Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

ГгСґї aal (L 1 страница




РЗ

ХНН

Аз

ДГС

ІШтаШ

Проба Зимнищисего kx, 3-х порційна проба і Ліровокаційні проби

/ Аналіз сечі на мікобактерії туберкульозу Аналіз секрету передміхурової залози РНсечі

Вміст білка в крові, білкові фракції ШКФ та стан канальцевої реабсорбції Посів крові

Вміст холестерину в крові Цистоскопія. Цистографія Мікційна цистографія


Проба Зимницького

Вміст холестерину в крові

Функціональний резерв нирок

ЕКГ

Радіоізотопна ренографія


 


НВ


Уролейкограма

Екскреція р2мікроглобуліну

Визначення показників кислотно-лужного

стану, амоніогенезу

Визначення вмісту електролітів в крові

та добового виділення їх з сечею

Вміст в крові сечової кислоти, фосфатів,

оксалатів, їх екскреція з сечею

Імунологічні дослідження

Біопсія нирки

Екскреція альдостерону, катехоламінів

Комп'ютерна томографія

Ангіографія нирок і наднирників

Морфологічне дослідження осаду сечі


ролейкограма Екскреція (32мікроглобуліну Визначення показників кислотно-лужного стану, амоніогенезу Визначення вмісту електролітів в крові та добового виділення їх з сечею ПпРціпІтІІгіф)гшгпІіїптфп..|.^

Вміст в крові сечової кислоти, фосфатів, оксалатів, їх екскреція з сечею Екскреція альдостерону, катехоламінів Імунологічні дослідження Комп'ютерна томографія Скенування нирок! Ангіографія нирок і наднирників Біопсія нирки


Визначення вмісту електролітів в крові Екскреція р2мікроглобуліну Визначення показників кислотно-лужного стану, амоніогенез Біопсія нирки, шкіри


Продовження-ма». 5.3


тв


Проба Зимницького

Визначення вмісту електролітів в крові

ШКФ та стан канальцевої реабсорбції

Коагулограма

Білок Бенс-Джонса

Стернальна пункція

Рентгенографія плоских кісток

Радіоізотопна ренографія


Проба Зимницького

Кількісне дослідження сечового осаду

Вміст холестерину в крові

Визначення вмісту електролітів в крові,

добове виділення і'х з сечею

Вміст білка в крові, білкові фракції

Вміст глюкози в крові

Визначення бактеріурії,

уроантибіотикограма

Радіоізотопна ренографія


Проба Зимницького

Визначення бактеріурії,

уроантибіотикограма

Білок Бенс-Джонса

ШКФ та стан канальцевої реабсорбції

Визначення вмісту електролітів в крові,

добове виділення їх з сечею

Функціональний резерв нирок

Радіоізотопна ренографія


Y-

У


 


нв


Визначення показників кислотно-лужного стану, амоніогенез Комп'ютерна томографія Ангіографія нирок і наднирників Екскреція альдостерону, катехоламінів Імунологічні дослідження Імуноелектрофорез білків крові, сечі Біопсія нирки


Визначення показників кислотно-лужного стану, амоніогенез Ефективний нирковий шіазмоток Середні молекули крові


Уролейкограма

Комп'ютерна томографія

Вміст в крові сечової кислоти, фосфатів,

оксалатів, їх екскреція з сечею

Визначення показників кислотно-лужного

стану, амоніогенез

Імунологічні дослідження

Біопсія нирки, м'язів


Консультації: лор, невропатолога, стоматолога, офтальмолога за призначенням лікаря у разі необхідності


//о

використаною на всіх рівнях медичної допомоги. З огляду на вищесказане, не зменшуючи важливисті для встановлення діагнозу біопсії, необхідно максимально використовувати можливості сучасних неінвазивних методів обстеження на початкових етапах.

Базуючись на вивченні найбільш поширених помилок діагностики ХН (розділи 1,4), а також враховуючи останні досягненя медичної науки в галузі

нефрології, звертаємо увагу на деякі рекомендовані підходи щодо побудови

-^«^х діагностичної концепції та вибору аярершаду обстеження.

При всіх захворюваннях, що можуть спричинити ураження нирок, необхідно систематично робити аналізи сечі, вимірювати артеріальний тиск, виключати наявність набряків, стежити за масою тіла.

При вперше виявлених ХН, якщо навіть клінічна симптоматика вкладається у відому нозологічну форму, проводити повний обсяг обов'язкових методів обстеження. Адже у пацієнта можливе супутнє або поєднане захворювання сечостатевої системи, прояви якого маскуються основним захворюванням.

При встановленні діагнозу ПН та ГН (ПІН або ХПН, ГГН або ХГН) доцільно виходити з концепції нозологічної належності як такої. Адже тільки клінічно розрізнити, чи це є гострий процес, чи загострення хронічного неможливо [152,156], а власне відповідь на це питання в більшості випадків визначає терапевтичну тактику. Шпігель А.Н. (1985) пропонує виходити із положення про наявність у хворого запального процесу як такого взагалі, і тільїфи подальше обстеження із залученням всього арсеналу діагностичних методів, включаючи гістологічне дослідження, може дати відповідь [153]. Останнім часом спостерігається зниження частоти висіву бактерій із сечГз 87-95% в 50 роки до 30-40% в 90 - ті [54], необхідним є повторне дослідження., або проведення провокаційних проб [79,80,93,135,157].

Лікар, вперше обстежуючи або постійно спостерігаючи хворого на цукровий діабет, повинен виявляти тих, в кого вже уражені нирки і тих, в кого є ризик їх


ураження. Згідно рекомендаціям експертів ВОЗ, необхідно проводити скринінг хворих з ЦЦ з метою виявлення груп пацієнтів з мікроальбумінурією і стійкою протеїнурією. Ці групи хворих повинні регулярно обстежуватися, у всіх хворих необхідно визначати екскрецію альбумінів з сечею не рідше одного разу на рік. Не рідше одного разу на рік у всіх хворих необхідно перевіряти артеріальний тиск. При підвищеній екскреції альбумінів частота обстеження визначається індивідуально і включає аналіз добової сечі з визначенням глюкози і білку, вимірювання AT, визначення рівня в крові глюкози, ліпідів, креатиніну, глікозованого гемоглобіну, виявлення ретинопатії, нейропатії, ураження коронарних, мозкових, переферійних артерій [31,40]. Також обов'язковим вважається скринінг хворих на цукровий діабет стосовно ПН [154].

За даними літературних джерел, одна з головних причин помилок діагностики амілоїдозу - неувага лікарів до цієї патології, що помилково вважається дуже рідкою, а на практиці, з урахуванням кількості хибних діагнозів (розділ 1) є значно більшою. Тож про амілоїдоз як причину сечового або нефротичного синдрому, необхідно думати на другому місті після ГН.

Вторинне ураження штерстицію нирок супроводжує більшість хвороб, при яких вважається первинним ураження клубочків - ГН, Аз, РЗ. Часто клінічно-маніфестне ураження нирок накладається на скомпроментований інтерстиціальним процесом орган. Отже, в діагностиці ХН необхідно приділяти

увагу визначенню стану Інтерстицію, намагаючись встановити првиншсть чи вторинність його ураження [128,182,254].

При встановленні у хворого діагнозу захворювання нирок, що може спричинити ниркову недостатність, виникає потреба раннього виявлення початкового ступеню порушення функції нирок. При виявленні ХНН будь якого ступеня у пацієнта, у якого в минулому не встановлювалось діагнозу ХН, необхідне встановлення причини, що викликала ХНН.


При встановленні діагнозу ураження нирок при СЗСТ, по-перше, потрібно мати на увазі, що при більшості нефропатій результати гістологічного дослідження позитивні практично в усіх хворих, а ступінь клінічних проявів коливається залежно від форми захворювання, індивідуальних особливостей організму пацієнта, і часто буває зовсім незначною, тому необхідне залучення функціональних тестів, використання біопсії [29,56,93,230]. По-друге, не виключена можливість неспецифічного ураження нирок при РЗ, а саме -пієлонефрит, сечокам'яна хвороба, Щ, природжені та набуті вади сечової системи.

Вище згадане обумовлює глибину та обсяг діагностичного пошуку (мал.5.2., 5.3.).

\/ • • ^**&^

Узагальнюючи вищезгадане наголошуємо, що діагностичні алгоритми

мають на меті допомогти лікарю у вирішенні діагностичних задач (визначення та обгрунтування діагностичної концепції) за допомогою проведення обстеження

цілеспрямованим, оптимальним шляхом, з урахуванням принципів наукової та

..... • • о •.А^^ч-вй

практичної доцільності І економічності. Застосування діагностичних алгоритмів -

^^j

сприятиме покращенню якості діагностики ХН на всіх етапах надання медичної допомоги нефрологічним хворим, що є запорукою адекватної терапії та віддалення терміну розвитку ХНН.


РОЗДОЇ 6 НОМЕНКЛАТУРА ХВОРОБ НИРОК

Упорядкування медичної термінології є необхідною умовою ефективного розвитку наукових досліджень, міжнародного співробітництва, видання наукової та довідкової літератури, покращення якості підготовки фахівців. Загальний стан в медичній термінології не відповідає вимогам часу, тож актуальним є уточненя і уніфікація номенклатурної термінології взагалі, і в нефрології зокрема [83,89,94,102].

Бурхливий розвиток науки викликає термінологічну кризу в медицині,

яка широко обговорюється в літературі [52,90,104,115. та інші ], і повною

/ ІЛ"

мірою відображається в міжнародній класифікації хвороб і причдн смерті

(МКХ) та проблемайіС що повязані з її впровадженням.

Слід зазначити, що одна з головних функцій діагнозу є медично-статистичний аналіз - вивчення захворюваності, поширеності і смертності. Але не всі принципи, положення, формулювання і рубрикації МКХ можуть бути прийняті до користування безумовно, в цій класифікації ототожнюються нозологічні форми з симптомами і синдромами, причинами смерті [49,1 18,121].

Цитуємо: "Ціль МКХ - створення умов для систематизованої реєстрації, аналізу, інтерпретації і порівняння даних про смертність та захворюваність, одержаних в різних країнах та регіонах і в різний час. МКХ стала міжнародною стандартною діагностичною класифікацією для всіх загальних епідеміологічних цілей і багатьох цілей, повязаних з управлінням охорони здоров'я. Вони враховують аналіз загальної ситуації із здоровям груп населення, а також частоти та розповсюдження хвороб..." [69].

Л.0Ж/10-Й перегляд МКХ не виправдав сподівань щодо удосконалення

статистичної класифікації хвороб нирок (має синдромний підхід: гострий

%

нефритичний синдром, швидко прогресуючий нефритичний синдром, рецидивуюча та стійка гематурія, нефротичний синдром тощо). Це пов'язане із сподіваннями авторів на "широковживаність" класифікації, що повинна бути


придатною до користування в країнах з різним соціально-економічним розвитком і рівнем медичної допомоги. Вона розрахована на використання в лікувальних закладах різного призначення і рівня, організацій соціального страхування, до різних вимог демографічної статистики, щоб бути найбільш прийнятною для загальної епідеміологічної мети, вона відповідає намаганням авторів найбільш повно відобразити увесь спектр можливих клінічних спостережень із залученням їх до загального епідеміологічного аналізу та оцінки медикбсоціальної допомоги [49,69,70,71].

У 1970 році Рада міжнародних наукових установ (РМНУ) розпочала підготовку Міжнародної номенклатуру хвороб (МНХ), в 1975 році укладення МНХ перетворилося в сумісний проект РМНУ і ВООЗ. Головна мета МНХ -дати кожній нозологічній одиниці одну рекомендовану назву. Головні критерії відбору - специфічність, однозначність, простота, назва відоовідаа прич^йЬсх хвороби. У 1992 році виданий англомовний варіант МНХ "Хвороби нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів". Але в доступній нам літературі (закладах) його оригіналу або перекладу немає.

Проблеми адекватності і повноти виявлення патології нирок в Україні і до сьогодні не розв'язані [83,89,103]. Статистична звітність є обмеженою і неповною, результати епідеміологічного аналізу свідчать про неадекватність одержаних даних і необхідність удосконалення обліку [89,278,279].

Хоча нозологічні форми ХН небагаточисленні, в 1971-1981 роках в офіційній звітності проводився облік тільки по хронічному нефриту, з 1981 по 1991 роки -• по «нефрозу, нефриту, нефротичному синдрому». З 1990 року окремому обліку піддають «інфекцію нирок». В системі офіційної статистичної звітності використовувалися змістовно неокреслені поняття, що не відповідають класифікації ХН. З 1992 року звітність ведеться по гострому та хронічному гломерулонефриту, Ш, в 1993 році відокремили хронічний пієлонефрит. З того часу змін системи статистичної звітності не відбувалось. Отже, й сьогодні офіційні форми звітів не тільки не дають повного уявлення


про захворюваність населення на ХН, але й створюють реальні можливосте до подання помилкових даних.

За результатами епідеміологічного аналізу поширення ХН в Україні за 12 років, який наведений в розділі З, подані до обліку дані істотно різняться між собою. Середній показник поширення і летальності від ХН в країні має статистично істотну різницю з мінімальними і максимальними даними в регіонах, що свідчить про наявність значних розбіжностей в наданих для обліку даних. Урахування результатів визначення Cv, що об'єктивно відображає ступінь коливання показника, обґрунтовує необхідність одержання більш реальної інформації щодо епідеміології ХН в країні.

Означені недоліки, пов'язані з недосконалою системою обліку, не сприяють покращенню диференційної діагностики та встановленню обгрунтованого діагнозу ("інфекція нирок"?). Адже немає чіткої статистичної номенклатури ХН, що достатньо відображала б їх особливості і була зручною в роботі лікаря. Не підлягають офіційному статистичному обліку випадки переважного ураження нирок при СЗСТ, Аз нирок, ДГС, гострого пієлонефриту, первинного Ш (ПГН), гострої та хронічної НН. В Україні не ведеться облік хворих з ХНН у вседержавному маштабі, тому дані про поширення цієї патології обмежені, не відображають кількість хворих і потреби в замісній терапії.

Важливість обліку вищезгаданих форм полягає в тому, що вони характеризуються помірним (або швидким), часто непомітним, але невпинним прогресуванням, кількість хворих з означеною патологією зростає, майже всі вони призводять до ХНН. За останніми епідеміологічними данними, у світі спостерігається поширення ХНН, найбільше - внаслідок


ДГС, судинних нефропатій, інтерстиціального нефриту (здебільшого токсичного походження). Аналітичний розгляд епідеміологічних даних передбачає поглиблення впливу факторів навколишнього середовища та генетичної схильності щодо прогресування будь-яких ниркових захворювань та розвитку ХНН. Надання медичної спеціалізованої допомоги хворим з ХНН є коштовним для


u r


(ft

суспільства, тому велика увага приділяється вивченню можливостей запобігання розвитку ХНН в популяції, ранньому виявленню захворювань нирок, широкому залученню до ранньої діагностики хвороб нирок не тількі нефрологів, а й лікарів інших спеціальностей, превентивної медицини

[77,212,223,240].

/г\ °\ Залучення до обліку гострих, первинних уражень нирок (ГТН, ПІН/ПШ)) /

відображатиме стан захворюваності на ХН в популяції.

Особливу увагу звертаємо на те, що хворі на ХН потребують активного виявлення і спостереження, адже хвороба часто починається і прогресує непомітно, пацієнт не заявляється до лікаря. Залучення повного спектру хвороб до обліку приверне увагу лікарів загальної практики до цієї патології,

сприятиме покращенню виявлення, диспансерного спостереження хворих. Іше- І необхідний адекватний аналіз реальних та повноцінних епідеміологічних даних з метою можливості раннього виявлення, відповідного обліку, диспансеризації і планування медичної допомоги з урахуванням очікуваного розповсюдження ХНН.

При розробці даних про захворюваність, поширеність, летальність як правило керуються МКХ та ПС. Ми також використовували в роботі цей документ (9 - го перегляду). Зараз до роботи впроваджений 10 - перегляд, за яким хвороби, які віднося^до нефрологічної групи не мають свого класу. В 14 класі "Хвороби сечостатевої системи" виділені тільки окремі блоки, а саме: NOO-N08 - гломерулярні хвороби; N10-N16 ниркові тубулоінтерстиціальні хвороби; N17 - N19 ниркова недостатність.

запропонованих в МКХ 10-го перегляду числових

шифрів важаємо доцільним доповнення переліку нозологічної звітності, окрім прийнятих у даний час гострого і хронічного гломерулонефриту, хронічного пієлонефриту, Івїшяг гострим пієлонефритом, первинним інтерстищальним нефритом, системними захворюваннями сполучної тканини з переважним ураженням нирок, діабетичним гломерулосклерозом, амілоїдозом нирок, хронічною нирковою недостатністю.


Розроблена і запропонована нами спеціалізована клінічно-статистична номенклатура відображає основну структуру ХН, дає можливість вивчити всю групу нефрологічної патології незалежно від відношення їх до окремих класів, її впровадження сприятиме повному і реальному відображенню поширення ХН та адекватній оцінці епідеміологічних процесів в країні, що є основою планування спеціалізованої допомоги.

Таблиця 6.1

 

Запропонована клінічно-статистична номенклатура хвороб нирок

 

Нозологічна одиниця ШИФР МКХ - 10
ГГН N00
ХГН N03
ГТШ N10
ХПН N11
ган N12
СЗСТ з переважним ураженням нирок N 08.5*
ДГС N08.3*
ХНН N18

 


ПІДСУМОК

 

Дисертація є комплексним багатоплановим дослідженням, що охоплює питання організації та надання медичної допомоги пацієнтам з хворобами нирок, і складається з вивчення трьох головних напрямків - епідеміологічних, клінічно-організаційних і клінічно-статистичних аспектів проблеми.

Вивчення епідеміології хвороб нирок, особливостей динаміки поширення захворювань в Україні дало можливість визначити рівень поширеності, захворюваності та летальності щодо нефрологічних захворювань, сприяло комплексній оцінці епідеміологічних процесів в країні.

Визначення якості діагностики хвороб нирок та обсягу обстеження пацієнтів встановило недостатній об'єм обстеження, шшстмв- /якості діагностики та лікуванню^, Частота помилкових діагнозів залишається значною, стабільною, причини помилок переважно суб'єктивного характеру, що заходи їх усунення - впровадження діагностичних підвищення обізнаності з питань нефрології.

Запропонована до офіційної звітності клінічно-статистична номенклатура хвороб нирок відображає основу нефрологічної патології і має на меті реальне відображення поширення хвороб нирок, адекватну оцінку формування епідеміологічних процесів в Україні.

Вивчення всіх аспектів та особливостей спеціалізованої нефрологічної допомоги з використанням результатів соціально-епідеміологічних та клінічних досліджень сприяють науково обгрунтованим заходам її поліпшення, подальшого планування і розвитку у вседержавному маштабі.


висновки

 

1. На підставі епідеміології хвороб нирок впродовж 12 років (1986-1997) в Україні визначений рівень захворюваності, поширеності, летальності щодо хвороб нирок, передбачених статистичною звітністю МОЗ України. Захворюваність на хронічний гломерулонефрит в Україні становить 7,16±0,22 (max 7,71±0,63/1996 - min 6,5±0,5/1995), на гострий гломерулонефрит
6,26±0,21 (5,67±0,4/1995 -- 7,0±0,7/1992) на 100 тис. населення. Поширеність хронічного гломерулонефриту становить 92,25±0,98 (95,7±4,2/1992 - 87,2±4,4/1997) на -100 тис.

Летальність від хронічного гломерулонефриту ^ 5,66±0,19 (6,2±0,5/1994 5,1±0,5/1992), від гострого гломерулонефриту 1,72±0,24 (2,610,6/1994 -- 1,0±0,2/1997) на 100 тис відповідно. Захворюваність на хронічний пієлонефрит становить 92,06±6,65 (110,8±8,3/1997 80,5±4,5/1995), поширеність - 680,66±43,34 (815,2±53,7/1997 - 588,1±42,2/1993) на 100 тис населення. Захворюваність на інфекцію нирок становить 163,13112,36 (212,4112,5/1997 - 100,815,7/1990), поширеність -- 723,80159,82 (963,9156,2/1997 •• 463,9134,2/ 1990) на 100 тис населення. Летальність від інфекції нирок має рівень 0,8410,01 (1,010,1/1987,1990 - 0,810,1/1997) на 100 тис, від хронічного пієлонефриту 1,1510,07 (1,410,09/1993 - 1,010,12/1997) на 100 тис.

2. Істотні зміни рівня захворюваності на гломерулонефрит впродовж 12 років не встановлені. Спостерігається істотна від'ємна динаміка поширеності хвороби в країні, що свідчить про ниже виявлення гломерулонефриту, недосконалість діагностики. Має місце статистичне суттєве поширення інфекції нирок та хронічщй пієлонефрите в країні. Істотної динаміки летальності від хронічного гломерулонефриту, інфекції нирок, хронічного пієлонефриту в країні за останні 12 років не встановлено. Відзначається від" ємна динаміка летальності від гострого гломерулонефриту.

3. В Полтавській області спостерігається високий рівень поширення та захворюваності на гломерулонефрит, значна додатня динаміка показників щодо інфекційно-запальних хвороб нирок, що свідчить як про/місцеві особливості епідеміологічних процесів, так і адекватне виявлення хвороби. Статистичне істотні зміни щодо поширення хвороб нирок (гломерулонефриту - зменшення, інфекції нирок та хронічного пієлонефриту - зростання) при відсутності статистичне істотних змін рівня захворюваності свідчить про необхідність вдосконалення виявлення та діагностики захворювань нирок в області, як і загалом у країні. Істотної динаміки щодо летальності від хвороб нирок в області не відзначено.

4. В областях, радіаційне забруднених, захворюваність на гломерулонефрит є вищою середнього рівня, але статистичне істотно не змінюється. Поширеність хронічного гломерулонефриту істотно знижується, що відповідає загальнодержавній тенденції. Захворюваність на інфекційно-запальні хвороби нирок істотно вище середнього рівня, поширеність не перевищує середні дані, але темп росту більший, зростає істотно. Не відмічається істотної динаміки летальності від хвороб нирок.

5. Недостатній обсяг обстеження пацієнтів є головною причиною хибної діагностики. Відзначено погіршення якості діагностики хвороб нирок в залежності від спеціалізації відділення і рівня лікувального закладу. В нефрологічних відділеннях недостатньо обстежено 25,8±2,4% хворих, у 3-7% діагноз сумнівний. В терапевтичних відділеннях кількість недообстежених 46,8±3,3%, кількість недостовірних діагнозів складає від 9,3% до 20-22%, у 12% хворих в районих лікарнях діагноз неповний.

6. Рівень адекватної діагностики змінюється залежно від нозологічної форми, а саме: при гломерулонефриті недостатньо обстежених - 25,5%; при пієлонефриті - 35,4%; при хронічній нирковій недостатності - 30%; при амілоїдозі - 30,7%; при діабетичному гломерулосклерозі - 42,3%; при системних захворюваннях сполучної тканини (СЗСТ) - 45,2%; тобто найгірше обстежені хворі на діабетичний гломерулосклероз і СЗСТ з переважним ураженням нирок.

7. Опрацьовано алгор^ши- діагностики з урахуванням рівня та спеціалізації надання медичної допомоги нефрологічним хворим (нефрологічні, терапевтичні відділення; районна, міська, обласна лікарня, відділення нефрології/нституту УтаНХоасшс^ашІядІагностичних алгоритмів сприятиме обстеженняІІілеспрямованІШу/от'шІальшш шляхом» шжрищенто якості діагностики хвороб нирок на всіх рівнях з урахуванням наукової та практичної доцільності і економічності.

8. Статистична звітність впродовж вивченого періоду неадекватно відображає епідеміологічні процеси в країні, свідчить про наявність значних розбіжностей в наданих для обліку даних, обумовлює необхідність реорганізації обліку. Розроблена і запропонована нами спеціалізована клінічно- статистична номенклатура відображає можливість комплексно вивчити всю групу нефрологічної патології


ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

1. Адо М.А. ВопросьІ диагностики й лечения гломерулонефрита // Клин, мед.- 1989.-№4.-С.24-29.

2. Альбини Б., Брентьес Я.Р., Андерс Д.А. Иммунопатология почки: Пер. с англ. - М.: Медицина, 1982.-264с.

3. Аль-Шукри С.Х., Горбачев А.Г., Смирнов B.C., Кузьмин И.В. Иммунное состояние больньїх первичньш й вторичньш хроническим пиелонефритом // Урол. инефрол.-1996.-№3.-С.17-20.

4. Артемева В.Б., Козловская Л.В., Мирошниченко Н.Г., й соавт. Значениецитохимических тестов в нефрологии // Тер. архив.-1988.-№7.-С.74-79.

5. Асаулюк И.К., Завгородний С.И. Особенности клинического течения, частота й трудности диагностики висцеральньїх поражений при ревматоидном артрите // Лік.спр.-1998.-№6.-С.90-94.

6. Бабайцев А.В. Анализ качества поликлинической диагностики по данньш вскрьггий // Клин. Медицина. -1992. - N1. - С.93-96.

7. Бажанов Н.Н., Петухова Н.В. Некоторне вопросьІ диагностики й тактики ведення больньїх системной красной волчанкой // Клин.мед.-1990.-№1.-С.124- 130.

8. Банькова Е.М., Буглова С.Е. Иммунологические признаки активации гломерулонефрита // МатеріалІгі^йжяйр. конф. "Нирки та інфекція"-] 1997.-С. 12-13.

9. Баран Е.Е., Баран Е.Я. Поєднання перебігу пієлонефриту і гломерулонефриту та принципи їх лікування // там же. - С.30-31.

10. Бойкова Н.В. Зависимость темпа прогрессирования диабетического гломерулосклероза от степени компенсации сахарного диабета // Клин, мед.-1975.-N3.-C.56-59.

11. Болезни почек // Под. ред. Маджракова Г., Попова Н.- София.: Медицина й физкультура, 1980.- 804с.

12. Борзих О.А. Оцшкегякості діагностики хворсго нирок на різніргетапах медичної допомоги/^Вопросн зкологии й медиийнм.-1998.-№5-6.?€Г46-49.

13. Борисов Й.А. Пиелонефрит й его лечение на современном зтапе // Тер. арх.-1997.-№8.-С.49-54.

14. Борисов И.А., Сура В.В. Современньїе подходн к проблеме пиелонефрита //Тер.арх.-1982.->ІЬ7.-С. 125-135.

15. Борисов Й.А., Сура В.В., Грибунов Ю.П. Пиелонефрит в старческом возрасте //Тер. арх.-1983.-№6.-С.З-9.

16. Бурцев В.И., Гранкин В.И., Брюховецкий А.Г., й др. О некоторьіх вопросах современного лечения больньїх с терминальной хронической почечной недостаточностью//Клин. мед.-1993.-№1.-С.ЗЗ-37.

17. БьІрсан М.Р., Танасий А.Г.,Сагатович В.А. Пуги организации й лечения больних с ХГШ в Молдове // ТезисьІ докладов 3-го всесоюзного сьезда нефрологов, II том, Баку, 1980.- с.126.

18. Васильєв К.Г., Голяченко A.M. Методи зпидемиологического изучения неинфекционньІхзаболеваний.-К.: Здоров'я, 1983.-124с.

19. Вермель А.Е. Амилоидоз: класификация, клиническая характеристика, диагностика й лечение // Клин.мед.-1997.-№7.-С. 12-16.

20. Возианов А.Ф., Розенфельд Л.Г., Колотилов Н.Н., Возианов С.А. Компьютерная термодиагностика., К.: Здоров'я, 1993.-143с.

21. Возіанов О.Ф., Пиріг Л.А., Нікуліна Г.Г. та ін. Метаболічні аспекти наслідків аварії на ЧАЕС в перебігу захворювань нирок // Лік. cnpasa.-1995.-N5-6.- С.15-19.

22. Вязитский П.О., Селезнев Ю.К., Никитин В.Г., й соавт. Комгаотерная томография й ультразвуковеє исследование при некоторьіх заболеваниях почек // Клин.мед.-1987.-№4.-С.52-55.

23. Гаврилов В.Н. Оценка критериев активности хронического пиелонефрита //Тер. архив.-1987.-№10.-С. 125-129.

24. Гломерулонефрит // Под ред. Рябова С.И.Л.: МедицинаД980. - 280с.

25. Голов К.Г., ВаршавскийВ.А., Окунев Д.Ю., Неверов Н.И.и др. Ферментурия в оценке ранней стадии пораження почек при псориазе й сахарном диабете // Тер. архив.- 1995.-N10.-C.80-83.

26. Голяченко О.М., Уваренко А.Р. Деякі епідеміологічні особливости здоров'я людності України // Лік. справа.- 1992.-N1.-C.115-119.

27. Грачев А.Д., Ларионов А.С. Перспективи изучения распространенности урологических заболеваний в РСФСР // Урол. й нефрол.-1990.-№3.-С.16-19.

28. Григорьев В.Г.,Журавлева К.И., Рябов С.И. К организации зтапной специализированной помощи нефрологическим больннм // Сов.мед.-1977.- №11.-С123-126.

29. Гусева Н.Г., Аникина Н.В., Миллиля P., й соавт. Новие маркери метаболизма коллагена й базальних мембран й поражение почек при системной склеродермии // Тер.архив.-1990.-№6.-С. 117-121.

30. Данілаш М.М., Вощепинець Г.А., Урбан В.У., Фекийшгазі С.Б. Особливості імунного статусу та функція нирок у осіб, які зазнали впливу іонізуючого випромінювання//Лік. справа.- 1996.-N1-2.-C.18-20.

31. Дедов И.И., Шестакова М.В. Диабетическая нефропатия (патогенез, лечение, профилактика) // BPA4.-1996.-N5.-C. 16-18.

32. Демин А.А., Семенова Л.А., Сентякова Т.Н., Поляченко Е.А., й соавт. Амилоидоз при системной красной волчанке/ЛСлин.мед.-1992.-№2.-С.61-63.

33. Демина А. А. Частота амилоидоза с поражением почек у больних нефрологического профиля // Тер.архив.-1970.- N5.-C.25-28.

34. Дербенев В.П., Бранская А.Н. Вопросн организации диспансерного наблюдения за больними хроническим пиелонефритом на сельском врачебном участке // "Диагностика й лечение пиелонефрита у детей й взрослнх", ©юрник научн. трудов / Под.ред. проф. Культепиной М.Я.- Москва, 1988.-С.35-36.

35. Дранник Г.Н Иммунонефрология.-К.: Здоров'я, 1989.-184с.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-18; Просмотров: 405; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.