Методики визначення резус-фактора і резус-антитіл

Поняття про резус-фактор

Резус-фактор та методики його визначення

Резус-фактор - це особливий антиген, який вперше був виявлений в еритроцитах мавп породи макаки (Macacus rhesus). Він міститься у 85 % людей, їх кров називають резус-позитивною. У інших 15 % цей фактор відсутній, їхню кров називають резус-негативною. Резус-фактор є досить сильним ан­тигеном. При переливанні резус-позитивної крові людям з резус-негативною кров'ю у них виробляються специфічні резус-антитіла, які викликають резус- конфлікт, посттрансфузійну реакцію; може розвинутись анафілактичний шок. Резус-антитіла виникають у людей з резус-негативною кров'ю протягом жит­тя при імунізації їх резус-фактором людей з резус-позитивною кров'ю. При переливанні крові слід враховувати, що існує декілька типів резус-фактора. Для їх позначення використовують номенклатуру Віннера або Фішера-Рейса (Rh₀(D), Rh'(C), Rh''(E), d, c, e). Найбільш поширеним є антиген Д.

При визначенні резус-належності крові необхідно користуватись чин­ними інструкціями та наявними в розпорядженні антирезусними сироватка­ми, еритроцитами чи моноклональними антитілами. Резус-фактор є спадко­вим і не залежить від групи крові, статі та інших особливостей людини.

Методика визначення резус-фактора за стандартними сироват­ками. Беруть дві серії стандартних антирезусних сироваток, що виготовля­ють з крові, відмиті стандартні резус-позитивні і резус-негативні еритроцити, чашку Петрі, водяну баню, піпетки, предметне скло або скляні палички. На чашку Петрі наносять послідовно три великі краплі сироватки анти-резус

однієї серії і паралельно три краплі си­роватки другої серії (рис. 67).

Потім у перший ряд сироваток вно­сять по невеликій краплі досліджуваної крові (співвідношення 1:10 або 1:8). У другий вертикальний (середній) ряд - по такій самій краплі стандартних резус- позитивних еритроцитів (контроль актив­ності) і в третій ряд - резус-негативні стандартні еритроцити (контроль специ­фічності). Окремою скляною паличкою або кутами предметного скла ретельно перемішують кожну окремо краплю, чаш­ку закривають кришкою і ставлять на водяну баню при температурі 40-42 °С. Через 10 хв отримують результат. Якщо в краплях обох серій антирезусних си­роваток з еритроцитами досліджуваної крові відбулася реакція аглютинації, то кров резус-позитивна, немає аглютинації - кров резус-негативна.

У невідкладних ситуаціях користуються експрес-методом за допомогою сироватки анти-резус IV (АВ) групи крові, розведеної 20-30 % розчином альбуміну або 30-33 % розчином поліглюкіну. На чашку Петрі наносять краплю стандартної сироватки IV (АВ) групи, яка містить антирезусні анти­тіла, і поряд краплю резус-негативної сироватки IV (АВ) групи, яка не містить антитіл. До цих крапель додають у 2-3 рази менший об'єм досліджуваної крові, перемішують скляними паличками або почергово кутами предметного скла, погойдують чашкою 3-4 хв, після чого додають по 1 краплі ізотонічного розчину хлориду натрію. Результати читають через 5 хв. При наявності аглютинації досліджуваних еритроцитів з сироваткою, яка містить антире­зусні тіла і відсутньої реакції з контрольною резус-негативною сироваткою кров резус-позитивна. При відсутності реакції аглютинації в обох сироват­ках кров - резус-негативна. Згідно існюючих положень останнім часом Rh- фактор визначають переважно за допомогою моноклональних антитіл.

Рис. 66. Схема визначення резус- фактора.

Визначення резус-фактора за допомогою моноклональних антитіл. Визначення резус-належності крові за допомогою моноклональних антитіл слід проводити в два етапи: спочатку кров хворого досліджують за допо-
могою реагенту моноклональних антитіл анти-Rh^D), якщо отримують не­гативну реакцію з цим реагентом, то додатково проводять дослідження такої крові з моноклональним стандартним реагентом анти-Rh^DC) і стан­дартною сироваткою Rh_o''' (DCE). Моноклональні антитіла використову­ють у реакціях прямої аглютинації на площині, у пробірках, у мікроп- латі. Визначення антигену D, С, E можна проводити в крові, взятій у кон­сервант; у крові, взятій без консерванту; у крові, взятій із пальця.

1. Реакція аглютинації на площині. На пластину або предметне скло наносять велику краплю (0,1 мл) реагенту, поряд наносять маленьку краплю (0,01-0,03 мл) досліджуваної крові і змішують їх. Реакція аглютинації почи­нає відбуватися через 10-15 с. Чітку аглютинацію видно через 30-60 с. Ре­зультат реакції варто враховувати через 5 хв після змішування реагенту з кров'ю. Наявність аглютинації свідчить про те, шо досліджевана кров є ре­зус-позитивною.

2. Реакція аглютинації в пробірках. Для цього відмивають еритроци­ти з досліджуваної крові і готують з них 5 % суспензію у фізіологічному розчині. На дно пробірки вносять по 1 краплі реагенту (близько 0,1 мл) і додають 1 краплю 5 % суспензії еритроцитів. Вміст пробірки ретельно пере­мішують струшуванням і інкубують (витримують) 30 хв при кімнатній тем­пературі. Після цього пробірку центрифугують при 1500-2000 об/хв протя­гом 1 хв. Обережно потрушуючи пробірку, оцінюють її вміст. При негатив­ному результаті реакції осад еритроцитів легко розбивається і утворює гомогенну непрозору суспензію. При позитивному результаті осад не роз­бивається, а залишається у вигляді одного або декількох великих згустків (аглютинатів) на фоні прозорої рідини.

3. Реакція аглютинації в мікроплаті. В лунку мікроплати вносять 1 краплю (0,05 мл) реагенту і змішують з краплею 5 % суспензії еритроцитів,

відмитих у фізіологічному розчині. Залишають на 45-60 хв для інкубації при кімнатній температурі. Результат реакції оцінюють за рисунком осаду, який утворився на дні лунки. При негативному результаті осад рівномірний, гомо­генний, при позитивному він розташовується нерівномірно, краї його нерівні.

Основними причинами помилок при визначенні резус-фактора можуть бути: знижена активність антирезусних сироваток, реагенту моноклональ­них антитіл, порушення пропорції досліджуваної крові і сироватки, не­відповідність температурного режиму, зменшення експозиції (менше 10 хв), відсутність контрольних і специфічних проб.

Слід зазначити, що окремі люди з резус-негативною кров'ю є носіями деяких специфічних Rh-антигенів. В зв'язку із цим, при переливанні крові слід проводити пробу на резус-сумісність.

Не допускається переносити в карту стаціонарного хворого відомості з паспорта або інших документів про групи крові і резус-належність, тому що у них можуть бути внесені недостовірні дані.

Дата добавления: 2014-11-18