Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Метод загального пошуку




Очевидно, найбільш природнім способом звуження інтервалу невизначеності для одновимірної унімодальної функції є ділення його на декілька рівних частин з наступним обчисленням значень цільової функції в вузлах отриманої сітки (рис. 13.6).

Рисунок 13.6 – Метод загального пошуку

В результаті інтервал невизначеності звужується до двох кроків сітки. Звичайно говорять про дроблення інтервалу невизначеності, яке характеризується коефіцієнтом f. Розділивши інтервал невизначеності на N частин, отримаємо N+1 вузол, і тоді

.

Щоб отримати значення f = 0,01, необхідно обчислити цільову функцію в 199 точках, а при f = 0,001 N=1999. Звідси видно, що ефективність цього методу при зменшенні інтервалу невизначеності швидко падає. Напрошується інший варіант: щоб отримати f=0,01, необхідно обчислити спочатку функцію в 19 точках і отримати f = 0,1, а потім обчислити ще 19 значень функції на скороченому інтервалі невизначеності, отримати f = 0,01, зробивши при цьому всього 38, а не 199 обчислень. Таким чином, при деякій винахідливості ефективність пошуку можна різко збільшити.

13.2 Метод половинного ділення (розділення відрізка навпіл)

Суть метода полягає в постійному діленні відрізка дослідження цільової функції [a, b] навпіл і визначенні на ньому координат трьох точок х1, х2, хm. При чому значення їх визначаються як:

, L=b-a, , .

Рисунок 13.7 - Геометрична інтерпретація методу половинного ділення

Точки , поділяють відрізок [a,b] на чотири рівні частини (рис. 13.6), обчислюємо значення цільової функції Потім порівнюємо значення і , якщо , то виключаємо з дослідження відрізок та покладемо . Тоді середньою точкою нового відрізка [a, b] стає . Але якщо , то порівнюємо значення цільової функції і ; якщо , то виключаємо відрізок , покладемо ; якщо , то виключаємо відрізок та , покладемо , тобто формуємо новий відрізок дослідження. Обчислюємо L = b - a, якщо , якщо немає, то знову повертаємося до початку.

Даний алгоритм ітераційний, тому зазвичай в якості умови закінчення ітераційного процесу обирають умову , тобто звуження відрізку виконується до тих пір, поки його величина не зменшиться до заданої обчислювальної похибки . Алгоритм методу представлений на рис. 13.8.

Рисунок 13.8 – Схема алгоритму метода половинного ділення

Цей метод відрізняється великою ефективністю.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-08; Просмотров: 586; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.