Завдання № Е-02

Завдання № Е-01

Терміни і поняття

Завдання № С-01

Завдання для самостійного розв’язання

Наведіть відповідно кожному терміну, наведеному у таблиці (цифра), його тлумачення (оберіть букву).

1. Пропозиція грошей	4. Попит на гроші	7.Фіскальна політика	10. Операцій на відкритому ринку
2. Грошовий ринок	5. Грошова база	8.Структурна політика	11. Політика «дешевих грошей»
3. Грошовий мультиплікатор	6.Грошово-кредитна політика	9. Трансакційний мотив попиту на гроші	12. Політика «дорогих грошей»

Визначення:

А. зберігання грошей через зручність їх використання як засобу платежу.

Б. величина, на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку.

В. купуючи цінні папери на ринку, центральний банк додатково спрямовує в оборот відповідну суму грошей збільшуючи банківські резерви і загальну масу грошей за інших незмінних умов.

Г. зміна державних видатків та податкової системи, знижуючи безробіття і не підвищуючи при цьому рівень інфляції.

Д. гроші, які не беруть участі в кредитному обігу та грошовому обігу, але створюють основу для їх розширення.

Е. система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на збільшення грошової маси в обігу.

Ж. наявність у розпорядженні економічних суб’єктів у будь-який момент певного запасу грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в обіг.

З. надання субсидій чи інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих регіонів чи певних галузей, секторів виробництва.

И. сукупність всіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб’єктів господарювання.

К. система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на скорочення грошової маси в обігу, що досягається використанням інструментів (скорочення обсягів кредитів, підвищення процентних ставок за кредитами, підвищення норм обов’язкових резервів продажу державних цінних паперів банкам другого рівня).

Л. сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин

М. запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент.

В результаті впровадження державою політики «дорогих грошей» норма банківських резервів (r) зросла з 0,3 до 0,4, а коефіцієнт розподілу доходів на готівку та депозити (c) знизився з 0,5 до 0,4.

Визначити, як змінилася пропозиція грошей, якщо грошова база не змінилася.

Складіть структурну схему грошово-кредитного регулювання в Україні, на якій повинні бути відображені такі елементи: методи грошово-кредитного регулювання, інструменти, цілі грошово-кредитної політики та регулюючі органи.

Надайте однозначну відповідь «Так» чи «Ні» на конкретне питання.

1. Попит на гроші виступає, як запас грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент часу.

2. Теорія переважної ліквідності запропонована Томсоном.

3. Кейнс застосував підхід до трактування явища – попиту на гроші, який мав назву «теорія переважної ліквідності».

4. Дж. Тобін не виступав продовжувачем розвитку теорії спекулятивного попиту.

5. Швидкість грошей може бути постійною.

6. Збільшення швидкості грошей і падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцитні платіжні кошти при зниженні умови монетизації ВНП і послабити кризу неплатежів.

7. Збільшення швидкості обігу грошей, шляхом збільшення попиту на них, послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на кон’юнктуру ринку.

8. Залежність попиту на гроші від номінального обсягу ВНП (У) виявляється в зміщенні кривої МД вліво і вниз у позицію МД_1.

9. Монетариська теорія розглядає пропозицію грошей, як альтернативний чинник протидії попиту.

10. Пропозиція грошей на макроекономічному рівні полягає в тому, що кожний економічний суб’єкт, взаємодіючи зі своїм попитом, у випадку перевищення запасу грошей, пропонує їх для продажу на ринку.

11. Пропозиція грошей визначається, як добуток грошової бази та кредитного мультиплікатора

12. При накладення двох кривих попиту і пропозиції отримаємо завершену графічну модель грошового ринку.

13. Головним об’єктом грошово-кредитної політики (ГКП) є Національний банк.

14. Головним суб’єктом грошово – кредитного регулювання з боку національного банку є наявна готівка та безготівкова маса в економіці.

15. До методів грошової політики відносяться лише адміністративні методи.

16. Проміжні цілі ГКП проявляються в змінах економічних процесів для досягнення стратегічних цілей.

17. Характерними ознаками тактичних цілей є їх довгостроковість.

18. Структурна політика передбачає надання субсидій чи інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих регіонів (регіональна політика) чи певних галузей, секторів виробництва (секторальна політика).

19. Політика конкуренції не передбачає заходи антимонопольного характеру, вільного ціноутворення, доступу на ринки всім підприємцям.

20. Соціальна політика спрямована на забезпечення соціальної рівності, шляхом часткового перерозподілу доходів.

21. Кон'юнктурної політики, реалізується через регулятивний вплив держави на ринкову кон'юнктуру, на співвідношення сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках.

22. Фіскально-бюджетна політика– це сукупність методів держави у сфері оподаткування і державних витрат.

23. Недискредиційна фіксально-бюджетна політика – це політика за якої уряд свідомо маніпулює державними витратами і податками.

24. Дискредиційна – пасивна політика, повязана з автоматичною зміною в рівнях державних витрат і податків.

25. Рестрикційна ГКП характеризується зниженням податків і зменшенням рівня відсоткових ставок.

26. Експансійна ГКП характерезується послабленням контролю за збільшенням грошової маси в обігу та розширенням обсягів кредитування.

27. Експансійна ГКП характерезується встановленням лімітів облікових операцій і встановленням «кредитних меж».

28. Селективна ГКП характерезується встановленням лімітів на окремі банківські операції і регламентації умов видачі банківських позичок.

29. Рестрикційна ГКП характеризується оздоровленням платіжного балансу і обмеження обсягів кредитних операцій.

30. Селективна ГКП характерезується встановленням «кредитних меж» і визначенням маржи при здійсненні банківських операцій.

31. Операції на відкритому ринку – це найбільш застосовуваний інструмент монетарної політики в країнах з перехідною економікою.

32. Сутність операцій на відкритому ринку полягає у тому, що, купуючи цінні папери на ринку, центральний банк додатково спрямовує в оборот відповідну суму грошей і цим збільшує спочатку банківські резерви, а потім і загальну масу грошей за інших незмінних умов

33. Регулювання норми обов'язкових резервів –інструмент впливу на пропозицію грошей. Механізм цього інструменту полягає в тому, що центральний банк установлює для всіх банків та інших депозитних установ норму обов'язкового зберігання залучених коштів на кореспондентських рахунках без права їх використання і без виплати процентів по них.

34. Збільшуючи норму обов'язкового резервування, центральний банк негайно збільшує обсяг надлишкових резервів банків.

35. Збільшення обсягу вільних резервів, підвищує кредитоспроможність банків і рівень мультиплікації депозитів.

36. Процентна політика – один із м'яких інструментів монетарної політики.

37. Для України найбільш типовою процентною ставкою центрального банку є облікова ставка НБУ.

38. Збільшуючи рівень облікової ставки, НБУ стримує попит комерційних банків на свої позички.

39. Збільшуючи рівень облікової ставки, НБУ не стримує мультиплікацію депозитів і зростання пропозиції грошей.

40. Збільшуючи рівень облікової ставки, НБУ сигналізує економічним суб'єктам про свій намір «подорожчати» гроші.

41. Рефінансування комерційних банків – інструмент, що застосовується в тісному поєднанні з процентною політикою.

42. Центральний банк може регулювати попит на свої позички з боку комерційних банків зміною їх асортименту, обмеженням цільового призначення, лімітуванням обсягів окремих позичок тощо.

43. Регулювання курсу національної валюти – інструмент впливу, що характеризується установленням економічних нормативів діяльності комерційних банків, передусім нормативів ліквідності, а також роз'яснення цілей своєї монетарної політики,.

44. Монетаристи вважають за необхідне здійснення монетарного контролю, спрямованого на підтримання постійного коливання темпу зростання пропозиції грошей.

45. Монетарний контроль означає контроль за величиною грошової маси в обігу.

46. Суб'єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні заходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку: пропозиція (маса) грошей; ставка процента.

47. Кейсіанці вважають, що монетарний контроль необхідний для того, щоб знизити інфляцію, яка стримує економічне зростання,.

48. Монетаристивважають за необхідне при виборі кредитно-грошової політики орієнтуватися на забезпечення заданих темпів зростання сукупного національного продукту.

49. Прихильники кейнсіанства вважають також, що в умовах безробіття можна стимулювати інвестиції та випуск продукції шляхом державноїфіскальної політики.

50. Зміна державних видатків та податкової системи, підвищують безробіття і не підвищуючи при цьому рівень інфляції, за кейнсіанською теорією.

51. Проблема монетизації бюджетного дефіцитуполягає у виплаті грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними доходами.

52. Збільшеняя оподаткування економічних суб'єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків мобілізує кошти для покриття дефіциту бюджету.

53. Показник фактичного стану монетизації валового продукту прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП.

54. Вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Кабінету Міністрів України.

55. Основні засади грошово-кредитної політики розробляються на підставі аналізу розвитку економіки та грошової сфери в поточному році, основних прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на наступний рік.

56. Пропозиція грошей на мікроекономічному рівні полягає в тому, що кожний економічний суб’єкт, взаємодіючи зі своїм попитом, у випадку перевищення запасу грошей, пропонує їх для продажу на ринку.

57. Заощадження сімейних господарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економічній системі.

58. Нереалізовані товарні запаси – це «заморожений» капітали.

59. Ринкові методи ГКП – це регулювання грошово-кредитного ринку, шляхом застосування ринкових механізмів з втручанням державних органів управління.

60. Пряме регулювання позичкових операцій – це опосередкований інструмент ГКП.

Оберіть вірний варіант відповіді (один чи декілька) на поставлені питання.

1. Пропозиція грошей це:

А) певний запас грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти;

Б) певний запас грошей, який економічні субєкти за кращих умов можуть пустити в обіг.

2. Фіскально-бюджетна політика представляє собою:

А) заходи щодо зменшення бюджетного дефіциту шляхом регулювання відсоткової ставки податку;

Б) сукупність методів у сфері грошового обігу і кредитних відносин;

В) заходи щодо забезпечення зростання довіри населення до органів державного управління;

Г) сукупність методів у сфері оподаткування і державних витрат.

3. Політика грошово-кредитної рестрикції передбачає:

А) здійснення операцій на відкритому ринку;

Б) забезпечення доступності кредитних ресурсів для суб’єктів економічної діяльності;

В) зосередження інструментів грошово-кредитної політики на забезпеченні внутрішньої сталості грошей;

Г) сукупність методів у сфері грошового обігу і кредитних відносин.

4. Створення і розвиток незалежної банківської системи, забезпечення вільної конкуренції та ціноутворення, зменшення податкового тиску на економіку, стримування інфляції передбачено:

А) марксистською теорією грошей;

Б) монетарною політикою;

В) кейнсіансько-неокласичним синтезом;

Г) концепцією М. Фрідмена та А. Шварца.

5. Згідно з монетарною теорією пояснення інфляції, головною умовою її існування визначають:

А) збільшення грошової маси;

Б) збільшення сукупного попиту;

В) зменшення пропозиції на грошовому ринку;

Г) зменшення грошової маси.

6. Попит на гроші представляє собою:

А) трансакційний попит і попит на гроші, як на активи;

Б) запас грошей, який хочуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент;

В) обсяг особистого та виробничого споживання;

Г) сукупність готівки і грошей на поточних рахунках, які необхідні для оплати послуг і товарів.

7. Одним із факторів, визначаючих сукупний попит є:

А) швидкість обігу грошей;

Б) рівень інфляції;

В) рівень ВВП.

8. Трансакційний попит визначається:

А) обсягом особистого споживання;

Б) обсягом виробничого споживання;

В) частиною грошей, яку індивід розміщує в активи.

9. Політика, за якою уряд свідомо маніпулює податками та державними витратами, це:

А) політика грошово-кредитної рестрикції («дорогі гроші»);

Б) політика грошово-кредитної експансії («дешеві гроші»);

В) фіскальна дискреційна;

Г) фіскальна недискреційна.

10. Попит на гроші пов'язаний із швидкістю грошового обігу:

А) прямо пропорційно;

Б) обернено пропорційно;

В) непов’язаний.

11. Від чого залежить попит на гроші:

А) від рівня цін;

Б) від реального обсягу виробництва;

В) від швидкості обігу грошей;

Г) всі відповіді вірні.

12. Які існують мотиви попиту на гроші?

А) мотив обережності;

Б) спекулятивний і трансакційний мотиви;

В) мотив жадібності;

Г) відповідь А) та Б).

13. Особливостями формування попиту на гроші в Україні є:

А) високий рівень інфляційний процесів;

Б) нерозвинутість ринкової інфраструктури;

В) деформація еластичності попиту за обсягом ВВП та нормою відсотка;

Г) нестабільний товарний ринок.

14. Важелями керування пропозиції грошей з боку банківської системи є:

А) грошова база;

Б) банківські резерви;

В) грошово-кредитний мультиплікатор;

Г) всі відповіді вірні.

15. На пропозицію грошей впливають такі чинники:

А) норма обов’язкового резервування;

Б) дисконтна ставка;

В) недовіра до банків;

Г) тінізація економіки.

16. Чинниками, що порушують рівновагу на грошовому ринку є:

А) зростання цін;

Б) зменшення обсягів виробництва;

В) зміна попиту;

Г) прискорення швидкості обігу грошей.

17. Грошово-кредитна політика – це

А) інструменти для регулювання грошового обігу;

Б) методи для регулювання грошово-кредитних відносин;

В) сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин.

18. Адміністративні методи грошово-кредитної політики передбачають:

А) втручання держави у встановлення цін;

Б) втручання держави в процес капітальних вкладень;

В) застосування ринкових механізмів втручання в економічні процеси;

Г) державне встановлення співвідношення національної та іноземних валют.

19. До стратегічних цілей грошово-кредитної політики можна віднести:

А) досягнення економічного зростання;

Б) регулювання зміни грошової маси;

В) регулювання зміни процентної ставки;

Г) стримування інфляції.

20. Розрізняють такі типи грошово-кредитної політики:

А) рестрикційна та експансійна;

Б) селективна та рестрикційна;

В) рестрикційна, селективна, експансійна;

Г) рестрикційна та революційна.

21. Касові залишки формуються з:

А) запасу грошей на поточні витрати;

Б) запасу грошей на спекулятивні цілі;

В) запасу грошей для трансакційних та спекулятивних цілей;

Г) залишку грошей, які не повернулися до банків.

22. Попит на гроші з боку фінансових активів існує в зв 'язку з тим, що гроші є:

А) засобом обігу;

Б) одиницею виміру вартості;

В) засобом збереження цінності;

Г) засобом платежу.

23. Головним об'єктам регулювання грошових відносин є:

А) загальний попит на гроші;

Б) трансакційний попит на гроші;

В) спекулятивний попит на гроші;

Г) ставка відсотка.

24. Які структури беруть участь у збільшенні пропозиції грошей в обігу?

А) уряд;

Б) уряд і центральний банк;

В) уряд і комерційні банки;

Г) уряд, комерційні банки і центральний банк;

Д) комерційні банки і центральний банк.

25. Як впливає зміна норми обов'язкового резервування на пропозицію грошей?

А) прямо;

Б) обернено;

В) не впливає.

26. Між пропозицією грошей і грошовим мультиплікатором існує зв'язок:

А) прямо пропорційний;

Б) обернено пропорційний.

27. До членів структури загальноекономічної політики держави відноситься:

А). рестрикційна, селективна;

Б). рестрикційна, селективна, експансійна;

В). фіксальна, соціальна, конкурентна;

Г). конюнктурна, соціальна, конкурентна; структурна.

28. Рестрикційна ГКП характеризується:

А). підвищенням рівні відсоткових ставок, підвищенням поладків;

Б). оздоровленням платіжного балансу;

В). розширенням обсягів кредитування;

Г). встановленням кредитних меж.

29. Селективна ГКП характеризується:

А). розширенням обсягів кредитування;

Б). встановленням кредитних меж;

В). встановленням маржі при здійсненні банківських операцій;

Г). підвищенням податківю

30. До методів ГКП відносяться:

А). стратегічні, тактичні, проміжні;

Б). ринкові, змішані;

В). ринкові, змішані, адміністративні;

Г). усі відповіді вірні.

Розгадайте словосполучення зображені на малюнках

Правила розв’язання ребусів:

1. Перевернення «верх ногами» рисунку, знака, символа, фігури служить для вказівки, що загадане слово повинно читатися задом наперед.

2. Вживання ком (також і перевернутих ком) зліва або праворуч від картинки служить для вказівки, що в загаданому за допомогою картинки слові слід видалити певну кількість початкових або кінцевих букв. При цьому:

а. кількість ком відповідає кількості букв, що видаляються;

б. коми, що стоять зліва від картинки, вказують на видалення початкових букв слова;

в. коми, що стоять праворуч від картинки, вказують на видалення кінцевих букв слова.

3. Розміщення букви або декількох букв праворуч від картинки служить для вказівки, що цю букву (декілька букв) слід додати в кінці загадуваного слова.

4. Закреслення букви і розміщення поряд з нею або над нею іншої букви служить для вказівки, яку букву на яку слід замінити в загаданому слові.

5. Проставляння математичного знаку рівності між двома буквами служить для вказівки заміни однієї з цих букв на іншу.

6. Розміщення над картинкою ряду цифр 1, 2, 3, 4 (і так далі) служить для нумерації букв в загаданому слові (цифра 1 означає першу букву слова, цифра 2 — другу і так далі). При цьому:

а. зміна порядку цифр служить підказкою: “Зміните порядок букв в загаданому слові”. Наприклад, цифри 3, 2, 1, 4 над картинкою пили показують, що в слові “пилі” треба переставити першу і третю букви; відповідь: “липа”;

б. вживання цифр в меншій кількості, чим букв в загаданому слові, служить підказкою, що із загаданого слова треба відібрати лише вказану кількість букв.

7. Вживання закреслених цифр служить підказкою, що в загаданому слові треба прибрати відповідні букви.

ПО? ٬٬٬٬

٬ ٬٬٬٬

2

٬٬٬٬

ГР=В

І=О

٬٬٬٬٬

Л=Ф ،

И

Р+Е

،

Б А

В

6

،،،

،

,,,,,

О

,,,

К=Н

П+О

А=И

РЕЦ

А  

،

Д=Ч

Т

А+Н

Р+Е

Е=І

О=У

Н?2 Я

Ф + І

،،،،

Ц=Щ

ЛЬНИЙ

,

І

Р=Н

Ц

І=О

٬

ХІД

٬

Т

٬

,

ЦІЯ

Т=П

І=ЕЙ

Узагальнений об'єкт професійної діяльності (УОПД): формування, розподіл і використання фінансових ресурсів на макро- та мікрорівні

1.Аналітичні завдання

1. Аналізувати вплив інфляції на основні статті бухгалтерського балансу, виявляти залежність показників фінансової стійкості, платоспроможності від співвідношення власних та запозичених коштів, визначати структуру джерел фінансових ресурсів, що сприяє досягненню стратегічних цілей діяльності підприємства Знати: основні закони і поняття: обсягу попиту; закон попиту; еластичність попиту та її види; пропозиція; поняття ринкової рівноваги; ситуації дефіциту та надлишку на ринку; інструменти, цілі та види грошово-кредитної політики країни тощо; Уміти: досліджувати механізм формування попиту та пропозиції грошей на ринку (вміти характеризувати економічний зміст попиту на гроші та розрізняти чинники, що визначають сукупний попит; вміти визначати чинники, що впливають на формування пропозиції грошей; вміти застосовувати графічний метод для визначення попиту та пропозиції грошей в залежності від тактичних цілей грошово-кредитної політики НБУ; вміти визначати роль та цільове призначення таких категорій, як заощадження та інвестиції на грошовому ринку);досліджувати особливості формування та реалізації грошово-кредитної політики в Україні (вміти структурувати об¢єкти, суб¢єкти та інструменти грошово-кредитного регулювання; вміти класифікувати цілі грошово-кредитної політики в залежності від методів регулювання грошового обігу; вміти розрізняти типи грошово-кредитної політики в залежності від зміни кон’юнктури ринку; вміти характеризувати доцільність використання певних інструментів монетарного впливу на грошово-кредитну політику держави; вміти визначати роль грошово-кредитної політики держави в її загальноекономічній політиці. Володіти: категоріальним апаратом в рамках зазначеної тематики

Значення грошей прямо виникає з того факту,

що вони є сполучною ланкою між сьогоденням і майбутнім»

Д. М. Кейнс

ТЕМА 8. РОЛЬ ГРОШЕЙ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Дата добавления: 2014-11-08