Коренізація в УСРР

Основні риси

Розвиток української культури в роки непу

Основні тенденції

Релігійне життя

Назва, засновники та керівники

Театральні та музичні колективи

· Український театр драми та опери (1918 р.) (перший театр УСРР ім. Т. Шевченка), Київ, Г. Борисоглібський, Л. Гаккебуш, О. Мар'яненко, О. Сердюк, Лесь Курбас.

· Новий драматичний театр ім. І. Франка (створений 1919 р. у Вінниці, із 1923 р. працював у Харкові, із 1926 р. — у Києві), Г. Юра.

· Українська державна капела під проводом О. Кошиця (1918 р.).

· Державний симфонічний оркестр під проводом О. Горілого (1918 р.) (із 1919 р. — Республіканський симфонічний оркестр ім. М. Лисенка). Симфонічні оркестри також існували в Харкові, Катеринославі, Одесі.

· Українська республіканська капела під керівництвом К. Стеценка і О. Кошиця (існували в період Директорії УНР та в еміграції).

· Державна українська мандрівна капела (скорочено «Думка»), Н. Городовенко.

· Київський музично-драматичний інститут (1920 р.) (існував на базі музично-драматичної школи ім. М. Лисенка).

· У цей період працювали композитори: М. Леонтович, Я. Степовий, Л. Ревуцький, Г. Верьовка, Б. Лятошинський та ін.

· Відновлення патріархату Російської православної церкви (РПЦ).

· Рух за відновлення автокефалії Української православної церкви на чолі з В.Липківським.

· Політизація церковного життя.

· Терор проти священиків; жорстка антицерковна, атеїстична політика більшовиків.

· Ідеологізація всіх сторін культурного життя, насильницьке впровадження марксистської ідеології.

· Створення «нової пролетарської інтелігенції».

· Реформування системи освіти (обмеження отримання освіти для «бувших»).

· Розширення сфери вживання української мови (політика українізації).

· Уведення до Карного кодексу відповідальності за переконання.

· Посилення боротьби з неграмотністю.

· Активізація антирелігійної кампанії.

· Висилка за кордон визначних представників інтелігенції, що не поділяли комуністичних ідей. У той же час залучення до співпраці представників інтелігенції, що емігрували за кордон.

Питання	Характеристика
Форма	· Українізація і заходи для культурно-національного розвитку національних меншин в Україні
Період здійснення	· 1923 — початок 1930-х рр.
Основні провідники	· П. Скрипник, О. Шумський
Мета	· Створення національного підґрунтя для проведення більшовиками своєї політики, а також для створення позитивного образу радянської влади як всередині країни, так і за її межами
Основні положення (сформовані рішеннями XII з'їзду РКП(б) (квітень 1923 р.))	· Підготовка, виховання та висування керівних кадрів корінної національності · Урахування національних факторів при формуванні партійного та державного апарату · Організація мережі навчальних і виховних закладів, закладів культури, преси, книговидавничої справи мовами корінних національностей · - Вивчення національної історії, відродження та розвиток національних традицій і культури
Підсумки і результати	· У 1930 р. кількість шкіл з українською мовою навчання становила 85 %, у 75 % державних установ діловодство було переведене на українську мову, 90 % газет, більше 50 % книг і журналів видавалося українською мовою · Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54 % · Сприяла залученню до радянського культурного будівництва української інтелігенції, з еміграції повернулася частина діячів культури і науки · Відбувся бурхливий розвиток української культури («Відродження») · Були забезпечені культурно-національні права національних меншин, створені адміністративні національні райони тощо

Дата добавления: 2014-11-18