Інтеграційна політика україни в умоваг глобалізації

Проблема ефективної інтеграції України в сучасну економічну систему ставить перед вітчизняною економічною наукою низку надзвичайно актуальних завдань, зокрема, опрацювання діалектичних та історико-логічних за змістом засад дослідження умов і наслідків поєднання національних та інтернаціональних інтересів. Світовий досвід реалізації національних стратегій у питаннях міжнародної економічної інтеграції показує, що їх основу має складати безперечний пріоритет національно-державних інтересів із гарантуванням економічної безпеки, дієвим захистом національного бізнесу.

Загалом доцільно визначити стратегічні пріоритети (рис. 4.1) та такі акценти сучасних інтеграційних орієнтирів України:

· реалізація європейського напряму моделі відкритої економіки з урахуванням особливостей новітньої політики ЄС;

· розвиток взаємовигідних зовнішньоторговельних програм з країнами СНД, в першу чергу з Росією, на двосторонній та на багатосторонній основах у межах угод про вільну торгівлю;

· динамізація торговельних зв’язків з країнами Балтії, Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Словенією у контексті політики розширення ЄС;

· налагодження співробітництва з країнами Північної Америки на основі статусу України як країни з режимом найбільшого сприяння торгівлі, перш за все із США;

· максимальне розширення контактів у товарообмінній сфері з країнами Близького Сходу, Перської затоки і Східної Азії, враховуючи потенціал українського експорту, імпортні потреби і можливості цих країн.

Особливий напрямок в геоекономічних орієнтирах України, який потребує самостійного дослідження, є субрегіональніінтеграційні проекти. Зокрема, географічне положення західного регіону України відкриває надзвичайні широкі можливості для розвитку коопераційних зв’язків, причому йдеться про створення додаткових зв’язків репродуктивних механізмів у контексті загального європейського інтеграційного процесу, що є предметом стратегічних інтересів України.

Рис. 4.1. Стратегічні пріоритети економічного розвитку України в умовах глобалізації

Розробка і реалізація інтеграційної стратегії з гарантуванням національної безпеки неможливі без всебічного врахування геополітичних реалій і перспектив. На сьогодні можна говорити про певну асинхронність зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної політики України. Останніми роками значення західного політичного вектора значно зросло і саме в цьому розумінні можна констатувати найбільш суттєві зрушення (розуміння США і політичним керівництвом НАТО України як важливого і реального стратегічного партнера в Європі, підписання Україною — першою серед країн СНД — угоди «Партнерство заради миру», «Хартії про особливе партнерство»). Взаємодія ж України із Заходом в економічній сфері особливих успіхів у минулому десятилітті не набули, незважаючи на політику диверсифікації наших зовнішньоекономічних зв’язків.

У відносинах України з Росією та взагалі з країнами СНД відсутність розуміння тактично і перспективно вагомих спільних політичних пріоритетів призводить до ускладнень відносин і на рівні економічному. Таким чином, досить очевидними є все більш близький до західного зовнішньополітичний курс України та її жорстка, почасти однобічна залежність від Росії та СНД у сфері економіки. Проявом цього на сучасному етапі є підписання рамкової Угоди про створення Єдиного еконо­мічного простору між Україною, Росією, Білоруссю та Казахс­таном.

Разом з тим, головним чинником, що визначає успіх у просуванні до цивілізованих форм економічної інтеграції, як і раніше, є наявність достатніх і необхідних передумов соціально-економіч­ного розвитку, а не тільки політичне прагнення до об’єднання як самоціль.

Насамкінець зазначимо, що розробка і реалізація тієї чи іншої інтеграційної стратегії потребує відповідних соціально-політичних умов і настроїв не тільки політико-економічної еліти, а й широких верств населення. По-перше, важливо, щоб перед нацією постав новий привабливий спосіб життя із спільним очікуванням поліпшення в усіх сферах життя (особливо в економічній). Це дасть народу і політичним та фінансово-економіч­ним елітам прихований сенс об’єднання їх поглядів та інтересів. По-друге, цей приспаний сенс єдності має бути розбуджений певним зовнішнім викликом, який вимагає нової і сильної відповіді. По-третє, на арену політичного й економічного життя має вийти нове покоління і розпочати нові політичні та економічні дії, спрямовані на інтеграцію. По-четверте, має сформуватись і поширитись нове мислення щодо міжнародних економічних та політичних відносин.

У демократичній Україні міжнародна інтеграція не може бути примусовою і має генеруватись і реалізовуватись у руслі загальнонаціональної ідеї.

Рекомендована література.

1. Алимов О.М., Даниленко А.І., Трегобчук В.М. та ін. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: Монографія. – К.: Об’єднаний ін-т економіки НАН України, 2005. – 540 с.

2. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. Монографія. – К.: КНЕУ, 2004.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. – К.: Атіка, 2002. – 368с.

4. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. – М.: Academia, 1999. – 956 с.

5. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму: Монографія. — К.: КНЕУ, 2003. — 360 с.

6. Бункина М.К. Национальная экономика: Підручник – М.: Палеотип, 2002.

7. Василик О.Д. Теорія фінансів. К.: НІОС, 2002. – 416с.

8. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. – К.: НІОС, 2002. – 606с.

9. Глазьев С. Экономическая теория технического развития. – М.: Наука, 1990. – 232 с.

10. Глобалізація і безпека розвитку / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін.; За ред. О. Г. Білоруса. — К.: КНЕУ, 2001. — 733 с.

11. Государственное регулирование экономики и социальный комп­лекс: Учеб. пособие для вузов / Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пикульки-на. М.: Финстатинформ, 1997. С. 3-24.

12. Гриненко А. М. Соціальна політика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. — К.: КНЕУ, 2003. — 309 с.

13. Гриненко А.М. Соціальна політика. – К.: КНЕУ, 2003.

14. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С.М. Чистов, АЕ. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - КНЕУ, 2000. - С. 3-16.

15. Доклад о развитии человека за 1999 г. – М.: Весь Мир, 2000. – 261 с.

16. Екологія. Підручник. / кол. а вт. Дорогунцов С.І. Хвесик М.А. (, Аблова О.К. та ін К.: КНЕУ, 2004. –

17. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.Г. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003, С. 95–106; 872–875.

18. Європейський вибір. Концепція соціально-економічного розвитку України на 2001–2001 роки // www.rada.gov.ua.

19. ЗаблоцькийБ.Ф., КокошкоМ.Ф., Смовженко Т.С. Економіка Украї­ни. -Л.гЛБК НБУ, 1997. С. 131-152.

20. Институциональная экономика: новая институциональная экономическая теория: Учебник / Под общей ред. проф. А.А.Аузана. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 416 с.

21. Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

22. Колотило Д. М. Екологія і економіка: Навч. посіб. — Вид. 2-ге, доп. і
перероб. — К.: КНЕУ, 2005. — 576 с.: іл.

23. Конституція України: Прийнята 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України (далі – ВВР). – 1996. – №30.

24. Коуз Р. Фирма, рынок и право. – М.: Дело, 1993.

25. Кудряшов В.П. Фінанси. – Херсон: Олді –плюс, 2002. – 352с.

26. Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Финстатинформ, 1997.

27. Лук’яненко Д. Г. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с.

28. Луніна І.О. Державні фінанси України у перехідний період. –Харків: Форт, 2000. – 296с.

29. Малий І.Й. Теорія розподілу суспільного продукту. – К.: КНЕУ, 2000.

30. Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З..Регіональна економіка: навч. посіб.. –Львів: «Магнолія 2006», 2007. –С. 562.

31. Механізм структурних зрушень в економіці України. – К.: Ін-т економіки НАНУ, 2002.

32. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога 3. Державне регулювання економіки: Підручник / Львівський нац. ун-т. - Л.: Українські технологи, 1999. - С. 8-27,33-43.

33. Мочерний С.В. Банківська система України. Навч. посіб. – Л.: Тріада плюс, 2004.

34. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. – М.: Начала, 1997.

35. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). –К.:КНЕУ, 2001. – 240с.

36. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. – К.: Поліграфкнига, 1998.

37. Присенко Г. В., Равікович Є. І. Прогнозування соціально-економічних процесів: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 378 с.

38. Пухтаєвич Г. О. Аналіз національної економіки: Навч.-метод. посіб. для
самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 148 с.

39. Прогнозування і розробка програм: методичні рекомендації / За ред. В. Ф. Бесєдіна. — К.: Наук. світ, 2000.

40. Райзберг Б.А., Лобко А.Г. Програмно-целевое планирование и управление. – М.:ИНФРА-М, 2002.

41. Савруков Н.Т. и др. Национальная экономика: Конспект лекцій. – СПб: Политехника, 1999.

42. Соціальна економіка Навч. посіб. / Кол. авт. О. О. Бєляєв, М. І. Диба, В. І. Кириленко та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 196 с.

43. Стиглиц Дж.Ю. Экономика государственного сектора. – М.: Изд-во Моск. Ун-та – ИНФРА-М, 1997.

44. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — 538 с.

45. Тодаро М. Экономическое развитие: Учебник: Пер с англ. / Под ред. С.Яковлева, Л.Зевина. – М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ. 1997. – 671 с.

46. Чернявський О.П., Мельник П.В., Мельник В.М. Теорія фінансів. – К.: ДІЯ, 2000. – 235с.

47. Чистов С.М. Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф. та ін Державне регулювання економіки. – К,:КНЕУ, 2004.

[1] Процес — послідовна зміна станів або явищ, що відбувається закономірним порядком; перебіг розвитку чого-небудь.

[2] Разом із часовим рядом іноді досліджують варіаційний ряд, який одержують із вхід­ного завдяки впорядкуванню за величиною рівня ряду. Отже, у варіаційному ряду на першому місці стоїть не перше за часом спостереження, а перше за величиною, тобто останнім буде мінімальне значення ряду.

1 Доведення цього твердження можна знайти у [22].

[3] Доклад о развитии человеческого потенциала за 1996 г. — Нью-Йорк: Мировой банк реконструкции и развития, 1996. — С. 6.

[4] Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. / Под ред. и с предисловием В. Д. Щетинина. — М.: Междунар. отношения, 1999. — С. 609.

[5] Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. — К.: Україна, 1997. — С. 20—23.

[6] Постепенные преобразования в экономике и радикальные реформы // Фондовый рынок. — 1998. — № 41. — С. 28.

[7] Міжнародний імідж України: міфи і реалії / В кн.: Центр Разумкова 2000 / Голов. ред. Н. Шангіна. — К.: Заповіт, 2001. — С. 87—88.

[8] Термін «інтеграція» походить від латинського «integer» — цілий; отже, інтеграція веде до утворення певної цілісної системи.

[9] Обґрунтування такого дуалістичного підходу належить ученому Б. Баласса, котрий першим серед сучасних науковців здійснив системні дослідження міжнародної економічної інтеграції.

[10] Термін «глобальність» має 400-річну історію, проте його наукове використання розпочалося з 1960-х рр. Академічно значимим поняття «глобалізації» стало в середині 1980-х рр. після його використання американським ученим Р. Робертсоном у статтях (1982—1985 рр.) та на концептуальному рівні в монографії «Глобалізація» (1992 р.).

[11] Яскравим прикладом слугує вчення про ноосферу В. Вернадського, коли такий феномен, як Інтернет виглядає проміжним, суто технократичним утіленням його ідей.

Дата добавления: 2014-11-08