподаткування експортних операцій стимулює до продажу продукції на зовнішньому ринку і в інших галузях (наприклад, в харчовій), в результаті чого найбільш потужні і прибуткові підприємства фактично не сплачують податки в бюджет. Ця проблема вже призвела до численних закликів переглянути ставку ПДВ на експортні операції як з боку податкових органів, так і з боку промисловців.

Хімічна і нафтохімічна промисловість тривалий час знаходилася в скрутному фінансовому становищі і мала один з найбільших відсотків збиткових підприємств. Це зумовлює мінімальний рівень податкового навантаження в галузі.

Таблиця 1.2. Динаміка розвитку і податкове навантаження по галузях в 200Х р.

	Питома вага в загальному обсязі промислового виробництва %	Темпи росту обсягу виробництва (до попереднього року)	Питома вага в нарахованих податкових платежах, %	Податкове навантаження, % *
Металургія і обробка металу	20,5	3,9	-140	-1,3
Хімічне виробництво	6,6	6,5		0,4
Виробництво машин і устаткування	12,1	11,3		3,8
Целюлозно-паперова промисловість і видавнича справа	1,9	8,4		4,0
Легка промисловість	1,6	0,4		3,5

*Відношення суми нарахованих податкових зобов’язань до обсягу виробництва галузі.

Щодо ділових схем галузей, то збитковість хімічної промисловості і практично нульові темпи розвитку легкої промисловості зумовлені поміж іншим і тим, що саме в цих галузях дуже великий обсяг операцій з давальницькою сировиною. На певному етапі це було єдиною можливістю вижити і зберегти кваліфіковані кадри та виробничі потужності. Але протягом останніх 5-6 років вже остаточно доведено, що робота на основі давальницьких (толлінгових) схем не дозволяє підприємствам розвивати виробництво, оскільки продукція реалізується фактично по собівартості і підприємства не мають прибутку.

Показники податкового навантаження по галузях зазнають значного впливу із-за практики надання пільг тим чи іншим підприємствам, регіонам, підгалузям, видам діяльності. Наприклад, за 2002 рік загальна сума наданих пільг становила 56,3 млрд. грн, (для порівняння —доходи Зведеного бюджету склали 60,8 млрд. грн.), причому 20,4% припадало на торгівлю і громадське харчування, 7,9% — на харчову промисловість, 14% — на фінансову діяльність. Тобто більше 40% всієї суми пільг припадало на галузі, що найбільш динамічно розвиваються і мають всі можливості для адекватної участі в формуванні бюджету.

В результаті податкове навантаження по підприємствах окремих галузей дуже нерівномірне – від від’ємного значення в металургії і до максимального в целюлозно-паперовій промисловості. Цей чинник справляє значний вплив на абсолютну суму податкових надходжень.

Для оцінки податкових надходжень в майбутні періоди необхідно проаналізувати динаміку розвитку окремих галузей, і в першу чергу бюджетоутворюючих. Саме вони визначають динаміку розвитку економіки в цілому. Однак темпи розвитку, а значить і питома вага окремих галузей в загальному обсязі промислового виробництва не є сталою. Ще 10-12 років тому однією з основних галузей в економіці України буду машинобудування. Зараз воно втратило свої позиції, а сільське господарство взагалі знаходиться у перманентній кризі. Замість цього на передові позиції висунулася харчова галузь, яка зараз посідає друге місце в промисловості за обсягом виробленої продукції. Тобто склад бюджетоутворюючих галузей може змінюватись з часом.

Якщо певні галузі відіграють основну роль в економіці України, то так само галузева структура економіки окремих регіонів впливає на темпи їх розвитку. В Додатку 2 для індивідуальної роботи наведена галузева структура економіки України і трьох різних за характером економічної діяльності областей — Київської, Донецької і Чернівецької. Склад провідних галузей для кожної з цих областей відрізняється: якщо для Донецької області це металургія, видобування вугілля, машинобудування і електроенергетика, які разом складають біля 78% промислового виробництва за 2002 рік, то для класичної сільськогосподарської області, якою є Чернівецька (питома вага промисловості в загальному обсязі виробництва складає трохи більше чверті), в склад провідних галузей входять харчова, легка промисловість, машинобудування і електроенергетика. Хоча машинобудування в обох областях дає біля 10-12% від загального обсягу промислового виробництва, треба пам’ятати, що в абсолютному виразі це різні речі: машинобудування Донеччини в 2002 році випустило продукції на 3936,6 млн. грн., в той час як обсяг виробництва машинобудівної галузі Чернівецької області склав лише 97,5 млн. грн.

Зміст і завдання податкового аудиту в галузях економіки

Теоретичне обґрунтування змісту і завдань податкового аудиту в галузях економіки становить певні складнощі, оскільки самі поняття податкового контролю і податкового аудиту ще остаточно не визначені. Більше того, наразі у Комітеті з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестиції Верховної Ради обговорюється проект Закону України “Про державний фінансовий контроль“, навколо якого точаться суперечки спеціалістів з принципово різними підходами до цього поняття. Теоретична дискусія з цих питань виходить за межі даного посібника, оскільки наша мета — встановити, чому виникло поняття “податковий аудит в галузях економіки“ і яке місце воно займає в системі податкового контролю і аудиту. Ми спробуємо визначити, чи є цей напрямок податкового аудиту об’єктивно обумовленим і в чому його відмінності від інших напрямків податкового аудиту.

Для реалізації поставлених завдань потрібно відповісти на два основних запитання:

1. Як співвідносяться поняття державного фінансового контролю, податкового контролю, податкового аудиту і податкового аудиту в галузях економіки?

2. Чим викликане виникнення податкового аудиту в галузях економіки, які основні завдання він вирішує?

Почнемо з першого питання. В наукових публікаціях на даний момент активно обговорюються поняття державного фінансового контролю, податкового контролю і податкового аудиту. Зокрема, цим проблемам присвячені дослідження таких науковців, як Білуха М. Т., Василик О. Д., Дорош Н. І., Завгородній В. П., Каленський М. М., Крисюк В. І., Кучерявенко М. П., Мурашко О. В., Онишко Л. В., Онищенко В. А., Романів М. В., Чугаєв А. О. Дробозина Л. А., Русакова І. Г., Черник Д. Г., Юткина Т. Ф.

Незважаючи на відмінності в точках зору окремих фахівців, можна стверджувати, що більшість згодна з тим твердженням, що податковий контроль є складовою державного фінансового контролю, а податковий аудит є однією з форм, або функцій податкового контролю. Це цілком відповідає потребам нашого подальшого викладення, тому візьмемо за основу визначення державного фінансового контролю згідно з проектом вищезгаданого Закону:

“Державний фінансовий контроль — комплекс цілеспрямованих заходів органів, їх підрозділів чи службових осіб у межах повноважень, встановлених чинним законодавством України, з метою упередження, виявлення й припинення фінансових правопорушень на підконтрольному об’єкті щодо його фінансово-господарської діяльності, а також забезпечення законності, фінансової дисципліни та ефективності формування і витрачання коштів, у тому числі бюджетних, та інших активів у процесі володіння, розпорядження, використання і відчуження державного майна, відшкодування збитків та встановлення міри відповідальності у разі порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства”.[1, с. 2]

Оскільки за рахунок податків формується переважна частка доходів бюджету, то діяльність підприємств по нарахуванню і сплаті податків і зборів потрапляє в сферу діяльності державного фінансового контролю. Відповідно діяльність держави по їх справлянню становить сутність системи податкового контролю.

Так, В. А. Онищенко визначає податковий контроль як багато аспектну, міжгалузеву систему спостереження державних органів за фінансово-господарською діяльністю підприємств з метою забезпечення дохідної частини бюджету [7. с. 11]. Це визначення дуже вдало підкреслює комплексний, складний характер податкового контролю, а також вирізняє саме аналітичні функції, не зводячи цей метод регулювання економічної діяльності підприємств тільки до оперативних дій працівників податкової служби. Основні форми податкового контролю за В.А.Онищенко показані на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Основні форми здійснення податкового контролю

Розглянемо ці форми детальніше. З одного боку, їх склад в більшості своїй обґрунтований і відображає ситуацію, що склалася на практиці. Але, якщо виходити з того, що логічно було б окремо виділити тільки не співпадаючі за змістом форми, то перелік можна дещо скоротити. Так, наприклад, аналіз фінансової звітності платників податків та інформації, отриманої з інших джерел, зазвичай проводять на підготовчому етапі податкового аудиту. Огляд приміщень і територій, де здійснюється господарська діяльність, — це складова частина заходів фактичного контролю, які проводяться на етапі виконання перевірочних дій. Отримання пояснень від платників податків може відбуватись як на етапі виконання перевірочних дій, так і на узагальнюючому етапі податкового аудиту. Тому самостійний характер мають такі форми податкового контролю, як реєстрація і облік платників податків, облік податків, податковий аудит, масово-роз’яснювальна робота і обмін інформацією з іншими державними органами. Податковий аудит займає чільне місце в цьому переліку за складністю і трудомісткістю робіт, рівнем вимог до кваліфікації співробітників ДПС.

Далеко не всі форми податкового контролю мають галузеву специфіку. Реєстрація і облік платників податків, облік податків і інших обов’язкових зборів, організація виїзної перевірки і оформлення її результатів, масово-роз’яснювальна робота не залежать від галузевої належності платників податків (хоча і можуть мати особливості залежно від масштабів діяльності чи організаційної структури цільової групи платників податків). Формування бази даних по платниках податків також не залежить від галузі, хоча і повинно давати можливість отримати відповідну вибірку підприємств. Але ключова форма податкового контролю — проведення перевірок, або податковий аудит — має яскраво виявлену галузеву специфіку.

Податковий аудит (податкова перевірка) – це процесуальні дії контролюючих органів щодо контролю за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також дотримання законності операцій, пов’язаних з одержанням доходів і здійсненням розрахунків. [6]

Слід зазначити, що поняття податкового аудиту використовується в практичній діяльності контролюючих органів та суб’єктів підприємницької діяльності, але в нормативно-правових актах України і досі переважно застосовується поняття перевірки. Це не є суто термінологічна дискусія. Заміна поняття “перевірка” чи “документальна перевірка” поняттям “податковий аудит” відображає розвиток уявлень про перевірочні функції ДПС. Якщо термін “перевірка” має відносно вузьке значення і характеризує сукупність дій податківців, спрямованих на встановлення повноти і достовірності податкової звітності за певний період безпосередньо на підприємстві, то податковий аудит включає вибір платника податків, його до перевірочний аналіз, перевірку як таку, узагальнення методичних надбань, отриманих в процесі перевірки для подальшої роботи і т.п. В деяких випадках мова йде і про постійний моніторинг діяльності платника податків, спрямований на попередження порушень, встановлення атмосфери конструктивної співпраці і максимізацію податкових надходжень. Тому перехід від перевірки до податкового аудиту супроводжується різким зростанням питомої ваги аналітичних функцій, що і створює основи для виділення кількох етапів податкового аудиту.

Друге поставлене питання стосувалося причин виникнення податкового аудиту в галузях економіки і його основних завдань. Зауважимо, що податковий аудит в галузях не є одним-єдиним спеціалізованим напрямком податкового аудиту. Його виникнення, як і виникнення інших напрямків податкового аудиту зумовлено цілком обґрунтованою впевненістю в тому, що необхідною умовою ефективності проведення податкової перевірки є врахування об’єктивних особливостей платників податків за рядом ознак. Для цього слід перш за все визначити найсуттєвіші з податкової точки зору ознаки, класифікувати платників податків по групах і встановити, чим повинна відрізнятись методика перевірки для кожної групи, яку інформацію потрібно попередньо зібрати.

Виходячи з цих міркувань останні кілька років в межах податкового аудиту формуються окремі напрямки на основі тих чи інших об’єктивних особливостей об’єкту перевірки. Зокрема, до таких напрямків можна віднести:

- податковий аудит окремих видів податків. Оскільки бюджет складається в розрізі окремих видів податків, до яких, в свою чергу, прикріплені певні види видатків, то і контроль виконання бюджету здійснюється в розрізі окремих видів податків. Оскільки податковий аудит є інструментом такого контролю, то головний напрямок його організації — в розрізі окремих видів податків. Кожен вид податку має свою нормативну базу, у відповідності до якої проводиться перевірка. Для кожного виду податку встановлений порядок його документального відображення в обліку. Для деяких видів податків документальне оформлення обмежується формою податкового розрахунку і записами у регістрах бухгалтерського обліку, а деякі з них мають свої первинні документи і навіть синтетичні облікові регістри. Тож не дивно, що на практиці програми комплексних податкових перевірок найчастіше складаються з пунктів по перевірці окремих видів податків.

- податковий аудит груп платників. Групи платників виділяються за різними ознаками, в тому числі за масштабами підприємств (виділяються великі платники податків (ВПП) і малі підприємства), за певними видами діяльності (підприємства, що займаються валютними операціями, реалізацією товарів за готівку і т.п.), за наявністю ознак фіктивності та іншими. Мотиви виділення таких груп полягають або у їх провідному значенні для наповнення бюджету (ВПП), або у соціальній значущості і особливостях методів відбору для перевірки (малий бізнес), або у специфічному виді порушень, що вимагає однакового підходу для його виявлення і водночас суттєво впливає на загальну суму податкових надходжень до бюджету (валютні махінації). Цікаво відзначити, що виділення таких груп платників податків ще далеко не завершене. Наприклад, зараз на порядку денному стоїть організація перевірок фінансово-промислових груп, або холдингів, і можна з впевненістю сказати, що це не остання спроба. Об’єктивні особливості кожної групи платників податків знаходять відображення у методиці підготовки і проведення перевірки. З організаційної точки зору виділення таких груп найчастіше призводить до створення спеціалізованих відділів (офіси по роботі з великими платниками податків, валютні інспекції), або принаймні спеціалізації на них окремих співробітників підрозділів податкового аудиту.

- податковий аудит в галузях економіки. Виникнення цього напрямку викликане двома основними причинами. Першу з них можна умовно назвати макроекономічною. Відсутність належного аналізу макроекономічної ефективності податкового контролю і податкової політики призводить до значних втрат бюджету із-за необґрунтованих пільг, які не дають належної віддачі. Але аналіз макроекономічної ефективності податкової політики, прогнозування податкових надходжень неможливо проводити у відриві від аналізу економічного стану галузей і перспективної динаміки їх розвитку. Тобто податковий аудит не може зводитись до проведення якомога більшої кількості виїзних перевірок і максимізації суми штрафів. На жаль, зараз під тиском необхідності наповнення бюджету серед завдань податківців приоритетне значення мають чисто фіскальні.. Друга причина полягає в тому, що навіть реалізація чисто фіскальних завдань податкового аудиту вимагає врахування особливостей організації виробництва і бухгалтерського обліку в окремих галузях, їх фінансового стану і типових схем уникнення від сплати податків. Будь-який аудит, незалежний, податковий чи внутрішній, неможливий без використання аналітичних процедур і прийомів. Першочергове значення для проведення аналізу має створення порівнювальної інформаційної бази. Галузевий аналіз дозволяє створити таку базу і за її допомогою підвищити ефективність податкових перевірок. На сьогодні організаційної структури під цим напрямком податкового аудиту немає. Його виділення зумовлене виключно потребами аналізу і моніторингу діяльності платників податків, а також потребами прогнозування податкових надходжень.

Оскільки ми визначили податковий аудит в галузях як один з напрямків податкового аудиту, то предмет, об’єкт, суб’єкти і методи його проведення по суті не відрізняються від аналогічних категорій податкового аудиту, але потребують деяких уточнень.

Предмет податкового аудиту — документи бухгалтерського обліку та звітності, декларації та розрахунки по сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), інші документи фінансово-господарської діяльності, активи суб’єкта господарювання, його технологічні процеси тощо.[6] Оскільки в податковому аудиті в галузях суб’єкти господарювання групуються за галузевою ознакою, то структура активів і технологічні процеси у них подібні. Одним з найважливіших питань стає виявлення і інтерпретація відхилень у конкретного платника податків від середньо галузевих стандартів, а також оцінка їх впливу на трудомісткість і методику податкової перевірки.

Об’єкти податкового аудиту – платники податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів. [6] Для податкового аудиту в галузях платники податків групуються за галузевою належністю.

Суб’єкт податкового аудиту — посадові особи контролюючих органів, уповноважених на проведення податкового аудиту. [6] По суті, відмінностей нема, але при проведенні податкового аудиту в певній галузі до посадових осіб контролюючих органів висуваються вимоги обізнаності з діловою практикою і ситуацією в цій галузі, особливостями ведення бухгалтерського обліку, планування собівартості і станом розрахунків з бюджетом по податках.

Методи податкового аудиту слід розуміти як способи дослідження аудитором (із застосуванням статистичної, обліково-звітної, нормативної документації, організаційної, комп’ютерної техніки, інструментів та інших засобів інформації) об’єктів податкового аудиту, збору, обробки та акумулювання фактичних даних, які відображають законність джерел і обсяги доходів, витрат платника податків, нарахування і сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), накопичення матеріалів перевірки, формування оцінки та обгрунтування висновків, які відображають стан виконання платником зобов’язань перед державою. [6]

Методи податкового аудиту включають різні види процедур і прийомів контролю. Останні в своїй більшості є спільними для аудиту, контролю і ревізії, податкового аудиту. Різниця полягає лише в меті і обсязі їх застосування. Є відмінності і в повноваженнях перевіряючих. Так, незалежний аудитор не має права проводити зустрічну перевірку — одну з основних процедур в арсеналі податкового аудитора. В той же час вибіркова документальна перевірка, на якій ґрунтується методика незалежного аудиту, в податковому аудиті використовується із значними застереженнями.

Важко знайти відмінності в техніці проведення документальної перевірки в окремих галузях, але перш ніж її застосувати, податковий аудитор повинен ознайомитись з галузевими особливостями вихідних матеріалів і організації обліку. Первинні документи і аналітичні регістри, а в окремих випадках і синтетичні регістри відрізняються залежно від характеру бізнесу і галузі платника податків. Є галузеві особливості у типовій схемі бухгалтерських проводок, які також необхідно знати податковому аудитору. (Однак тут треба зауважити, що відмінності в організації бухгалтерського обліку, формах і порядку обігу первинних и аналітичних документів на конкретному підприємстві часто бувають пов’язані не стільки з галузевими особливостями бізнесу, скільки с особистими уявленнями і смаками головного бухгалтера чи інших відповідальних за це осіб. Як не дивно, але така суворо регламентована сфера діяльності як бухгалтерський облік, дає широкі можливості для проявлення особистості, благо, що єдиних форм більшості документів, методики розрахунків і проводок не існує. Тому податковому аудитору слід виявляти пильність і мати достатній досвід, щоб розібратись, з чим він має справу в кожному конкретному випадку.)

В усіх галузях широко застосовуються аналітичні процедури перевірки, причому сама по собі методика розрахунків і набір показників більш-менш однакові. Але для правильної інтерпретації результатів аналізу треба мати базу для порівняння, в якості якої природно узяти середньо галузеві показники. Так, висновки про фінансовий стан платника податків в значній мірі залежать від того, в якому стані знаходиться галузь в цілому, хоча сама по собі методика фінансового аналізу залишається однаковою. Те ж саме можна сказати про такий складний вид аналітичних процедур, як виявлення нетипових господарських і бухгалтерських операцій. Щоб оцінити типовість конкретної операції, треба знати, як часто вона застосовується на інших підприємствах цієї ж галузі. Порівняння з підприємствами інших галузей можуть виявитись некоректними, оскільки типовість господарських і бухгалтерських операцій залежить від особливостей технологічного і операційного циклу діяльності, характеристик окремих бізнес-процесів, а все це є специфічним саме для галузі.

На цьому засноване виділення цілого ряду факторів податкового ризику. Наведемо кілька прикладів таких факторів з використанням середньо галузевих показників. [8]

Код фактору	Фактор
	Частка операцій по передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника для невиробничого використання, видатки на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, в загальному обсязі операцій, оподатковуваних податком по ставці 20 відсотків, більше середнього значення по галузі (застосовується з листопада 2003 року)
	Частка операцій по ліквідації основних фондів за рішенням платника в загальному обсязі операцій, оподатковуваних податком по ставці 20 відсотків, більше середнього значення по галузі (застосовується з листопада 2003 року)
	Частка експортних операцій у загальному обсязі здійснених операцій більше середнього значення по галузі
	Частка товарообмінних (бартерних) операцій у загальному обсязі здійснених операцій більше середнього значення по галузі
	Оцінка відстрочки сплати ПДВ при ввозі (пересиланню) на митну територію України товарів шляхом оформлення податкових векселів більше середнього значення по галузі

Окрема група прийомів і процедур податкового аудиту — це заходи фактичного контролю. Аналогічно аналітичним процедурам техніка їх проведення не залежить від галузі, але в тих чи інших галузях певні заходи фактичного контролю використовуються набагато частіше, ніж інші.

Інвентаризація проводиться на підприємствах різних галузей, але найбільш поширена в торгівлі, де інші процедури контролю (в тому числі, документальна перевірка) не дають надійних результатів внаслідок широкого розповсюдження фіктивних фірм, конвертаційних центрів, операцій з пов’язаними особами, швидкого обороту матеріальних запасів. На промислових підприємствах цей захід контролю використовується рідше, оскільки кількість видів матеріалів і комплектуючих набагато більша і перевищує можливості бригади податкових аудиторів. Але для промислових підприємств типовий такий захід фактичного контролю, як пробний запуск у виробництво. Він нечасто використовується на практиці завдяки технічним складностям організації, але є дуже дієвим з точки зору виявлення виготовлення необліковуваної продукції. На підприємствах будівельної галузі використовується експертна оцінка обсягу виконаних робіт. Вона також недостатньо поширена, оскільки вимагає залучення спеціалістів. Такий захід фактичного контролю, як спостереження і контрольні закупівлі, широко поширений в галузях громадського харчування, грального бізнесу, автотранспорту. Таким чином, якщо для документальних перевірок і аналітичних процедур можна говорити про необхідність використання галузевої інформації як бази для порівняння, то окремі заходи фактичного контролю характерні для певних галузей.

Дата добавления: 2014-11-16