Переломи кісток

Вивихи

Вивихом (luxatio) називається зміщення суглобових поверхонь однієї або декількох кісток з порушенням їх нормального анатомічного взаємо- розміщення і цілісності капсульно-зв'язкового апарату суглоба. Умовно вважають вивихнутою кістку, яка розташована дистально від суглоба. В тому випадку, коли суглобові поверхні зовсім не дотикаються, вивихи нази­ваються повними, коли ж зберігається частковий контакт між ними, то гово­рять про неповні вивихи, або підвивихи. Найчастіше вивихи виникають у плечовому і кульшовому суглобах (рис. 87, рис. 88).

Розрізняють такі види вивихів: 1) травматичні - внаслідок трав­ми; 2) патологічні - при захворю­ваннях, пов'язаних із руйнуванням зв'язкового апарату і суглобових кінців кісток, наприклад, при пухли­нах, запальних процесах; 3) вроджені; 4) звичні - при великому розтягу­ванні зв'язкового апарату, що часто виникає після неправильного лікуван­ня травматичних вивихів; 5) застарілі - своєчасно не вправлені.

Клінічні ознаки. Основними оз­наками вивиху є: виражений біль, який в наступні дні поступово зменшуєть­ся; вимушене положення вивихнутої кінцівки; відсутність активних і різке обмеження пасивних рухів у суглобі. При діагностиці важливу роль відігра­ють пальпація і рентгенографія уш­кодженого суглоба, що дозволяє вста­новити точний діагноз і визначити лікувальну тактику.

Лікування. При наданні першої допомоги потерпілому перш за все необхідно провести іммобілізацію ушкодженої кінцівки. З метою зменшен­ня болю до ділянки вивиху прикладають міхур з льодом або холодною водою, вводять аналгетики, після чого хворого терміново доставляють в ліку­вальний заклад. Вправлення вивиху проводить лікар.

Рис. 87. Вивих Рис- ⁸⁸- ^Вивих _ключ_иці. стегнової кістки в кульшовому суглобі.

Залежно від виду вивиху і його локалізації, існують певні прийоми вправ­лення (рис. 89-92). Його проводять після хорошого місцевого знеболювання новокаїном, введеним у порожнину суглоба. В даний час вправлення різних видів вивихів, особливо у великих суглобах, проводять із застосуванням ней- ролептаналгезії або внутрішньовенного наркозу, іноді доводиться застосову­вати навіть міорелаксанти для зняття тонусу скелетної мускулатури. Після

Рис. 89. Вправлення вивиху плеча Рис. 90. Вправлення вивиху стегна за Колленом-

Джанелідзе: а) перший етап; б) другий етап.

за Джанелідзе: а) перший етап; б) другий етап.

в

Рис. 91. Етапи вправлення вивиху плеча за Кохером (а, б, в, г).

вправлення вивиху кінцівку фіксу­ють пов'язкою або гіпсовою лан- гетою на 15-20 днів, залежно від його локалізації, після чого призна­чають лікувальну гімнастику, масаж і теплові процедури.

При застарілих вивихах зас­тосовують оперативне вправлення. При звичних - оперативним шля­хом укріплюють суглобову капсу­лу і зв'язковий апарат.

Перелом (fractura) - це часткове або повне порушення цілості кістки під впливом швидкодіючої сили або внаслідок патологічного процесу. Пе­реломи кісток становлять 6-7 % усіх травм (О.М. Березовський, 2000 р.).

Переломи можуть бути вродженими і набутими.

Вродженими переломами називають такі види пошкоджень, які виника­ють під час утробного життя під впливом різних факторів. Набутими прий­нято вважати такі види переломів, які виникають внаслідок дії тих або інших механічних факторів у дорослих і дітей. Переломи, які виникають у процесі родового акту, відносять до набутих, їх ще називають акушерськими. Виділя­ють так звані патологічні переломи, які спостерігають при тих чи інших захворюваннях кісток (остеомієліт, пухлина, кіста тощо).

Найчастіше переломи виникають у людей похилого віку внаслідок втра­ти кістками еластичності.

За частотою переломи розподіляють таким чином: верхня кінцівка - 50 %, нижня кінцівка - 31 %, таз та хребет - 12 % і череп - 6 %.

Залежно від механізму виникнення переломів, їх поділяють на: 1) перело­ми від стиснення (компресійні) можуть виникати в повздовжньому або поперечному до осі кістки напрямку; 2) переломи від згинання - найпоши­реніший вид переломів. У цьому випадку кістка ламається в поперечному напрямку з утворенням кісткового трикутника з боку згинання; 3) переломи від скручування (торсійні, гвинтоподібні, спіральні) виникають у тому випадку, коли один кінець кістки фіксований, а інший підлягає силі, що скручує. Лінія перелому при цьому має вигляд спіралі; 4) відривні переломи утворюються при різкому і сильному скороченні м'язів. При цьому, як правило, відриваєть­ся кістковий фрагмент у зоні прикріплення сухожилків до кістки.

Рис. 92. Вправлення вивиху плеча за Гіппократом.

З урахуванням ступеня ушкодження переломи поділяють на повні і неповні (рис.93). При повних переломах порушується цілісність кістки по всьому поперечнику, а при неповних цілісність кістки порушується частково
(сюди відносять тріщини (fissura) та піднадкісничні переломи, або переломи за типом "зеленої гілки", які в основному трапляються у дітей).

За відношенням площини перелому до осі кістки розрізняють такі види переломів: 1) поперечні - лінія перелому перпендикулярна до осі кістки; 2) поздовжні - лінія перелому іде паралельно до осі кістки; 3) косі - лінія перелому розташована в косому напрямку відносно осі кістки; 4) гвинто­подібні, або спіральні - лінія перелому має вигляд спіралі, що йде по кістці.

В залежності від кількості переломів і числа кісток, що зазнали пошкод­ження, розрізняють поодинокі і множинні переломи. При поєднанні перело­му і пошкодження кістковими відламками сусідніх органів переломи ділять на ускладнені і неускладнені. При збереженні цілісності шкіри переломи назива­ють закритими, а при її пошкодженні кістковими відламками - відкритими.

Як правило, при переломах спостерігається зміщення кіст­кових відламків. Якщо зміщен­ня пройшло внаслідок механіч­ного фактору, що викликав пе­релом, то воно називається первинним. Опісля зміщення може збільшуватись за рахунок тяги м'язів або опори на пошко­джену кінцівку - таке зміщення називається вторинним.

б

Рис. 94. Види зміщення відламків при переломах: а) бокове; б) по довжині; в) під кутом; г) ротаційне.

^а б Рис. 93. Рентгенограма перелому променевої кістки: а) повний із зміщенням кісток; б) неповний, за типом "зеленої гілки".

I

Відомо декілька видів змі­щення кісткових відламків (рис. 94).

Бокове зміщення - осі кісткових відламків відстоять одна від одної по ширині.

Зміщення по довжині - кісткові відламки заходять один за інший і зміщуються по довжині, чим викликається вкорочення кінцівки.

Зміщення під кутом - осі кісткових відламків розташовуються під кутом одна до одної.

Ротаційне зміщення - периферичний кістковий відламок зміщується внаслідок повороту навколо осі.

Клінічні ознаки. Розрізняють абсолютні (характерні тільки для пере­ломів) і відносні (можуть спостерігатися і при інших травмах) ознаки пере­ломів. Абсолютні ознаки: 1) деформація кінцівки в зоні перелому; 2) креп­ітація кісткових відламків при терті один з одним; 3) абсолютне вкорочення кінцівки за рахунок зміщення по довжині; 4) патологічна рухливість в зоні перелому (рис. 95).

Наявність тільки однієї з цих ознак підтверджує діагноз перелому. Відносні ознаки: 1) біль у зоні перелому; 2) наявність гематоми; 3) набряк і

припухлість м'яких тканин в зоні перелому; 4) порушення функції кінцівки. Ці ознаки ма­ють значення тільки при наяв­ності абсолютних ознак. Слід зазначити, що переломи кісток можуть ускладнюватись крово­течею, травматичним шоком і жировою емболією. При відкри­тих переломах внаслідок по­шкодження судин може спосте­рігатись зовнішня кровотеча. При закритих переломах кров накопичується в ділянці перелому і навколишніх тканинах. Травматичний шок - загальна реакція організму на велике пошкодження, проявляється пригніченням життєво важливих функцій, порушенням діяльності серцево- судинної, дихальної, нервової, ендокринної систем і обміну речовин. Жирова емболія виникає внаслідок попадання жиру в судинне русло великого або малого кола кровообігу.

Рис. 95. Визначення крепітації і патологічної рухливості при переломі гомілкової кістки.

Для лікування хворого необхідно не тільки встановити діагноз, але і виявити вид перелому, характер зміщення відламків і їх взаємне розміщен­ня. Вирішення цих питань можливе тільки при повному клінічному обсте­женні: скарги, анамнез, огляд, пальпація та ін. Для уточнення діагнозу і виявлення характеру зміщення кісткових відламків проводять рентгено­графію в двох взаємно перпендикулярних проекціях - фасній і профі­льній (рис. 96).

Лікування. Перша допомо­га при переломах полягає у вве­денні потерпілому аналгетиків або наркотиків та іммобілізації пошкодженої кінцівки. Якщо пе­релом відкритий, проводять тим­часову зупинку кровотечі за до­помогою джгута, стискальної по­в'язки та ін., накладають захисну асептичну пов'язку. Після цьо­го хворого госпіталізують у травматологічне відділення. В холодну пору року необхідно вкутати пошкоджену кінцівку.

Лікують переломи у стаціо­нарі з метою відновлення анато­мічної будови кістки та її функції, що досягається виконанням таких маніпуляцій: а) вправлення, або репозиція, відламків кістки, яке проводять під місцевим або загальним знеболюванням (окрім зняття болю, знеболювання сприяє розслабленню мускулатури, що полегшує правильне зіставлення кісткових відламків); б) створення сприятли­вих умов для загоєння переломів і відновлення функції кістки, що досягаєть­ся призначенням медикаментозних середників, які стимулюють репаративні процеси (метилурацил, неробол, ретаболіл та ін.), раннім застосуванням ліку­вальної гімнастики; в) утримання (фіксація, іммобілізація) відламків у пра­вильному положенні до загоєння переломів за допомогою різних видів гіпсо­вих пов'язок, скелетного витягнення, апарату Ілізарова.

аб Рис. 96. Рентгенограма перелому променевої кістки із зміщенням: а) фас; б) профіль).

Загоєння переломів відбувається шляхом утворення кісткового мозо­ля. В зоні перелому завжди виникає явище асептичного (безмікробного) запалення. З'являється серозне просякнення м'яких тканин, місцеве підви­щення температури. В перші 5-6 днів може спостерігатися загальна темпе­ратурна реакція, інколи вона досягає 38 ° С. Причиною підвищення темпера­тури є всмоктування крові і продуктів клітинного розпаду. Залежно від локалізації перелому в перші 2-3 тижні виникає первинна кісткова мозоль. У процесі її утворення беруть участь надкісниця, гаверсові канали кістки і клітини ендоста. Спочатку вона м'яка і не виявляється рентгенологічно. В подальшому первинна кісткова мозоля трансформується у вторинну за ра­хунок відкладання в ній солей кальцію. Вона стає щільною на дотик, за розмірами значно більшою за пошкоджену ділянку кістки і у вигляді ман­жетки оточує і міцно утримує кісткові відламки. Вторинну кісткову мозолю добре видно рентгенологічно. В подальшому надлишок кісткової мозолі роз­смоктується і перелом взагалі може не виявлятися.

Дата добавления: 2014-11-18