Клас гірських ландшафтів України об'єднує ландшафти Українсь- ких Карпат і Кримських гір. На просторову диференціацію гірських ландшафтів в межах одної гірської країни впливають три геолого- геоморфологічних чинники: 1) висота над рівнем моря; 2) форма, кру- тизна і експозиція схилів; 3) характер гірських порід.
В Українських Карпатах виділяють 9 видів ландшафтів. Висота над рівнем моря є першим критерієм відмінності при визначенні видів гірських ландшафтів Українських Карпат. Згідно з ним виділені підкла- си передгірних (види №№ 83 і 84), низькогірних (вид № 85) і середньо- гірних (види №№ 86-90) ландшафтів, а також ландшафтів міжгірських улоговин (вид № 91). Експозиція схилів при визначенні видів ландшаф- тів до уваги не приймалась, тому що виду ландшафтів відповідають окремі хребти та їх поєднання і на протязі таких значних за протяжніс- тю природних комплексів експозиція схилів неодноразово змінюється.
За крутизною схилів всі ландшафти (види №№ 85, 86, 87, 89, 90) віднесені до градації "крутосхилові". Але в існуючих класифікаціях схилів за крутизною виділяють декілька градацій: слабо пологі, пологі, полого-спадисті, спадисті, сильно спадисті, круті, обривисті тощо. То- му врахування лише одної градації "круті" створює враження недоско- налості у вивченні карпатських ландшафтів.
За походженням гори поділяють на тектонічні, вулканічні і ерозійні. Тектонічні гори утворюються внаслідок давніх, новітніх і сучасних те- ктонічних рухів земної кори, вулканічні - внаслідок вулканічних виве- ржень. До тектонічних відносять види №№ 85, 86, 88-91, до вулканіч- них - вид № 88.
При описанні окремих видів гірських ландшафтів Українських Ка- рпат враховувався також характер морфоскульптури, тобто характер давніх і сучасних геоморфологічних процесів. Так, при характеристиці видів №№ 89 і 90 вказується, що це давньольодовикові хребти.
І, нарешті, дуже важливим критерієм виділення окремих видів гір- ських ландшафтів Українських Карпат є характер гірських порід, якими вони складені. За цим критерієм виділені передгірські ландшафти на осадових відкладах (види №№ 83 і 84), низько- і середньогірні флішеві хребти (види №№ 85, 86, 87 і 89), вулканічні (вид № 88) і кристалічні хребти (вид № 90). У якості додаткової ознаки використана наявність полонин (види №№ 87, 89 і 90).
Передгірні карпатські ландшафти (види №№ 83-84) являють со- бою сукупність низько-і високотерасових низовин (на стінній ландша- фтній карті помилково названих височинами, ускладнених острівним 150
вулканічним горбогір'ям в районі міста Берегове. Вони складені дав- ньоалювіальними і озерно-алювіальними суглинками, пісками і галь- кою, на яких сформувались дернові опідзолені оглеєні, більшою части- ною розорані грунти. Залишки дубових лісів вкривають місцевості ост- рівного горбогір'я з буроземно-підзолистими грунтами. Чорновільхо- вими лісами зайняті ділянки з лучно-болотними і болотними грунтами. Слабка природна дренованість цих ландшафтів обумовлює системати- чне формування на них катастрофічних повеней.
Низькогірні карпатські ландшафти представлені двома видами - №№ 85 і 88. Перший з них, вид № 85, являє собою флішові крутосхи- лові хребти з бурими гірсько-лісовими щебенюватими грунтами під грабово-буковими лісами. Нагадаємо, що фліш - це потужна товща морських осадових порід (сланців, пісковиків, мергелів), що чергують- ся тонкими шарами. Другий вид, вид 88, являє собою вулканічні хребти з темно-бурими гірсько-лісовими грунтами під дубово-буковими та бу- ковими лісами і на стінній ландшафтній карті України помилково по- значений як середньогірний. Проте його хребти піднімаються над Зака- рпатською низовиною лише на 600-700 м, а максимальна абсолютна висота складає 1085 м (гораБужора) [183; 185].
Середньогірт карпатські ландшафти представлені чотирма вида- ми (види №№ 86-87, 89-90), що відрізняються за складом гірським по- рід, якими вони складені, і висотою. Види №№ 86 і 87 дуже схожі на вид № 85. Вони також складені флішовими відкладами, на яких сфор- мувались ті ж самі бурі гірсько-лісові грунти. Але більш значна висота обумовили формування на них вже не широколистяних, і мішаних, хвойно-широколистяних (смереково-букових) і хвойних (ялиново- смерекових) лісів. Відмітною рисою виду № 87 є наявність на його хре- бтах полонин - своєрідних безлісних ділянок на вершинних частинах хребтів, вкритих високотравними луками, що використовуються місце- вим населенням як літні пасовища. Середньогірні хребти виду № 89 ландшафтів, також як і хребти видів №№ 86-87, складені флішовими відкладами, але мають більшу абсолютну висоту (2061 м, г.Говерла) і давньольодовикові форми рельєфу вершин (кари, цирки). Хребти виду № 90 складені кристалічними породами і теж, як і вид № 89, мають да- вньольодовикові форми рельєфу і полонини (мал. 23).
Ландшафти міжгірських улоговин (вид № 91) являють собою по- єднання пологосхилових низькогір'їв і надзаплавних терас, що лежать між середньогірними хребтами. Вони мають бурі гірсько-лісові і дер- ново-буроземні грунти, що сформувались під дубово-буковими і буко- вими лісами.
В Кримських горах виділяють 4 види ландшафтів, які також, як і ландшафти Українських Карпат, відносяться до чотирьох підкласів, передгірського, низькогірного, середньогірного і південнобережного.
Передгірські ландшафти (вид № 92) охоплюють області так званих Зовнішнього і Внутрішнього куестових пасом і являють собою поєд- нання окремих пасом висотою до 350-500 м і міжпасомних знижень з чорноземними і дерновими карбонатними щебенюватими грунтами під дубовими лісами та лучними степами, частково розораними.
Низькогірні (вид № 93) і середньогірні (вид № 94) ландшафти сфо- рмувались на Головному куестовому пасмі і являють собою поєднання окремих платоподібних, плосковершинних масивів - яйл - з висотами від 700...1000 до 1100...1500 м. Яйлами в Кримських горах називають безлісні вирівняні вершини гірських масивів з гірсько-лучними чорно- земовидними грунтами та гірськими чорноземами під гірське-лучними і петрофітними степами, що колись використовувалися місцевим насе- ленням як літні пасовища (мал. 24). На схилах гірських масивів сфор- мувались бурі і дерново-буроземні щебенюваті грунти під грабово- дубовими і сосново-буковими лісами.
Південнобережні ландшафти (вид № 95) утворюють приморський пояс південного схилу Головного пасма до висоти 400-450. Вони скла- дені глинистими сланцями, місцями вапняками і вулканічними порода- ми, на яких сформувались коричневі щебенюваті грунти під ксерофіт- ними розрідженими ялівцево-грабинниковими та дубовими лісами, за- ростями шибляку і фригани.
Один вид ландшафтів - заплави річок (вид № 96) - є загальним для обох гірських країн.
9.2. Вивчення ландшафтів в шкільному курсі "Фізична географія України"
Загальну уяву про природні комплекси як поєднання взаємодіючих і взаємозалежних природних компонентів учні загальноосвітньої школи вперше отримують в 6 класу у курсі "Загальної географії"' при розгляді теми № 5 "Географічна оболонка" [276, с. 27]. Але знайомство з приро- дними територіальними комплексами як одиницями просторової дифе- ренціації території, а також ландшафтом як одною з таких одиниць, відбувається у 8 класі в курсі "Фізична географія України", де цьому питанню присвячений розділ III "Природні комплекси і фізико- географічне районування".
Головними завданнями вивчення ландшафтів у загальноосвітньої школі є формування у учнів загальної уяви про: 1) поділ земної поверх- ні на окремі природні територіальні комплекси різної величини і різно- го рівня складності внутрішньої будови, про ієрархію ПТК; 2) ланд- шафт як вузлову одиницю в ієрархії ПТК, як індивідуальну і типологіч- ну таксономічну одиницю одночасно, що складається із менших за ньо- го морфологічних одиниць - місцевостей, урочищ, фацій; 3) ландшафт- ну структуру території України.
За вимогами програми [276, с. 58] в темі 15 "Природно- територіальні комплекси" розглядається поняття про природно- територіальні комплекси, приводяться їх характерні риси, описуються класифікація ландшафтів та вплив на них господарської діяльності лю- дини. Згідно з вимогами курсу, учні повинні називати чинники форму- вання природно-територіальних комплексів і характеризувати особли- вості взаємодії компонентів природи у ПТК. Найглибше й найзмістов- ніше ця питання висвітлені у підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України" [187]. У зрозумілій і дохідливій формі в ньому викладаються зміст поняття природно-територіальний комплекс, пояс- нюється співвідношення між термінами "ПТК" і "ландшафт", "природ- ний ландшафт" і "антропогенний ландшафт", розкривається уява про його вертикальну (компонентну) і горизонтальну (комплексну) струк- туру, приводяться приклади морфологічних одиниць (місцевостей І урочищ), що складають ландшафт. Окремі параграфи присвячені роз- витку ландшафтів України в антропогені, зміні ландшафтів України за історичний час і класифікації ландшафтів України. Приведений поділ ландшафтів України на класи, типи і підтипи.
Інформація щодо теми 15 "Природно-територіальні комплекси" є і в підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" в параграфі 28 "Чинники диференціації природи. Природно-географічні комплекси (ландшафти). Фізико-географічне районування" [122, с. 110-116].
В темі 16 "Фізико-географічне районування" згідно з програмою [276, с. 58] розглядається поняття "Фізико-географічне районування", аналізується карта фізико-географічного районування України, приво- диться наукове і практичне значення природного районування. За ви- могами курсу учні мають називати одиниці фізико-географічного ра- йонування і аналізувати схему фізико-географічного районування. Ця тема розкривається у підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Гео- графія України" в параграфі "Фізико-географічне районування" де при- водиться поділ території України на фізико-географічні країни, зони, підзони, провінції і області, наводиться схема фізико-географічного
районування. При підготовці до уроку вчитель може використати також підручник для вузів "Фізична географія Української РСР [183], моно- графію "Природа Української РСР. Ландшафти і фізико-географічне районування" [185] і "Географічну енциклопедію України". Але при цьому слід пам'ятати про різницю в обсязі знань шкільного і вузівсько- го курсів і не переобтяжувати школярів науковою термінологією.
Питання фізико-географічного районування розкриваються також у підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" в параграфі 28 "Чинники диференціації природи. Природно-географічні комплекси (ландшафти). Фізико-географічне районування" [122, с. 110-116].
В темі 17 "Зона мішаних лісів", темі 18 "Зона лісостепу" і темі 19 "Зона степу" за вимогами програми [276, с. 59] дається опис характер- них рис природних комплексів та ресурсів названих природних зон, наводяться дані про сучасні ландшафти, несприятливі природні проце- си і природоохоронні території. За вимогами курсу учні повинні: нази- вати природні зони рівнинної частини України; характеризувати вза- ємозв'язки між зональними компонентами природи у природних зонах; наводить приклади природоохоронних територій і природних зонах; розпізнавати географічне положення і межі природних країн, зон, під- зон, країв; аналізувати схему фізико-географічного районування рів- нинної частини України; вміти складати порівняльну характеристику природних регіонів; робить висновки про прояви широтної зональності на території України, необхідність впровадження зональних природо- охоронних заходів. Докладна характеристика найважливіших рис ландшафтів різних природних зон України приводиться у підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України". Спочатку у параг- рафі "Класифікація ландшафтів" [187, с. 102-103] приводиться коротка порівняльна характеристика різних типів ландшафтів. Далі у парагра- фах "Зона мішаних хвойно-широколистяних лісів", "Лісостепова зона" і "Степова зона" приводиться докладна характеристика ландшафтів кожної із природних рівнинних зон з поділом до провінцій і областей.
Інформацію про характерні риси природних комплексів зони міша- них лісів, зони лісостепу і зони степу можна знайти також у підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" в розділі 5 "Зона мішаних лісів", розділі 6 "Лісостепова зона" і розділі 7 "Степова зона" [122].
В темі 20 "Українські Карпати" і темі 21 "Кримські гори" згідно з програмою [276, с. 60] описується географічне положення, межі, розмі- ри і особливості природних умов і ресурсів гірських країн України. Особлива увага приділяється характеристиці висотній поясності ланд- шафтів і поділу країн на природні області. За вимогами курсу, учні ма-
ють називати чинники формування висотної ландшафтної поясності Українських Карпат і Кримських гір, характеризувати природу Україн- ських Карпат і Кримських гір, наводити приклади прояву висотної по- ясності, аналізувати відмінності у природі Українських Карпат і Крим- ських гір, робить висновки про закономірності висотної поясності в горах, вплив природних умов на господарювання в Українських Карпа- тах і Кримських горах. Відповіді на ці питання можна знайти у підруч- нику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України" в параграфах "Українські Карпати" і "Кримські гори". При підготовці до уроку мож- на використати також книжки "Українські Карпати" [45], "Природа Українських Карпат" [273] і "Крим: природа" [255].
Інформація про характерні риси природних комплексів Українських Карпат і Кримських гір можна знайти також у підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" в розділі 8 "Українські Карпати" і розділі 9 "Кримські гори" [122].
Окремо розглядається за програмою тема 22 "Природні комплекси морів, що омивають Україну" [276, с. 61], в якій дається характеристика природних комплексів Чорного та Азовського морів, проблеми викори- стання і охорони їхніх вод. У підручнику П.О.Масляка і П.Г.Шищенко "Географія України" ці питання розкриваються у параграфі "Моря, по- верхневі і підземні води. Водні ресурси" [187, с. 57-70]. У підручнику Ф.Д.Заставного "Фізична географія України" природні комплекси мо- рів розглядаються у параграфі 19 "Моря" [122, с. 81-84].
Останньою темою, що має безпосереднє відношення до вивчення ландшафтів у загальноосвітньої школі є тема 25 "Фізична географія своєї області". В ній, згідно з програмою [276, с. 63], вивчаються осно- вні риси природних умов своєї області і в тому числі сучасні ландшаф- ти. Першу уяву про природні умови і природні ресурси своєї області учень отримує у процесі засвоєння курсу для 5 класу "Рідний край". Він має інтеграційний характер і висвітлює питання природи, населен- ня і господарства свого краю, який у територіальному відношенні роз- глядається як адміністративні область або район, а також велике місто. Проте цієї інформації для програми 8 класу недостатньо. У підручниках з "Фізичної географії України" ця тема відсутня. Тому відповідну інфо- рмацію треба шукати у регіональних підручниках з географії своєї об- ласті для 8 класу. Такі підручники с. Назвемо тут "Географію Жито- мирської області" [157], "Географію Івано-Франківської області" [59], "Географію Тернопільської області" [120], "Географію Хмельницької області" [121], "Географію Черкаської області" [226], а також навчаль- ний посібник "Природа Луганської області" [314].
Контрольні запитання:
1. Назвіть одиниці типологічної класифікації ландшафтів України від найбільшої до найменшої.
2. За якими законами і ознаками виділяють класи і підкласи ланд- шафтів України? Назвіть класи і підкласи ландшафтів України.
3. За якими ознаками виділяють типи і підтипи ландшафтів Украї- ни? Назвіть типи і підтипи ландшафтів України.
4. За якими ознаками виділяють роди і види ландшафтів України? Наведіть приклади родів і видів ландшафтів України.
5. Поясніть зміст поняття "мішано-лісові ландшафти".
6. Поясніть зміст поняття "лісостепові ландшафти".
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление