ТЕМА 16. Необережна злочинність

Під необережною злочинністю розуміють сукупність усіх необережних злочинів, вчинених на певній території за певний період часу. Злочини, вчинені з необережності, становлять в середньому 15% від загальної кількості зареєстрованих кримінально караних діянь.

Необережна злочинність відрізняється від інших її видів за:

1) формою вини, а, отже, психологічними детермінантами;

2) механізмом злочинної поведінки і характеристикою особи злочинця;

3) сферою діяльності, в якій вчинюються ці злочини;

4) характером наслідків цих злочинів.

Необережні злочини можуть вчинятись у сферах діяльності — навиробництві, транспорті, в управлінні; медичній практиці, побуті, при використанні природних ресурсів тощо. Зазначимо також, що суспільна небезпека необережних злочинів прямо залежить від того, в якій сфері вони вчинюються, які знаряддя і засоби приведені в дію. Типовими сферами вчинення злочинів з необережності є: експлуатація машин та механізмів на виробництві; використання транспортних засобів; будівельні, вибухові, гірничі роботи; зберігання та використання енергоносіїв; виробнича діяльність у природному середовищі, яка несе небезпеку його забруднення; виготовлення медикаментів, лікування людей, ветеринарна допомога; службова чи інша професійна діяльність, пов'язана з прийняттям рішень, які в разі помилки можуть мати шкідливі наслідки; використання технічних засобів та інших джерел підвищеної небезпеки у побуті.

У науковій літературі наводяться різні варіанти класифікацій необе­режних злочинів. Так, А. Ф. Зелінський виділяє чотири групи необереж­них злочинів: 1) транспортні; 2) порушення правил безпеки при констру­юванні та експлуатації технічних систем і приладів, а також правил охо­рони праці; 3) недбалість при виконанні службових обов'язків службови­ми особами; 4) побутова необережність (необережне поводження зі зброєю, газом, електроприладами тощо).

За сукупністю спільних кримінологічних ознак роз­різняють чотири види необережних злочинів:

1. Побутові необережні злочини, вчинені поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки. Це вбивство через не­обережність, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження, необережне знищення або пошкодження майна. Кількість цих злочинів є незначною.

2. Необережні злочини, вчинені під час використання технічних засо­бів. Це найчисленніша група необережних діянь, які найчастіше вчинюються у процесі професійної діяльності, але можуть мати місце і в по­буті. Загальною ознакою цієї групи злочинів є те, що вони відбуваються у сфері взаємодії "людина — техніка" і пов'язані з виходом технічних за­собів з-під контролю оператора (забруднення або псування земель; пору­шення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпе­кою; порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транс­порту особами, які керують транспортними засобами).

3. Необережні злочини у сфері професійної діяльності, не пов'язаної з використанням техніки (порушення обов'язків щодо охорони майна; порушення законодавства про захист рослин; неналежне виконання про­фесійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником).

4. Необережні злочини, вчинені під час виконання управлінських функцій (випуск або реалізація недоброякісної, нестандартної або не укомплектованої продукції, службова недбалість тощо).

Особливий різновид необережності, що виходить за межі необереж­ної злочинності, становлять умисні злочини, ускладнені необережним і спричиненням тяжких наслідків для здоров'я потерпілого. Наприклад, умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого; незаконний аборт, що спричинив смерть потерпілої, та інші.

В загальній структурі необережної злочинності переважають транспортні злочини, які становлять в середньо­му 70—75 %. Приблизно 10—15 % припадає на злочинні порушення пра­вил охорони майна та халатність, 5—7 % — на порушення правил охоро­ни праці й техніки безпеки, 2—4 % — на необережні злочини проти особи.

Великої шкоди завдають пожежі. Більше половини пожеж виникає в результаті необережного пово­дження з вогнем — близько 52,4 % від загальної кількості. 66 % загальної кількості пожеж зафіксовано в містах і селищах міського типу.

Детермінанти необережної злочинності: оскільки необережна злочинність співвідноситься зі злочинністю в цілому як особливе і загальне, характеристика детермі­нантів усієї злочинності поширюється і на чинники необережних злочи­нів. До загальних факторів, що обумовлюють необережну злочинність, можна віднести суперечності соціального, економічного, морального, правового, управлінського характеру, які визначають криміногенну си­туацію у суспільстві в цілому.

З урахуванням специфіки механізму необе­режних злочинів, їх ситуаційного характеру, а головне, криміногенного навантаження ситуацій їх вчинення, під детермінантами необережних злочинів слід розуміти взаємопов'язану сукупність об'єктивних і суб'єк­тивних факторів, що суперечать вимогам громадської безпеки і пов'язані з дефектами особистісних властивостей правопорушників, а також іс­нуючими традиціями, звичками в індивідуальній та груповій поведінці.

До основних особливостей детермінантів необережних злочинів тре­ба віднести такі:

1) для цієї категорії діянь є характерним тісніший зв'язок між нега­тивними зовнішніми факторами і вчиненим злочином. Так, збільшення джерел підвищеної небезпеки або швидкостей руху на автошляхах без вжиття відповідних заходів безпеки викликає зростання зазначених зло­чинів;

2) необережні злочини у більшості випадків вчинюються особами зі значно меншими соціально-психологічними дефектами порівняно з умисними злочинцями, а це ускладнює профілактичну роботу з такими особами;

3) серед суб'єктивних чинників, що зумовлюють необережні злочини, значну кількість становлять такі, які можна визначити як детермінанти необережної поведінки взагалі, а саме: неуважність, недалекоглядність, безтурботність, легковажно-безвідповідальне ставлення до інтересів ін­ших осіб, бажання виконати завдання "будь-якою ціною", протиставлен­ня відомчих інтересів державним, ігнорування правил безпеки під вигля­дом "інтересів виробництва" тощо.

Криміногенні ситуації вчинення необережних злочинів породжують­ся певними обставинами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. До них належать:

- обмеженість матеріальних ресурсів суспільства, що перешкоджає виконанню всіх необхідних заходів щодо ліквідації небезпечних власти­востей ситуацій, знарядь і засобів (будівництво якісних шляхів сполу­чення, запровадження автоматизованих систем безпеки на виробництві тощо);

- недостатній рівень наукових знань у галузі безпечного використан­ня техніки;

- неповнота і недосконалість норм, що регулюють безпеку вироб­ництва;

- використання несправних технічних засобів суб'єктами господарю­вання, відсутність відповідної ремонтної бази;

- недостатній контроль за правильністю використання техніки, засо­бів сигналізації тощо;

- спотворене уявлення про допустимість порушень норм і правил техніки безпеки.

У цілому злочинці, які вчи­нили злочини з необережності, не досягають тієї глибини і стійкості де­формації правової свідомості, що відзначаються у більшості випадків в осіб, які вчинили злочини навмисно, однак вони значно відрізняються за цими показниками від законослухняних громадян. Специфічність дефек­тів правосвідомості злочинців, які вчинили злочини з необережності, ви­являється не стільки в негативному ставленні до правових норм взагалі, скільки в незнанні конкретних норм або в несхваленні, небажанні їм під­корятися, або у відсутності готовності дотримуватися загальних і спе­ціальних норм обережності в тих видах діяльності, де вони виявили не­обережність.

За статевою ознакою в середовищі необережних злочинців перева­жають чоловіки, жінки становлять менше 2 %. Основні причини такої статевої диспропорції полягають у тому, що, по-перше, до даної категорії злочинців повною мірою застосовується загальноприйняте в соціологіч­ній та правовій літературі положення про кількісну перевагу чоловічої злочинності над жіночою; і, по-друге, різка статева відмінність необереж­них злочинців пояснюється характером вчинених злочинів — більшість необережних злочинів вчинюється у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, де серед водіїв транспортних засобів також відчувається ста­ле непропорційне співвідношення жінок і чоловіків. Співставлення різних вікових груп необережних злочинців показує, що переважну більшість (80 %) складають особи віком від 20 до 40 років. Майже кожний другий має вік від 20 до 30 років (47 %). Особи віком від 18 до 20 років становлять лише 5,6 %. Це пояснюється, мабуть, тим, що у віці 18—20 років людина ще тільки вступає в трудову діяльність. Над­бання спеціальності, кваліфікації, відповідного досвіду в професії вима­гають певного часу. Вчинення ж злочинів з необережності в переважній більшості пов'язується з експлуатацією технічних засобів, яка, як вже зазначалося, передбачає наявність певного віку та рівня кваліфікації. З цієї ж причини серед необережних злочинців є незначним відсоток осіб віком понад 55 років — менше 1%. Питома вага осіб, які мали сім'ю на момент вчи­нення злочину, становила 66 %. Переваж­на більшість необережних злочинців (98,7 %) мають постійне місце про­живання. За рівнем освіти більшість необережних злочин­ців мають неповну середню освіту, найменше серед них осіб з вищою ос­вітою.

Більшість необережних злочинців мають відносно високий рівень професійної підготовки (94 % до засудження мали стаж роботи за спеціальністю понад 3 роки). Частка осіб, які мали трудовий стаж понад 8 років, становить 44 %. Більша частина має виробничий стаж від 1 до 2 років (32—34 %), а також не мають достатнього професійного досвіду.

Другу особливість особи необережних злочинців становить їх кримінально-правова характеристика. До числа ознак, які розглядаються в рамках кри­мінально-правової характеристики, відносяться: кваліфікація злочину; роки покарання; відомості про примусове лікування від алкоголізму чи наркоманії та ін.

Контингент необережних злочинців за кваліфікацією вчиненихзлочинів досить однорідний. В основному вони відбувають по­рання за злочини, що пов'язані з порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту. З кваліфікацією злочину пов'язане питання, чи перебував злочинець на момент здійснення злочину в стані сп'яніння, 56 % осіб, засуджених за злочини з необережності, на момент їх вчинення перебували в стані сп'яніння.

Більше половини обстеженого контингенту необережних злочинців в місцях позбавлення волі складають засуджені на строк понад 2 роки. У основної маси засуджених строк коливається від 2 до 5 років — 63 %. Досить незначна частина була засуджена на строк понад 5 років — всього 4 %.

Безтурботність, легковаж­ність стали причиною злочинів у 64 % засуджених; зайва самовпевне­ність — у 90 %; невміння правильно оцінити ситуацію — у 43 %; явна не­обережність — у 4,4 %.

Типовими для характеристики особи необережних злочинців є егоїзм, байдужність до соціальних наслідків своїх рішень і дій (якщо во­ни уявляються особі вигідними або зручними), ставлення до правил екс­плуатації джерел підвищеної небезпеки як до формальності. Певна частина необережних злочинів пов'я­зана з недоліками професійної підготовки, малим досвідом, але не менше 55—60 % порушень вчинялися свідомо, у звичайній, а не екстремальній ситуації. 75 % усіх необережних злочинів вчинюються в результаті злочинної самовпевненості.

В значній частині ви­падків необережні злочини вчинюються у стані сп'яніння. У ДТП з вини водіїв у нетверезому стані гине майже п'ята частина від усіх загиблих у дорожньо-транспорт­них пригодах.

Основні напрями запобігання необережним злочинам: Попередження названих злочинів має низку особливостей, визначе­них специфікою детермінантів, що їх обумовлюють. До цих особливостей належать такі моменти:

- при профілактиці необережних злочинів не застосовуються деякі форми і методи, характерні для запобігання умисним злочинам — вияв­лення осіб, які готуються до злочину, припинення розпочатих злочинів, встановлення співучасників тощо (відсутні підготовка, замах, співу­часть);

- заходи попередження необережних злочинів дуже схожі і часто співпадають із заходами захисту від випадкового заподіяння шкоди. Во­ни зорієнтовані не на можливих злочинців, а на недопущення як необе­режної, так і випадкової шкоди;

- у системі профілактики зазначених злочинів питома вага еконо­мічних, організаційно-управлінських та технічних заходів є значно біль­шою, ніж стосовно навмисних діянь;

- необережна злочинність краще "піддається" запобіжним заходам, ніж інші види злочинності.

Приблизний перелік спеціальних заходів впливу на детермінанти не­обережної злочинності включає:

а) вплив на знаряддя і засоби дії:

-технічне удосконалення знарядь і засобів, підвищення їх надійності;

-поліпшення контролю за технічним станом знарядь і засобів, їх "діагностика";

-нейтралізація небезпечних факторів, властивих технічним систе­мам, і зменшення можливої шкоди від їх використання;

-чітка регламентація норм і правил техніки безпеки;

-недопущення сторонніх осіб до експлуатації машин, устаткування, максимально можливе обмеження доступу до зони їх дії;

-вилучення з побутового обігу небезпечних предметів (зброї, отруй­них, вибухових, радіоактивних речовин);

б) вплив на кримінологічну ситуацію:

-забезпечення належного стану об'єктів, що становлять підвищену небезпеку (шляхи);

-ліквідація або нейтралізація джерел небезпеки залежно від об'єк­тивної можливості та економічної доцільності;

-встановлення надійного контролю за небезпечною ситуацією, ви­явлення різних відхилень від норми на ранніх стадіях;

-регламентація професійних дій у типових небезпечних ситуаціях і відпрацювання стандартів поведінки в них;

в) вплив па особу:

-професійна орієнтація і відбір працівників з урахуванням їх пси­хофізичних якостей;

-навчання працівників правилам поведінки у небезпечних ситуа­ціях;

-посилення контролю за діяльністю осіб, пов'язаною з підвищеною небезпекою, а також за станом їх здоров'я;

-наукова організація праці цих категорій працівників з урахуван­ням рекомендацій медицини і психології;

-посилення юридичної відповідальності осіб за недотримання вста­новлених правил безпеки;

-загальне підвищення культури і дисципліни поведінки громадян, які можуть опинитися у техногенно-небезпечних ситуаціях.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Кримінологічна характеристика необережної злочинності.

2. Детермінанти необережної злочинності.

3. Характеристика осіб, які вчиняють необережні злочини.

4. Основні напрямки запобігання необережним злочинам.

5. Характеристика основних положень Закону України „Про об’єкти підвищеної небезпеки”.

Література:

1. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000

2. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.;2001

Кудрявцев С.В. Конфликт и насильственное

3. преступление.-М.,1991

4. Шестаков Д.А.Супружеское убийство как общественная проблема.-СПб, 1992

5. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления.-М., 1993

6. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Изнасилования: причины и предупреждение

7. Жалінський А.Є., Костицький М.В. Ефективність профілактики злочинів і кримінологічна інформація.-Львів, 1980.

8. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений.-Киев, 1980

9. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки.

10. Проект Закону України “Про профілактику злочинів” від 12.05.1998 р.

11. Лановенко И.П. Наркотизм и преступность.-Киев, 1994

12. Лановенко И.П. Предупреждение наркотизма среди несовершенолетних// Наркотизм и преступность.-Киев, 1994

13. Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів” від 15 лютого 1995 р. //ВВР України 1999.-№36

14. Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995р.//ВВР України.- 1995.-№10

15. Бандурка С.А., Слинько С.В. Наркомания: уголовно-правовые средства борьбы.-Х.,2001

16. Брилев В.И. Криминологические аспекты концепции борьби с наркобизнесом. Екатеринбург, 1998

Дата добавления: 2014-11-18