Пошкодження кісток черепа

Переломи кісток черепа трапляються досить часто і складають 10 % від загальної кількості переломів. Розрізняють переломи склепіння і основи черепа. Часто при травмах вони поєднуються. За характером розрізняють тріщини, осколкові і дірчасті переломи (в основному при вогнепальних по­раненнях). Переломи кісток черепа поділяють на закриті і відкриті, при останніх пошкоджуються шкірні покриви.

Переломи склепіння черепа. Переломи можуть бути повними, коли пошкоджується вся товща кістки, і неповними, коли ламається тільки зовні­шня або внутрішня пластинка черепа. При осколкових переломах чи по­шкодженні внутрішньої пластинки склепіння може травмуватись тверда моз­кова оболонка або сама речовина. При закритих переломах склепіння чере­па діагностика пошкодження утруднена. Локально утворюється гематома без чітких меж, пальпаторно перелом можна виявити тільки при значних деформаціях черепа. При відкритому переломі під час хірургічної обробки рани можна встановити його характер.

Клінічні ознаки. Основні ознаки як відкритих, так і закритих переломів склепіння черепа досить своєрідні. Інколи спостерігається короткочасна втра­та свідомості, головний біль. Виникнення загальномозкових і вогнищевих сим­птомів залежить від пошкоджень ділянок мозку і наявності супровідного струсу, забою чи його стиснення. При відкритих переломах склепіння діагноз встановлюють на основі огляду ран, наявності тріщин, кісткових уламків. При закритих переломах кісток склепіння виявляють гематому, інколи можна виз­начити рухомість кісткових відламків, вдавлення кісток. Точніше перелом кісток склепіння можна виявити при рентгенологічному дослідженні.

Лікування. При закритих переломах склепіння черепа і відсутності внутрішньочерепного крововиливу лікування проводять за такою ж схемою, як при забої головного мозку. При наданні медичної допомоги потерпілим з відкритими переломами на місці пригоди необхідно провести первинну об­робку рани, накласти асептичну пов'язку на рану і госпіталізувати хворого в нейро- або хірургічне відділення. При транспортуванні хворого його голо­ву необхідно укласти на ватно-марлевий круг, шину Єланського або спец­іально сконструйовані сітчасті крамеровські шини. В хірургічному відділенні проводять первинну хірургічну обробку і ревізію рани. При вдавлених пере­ломах проводять трепанацію черепа, ревізію тканин мозку, видалення гема­томи, сторонніх тіл.

Переломи основи черепа. Виникають при падінні з висоти на голову або ноги, ударах по голові. При цьому досить часто відбувається пошкоджен­ня не тільки кісток основи черепа, а й скроневих, орбітальних, кісток носа та ін. Якщо перелом локалізується у середній мозковій ямці, тріщина може продов­жуватись на піраміду скроневої кістки; задній черепній ямці - на великий потиличний отвір (рис. 180). Розрізняють переломи: 1) передньої черепної ямки; 2) середньої; 3) задньої. При переломах основи черепа часто пошко­джуються черепномозкові нерви - слуховий, лицьовий, відвідний, окоруховий.

Клінічні ознаки. Стан хворого, як правило, тяжкий. Для діагностики мають значення анамнез, наявність кровотечі та крововиливів.

При пошкодженні передньої черепної ямки з'являються крововиливи в ділянці оч­них орбіт, повік, "симптом окулярів", можуть бути носові кровотечі. При пошкодженні ос­нови черепа в ділянці середньої і задньої черепної ямки виникають крововиливи в ділянці горла і кровотеча з вух. При пошкод­женні задньої черепної ямки - крововиливи і "синці" в ділянці соскоподібних відростків.

Інколи спостерігають витікання спинно­мозкової рідини (ліквору) з вух і носа. Мо­жуть виникати явища менінгізму (ригідність потиличних м'язів) за рахунок пошкоджен­ня мозкових оболонок. При переломах осно­ви черепа досить часто виникають великі по­шкодження мозкової тканини, що стає при­чиною смерті хворого.

Діагноз перелому основи черепа грун­тується на основі клінічних ознак, даних рен­тгенографії черепа в двох проекціях, комп'ю­терної томографії і спинномозкової пункції.

б Рис. 180. Переломи основи черепа: а) середньої черепної ямки; б) поздовжній перелом основи черепа.

Лікування. Переломи основи черепа пе­реважно лікують консервативно за таким самим принципом, що і струс головного моз­ку. При кровотечах з слухового проходу і носа не рекомендують їх промивати і очища­ти. Тампонаду носа слід проводити тільки при сильних кровотечах. Зовнішній слуховий прохід тампонують сухою або змоченою в антисептичному розчині марлею. При появі та наростанні загальномозкових симптомів проводять спинномозкову пункцію з видален­ням 2-3 мл ліквору.

Дата добавления: 2014-11-18