Українські землі в період ІІ світової війни та відбудови

Розв’язання ІІ світової війни принесло Україні значні територіальні зміни. Західноукраїнські землі (1939 р.), Пн. Буковина і Пд. Бессарабія (1940 р.) були приєднані до України і СРСР в цілому. На початок 1940 року Україна видобувала 50,5% союзного видобутку вугілля, виробляла 65% чавуну, 50% сталі, 67,65 – залізної руди, 25% – електроенергії. У с/г – понад 20% загального виробництва зерна, 73% цукру, 20% м’яса.

З початком Великої Вітчизняної війни господарство України переорієнтоване на потреби оборони. Почалася масова евакуація на Схід заводів та спеціалістів, худоби, зерна. В Донбасі було затоплено всі шахти, знищено 54 доменних печі, знищені мости – застосовувалась тактика “спаленої землі”. Нещадна експлуатація підприємств, грунтів, голодомор – такою була господарська політика фашистів. Відступаючи, вони також застосовували політику “спаленої землі”.

Як наслідок, Україна в ході ІІ світової війни зазнала найбільше руйнувань. Ніж будь-яка інша європейська країна. Тільки безпосередні збитки, завдані господарству становили 285 млрд. крб. (ціни 1940 р.). Загальна сума збитків, яких зазнало населення і господарство України ≈ 1,2 трлн. крб. – 40% національного багатства. На руїни перетворено 720 великих і малих міст та 28 тис. сіл; 16,5 тис. підприємств; 18 тис. лікувальних установ; 33 тис. колгоспів та радгоспів. Найстрашнішими були людські втрати, які становили від 7 до 15 млн. чол.; 2,4 млн. було вивезено на примусові роботи.

Відбудова зруйнованого господарства відбувалася у надзвичайно складних умовах. За вивезене майно Україна не отримала ніякої компенсації, а за нове платила з власного бюджету. Відбудова промисловості здійснювалась односторонньо – відбудовувались галузі важкої індустрії, відставали харчова та легка промисловості. Катастрофу у с/г довершила посуха в південних областях. Почався голод (1946-47 р.р.), де загинуло 800 тис. осіб. Великий успіх у відбудові залежав від ентузіазму людей. Вже у 1945 році Україна дала 18% виробництва союзного чавуну і 11% сталі, запрацювали шахти Донбасу, відбудовані Дніпрогес, “Запоріжсталь”, введений в дію газопровід Дашава-Київ. Все це було досягнуто шляхом жорстких командно-адміністративних методів управління та шляхом ігнорування інтересів простих людей.

Характерним було те, що відбудова здійснювалась шляхом екстенсивних методів, тобто в більшості ручною працею, нехтуванням нових досягнень науки і техніки. Радянське керівництво відмовилось від участі в плані Маршалла через ідеологічні амбіції.

В грудні 1947 року розпочалася грошова реформа, яка здійснювалась конфіскаційними методами: старі гроші обмінювались на нові у співвідношенні 10:1; вклади до 3000 – 1:1; від 3 до 10 тис. – 3:2. У березні 1950 року було підвищено курс карбованця по відношенню до іноземних валют.

У с/г до кінця 40-х років помітилося деяке піднесення, але знову за допомогою командно-адміністративних методів: почали обмежуватись присадибні ділянки, збільшились грошові і натуральні податки, що привело до винищення худоби, вирубування садів. Продукція с/г становила лише 84% довоєнного рівня – с/г було збитковим.

Зразу ж після війни розпочалася індустріалізація та колективізація у західних областях України. Індустріалізація здійснювалась бездумно, без врахування наявності джерел сировини. Колективізація: у 1950 році було колективізовано 96% селянських господарств і усуспільнено 99% орної землі.

Дата добавления: 2014-11-08